Справа № 1-588/2010
м. Луцьк 29 жовтня 2010 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Клока О.М.,
з участю: секретаря Мартинюк О.С.,
прокурора Воробія О.П.,
захисника ОСОБА_1,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.м.т. Шумське, Шумського району, Тернопільської області, проживає в АДРЕСА_1, громадянка України, з середньою-спеціальною освітою, одружена, працює директором ПП «Астерія», несудима,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч.1 КК України,
Підсудна ОСОБА_7 працюючи директором ПП «Астерія» відповідно до наказу ПП «Астерія» №1-к від 06.08.2003 року, обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, що проявляється в керівництві трудовим колективом, наявністю повноважень по управлінню і розпорядженню майном та коштами підприємства, тобто будучи службовою особою, грубо порушила законодавство про працю.
Так вона, в період з 10.09.2007 року по 15.03.2010 року, грубо порушила законодавство про працю, зокрема вимоги ст.ст. 21, 23, 24, 28 КЗпП України, а саме, умисно, з метою уникнення сплати податків та інших обов'язкових платежів із заробітку працюючих, незаконно, без укладення трудових договорів та без вненсення відповідних записів до трудових книжок, використовувала наймана працю потерпілого ОСОБА_6, який фактично перебував з ПП «Астерія» з 10.09.2007 року по 31.07.2009 року в трудових відносинах (з 14.11.2008 року по 31.12.2008 року був офіційно працевлаштований) і виконував по травень 2009 року обов'язки столяра, а з травня по липень 2009 року - складальника метало-пластикових конструкцій; потерпілого ОСОБА_2, який фактично перебував з ПП «Астерія» з 28.18.2008 року по 15.03.2010 року в трудових відносинах і виконував обов'язки складальника метало-пластикових конструкцій; потерпілого ОСОБА_3, який фактично перебував з ПП «Астерія» з 17.08.2009 року по 20.10.2009 року в трудових відносинах і виконував обов'язки складальника метало-пластикових конструкцій; потерпілого ОСОБА_4, який фактично перебував з ПП «Астерія» з 24.08.2009 року по 14.11.2009 року в трудових відносинах і виконував обов'язки складальника метало-пластикових конструкцій. У вказані періоди часу ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 працювали з 08.00год. до 17.00год. п'ять днів на тиждень з вихідним в суботу та неділю, але траплялись випадки, коли вони виконували роботу в позаробочий час, а також у вихідні дні. Заробітна плата вказаних працівників залежала від об'єму виконаних робіт.
Крім того, в порушення вимог ст.30 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 72, 73, 107 КЗпП України, директор ПП «Астерія» ОСОБА_7, грубо порушивши законодавство про працю, не забезпечила достовірний облік виконуваної зазначеними працівниками роботи і бухгалтерський облік витратна оплату праці в встановленому порядку, оскільки заробітна плата виплачувалась неофіційно, поза бухгалтерським обліком, та не оплачувала їм в подвійному розмірі працю у неробочі дні. Також, порушивши ст.95 КЗпП України та ст.33 Закону України «Про оплату праці», ОСОБА_7 в 2007-2010 роках нае проводила індексацію заробітної праці ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у зв'язку з ростом індексу цін.
Також, без укладення трудових угод з працівниками ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 директором ПП «Астерія» ОСОБА_7 допущено грубе порушення вимог ст.ст. 94, 153, 173, 221, 232, 237-1, 243, 253 КЗпП України, що потягло, в свою чергу, грубе порушення трудових та конституційних прав даних працівників на захист та опіку зі сторони держави, а саме: право на отримання заробітної плати не нижче встановленого законодавством розміру; право на охорону праці; право на захист від порушення трудових прав та від незаконного звільнення; право на звернення до суду для вирішення трудових спорів; право на участь у професійних спілках; право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності.
Крім того, в порушення вимог ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» директором ПП «Астерія» ОСОБА_7 грубо порушено трудове законодавтсво в частині пенсійного забезпечення, оскільки з доходів, отриманих ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за виконану протягом певного періоду роботу, не проводилось відрахування до Пенсійного фонду України, внаслідок чого, ці громадяни були позбавлені права на зарахування їм вказаного строку до трудового стажу, що надає право на отримання пенсії. Такі незаконні дії ОСОБА_7 призвели до не включення фактично відпрацьованого часу вказаних працівників ПП «Астерія» до страхового стажу згідно ст.24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чим грубо порушено їх конституційне право, гарантоване ст.46 Конституції України, на матеріальне забезпечення шляхом соціального страхування при досягненні пенсійного віку.
