№ 1- 201/2010 р.
іменем України
20 вересня 2010 року Бершадський районний суд
Вінницької області
В складі головуючого судді Гуцола В.І.
при секретарі Терлецькій О.В.
з участю прокурора Комара П.П.
адвоката захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь кримінальну
справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, котрий народився в с.Устя Бершадського району Вінницької області живе в АДРЕСА_1, освіта середня, не працюючий, неодружений, раніше не судимий,
в скоєнні злочину, передбаченого ст.389 ч.2 КК України,
Підсудний ОСОБА_2, будучи засудженим 23 березня 2010 року Бершадським районним судом за ч.1 ст. 164 КК України до ста годин громадських робіт, які він зобов'язаний був відбувати згідно направлення Бершадського МРВ КВІ за місцем свого проживання на території Осіївської сільської ради в період з 23 квітня по 1 червня 2010 рок. Будучи ознайомленим з умовами та порядком відбування покарання у вигляді громадських робіт, з метою ухилення від відбування покарання, умисно без поважних причин жодного дня покарання у вигляді громадських робіт не відбув та допустив прогули в кількості ста годин.
Допитаний в судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю, підтвердив вищенаведені обставини його скоєння, пояснивши, що дійсно 23.03.2010 року він був засуджений за ухилення від сплати аліментів до ста годин громадських робіт, які він мав відпрацювати за місцем свого проживання. Він був ознайомлений з графіком відбування громадських робіт, йому було вказано об'єкт, де він мав працювати- вирубувати чагарники в с.М.Киріївка, але на роботу він не виходив. Він був двічі попереджений про наслідки ухилення від відбування громадських робіт, але так на роботу і не ходив. Причин невиконання покарання у вигляді громадських робіт пояснити не може.
Покази підсудного відповідають фактичним обставинам справи, ніким не оспорюються, тому суд вважає за доцільне дослідження доказів обмежити показаннями підсудного у відповідності зі ст. 299 ч.3 КПК України, з'ясувавши при цьому, що підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, при відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 слід кваліфікувати по ст. 389 ч.2 КК України як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.
При обранні покарання підсудному суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, що він вчинив злочин невеликої тяжкості та його особу, що він негативно характеризується по місцю проживання.
В якості обставин, що пом'якшують покарання, суд враховує підсудному, що він визнав повністю свою вину, щиро кається, сприяв слідству та суду у встановлені істини по справі.
Обставин, які обтяжували б покарання, по справі не встановлено.
Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення підсудного ОСОБА_2 та попередження скоєння ним нових злочинів буде обрання до нього покарання у вигляді арешту.
Оскільки ОСОБА_2 не відбув покарання за вироком Бершадського районного суду Вінницької області по ст. 164 ч.1 КК України у вигляді 100 годин громадських робіт, до покарання за цим вироком йому слід частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 389 ч.1 КК України у вигляді тррьох місяців арешту.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_2 остаточну міру покарання визначити шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Бершадського районного суду Вінницькоїї області від 23.03.2010 року у вигляді трьох місяців десяти днів арешту.
Міру запобіжного заходу йому до вступу вироку в законну силу змінити із підписки про невиїзд на утримання під вартою.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, котрий утримується під вартою - в цей же строк з часу отримання її копії.