Україна
Харківський апеляційний господарський суд
«13»вересня 2010 року Справа № 15/320-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Фоміна В.О.,
при секретарі Сємєровій М.С.
за участю представників сторін:
позивача - Явор В.В.. за довіреністю №565/11.5.2 від 05.08.2010 року,
відповідача -Скоркіна І.С. за довіреністю б/н від 06.04.2010 року,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі відділення «Харківська регіональна дирекція»ВТБ Банк, м. Харків (вх. № 2274Х/2-6к),
на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2010 року по справі №15/320-09,
за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі відділення «Харківська регіональна дирекція»ВТБ Банк, м. Харків,
до Відкритого акціонерного товариства «Ольга», м. Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -приватна фірма «Апія», м. Харків,
про передачу приміщення, -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ВАТ «Ольга», м. Харків та просив винести рішення, яким передати в управління ВАТ ВТБ Банк нежитлові приміщення першого поверху №96-133, другого поверху №1-21, третього поверху №1-20, сьомого поверху №1-22, восьмого поверху №1-20, дев'ятого поверху №1-17 літ «Е-9», що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Мало -М'ясницька, 9/11 код ЄДРПОУ 30236375 на період реалізації.
04.06.2010 року позивач надав до суду заяву про доповнення позовних вимог та просив суд про наступне:
- виселити ВАТ "Ольга" із об'єкта нерухомості :нежитлові приміщення першого поверху № 96-133, другого поверху № 1-21, третього поверху - № 1/27, четвертого поверху № 1-24, п'ятого поверху № 1-22, .шостого поверху -1-20, сьомого поверху № 1-22, восьмого поверху № 1-20, дев'ятого поверху № 1-17 літ "Е-9", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120,
- зобов'язати ТОВ «Таміра»передати позивачеві оригінали правовстановлюючих документи на об'єкт нерухомості нежитлові приміщення першого поверху № 96-133, другого поверху № 1-21, третього поверху - № 1/27, четвертого поверху № 1-24, п'ятого поверху № 1-22,,шостого поверху - 1-20, сьомого поверху № 1-22, восьмого поверху № 1-20, дев'ятого поверху № 1-17 літ "Е-9", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120,
- зобов'язати відповідача передати позивачеві ключі, пульти, коди доступу до системи охоронної та пожежної сигналізації від нежитлового приміщення першого поверху № 96-133, другого поверху № 1-21, третього поверху - № 1/27, четвертого поверху № 1-24, п'ятого поверху № 1-22,,шостого поверху - 1-20, сьомого поверху № 1-22, восьмого поверху № 1-20, дев'ятого поверху № 1-17 літ "Е-9", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120.
07.06.2010 року позивач надав уточнення позовних вимог та просить суд:
- виселити ВАТ "Ольга" із об'єкта нерухомості :нежитлові приміщення першого поверху № 96-133, другого поверху № 1-21, третього поверху - № 1/27, четвертого поверху № 1-24, п'ятого поверху № 1-22,,шостого поверху -1-20, сьомого поверху № 1-22, восьмого поверху № 1-20, дев'ятого поверху № 1-17 літ "Е-9", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120.
- зобов'язати ВАТ "Ольга" передати позивачеві оригінали правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості нежитлові приміщення першого поверху № 96-133, другого поверху № 1-21, третього поверху - № 1/27, четвертого поверху № 1-24, п'ятого поверху № 1-22,,шостого поверху - 1-20, сьомого поверху № 1-22, восьмого поверху № 1-20, дев'ятого поверху № 1-17 літ "Е-9", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120,
- зобов'язати ВАТ "Ольга" передати позивачеві ключі, пульти, коди доступу до системи охоронної та пожежної сигналізації від нежитлового приміщення першого поверху № 96-133, другого поверху № 1-21, третього поверху - № 1/27, четвертого поверху № 1-24, п'ятого поверху № 1-22,. шостого поверху - 1-20, сьомого поверху № 1-22, восьмого поверху № 1-20, дев'ятого поверху № 1-17 літ "Е-9", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120.
Вказані доповнення та уточнення до позовної заяви були прийняті судом першої інстанції відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням від 02 липня 2010 року господарським судом Харківської області по справі №15/320-09 (суддя Лаврова Л.С.) в задоволені позову відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2010 року по справі №15/320-09 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ ВТБ Банк задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги посилається, зокрема, на те, що ВАТ ВТБ Банк в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку»на адресу позичальника та відповідача 06.04.2010 року було направлено лист -вимогу (вих. №1268/400-08-2) та вимогу про усунення порушень (вих. 1268-1/400-08-2) відповідно, з яких вбачається, що банком було прийняте рішення про звернення на предмет іпотеки. Отже, ВАТ ВТБ Банк було дотримано вимоги статті 34 Закону України «Про іпотеку» необхідні для звернення та розгляду в суді позовної заяви «Про передачу предмета іпотеки в управління». Також, відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь -який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
25.08.2010 року через канцелярію суду від ВАТ «Ольга»надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і є таким, що не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається, зокрема, на те, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважного перед іншим особам, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Статтею 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушення зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином, на момент звернення з позовом до суду, позивач не звертався до ВАТ «Ольга», як іпотекодавця з письмовою вимогою про усунення порушень по кредитному договору. Відповідно до вищевказаного відповідач просить рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ ВТБ Банк залишити без задоволення.