Крім того, ОСОБА_7 за період роботи на посаді директора ПП «Астерія», грубо порушила конституційне право працюючих в неї найманих працівників ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на щорічні відпустки, гарантоване ст.45 Конституції України, та грубо порушила законодавство про працю, а саме вимоги ст.ст. 79, 80 КЗпП України, ст.ст. 2, 11 ЗУ «Про відпустки», згідно яких черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим трудовим колективом, і доводиться до відома всіх працівників; забороняється не надавати щорічні відпустки працівникам повної тривалості протягом двох років підряд, оскільки графік відпусток на підприємстві був відсутній і за весь період роботи цих працівників, а саме ОСОБА_6 з 10.09.2007 року по 31.07.2009 року, ОСОБА_2 з 28.12.2008 року по 15.03.2010 року, ОСОБА_8 з 17.08.2009 року по 20.10.2009 року, ОСОБА_5 з 20.08.2009 року по 15.12.2009 року та ОСОБА_4 з 24.08.2009 року по 14.11.2009 року, які жодного разу не перебували в відпустках та при звільненні яких не виплачено компенсацію за невикористані ними відпустки за відпрацьований час.
Допитана з приводу пред'явленого обвинувачення підсудна ОСОБА_7 вину у вчиненому визнала частково та показала, що дійсно в неї на підприємстві працювали без оформлення трудових договорів потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Потерпілого ОСОБА_3 вона не знає, однак її чоловік їй розказав, що той дійсно працював на підприємстві. Потерпілим, які в неї працювали, вона свідомо платила зарплату в „конвертах” через свого чоловіка ОСОБА_9, трудові договори з ним не укладала. Усвідомлювала що грубо порушувала законодавство про працю. Заперечила той факт, що потерпілий ОСОБА_2 працював в неї з 28 грудня 2008 року по 15 березня 2010 року.
Потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, кожен зокрема, підтвердили те, що дійсно працювали на підприємстві підсудної, підтвердили періоди роботи, те що працювали без укладення трудових договорів, зарплату отримували не офіційно. Аналогічні показання потерпілі давали і під час досудового слідства (т.1 а.с.71, 87, 101, 140, 157), та підтвердили при проведенні очних ставок з підсудною (т.1 а.с. 75-78, 91-95, 105-108, 144-147, 161-165).
Допитаний в судовом засіданні свідок ОСОБА_10 підтвердив той факт, що потерпілі дійсно в різні періоди неофіційно працювали на підприємстві ПП «Астерія».
Свідок ОСОБА_11, яка являється бухгалтером ПП «Астерія», повідомила, що лише певний період офіційно працював на підприємстві потерпілий ОСОБА_6, інші потерпілі їй невідомі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що дійсно на підприємстві неофіційно працювали потерпілі, підсудна можливо і не всіх знала в обличчя, однак по прізвищах всіх знала, бо він їй давав зошит з даними про те, хто який обсяг роботи виконав і вже по цих даних вона видавала зарплату.
Свідок ОСОБА_13 показав, про те, що йому відомо, що на підприємстві працювали ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_14, інших працівників він не знає. Лише ОСОБА_12 був оформлений офіційно, інші ж - ні.
Згідно наказу ПП «Астерія» № 1-к від 06.08.2003 року ОСОБА_7 прийнята на посаду даного підприємства (т.2 а.с.109) та згідно статуту даного підприємства (т.2 а.с.110-114) вона являється службовою особою, оскільки займає посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Аналізуючи показання потерпілих, свідків, які підтверджуються письмовими доказами по справі, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні грубого порушення законодавства про працю і кваліфікує дії підсудної за ст. 172 ч.1 КК України.
Призначаючи покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до невеликої тяжкості, особу винної та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що обтяжують, чи пом'якшують покарання підсудної, суд не вбачає.
З урахуванням наведеного, а також того, що підсудна вперше притягується до кримінальної відповідальності, на момент вчинення злочину мала на утриманні неповнолітню дитину (т.2 а.с.136), в цілому позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 137), хворіє (а.с.139), потерпілий ОСОБА_4 просив суворо покарати підсудну, а інші потерпілі з приводу призначення покарання покладались на розсуд суду, суд призначає ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому ст.172 ч.1 КК України.
Вирішуючи цивільні позови потерпілих суд виходить з наступних обставин.
В частині стягнення в користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованості по заробітній платі, суд залишає цивільний позов без розгляду, оскільки під час досудового слідства були виділені матеріали з кримінальної справи і направлені на додаткову перевірку за фактом допущення ПП «Астерія» заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 (т.2 а.с.143-144), а тому, суд приходить до висновку, що цивільні позови і цій частині не випливають з пре'явленого підсудній обвинувачення.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди потерпілим, суд, у відповідності до ст.23 ЦК України, враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, умисну форму вини підсудної, глибину душевних страждань потерпілих, інші обставини справи, зокрема те, що було грубо порушеня ряд законних прав потерпілих, вимоги розумності і справедливості і оцінює їх в 8000 грн. кожному.
Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст.81 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
Визнати винною ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст.172 ч.1 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_7 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_2 8000 (вісім тисяч) гривень у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_7 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 8000 (вісім тисяч) гривень у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_7 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_6 8000 (вісім тисяч) гривень у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі залишити без розгляду.
Майно ОСОБА_7, на яке накладено арешт, звернути в рахунок стягнення за цивільними позовами потерпілих (т.2 а.с.116, 118).
Речовий доказ по справі: зошит ОСОБА_5 залишити в матеріалах справи.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку у законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Луцький міськрайонний суд.
Головуючий