вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3950/23
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “КИЇВОБЛГАЗ” (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., буд. 178)
до Комунального підприємства теплових мереж “БОРИСПІЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА” (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 41-А)
про стягнення 7098050,43 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу № 09420DJSCKВТ016 від 01.01.2016 р., у тому числі - 6152623,04 грн. заборгованості за розподіл природного газу, 839890,29 грн. пені, 65283,32 грн. 3% річних, 40253,78 грн. інфляційних втрат,
секретар судового засідання: Невечера С.А.
Представники сторін:
від позивача: Роговий М.В. (ордер на надання правової допомоги серії АА № 1398540 від 28.01.2024 р.; посвідчення адвоката № 3844 від 27.08.2009 р.);
від відповідача: Свєчкіна Т.С. (довіреність № 01-08-30 від 23.01.2024 р.).
Акціонерне товариство “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “КИЇВОБЛГАЗ” звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж “БОРИСПІЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА” про стягнення 7098050,43 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу № 09420DJSCKВТ016 від 01.01.2016 р., у тому числі - 6152623,04 грн. заборгованості за розподіл природного газу, 839890,29 грн. пені, 65283,32 грн. 3% річних, 40253,78 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням КПТМ “БОРИСПІЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА” своїх зобов'язань в частині проведення оплати за отримані послуги з розподілу природного газу за період з травня 2023 р. по серпень 2023 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 6152623,04 грн. заборгованості за розподіл природного газу, 839890,29 грн. пені, 65283,32 грн. 3% річних, 40253,78 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2023 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 22.02.2024 р.
29.01.2024 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 01-08-66 від 24.01.2024 р. (вх. № 1232/24 від 29.01.2024 р.), відповідно до якого останній заперечує проти позову, а також просить суд: 1) зменшити суму позовних вимог в частині стягнення основного боргу за розподіл природного газу з урахуванням здійснених оплат відповідачем; 2) зменшити розмір пені, нарахованої позивачем, у відповідності до заявлених заперечень та посилань у відзиві, на 100%; 3) відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі; 4) судовий збір покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Так, відповідач зазначає, що держава не виконує свої зобов'язання перед КПТМ “БОРИСПІЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА” з погашення заборгованості з різниці в тарифах за опалювальні сезони 2021-2022 та 2022-2023 р.р. Станом на 01.11.2023 р. обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплопостачання, яку повинна відшкодувати держава, становить 91800881,97 грн. Таким чином, фінансова спроможність КПТМ “БОРИСПІЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА” зі сплати заборгованості за договором розподілу природного газу № 09420DJSCKВТ016 від 01.01.2016 р. прямо пропорційно залежить від погашення державою різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії. Відповідач також зазначив, що станом на 01.01.2024 р. заборгованість споживачів перед останнім становить 62430981,33 грн., що, в свою чергу, впливає на проведення розрахунків з позивачем. Водночас, після звернення позивача до суду з даним позовом, КПТМ “БОРИСПІЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА” перерахувало на розрахунковий рахунок АТ “ОГС “КИЇВОБЛГАЗ” 1000000,00 грн.
01.02.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Бориспільської міської ради надійшло клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, б/н від 01.02.2024 р. (вх. № 944 від 01.02.2024 р.), згідно з якою Бориспільська міська рада просила суд залучити її до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; надати Бориспільській міській раді строк для подання відповідних пояснень та можливість ознайомитись із матеріалами справи в електронному вигляді через підсистему ЄСІТС.
21.02.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 21.02.2024 р. (вх. № 1811/24 від 21.02.2024 р.) у зв'язку із неможливістю прибуття представника позивача у судове засідання 22.02.2024 р., оскільки останній залучений Координаційним центром з питань гуманітарної допомоги Львівської військової адміністрації до правового супроводу та оформлення гуманітарних вантажів, надання правової допомоги та юридичних консультацій у період з 20.02.2024 р. по 24.02.2024 р. у м. Львів.
У судове засідання 22.02.2024 р. представники позивача та відповідача не з'явилися. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Підготовче засідання відкладалось.
