Постанова
Іменем України
06 серпня 2010 року Справа № 2-23/5630-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2 довіреність № 1942 від 07.10.09, ОСОБА_1;
відповідача: Андрощука Сергія Васильовича, довіреність № б/н від 09.06.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Скінія Тур";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Скінія Тур" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя І.О.Доброрез) від 07 червня 2010 року у справі №2-23/5630-2009
за позовом ОСОБА_1 (вул. Орловська, буд. 28, кв. 2, місто Дніпропетровськ, 49000)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Скінія Тур" (вул. Партизанська, буд.5, Алушта, с. Кипарисне,98500)
про спонукання до виконання певних дій
Позивач, учасник товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1, звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „Скінія Тур”, в якому просила зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію змін в установчих документах товариства у зв'язку з її виходом зі складу учасників; стягнути на її користь суму вартості частки чистих активів, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства, а у разі відсутності грошових коштів у визначеному обсязі (25 % вартості чистих активів) - зобов'язати відповідача передати частку майна в натурі.
Позовні вимоги, з посиланням на статтю 148 Цивільного кодексу України, статтю 54 Закону України “Про господарські товариства” мотивовані тим, що позивачка у справі є засновником та членом ТОВ „Скінія Тур” із часткою 25 %, до складу членів товариства також входить ТОВ "Крона МК", якому належить 75 % статутного капіталу товариства відповідача. Як випливає з позовної заяви, у травні 2008 позивач звернулась до товариства відповідача із заявою про свій вихід та виплату їй вартості частини майна товариства, пропорційної її частці у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю „Скінія Тур”, втім, до даного часу жодні рішення з цього приводу товариством не приймались, що й стало причиною її звернення до суду.
З врахуванням зміни позивачем позовних вимог (а.с.6 том 3), згідно з якими, окрім здійснення державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку з виходом зі складу учасників, вона також просила стягнути з ТОВ "Скінія Тур" суму вартісті її частки у статутному капіталі з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних у розмірі 20134379,16 грн. та суму понесених судових витрат, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2010 року (суддя І.О.Доброрез) у справі № 2-23/5630-2009 позов задоволено повністю.
Не погодившись з постановленим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Скінія Тур" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду першої інстанції скасувати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на невірне тлумачення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам у справі.
Заявник вказує, що починаючи з 16.05.2008 з приводу скликання загальних зборів товариства для вирішення питання про виключення з членів ТОВ "Скінія Тур" ані до відповідача, ані до іншого його учасника -ТОВ "Крона МК" позивач жодного разу не зверталась, незважаючи, що таке право надане їй п. 6.6. статуту ТОВ "Скінія Тур".
Крім того, незважаючи на подану 16.05.2008 заяву про намір вийти з членів ТОВ "Скінія Тур", на загальних зборах відповідача, що відбувались пізніше, відповідне питання нею не порушувалось, а сама позивач продовжувала приймати участь в управлінні товариством.
З наведеного, а також звертаючи увагу суду, що дотепер позивачка не оформила заяву про вихід з товариства нотаріально, заявник скарги вважав, що фактично між сторонами відсутній спір з порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1. як учасника ТОВ "Скінія тур", а тому, на його думку, судом першої інстанції безпідставно не застосовані положення ст. 61 Закону України "Про господарські товариства".
Також, скаржник вказував на порушення судовим рішенням прав іншого учасника товариства відповідача - ТОВ "Крона МК", оскільки його не залучено до участі у справі у якості відповідача, адже питання про права та обов'язки фактично вирішено стосовно нього.
Крім того, за твердженням скаржника, судом безпідставно застосовані до спірних правовідносин вимоги ст. 625 Цивільного кодексу України та неправомірно стягнуті суми інфляційних втрат та відсотків річних.
В судове засідання 02.08.2010 з'явились представники сторін, які підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі, надавши заперечення на апеляційну скаргу та додаткові пояснення до неї.
Представником відповідача уточнені вимоги апеляційної скарги та зазначено, що відповідач наполягає на скасуванні оспорюваного рішення та постановленні нового про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачкою обставин виходу з членів товариства та невстановлення факту порушення її прав з боку відповідача.
Після оголошеної судом перерви, в судовому засіданні 06.08.2010 р. представник заявника апеляційної скарги наполягав на її задоволенні, представник позивача просив залишити скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін.
