Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"13" вересня 2010 р. Справа № 05/148-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пушай В.І., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 2345Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 07.07.10 по справі № 05/148-10
за позовом Приватне підприємство "Атолс", м. Бровари
до ТОВ Фірма "Фронт", смт. Пісочин
про стягнення 20591,63 грн.
встановила:
В травні 2010 р. позивач - Приватне підприємство "Атолс", Київська обл., м. Бровари звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фронт», м. Харків 20562,90 грн. заборгованості, 28,73 грн. річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати заборгованості за укладеним між сторонами договором про переведення боргу № 342 від 08.10.09 р.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Ольшанченко В.І.) від 07.07.2010 р. по справі № 05/148-10 позов в частині стягнення 28,73 грн. річних залишено без розгляду. Решту позову задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за договором поставки №7/06 від 03.06.09 р. в сумі 16200,00 грн., пеню в сумі 4362,90 грн., державне мито в сумі 205,63 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,67 грн.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати заборгованості за укладеним між сторонами договором про переведення боргу № 342 від 08.10.09 р.; що позов в частині стягнення 28,73 грн. річних не підлягає задоволенню, оскільки можливість нарахування річних на пеню норми чинного законодавства не передбачають.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема не надав належної правової оцінки п. п. 7-8 договору, відповідно до яких в разі непогашення відповідачем заборгованості до жовтня 2009 року, договір переведення боргу № 342 від 08.10.09 р. вважається таким, що втратив свою чинність. Тобто, на думку відповідача, оскільки до жовтня 2009 року він в повному обсязі не погасив заборгованість, вказаний договір втратив чинність, а його зобов'язання щодо сплати боргу припинилося та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що договір № 342 від 08.10.09 р., з урахуванням вимог п. 7-8 договору та відповідних вимог чинного законодавства України, є чинним, оскільки його у встановленому законом порядку не було визнано недійсним, а заборгованості за ним відповідач не сплатив та ін.
Сторони в судове засідання своїх представників не направили.
Відповідач про причини неприбуття представника не повідомив.
Позивач надав до суду заяву (вх. № 7335 від 08.08.2010 р.) в якій просив суд розглядати апеляційну скаргу за відсутності його представника.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 03.06.09 р. між ПП „Атолс” (постачальник) та ТОВ „Микол Груп” (покупець) укладено договір поставки №7/06 (далі -договір поставки), за яким постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, передбачених цим договором, передати у власність покупця продукцію, що надалі іменується „товар”, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених у цьому договорі, товар прийняти та оплатити.
Згідно з п. 1.2 договору поставки, найменування, одиниці виміру, ціна за одиниця товару, його асортимент визначаються у специфікації товару, яка є невід'ємною частиною цього договору. Специфікація узгоджується сторонами в порядку, передбаченому цим договором, на підставі письмового замовлення покупця.
Відповідно до п. 3.1 договору поставки, після узгодження сторонами в порядку, передбаченому п. п. 1.2, 2.1 цього договору кількості, асортименту та ціни товару, а також способу поставки товару постачальник зобов'язаний відвантажити товар покупцеві протягом 5 робочих днів. Якщо сторонами досягнута домовленість про поставку товару окремими частинами (партіями), строки поставки кожної окремої партії та всього обсягу товару визначаються покупцем і постачальником у відповідному додатку до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 4.3 договору поставки, оплата за товар здійснюється наступним чином: покупець перераховує на поточний рахунок постачальника або вносить готівкові грошові кошти до каси останнього в обсязі 50 % від вартості товару згідно з узгодженою сторонами специфікацією протягом 10 банківських днів з моменту отримання від постачальника відповідного рахунку-фактури; остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 10 банківських днів з дня поставки товару.
Пунктом 5.3 договору поставки передбачено, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар згідно з умовами, визначеними у розділі 4 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
ПП „Атолс” поставив ТОВ „Микол Груп” товар за видатковою накладною АТ-0000090 від 16.07.09 р. на суму 72072,00 грн. Останній даний товар прийняв, що також підтверджується копією довіреності ТОВ „Микол Груп” на отримання товару серії ЯОХ №192288 від 16.07.09 р.
ТОВ „Микол Груп” частково оплатив отриманий товар в сумі 45272,00 грн.
Залишок заборгованості в сумі 26800 грн. останній не сплатив, що крім іншого також підтверджується копією акту зведення взаєморозрахунків з 01.01.09 р. по 07.10.09 р.