27.02.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 26.02.2024 р. (вх. № 1980/24 від 27.02.2024 р.), за змістом якої останній, серед іншого, зазначає, що оскільки відповідачем 19.01.2024 р., після подання позовної заяви, було сплачено 1000000,00 грн., то станом на дату подання даної відповіді на відзив загальний розмір основної заборгованості відповідача становить 5152623,04 грн., який визнано відповідачем. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 5152623,04 грн. основної заборгованості та 839890,29 грн. пені, 65283,32 грн. 3% річних, 40253,78 грн. інфляційних втрат. Щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних позивач зазначив, що оскільки в матеріалах справи наявні докази на підтвердження прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено такі нарахування. При цьому, відшкодування інфляційних втрат та 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача.
13.03.2024 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив № 06-21/9 від 11.03.2024 р. (вх. № 3442/24 від 13.03.2024 р.), згідно з якими останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задовольнити з урахуванням здійснених відповідачем оплат, зазначаючи при цьому про здійснення 01.02.2024 р. оплати в сумі 500000,00 грн. При цьому, відповідач зазначив, що він вживає всіх можливих заходів для погашення боргу перед позивачем, що свідчить про відсутність в останнього умисних дій щодо несплати заборгованості, у зв'язку з чим стягнення пені, яка має на меті стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, втрачає свій сенс. Поряд з цим, відповідач наголосив, що зважаючи на відсутність поданих позивачем доказів у справі щодо завдання останньому будь-яких збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру пені, зазначене, на думку відповідача, дає йому право на зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 100%. Окрім того, враховуючи, що фінансова спроможність відповідача зі сплати заборгованості за розподіл природного газу залежить від погашення державою різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії та, тим самим, усуває відповідача від можливості впливу на дану ситуацію, а саме - отримання коштів від держави, зазначене виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.
У судовому засіданні 25.03.2024 р. представник позивача підтримував позовні вимоги, не заперечував проти поданого раніше Бориспільською міською радою клопотання про залучення третьої особи, а також зазначив, що позивач не отримував заперечень на відповідь на відзив; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2024 р. було відкладено підготовче засідання на 29.04.2024 р.; зобов'язано позивача надати суду відомості (платіжні доручення, виписки по рахунку тощо) щодо здійснених відповідачем оплат за договором розподілу природного газу № 09420DJSCKВТ016 від 01.01.2016 р. за спірний період з травня 2023 р. станом на час судового засідання 29.04.2024 р.
23.04.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2024 р. надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 23.04.2024 р. (вх. № 4377/24 від 23.04.2024 р.), відповідно до яких останній зазначає, що станом на день подання даних додаткових пояснень загальний розмір основного боргу відповідача за розподіл природного газу, з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем, становить 3652623,04 грн., пеня - 839890,29 грн., 3% річних - 65283,32 грн., інфляційні втрати - 40253,78 грн. Поряд з цим, в підтвердження часткової сплати боргу відповідачем позивач надав відповідні платіжні інструкції.
29.04.2024 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 01-08-241 від 25.04.2024 р. (вх. № 5361/24 від 29.04.2024 р.), згідно з яким останній просить суд перенести судове засідання, призначене на 29.04.2024 р., оскільки відповідач не має можливості направити свого представника у дане судове засідання.
У судовому засіданні 29.04.2024 р. представник позивача з приводу клопотання Бориспільської міської ради про залучення її до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зазначав, що позивач покладається у вирішенні даного питання на розсуд суду, заперечував проти клопотання відповідача про перенесення судового засідання, а також заявив про подання всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті. Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Розглянувши у судовому засіданні 29.04.2024 р. клопотання Бориспільської міської ради про залучення її до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, б/н від 01.02.2024 р. (вх. № 944 від 01.02.2024 р.), суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в його задоволенні з підстав, викладених в ухвалі суду від 29.04.2024 р.
Розглянувши у судовому засіданні 29.04.2024 р. клопотання відповідача про перенесення судового засідання, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в його задоволенні з підстав, викладених в ухвалі суду від 29.04.2024 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2024 р.