Сторонами представлені суду для долучення до матеріалів справи судові рішення різних судових інстанцій з аналогічних спорів з різною судовою практикою.
При повторному розгляді справи в порядку й на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
16.01.2006 року Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради здійснено державну реєстрацію ТОВ “Скінія Тур” (а.с.27 том 1).
Відповідно до пункту 1.3. Статуту ТОВ “Скінія тур”, його учасниками є ОСОБА_1., позивач у справі, та ТОВ "Крона МК" (а.с. 9-19 том 1).
Пунктом 4.4. Статуту відповідача частки його учасників визначені наступним чином: ОСОБА_1.- 738600 грн. або 25 % від розміру статутного капіталу, ТОВ "Крона МК" - 2215800 грн. або 75 % від розміру статутного капіталу товариства.
Право виходу учасника з товариства, попередивши про це товариство не пізніше як за місяць, передбачено у пункті 5.1. Статуту.
На підставі пункту 4.9 Статуту при виході учасника із товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості майна може бути замінена передаванням майна у натурі.
Більш чіткого зазначення порядку реалізації такого права статутом ТОВ “Скінія Тур” не наведено, як і не передбачені нотаріальна форма заяви про вихід, порядок скликання зборів, ініціювання їх проведення тощо.
В матеріалах справи представлена заява ОСОБА_1 від 16.05.2008 про її намір вийти з учасників ТОВ “Скінія Тур” з 16.06.2008 (а.с. 37 том 1).
Відмова відповідача у реалізації її права на вихід із членів товариства та у виплаті їй грошової суми, пропорційної належній їй частці у статутному капіталі товариства, а також бездіяльність з внесення відповідних змін до статутних документів відповідача, з'явились підставою для звернення за судовим захистом порушених прав та нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасні грошові виплати.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, заслухавши пояснення представників сторін і перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню, виходячи з таких обставин.
Правовий статус і діяльність господарських товариств регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про господарські товариства”.
Спір стосовно права виходу учасника із ТОВ і оплати вартості майна при його виході є спором, що виникає з корпоративних відносин і є підвідомчим господарським судам.
Відповідно до частини 1 статті 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Згідно з пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” (далі -Постанова Пленуму ВСУ № 13) при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу та Закону „Про господарські товариства” учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.
Вбачається, що заява про намір вийти з ТОВ “Скінія Тур” з 16.06.2008 подана позивачкою 16.05.2008, як то предбачено п.5.1 Статуту товариства.
Отже, місцевим господарським судом з врахуванням наведених обставин підставно зроблений висновок, що з поданням відповідної заяви у позивача виникло право на вихід з товариства за спливом місячного терміну та наступну реалізацію пов'язаних із цим прав.
Доводи скаржника, що після звернення із зазначеною заявою ОСОБА_1. фактично продовжувала бути учасником ТОВ “Скінія тур” у 2009 року не спростовують тверджень позивача про її намір вийти з товариства у 2008 році, адже загальні збори відповідачем з цього питання не проводились й рішення товариством щодо розміру належної до сплати ОСОБА_1. частки не приймались.
Твердження відповідача, що відповідне право позивач не могла набути без проведення зборів, судова колегія вважає неспроможними, оскільки в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про вихід з товариства, яка отримана товариством і за умов статуту ТОВ “Скінія Тур” й є способом реалізації такого права. Іншого порядку його здійснення, як і нотаріальної форми заяви про вихід, ані статутом відповідача, ані чинним законодавством не передбачено.
Вимоги статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців", на приписи яких послався заявник скарги, передбачають, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників).
Отже, про свій намір ОСОБА_1. підставно надана заява у відповідності до вимог статутних документів товариства і датою її виходу з членів ТОВ “Скінія Тур” слід вважати 16.06.2008.
При цьому, непроведення зборів, за умов всього двох учасників товариства, не може позбавити учасника права виходу з його членів. Невизнання такого виходу є порушенням відповідного права, яке підлягає судовому захисту.
Але слід зазначити, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник товариства „Скінія Тур” не заперечував проти встановлення моменту виходу позивачки зі складу учасників товариства саме з 16.06.2008.
Приписами частини 2 п. 28 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.10.2008 зумовлено, що у разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із задоволенням вимог позову в частині зобов'язання ТОВ “Скінія Тур” провести державну реєстрацію змін установчих документів у зв'язку з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників товариства і в цій частині залишає судове рішення без змін.
