"22" вересня 2010 р. Справа № 33/189-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В. Я.,суддя Афанасьєв В.В. , суддя Шевель О. В.
при секретаріПарасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -Сердюка І.В. -дир., Єрмоленка О.О. -дов.
відповідача - Гринькова Є.О. -дов.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2464Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2010 р. у справі № 33/189-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алектранс», м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ЗЖК», м. Харків
про стягнення 228 993,09 грн.
встановила:
Позивач, ТОВ «Алектранс», у липні 2009 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій (з урахуванням уточнень -т. 1 а.с. 116) просив стягнути з відповідача на свою користь 187 610,00 грн. основного боргу, 22421,93 грн. пені, 20 302,85 грн. інфляційних втрат, 3 951,36 грн. 3% річних, 2 343,00 грн. витрат по сплаті держмита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору № ЗЖК-ДГ-300 про перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування від 29.08.2008 р. щодо своєчасної оплати наданих послуг.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем подано клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти позивача у банківських та кредитних установах в межах 464910,00 грн.
Також, сторонами під час розгляду справи у суді першої інстанції подано клопотання про продовження строку розгляду справи.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15 липня 2010 року у справі № 33/189-09 (суддя Савченко А.А.) клопотання сторін про продовження строку розгляду справи за межами строків, визначених ч. 1 ст. 69 ГПК України, задоволено. В задоволенні клопотання відповідача про забезпечення позову відмовлено. Позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ЗЖК»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алектранс»187610,00 грн. основного боргу, 22421,93 грн. пені, 20302,85 грн. інфляційних, 3951,36 грн. 3% річних, 2342,86 грн. витрат по сплаті держмита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2010 року у справі № 33/189-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи. Так, як стверджує відповідач, судом першої інстанції не було враховано тих обставин, що саме позивачем були порушені умови укладеного між сторонами договору поставки № ЗЖК-ДГ-340 від 19.12.2008 р., а саме: позивач відмовився від подальшого отримання товару за договором, що, в свою чергу, і призвело до порушення відповідачем умов спірного договору перевезення.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, присутні у судовому засіданні представники позивача проти апеляційної скарги заперечували, оскаржуване рішення вважають законним та обґрунтованим, просять його залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. На думку представників позивача, позовні вимоги повністю доведені наявними у справі доказами, а посилання відповідача на невиконання позивачем умов договору поставки № ЗЖК-ДГ-340 від 19.12.2008 р. та відмову позивача від подальшого отримання товару за цим договором не підтверджені належними доказами, крім того, на думку позивача, відповідний договір жодним чином не стосується та не впливає на умови спірного договору.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 29.08.2008 р. між сторонами по справі було укладено договір № ЗЖК-ДГ-300 про перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування (т. 1 а.с.11-14), відповідно до якого, відповідач (замовник) за заявкою доручає, а позивач (перевізник, експедитор) бере на себе зобов'язання по забезпеченню своєчасного перевезення вантажів замовника найнятим ним транспортом до пункту призначення і передачі їх вантажоотримувачу, згідно замовлення.
У відповідності до п.6.1 договору розрахунки по перевезеннях проводяться за договірними цінами. П. 6.4 договору сторони передбачили, що оплата за кожне зроблене перевезення проводиться щоразу за фактично виконані роботи на підставі виставлених перевізником рахунків протягом 7-ми днів від дати надання усіх звітних документів, акта виконаних робіт, рахунку і оригіналу ТТН.
Дослідженням умов спірного договору колегією суддів встановлено, що ним передбачені всі істотні умови договору, встановлені строки та порядок оплати. Також, колегією суддів встановлено, що умови спірного договору перевезення не містять вказівок на те, що такий договір укладений на виконання чи з метою виконання договору поставки № ЗЖК-ДГ-340, на який посилається позивач, строк дії договору перевезення встановлений до 31 грудня 2008 р. (п. 11.1), тоді як договір поставки укладений 19 грудня 2008 р. (тобто, більш ніж через чотири місяці після укладання спірного договору) та строк його дії встановлений до 31 грудня 2009 р. Крім того, аналіз умов договору поставки (т. 1 а.с. 7-9) також свідчить про те, що в ньому відсутні посилання на спірний договір перевезення.
Отже, колегія суддів вважає, що у спірний період між сторонами укладено два різні за своєю правовою природою договори, виконання яких жодним чином не пов'язано один з одним, а відтак, посилання відповідача на невиконання позивачем умов договору поставки не приймається колегією суддів у якості належним та допустимих доказів, оскільки не стосується предмету спору. До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідні посилання відповідачем взагалі не підтверджені.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов спірного договору перевезення в період з 29.08.2008 р. по 16.12.2008 р. (тобто, в межах строку дії договору) позивачем було надано відповідачеві послуги з перевезення вантажу та транспортно-експедиційного обслуговування на загальну суму 272100,00 грн., що підтверджено актами виконаних робіт до кожної заявки, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств (т. 1 а.с. 28- 101). За змістом актів надані позивачем послуги відповідають умовам договору та прийняті замовником. В кожному акті визначена сума, яка підлягає оплаті на рахунок позивача за кожною заявкою на перевезення.
За таких обставин, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що оскільки сторонами за кожною заявкою було підписано акт виконаних робіт та зазначено що сторони взаємних претензій один до одного не мають, факт належного виконання позивачем взятих на себе за договором № ЗЖК-ДГ-300 зобов'язань щодо надання послуг є доведеним.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідний факт відповідачем не оскаржується та не спростовується, присутній у суді апеляційної інстанції представник відповідача визнав факт наявності у нього заборгованості перед позивачем, однак, на його думку, така заборгованість не підлягає оплаті з підстав, зазначених у апеляційній скарзі.
Наявні у матеріалах справи докази свідчать про часткову оплату відповідачем заборгованості (в сумі 49400,00 грн. -т. 1 а.с. 17-19) та зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з договорів № ЗЖК-ДГ-340 від 19.12.2008 р. та № ЗЖК-ДГ-300 від 29.08.2008 р., на загальну суму зарахованих зустрічних вимог 35090,00 грн. (угода від 31.12.2008 р. № 140 про зарахування зустрічних однорідних вимог -т. 1 а.с. 10), а відтак, сума боргу відповідача перед позивачем за спірним договором складає 187610,00 грн., яка й була заявлена до стягнення та стягнута оскаржуваним рішенням. Відповідна сума боргу також підтверджена актом звірки від 04.06.2009 р. між сторонами.
З урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи та положень ст.ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 187610,00 грн. є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені місцевим господарським судом.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 20302,85 грн. інфляційних втрат та 3951,36 грн. 3% річних (які нараховані за період з дати виникнення прострочки по кожному акту по 28.07.2009 р.) також є обґрунтованою та правомірно задоволена місцевим господарським судом. Розрахунок стягуваних сум (т. 1 а.с. 122-125) перевірено судом.
Також, з урахуванням п. 7.1 договору, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ст. 232 ГК України, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 22421,93 грн. пені (яка нарахована за 181-182 дні починаючи з дати виникнення прострочки по кожному акту). Розрахунок стягуваних сум (т. 1 а.с. 120-121) перевірено судом.
Суд першої інстанції також обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про забезпечення позову, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, його зустрічна позовна заява повернута без розгляду на підставі п.4 ст.63 ГПК України ухвалою від 09.07.2010 р. (т. 1 а.с. 186).
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 33, 36, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2010 р. у справі № 33/189-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Головуючий суддя Погребняк В. Я.
Суддя Афанасьєв В.В.
Суддя Шевель О. В.
повний текст постанови підписано 23 вересня 2010 року