03.05.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача адвоката Рогового Миколи Володимировича надійшло клопотання б/н від 03.05.2024 р. (вх. № 4778/24 від 03.05.2024 р.), про судовий розгляд в режимі ВКЗ, відповідно до якого останній просить суд здійснювати розгляд справи по суті 20.05.2024 р. за його участі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.05.2024 р. було задоволено клопотання представника АТ “ОГС “КИЇВОБЛГАЗ” б/н від 03.05.2024 р. (вх. № 4778/24 від 03.05.2024 р.) про участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті, призначеному на 20.05.2024 р., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
17.05.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 17.05.2024 р. (вх. № 5262/24 від 17.05.2024 р.), в яких останній зазначив, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем було частково погашено основну заборгованість на загальну суму 3000000,00 грн.
У судовому засіданні 20.05.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримував та просив суд задовольнити їх; представник відповідача заперечувала проти позову, просила суд зменшити суму позовних вимог в частині стягнення основного боргу з урахуванням здійснених відповідачем оплат, просила суд відмовити у стягненні інфляційних втрат та 3% річних, а розмір пені - зменшити на 100%.
У судовому засіданні 20.05.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
01.01.2016 р. між Акціонерним товариством “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “КИЇВОБЛГАЗ” (далі - позивач, АТ «КИЇВОБЛГАЗ», Оператор ГРМ) та Комунальним підприємством теплових мереж “БОРИСПІЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА” (далі - відповідач, КПТМ “БОРИСПІЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА”, споживач) було укладено Типовий договір розподілу природного газу № 09420DJSCKВТ016 (далі - типовий договір, договір) шляхом підписання Заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
За цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1 договору).
Відповідно до пункту 2.2 договору обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.
Згідно з п. 6.1 договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Сторони погодили, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 6.6 договору).
У відповідності з п. 6.8 договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем.
АТ “КИЇВОБЛГАЗ”, на виконання умов договору, надало відповідачу послуги з розподілу природного газу у період з травня 2023 р. по серпень 2023 р. включно на загальну суму 7652623,06 грн., що підтверджується актами наданих послуг, а саме - № ОГЯ83020039 від 31.05.2023 р. на суму 1913155,76 грн., № ОГЯ830241512 від 30.06.2023 р. на суму 1913155,94 грн., № ОГЯ83028158 від 31.07.2023 р. на суму 1913155,60 грн., № ОГЯ83031855 від 31.08.2023 р. на суму 1913155,76 грн., підписаними обома сторонами.
Зазначена обставина відповідачем не заперечувалася.
Як зазначає позивач, 29.05.2023 р. відповідачем було здійснено переплату за договором на суму 500000,00 грн. (платіжна інструкція № e51аc0b380 від 29.05.2024 р.), а 28.11.2023 р. - здійснено часткову оплату послуг на суму 500000,00 грн. (платіжна інструкція № 1006 від 28.11.2023 р.), що, в свою чергу, було враховано та відображено позивачем в довідці-розрахунку заборгованості за послуги з розподілу природного газу станом на 12.10.2023 р. та акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2023 р. по 10.12.2023 р. Вказані суми були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за актом № ОГЯ83020039 від 31.05.2023 р.
Водночас, за решту наданих АТ «КИЇВОБЛГАЗ» послуг з розподілу природного газу, в порушення умов типового договору та норм чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі відповідач не розрахувався, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України “Про ринок природного газу”, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 1379/27824 06.11.2015 р., постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 р. “Про затвердження Типового договору розподілу природного газу”.
Як передбачено ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу”, суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Відповідно до п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодексу ГРМ): договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі - побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи; доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи; Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (п. 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).
На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ: присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб'єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі - для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника; надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об'єкта для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу; забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом (п. 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).
Згідно з п. 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі - побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2498 в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою Типового договору розподілу природного газу.
Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Пунктами 1, 2, 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Порядок включення споживача до Реєстру споживачів постачальника визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.
Поряд з цим, відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Як вказує позивач, відповідач станом на час звернення позивача до суду з даним позовом своїх зобов'язань за типовим договором з оплати за розподіл природного газу не виконав належним чином, здійснивши лише часткову оплату отриманих послуг.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що фінансова спроможність КПТМ “БОРИСПІЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА” зі сплати заборгованості за договором розподілу природного газу № 09420DJSCKВТ016 від 01.01.2016 р. прямо пропорційно залежить від погашення державою різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії. Поряд з цим, станом на 01.01.2024 р. заборгованість споживачів перед відповідачем становить 62430981,33 грн., що, в свою чергу, впливає на проведення розрахунків з позивачем. Між тим, відповідач зазначив, що він вживає усіх можливих заходів для погашення боргу перед позивачем, що свідчить про відсутність в останнього умисних дій щодо несплати заборгованості.