Згідно з частиною 1 статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
У відповідності до пункту 30 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.10.2008 при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.
Встановлено, що частка ОСОБА_1 в розмірі 25 % статутного капіталу ТОВ “Скінія Тур” передбачена п. 4.4. Статуту. Спору стосовно внесення нею вкладу у товариство не виникає. Доказів зменшення товариством свого статутного капіталу та реєстрації відповідних змін до статуту у встановленому законом порядку суду не представлено.
Таким чином, вважаючи доведеним факт виходу ОСОБА_1 зі складу товариства, заявлені нею вимоги щодо отримання вартості частини майна товариства, пропорційної її частці у статутному фонді товариства, суд визнає обгрунтованими.
Разом з тим, аналізуючи висновки суду першої інстанції, надані з питання визначення вартості частки, належної до сплаті позивачці, колегія суддів зазначає, що вони не ґрунтуються на сумлінному вивченні дійсних обставин справи, представлених письмових доказів та не в повній мірі відповідають приписам норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини в цій частині, а тому заявлені в цій частині вимоги потребують вирішенню в суді апеляційної інстанції.
Зважаючи на те, що вихід ОСОБА_1 зі складу ТОВ “Скінія Тур” відбувся у 2008 році і з 16.06.2008 року її не можна вважати учасником товариства, судова колегія, з врахуванням вимог статті 54 Закону України „Про господарські товариства”, який є спеціальним для такого спору, за підставу розрахунку вартості належній до виплаті позивачці частки приймає дані балансу товариства за 2008 рік.
Такий висновок суду грунтується на тих обставинах, що дані балансу містять як відомості про активи підприємства у 2008 році, так і його пасиви (зобов'язання), що повинно враховуватися при визначенні частки учасника у майні ТОВ. Крім того, дані цього балансу були предметом дослідження під час експертизи, містяться у матеріалах справи (а.с.80 том 2), і їм повинна бути надана судова оцінка.
Представлені відповідачем оборотно - сальдові відомості та баланси за 2009-2010 рік не стосуються предмету спору й до уваги судом не беруться. Адже встановленим моментом виходу позивачки є червень 2008 року.
Представлений ТОВ “Скінія Тур” баланс на 01.07.2008, на переконання судової колегії, також не може бути покладений в основу розрахунку, оскільки спеціальною нормою (ст.54 ЗУ „Про господарські товариства”) не передбачено розрахунку частки учасника, що вибув, саме на дату виходу.
Крім того, баланс підприємства на 01.07.2008 року суду першої інстанції не надавався, предметом судового дослідження не був. А пояснення відповідача про необізнаність про наявність спору з цього приводу судова колегія визнає неспроможніми.
Встановлено, що визначаючи частку ОСОБА_1, господарський суд першої інстанції виходив з висновків судово-оціночної експертизи № 2999 від 18.05.2010 (а.с.2-45 том 2), спираючись на обов'язковість складення відповідної оцінки в силу вимог ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Втім, ч.2 ст. 7 наведеного нормативного акту визначений перелік випадків, коли призначення оцінки майна є обов'язковим, зокрема у спорах із корпоративною складовою -при визначенні вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства.
Предметом досліджуваного спору є вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, учасниками якого є фізична особа і ТОВ, у капіталі товариства відсутня державна частка майна, тобто наведений закон не є спеціальним для правовідносин в даній справі і його положення не є обов'язковими для учасників цих правовідносин.
Судова колегія приймає до уваги, що згідно з пунктом 3.7. Роз'яснень N 04-5/14 від 28.12.2007 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.
Проте, необхідно зауважити, що згідно загальних норм права таке роз'яснення має суто рекомендаційний характер.
До того ж, частина 3 п. 3.7 цього Роз'яснення передбачає, що в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства.
Окрім того, враховуючи визначення поняття майна, наведене в статті 190 Цивільного кодексу України, в оцінюванні вартості частини майна, що є еквівалентною частці у статутному фонді, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства, а також майнові права та обов'язки.
При цьому, стаття 54 Закону України „Про господарські товариства” пов'язує виплату вартості частини майна товариства саме із затвердженням звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства.
Також суд погоджується із твердженням відповідача, що експертна оцінка не відображує реального стану речей. Адже припустимість висновків про певний доход товариства не може свідчити про дійсність такого доходу, також й з огляду на наслідки світової економічної кризи, що не могла не зачепити у 2008 році й підприємство відповідача.