13 вересня 2010 року позивач в судовому засіданні вказав, що рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, виклав суду зміст апеляційної скарги, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні вказав, що згодний з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, оголосив суду зміст відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, 13 вересня 2010 року в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила. Враховуючи, що третя особа про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи зворотнім повідомленням про вручення ухвали суду від 29 липня 2010 року, судова колегія вважає можливим розгляд апеляційної скарги без участі третьої особи за наявними матеріалами справи.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 23 серпня 2007 року між ВАТ ВТБ Банк та Приватною фірмою «Апія»укладено кредитний договір №139-ю, який 28.07.2008 року викладено в новій редакції шляхом підписання додаткової угоди № 1 до кредитного договору №139 -Ю від 23.07.2007 року. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, предметом цього договору є надання банком позичальникові грошових коштів у вигляді відновлювальної кредитної лінії у сумі 11000000,00 дол. США, строком користування до 21 серпня 2009 року, з наступними умовами: позичальник сплачує банку плату за користування кредитом 12,5%.
В забезпечення цього кредитного договору між ВАТ ВТБ Банк та ВАТ «Ольга»було укладено іпотечний договір №139-Z/1 від 23.08.2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., Предметом іпотечного договір є передача ВАТ «Ольга»ВАТ ВТБ Банк в іпотеку нежитлові приміщення, а саме: 1-го поверху №96-133, 2-го поверху №1-21, 3-го №1/27, 4-го поверху №1-24, 5-го поверху №1-22, 6 -го поверху №1-20, 7-го поверху №1-22, 8-го поверху № 1-20, 9-го поверху №1-17, літ. «Е-9», що знаходяться за адресою : м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 та належить ВАТ «Ольга»на підставі договору міни №10 від 26.07.2002 року, укладеного між іпотекодавцем та акціонерним товариством «ЕРА»та акту приймання -передачі від 31.07.2002 року, зареєстроване в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентарізації»07.08.2002 року, зареєстрованим за номером 373.
У пункті 1.4 Іпотечного договору зазначено, що предмет іпотеки сторони оцінили в 35243500,00 грн.
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушення зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлявся на адресу ВАТ «Ольга»лист -вимога про усунення порушення № 1268-1/400-08-2 від 06.04.2010 року, в якому зазначено про наявність заборгованості за кредитним договором № 139-Ю. У вказаному листі зазначено, що позичальник був повідомлений про наявність заборгованості перед банком за кредитним договором та про необхідність її погашення у стислий термін, керуючись ст. 35 Закону України «Про іпотеку»повідомлено позичальника про порушення позичальником умов основного зобов'язання та забов'язано виконати його протягом 30 днів з моменту одержання вимоги про усунення порушення. У листі також вказано, що у випадку непогашення у встановлений в цій вимозі строк заборгованості перед банком по кредиту у повному обсязі, банк, відповідно до законодавства, буде ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки, що був переданий в іпотеку, згідно з договором застави у забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, та стягнення заборгованості у судовому порядку.
Вищезазначений лист -вимога відправлений позивачем 06.04.2010 року, що підтверджується поштовим штемпелем вихідної кореспонденції.
Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом до суду до відповідача 13.10.2009 року. Таким чином на момент звернення позивача з позовом, позивачем не було направлено відповідачу вимоги. Тобто, відповідач не порушував своїх зобов'язань та прав позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач стверджує, що з листа-вимоги № 1268-1/400-08-2 від 06.04.2010 року про усунення порушень вбачається, що банком було прийнято рішення про звернення на предмет іпотеки.
Однак, з тексту листа -вимоги вбачається, що у випадку непогашення у встановлений в цій вимозі строк заборгованості перед банком по кредиту у повному обсязі, банк, відповідно до законодавства, буде ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки, що був переданий в іпотеку, згідно з договором застави у забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, та/або стягнення заборгованості у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: пунктом 5.1. іпотечного договору №139-Z/1 сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором іпотекодержателя.
Пунктом 6.1. іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 6.2. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись іпотекодержателем шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Ціна продажу предмету іпотеки встановлюється у розмірі, встановленому у пункті 1.4. цього договору або за рішенням іпотекодержателя на підставі оцінки майна.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекождержателя.
Статтею 34 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекожавцем та іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.
Судова колегія зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази прийняття рішення про стягнення на предмет іпотеки. Вищезазначений лист-вимога № 1268-1/400-08-2 від 06.04.2010 року не містить рішення про стягнення на предмет іпотеки, у ньому зазначено лише про намір банку «ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки, що був переданий в іпотеку, згідно з договором застави у забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, та/або стягнення заборгованості у судовому порядку».
Слід також звернути увагу, що умовами іпотечного договору, як вже зазначалось було встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені).
Законом України «Про іпотеку»передбачений порядок щодо кожного із способів звернення стягнення на предмет іпотеки.
З листа -вимоги № 1268-1/400-08-2 від 06.04.2010 року не вбачається в якому порядку позивач мав намір здійснювати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога щодо передачі предмету іпотеки в управління є передчасною, нормативно та документально необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2010 року по справі №15/320-09 відсутні, тому рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2010 року по справі №15/320-09 слід залишити без змін, у зв'язку з чим апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ, в особі відділення «Харківська регіональна дирекція»ВТБ Банк, м. Харків задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 91, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ, в особі відділення «Харківська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2010 року по справі №15/320-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.П. Горбачова
Суддя В.О. Фоміна
Повний текст постанови складено 17.09.2010 року