Як було зазначено вище, в матеріалах справи містяться копії підписаних з обох сторін та скріплених печатками підприємств актів наданих послуг з розподілу природного газу № ОГЯ83020039 від 31.05.2023 р., № ОГЯ830241512 від 30.06.2023 р., № ОГЯ83028158 від 31.07.2023 р., № ОГЯ83031855 від 31.08.2023 р., відповідно до яких відповідач прийняв та погодився з обсягами наданих послуг розподілу природного газу у зазначених в актах розмірах.
При цьому, наявність основного боргу за договором розподілу природного газу № 09420DJSCKВТ016 від 01.01.2016 р. відповідачем не заперечується.
Разом з тим, судом встановлено, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем було частково погашено суму заборгованості за розподіл природного газу за договором № 09420DJSCKВТ016 від 01.01.2016 р. у загальному розмірі 3000000,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій № 54 від 19.01.2024 р. на суму 1000000,00 грн., № 92 від 01.02.2024 р. на суму 500000,00 грн., № 20 від 12.03.2024 р. на суму 500000,00 грн., № 24 від 02.04.2024 р. на суму 500000,00 грн., № 33 від 07.05.2024 р. на суму 500000,00 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи ту обставину, що відповідач здійснив часткову оплату наданих позивачем послуг з розподілу природного газу після звернення останнього до суду, суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі № 911/3950/23 в частині позовної вимоги про стягнення 3000000,00 грн. заборгованості за розподіл природного газу, на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору.
Водночас, доказів на доведення факту погашення решти заборгованості в розмірі 3152623,04 грн. за договором № 09420DJSCKВТ016 від 01.01.2016 р. відповідач суду не надав.
Отже, вимога Акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “КИЇВОБЛГАЗ” до Комунального підприємства теплових мереж “БОРИСПІЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА” про стягнення 3152623,04 грн. заборгованості за розподіл природного газу за договором розподілу природного газу № 09420DJSCKВТ016 від 01.01.2016 р. є доведеною, не спростованою відповідачем і, відповідно, такою, що підлягає задоволенню.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 839890,29 грн. пені, 65283,32 грн. 3% річних, 40253,78 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди прострочення оплат.
Відповідач заперечував щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, зокрема, наголошував, що зважаючи на відсутність поданих позивачем доказів у даній справі щодо завдання останньому будь-яких збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розмірі пені, зазначене дає відповідачу право на зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 100%. Окрім того, враховуючи, що фінансова спроможність відповідача зі сплати заборгованості за розподіл природного газу залежить від погашення державою різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії та, тим самим, усуває відповідача від можливості впливу на дану ситуацію, а саме - отримання коштів від держави, зазначене виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.
Слід зазначити, що в силу вимог ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначалось вище, за умовами укладеного сторонами договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором (п. 8.2 договору).
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 839890,29 грн., нарахованій на заборгованість відповідача щодо кожного акту наданих послуг окремо, а саме - з 11.06.2023 р. по 11.12.2023 р. на суму 413155,74 грн., з 11.07.2023 р. по 13.12.2023 р. на суму 1913155,94 грн., з 11.08.2023 р. по 13.12.2023 р. на суму 1913155,60 грн., з 11.09.2023 по 13.12.2023 р. на суму 1913155,76 грн.
Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим вимога про стягнення пені в розмірі 839890,29 грн. є доведеною та підтвердженою матеріалами справи.
Водночас, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 100%.
У свою чергу, позивач заперечував проти наведеного клопотання та просив суд стягнути пеню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.
Дослідивши позиції учасників процесу, суд відзначає, що згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 Цивільного дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
При цьому, законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.
Правила ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі - вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення пені, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань пені є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 р. у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 р. у справі № 910/1199/19.
Водночас, оскільки в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Слід відзначити, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Суд бере до уваги правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Слід також зазначити, що за наслідками розгляду справи № 911/2269/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 р. виклала, зокрема, такі висновки: у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер; категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в ст. 551 Цивільного кодексу України та в ст. 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником; розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду; поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - ст. 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі; визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду; індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Отже, вирішуючи у даній справі питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача.