Дійсно, суд приймає до уваги, що згідно з висновком судової експертизи експертом при оцінці для визначення ринкової вартості майна в цих висновках застосовані дохідний та порівняльний підходи (а.с.16 зв.бік, том 2), чисті активи експертом розраховані без врахування зобов'язань підприємства й визначені в сумі 71 938 300 грн (а.с.31 том 2) на підставі условної доходності, можливої наявності розвинутого ринку подібних об'єктів, та за умов найбільш вигіднішого положення для учасника, який вибув.
Але такий підхід суд вважає неприпустимим за наявності принципу рівності і диспозитивності учасників за наявності даних бухгалтерської звітності у товаристві та оцінки майна, яка проведена самим товариством.
З огляду на викладене, визначення ринкової вартості частки позивача судова колегія визнає недоцільним. Крім того, ніякі докази, зокрема й експертні висновки, не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України). Частиною 1 цієї норми зумовлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стосовно пояснень представника ОСОБА_1 про недостовірність оцінки майна, відображеної у відповідних балансах, реальній вартості, а також відсутність переоцінки майна з року в рік, що є порушенням фінансової дісципліни на підприємстві, судова колегія вважає ці пояснення такими, що не мають правового підгрунття, адже позивачка тривалий час особисто приймала участь в управлінні товариством, була обізнана про фінансовий стан речей й мала можливість своєчасно вплинути на фінансову дисципліну й порядок звітності у товаристві. До того ж, предметом спору та об'єктом судового дослідження вказані обставини не виступають.
З врахуванням наведеного, розміру частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ “Скінія Тур”, яка дорівнює 25 %, судова колегія апеляційної інстанції, за даними звітності за 2008 рік за балансом, за яким майно товариства (активи і пасиви) складає 4 360 900 грн, визнає, що вартість майна при виході позивачки з товариства дорівнює 1090225 грн. та підлягає стягненню на її користь в судовому порядку.
Отже, в частині зазначених вимог судове рішення підлягає частковому скасуванню, оскільки вимоги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи лише частково.
Розглядаючи вимоги про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних, судова колегія не вбачає підстав для їх задоволення, адже приписи статті 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до спірних правовідносин, які є корпоративними. Оплата вартості майна при виході учасника з ТОВ не є договірним зобов'язанням відповідача, тому відповідальність, передбачена законом за порушення грошового зобов'язання, до ТОВ “Скінія Тур” не застосовується.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги стосовно неповного з'ясування господарським судом фактичних обставин справи та невідповідність висновків, викладених в судовому рішенні, обставинам справи.
Тому вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, рішення -частковому скасуванню, а позов -частковому задоволенню. У відповідності до вимог статті 105 Господарського процесуального кодексу України щодо постанови апеляціної інстанції, суд вважає можливим рішення викласти у відповідній редакції.
З ТОВ “Скінія Тур” на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати державного мита та суми за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки протягом апеляційного перегляду справи встановлена недоцільність здійснення оцінки ринкової вартості частки позивача, витрати на проведення відповідного експертного дослідження судова колегія не відносить до витрат, покладених на ТОВ “Скінія Тур”.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункти 1,2, 3), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Скінія Тур” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2010 року у справі № 2-23/5630-20094 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Скінія Тур” (98540, АР Крим, м. Алушта, с. Кіпарісне, вул. Партизанська, 5, р/р 26002310052601 у ФАБ "Південний", м.Ялта, МФО 384522, ЗКПО 33955325) на користь ОСОБА_1 (49000, місто Дніпропетровськ, вул. Орловська, 28 кв.2) 1090225,00 грн. вартості частки майна товариства у зв'язку із виходом зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Скінія Тур” та судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог: 10902,25 грн. за сплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні іншої частини позову, в тому числі про стягнення суми інфляції та 3 % річних від стягнутої суми -відмовити.
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю “Скінія Тур” (98540, АР Крим, м. Алушта, с. Кіпарісне, вул. Партизанська, 5, р/р 26002310052601 у ФАБ "Південний", м.Ялта, МФО 384522, ЗКПО 33955325) провести державну реєстрацію змін в установчих документах товариства у зв'язку із виходом ОСОБА_1 зі складу учасників товариства.
3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.І. Гонтар
І.В. Черткова