08.10.09 р. між ТОВ „Микол Груп” (первісний боржник), ТОВ „фірма „Фронт” (новий боржник) та ПП „Атолс” (кредитор) укладений договір № 342 про переведення боргу (далі -договір), за яким первісний боржник переводить на нового боржника борг у розмірі 26800,00 грн., що виник на підставі п. 4.3.2 договору поставки, та пеню в сумі 4362,90 грн. станом на 08.10.09 р., згідно з п. 5.3 договору поставки, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання первісного боржника перед кредитором.
На договорі первісним боржником зроблена відмітка про підписання його з протоколом розбіжностей, але самого протоколу розбіжностей до суду не було надано.
Як пояснив позивач ніяких протоколів розбіжностей не існує.
Відповідно до вимог п. 7 договору, відповідач зобов'язався сплатити позивачу заборгованість первісного боржника перед позивачем до жовтня 2009 р.
П. 8 договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Якщо в термін, встановлений п. 7 цього договору відповідач не сплатив позивачу грошові кошти в повному обсязі боргу первісного боржника, даний договір втрачає чинність.
На виконання умов вказаного договору відповідач сплатив позивачу заборгованість в сумі 10600,00 грн.
Залишилася несплаченою заборгованість в сумі 16200,00 грн. та пеня в сумі 4362,90 грн.
30.03.10 р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату решти заборгованості та пені, яку відповідач отримав 02.04.10 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, останній відповіді на претензію не дав та заборгованість не погасив.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати заборгованості за укладеним між сторонами договором про переведення боргу № 342 від 08.10.09 р.; що позов в частині стягнення 28,73 грн. річних не підлягає задоволенню, оскільки можливість нарахування річних на пеню норми чинного законодавства не передбачають.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, а також те, що термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати боргу визначено умовами договору № 342 про переведення боргу, а відповідач крім того також не виконав вимоги позивача щодо його сплати за відповідною претензією, висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 16200 грн. заборгованості за договором поставки №7/06 від 03.06.09 р. є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи викладене, а також те, що правомірність нарахування позивачем ТОВ „Микол Груп” пені за прострочення виконання зобов'язань в рамках договору поставки №7/06 підтверджується матеріалами справи, а обов'язок щодо її сплати відповідачем на користь позивача у встановлений строк також було визначено договором про переведення боргу № 342, також підлягає залишенню без змін рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4362,90 грн. пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність залишення судом без розгляду позову в частині стягнення 3% річних нарахованих на заборгованість та пеню, судова колегія також погоджується з рішення суду в даній частині, оскільки по-перше, згідно зі ст. 625 ЦК України 3% річних не нараховуються на пеню; по-друге, позивач нарахував 3% річних на суму визначену договором №342 про переведення боргу від 08.10.09 р., тобто на суму заборгованості та пені, а не на суму заборгованості за договором поставки №7/06 від 03.06.09 р.; по-третє, позивач без поважних причин не надав на вимогу суду обґрунтований розрахунок 3% річних та письмове уточнення періоду нарахованих 3% річних.
При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача стосовно втрати чинності договору в зв'язку з несплатою ним заборгованості у певний строк (п. п. 7-8 договору), оскільки по-перше, сторони укладаючи договір про переведення боргу № 342, крім іншого, змінили частково зобов'язання за договором поставки №7/06, і з моменту його укладення зобов'язання ТОВ „Микол Груп” (первісного боржника) щодо сплати боргу та пені за вказаним договором поставки припинилися, а цей обов'язок було покладено на відповідача; по-друге норми цивільного законодавства України, зокрема гл. 50 ЦК України не передбачає такого виду припинення зобов'язання як сплив терміну його виконання; по-третє п. 4 ст. 631 ЦК України визначено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, а сам договір переведення боргу № 342 не містить будь-яких положень які б звільнювали відповідача від відповідальності за порушення умов договору під час терміну його дії; по-четверте, тим же п. 8 договору переведення боргу № 342, на який посилається відповідач, визначено, що цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Зазначене свідчить про обов'язок відповідача виконати умови договору переведення боргу № 342 щодо сплати на користь позивача визначеної за ним заборгованості, як нового боржника за договором поставки № 7/06.
Доводи відповідача стосовно порушення господарським судом під час розгляду справи його процесуальних прав матеріалами справи не підтверджується та відповідачем не доведені.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2010 р. по справі № 05/148-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Повний текст постанови підписано 15.09.2010 р.
Головуючий суддя Пушай В.І.
судді Барбашова С.В.
Плужник О.В.