Як встановлено судом, відповідач є комунальним підприємством, яке створене для здійснення функцій, визначених законом, не є кінцевим споживачем газу, а отже надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за розподіл природного газу в цілому залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів.
Суд бере до уваги пояснення відповідача про те, що станом на 01.11.2023 р. обсяг заборгованості перед КПТМ «БОРИСПІЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА» з різниці в тарифах на теплопостачання, яку повинна відшкодувати держава, становить 91800881,97 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах.
Поряд з цим, відповідно до Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування” від 29.07.2022 р. № 2479-IX відповідачу було заборонено підвищувати тарифи на теплову енергію для населення під час дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Водночас, відповідач зобов'язаний здійснювати свою господарську діяльність незалежно від зовнішніх факторів, оскільки забезпечує м. Бориспіль життєво необхідною для суспільства та підприємств тепловою енергією.
Судом також враховано, що станом на 01.01.2024 р. заборгованість споживачів перед відповідачем становить 62430981,33 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 361 за грудень 2023 р.
Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач, хоч і частково, але виконав своє грошове зобов'язання перед позивачем з оплати послуг за розподіл природного газу, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50% відсотків.
Таке зменшення, за висновком суду, є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для них.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме - в сумі 419945,14 грн.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Слід відзначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18).
Визначені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України права стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі - у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
З долученого до матеріалів справи розрахунку інфляційних втрат вбачається, що їх розмір визначено позивачем в сумі 40253,78 грн., нарахованій на заборгованість відповідача щодо кожного акту наданих послуг окремо, а саме - з 11.06.2023 р. по 13.12.2023 р. на суму 413155,74 грн., з 11.07.2023 р. по 13.12.2023 р. на суму 1913155,94 грн., з 11.08.2023 р. по 13.12.2023 р. на суму 1913155,60 грн., з 11.09.2023 р. по 13.12.2023 р. на суму 1913155,76 грн.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір визначено позивачем в сумі 65283,32 грн., нарахованій на заборгованість відповідача щодо кожного акту наданих послуг окремо, а саме - з 11.06.2023 р. по 13.12.2023 р. на суму 413155,74 грн., з 11.07.2023 р. по 13.12.2023 р. на суму 1913155,94 грн., з 11.08.2023 р. по 13.12.2023 р. на суму 1913155,60 грн., з 11.09.2023 р. по 13.12.2023 р. на суму 1913155,76 грн.
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 40253,78 грн. та 3% річних у розмірі 65283,32 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “КИЇВОБЛГАЗ” у даній справі підлягають частковому задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Слід зазначити, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Щодо розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як встановлено судом, позовна заява Акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “КИЇВОБЛГАЗ” б/н від 28.12.2023 р. (вх. № 1836 від 28.12.2023 р.) була подана до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд».
З матеріалів справи вбачається, що у підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви було додано платіжну інструкцію № 15101 від 26.12.2023 р. на суму 85176,61 грн.
Отже, витрати зі сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення 3152623,04 грн. заборгованості за розподіл природного газу, пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, судом було враховано, що судовий збір у разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Щодо розподілу судових витрат за вимогою про стягнення 3000000,00 грн. заборгованості за розподіл природного газу, провадження за якою (вимогою) судом було закрито, слід зазначити, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Водночас, оскільки станом на даний час позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення останньому сплаченої суми судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 3000000,00 грн. заборгованості за розподіл природного газу, то підстави для вирішення питання про повернення судового збору в цій частині у суду на даний час відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 3000000,00 грн. заборгованості за розподіл природного газу - закрити.
3. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж “БОРИСПІЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА” (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 41-А, код 13712452) на користь Акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “КИЇВОБЛГАЗ” (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., буд. 178, код 20578072) 3152623 (три мільйони сто п'ятдесят дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 04 коп. заборгованості за розподіл природного газу, 419945 (чотириста дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 14 коп. пені, 65283 (шістдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 32 коп. 3% річних, 40253 (сорок тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 49176 (сорок дев'ять тисяч сто сімдесят шість) грн. 60 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 30.05.2024 р.
Суддя В.М. Бабкіна