Постанова
Іменем України
03 серпня 2010 року Справа № 2-17/3071-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Заплава Л.М.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Коструба Анатолій Володимирович, довіреність № 356/д від 03.07.10, відкрите акціонерне товариство "Бухта Двуякірна";
представник відповідача, Сахновський Павло Віталійович, довіреність № 02-29-619 від 25.03.10, Феодосійська міська рада;
розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської міської ради на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І. ) від 14.06.2010 року у справі № 2-17/3071-2010
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бухта Двуякірна" (вул. Леніна, 20,Орджонікідзе,Феодосія, місто, Автономна Республіка Крим,98184)
представник: Дюкарь Є.С. (вул. Марка Донського, 22 кв. 85, м. Сімферополь, 95000)
до
Феодосійської міської ради (вул. Земська, 4,Феодосія,98100)
про скасування рішення та спонукання до виконання певних дій
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І. ) від 14.06.2010 року у справі № 2-17/3071-2010 заборонено Феодосійській міській раді вчиняти дії щодо виконання рішення Феодосійської міської ради 68-ої сесії 5-го скликання від 31.03.2010 року № 2906 „Про вилучення комунального майна та передачі його до статутного фонду” в частині:
а) вилучення майна, що не увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Бухта Двуякірна", та знаходиться на балансі відкритого акціонерного товариства "Бухта Двуякірна", а саме:
- Наносоутритмуючої буни № 1 довжиною 98,8 м. (бетонні масиви і плити);
- Наносоутритмуючої буни № 2 довжиною 31,1 м. (бетонні масиви і плити);
- Наносоутритмуючої буни № 3 довжиною 31,1 м. (бетонні масиви і плити);
- молу акваторії заводу (парапет та проїжджа частина) з причалом внутрішньої сторони (загальна довжина 200 м.) літ. “44”;
- молу захисного (парапет та проїжджа частина) загальною довжиною 44 м., літ. “44”;
- сліпу прокольного (для підйому та спуску на воду) літ. “37”;
- виробничої набережної (залізобетон, ФСК) довжиною 85,5 м., шириною 10 м., до про їжджої частини, літ. 39;
- господарської набережної (залізобетон) довжиною 180,00 м., шириною 10 м. до проїжджої частини, літ. “38”;
- берегоукріплення (залізобетонних плит площею 1122 кв.м.) літ. “40”;
- естакади до пристрілочної станції (залізобетонна) літ. “41”, “42”, “43”;
б) передачі до статутного фонду комунального підприємства “Спасатель” майна, що не увійшло до статутного фонду ВАТ “Бухта Двуяркіна” та знаходиться на балансі ВАТ “Бухта Двуяркіна”, а саме:
- наносоутритмуючої буни № 1 довжиною 98,8 м. (бетонних масивів і плит);
- наносоутритмуючої буни № 2 довжиною 31,1 м. (бетонні масиви і плити);
- наносоутритмуючої буни № 3 довжиною 31,1 м. (бетонні масиви і плити);
- молу акваторії заводу (парапету та проїжджої частина) з причалом внутрішньої сторони (загальна довжина 200 м.) літ. “44”;
- молу захисного (парапет та проїжджа частина) загальною довжиною 44 м., літ. “44”;
- сліпу прокольного (для підйому та спуску на воду) літ. “37”;
- виробничої набережної (залізобетон, ФСК) довжиною 85,5 м., шириною 10 м., до про їжджої частини, літ. 39;
- господарської набережної (залізобетон) довжиною 180,00 м., шириною 10 м. до проїж джої частини, літ. “38”;
- берегоукріплення (залізобетонних плит площею 1122 кв.м.) літ. “40”; Естакади до пристрілочної станції (залізобетонна) літ. “41”, “42”, “43”.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Феодосійська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, зазначивши, що ця ухвала необґрунтовано обмежує права власника Феодосійської міської ради у вчиненні дій, пов'язаних з володінням, користуванням, розпорядженням майном, яке належить Феодосійській міській територіальній громаді.
Доповнивши апеляційну скаргу, Феодосійська міська рада зазначила, що факт знаходження спірного майна у власності Феодосійської міської територіальної громади підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САС № 809901 від 02.06.2010 року, виданим Феодосійській міській раді виконавчим комітетом Орджонікідзевської сільської ради.
Письмових заперечень проти апеляційної скарги не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 липня 2010 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 03 серпня 2010 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.Н., Фенько Т.П.
Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.08.2010 року суддю Фенько Т.П. було замінено на суддю Гонтаря В.І.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
У червні 2010 року відкрите акціонерне товариство "Бухта Двуякірна" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Феодосійської міської ради, просило скасувати рішення Феодосійської міської ради від 31.03.2010 року № 2906 „Про вилучення комунального майна та передачі його до статутного фонду”, зобов'язати Феодосійську міську раду не вчиняти дії щодо виконання рішення Феодосійської міської ради 68-ої сесії 5-го скликання від 31.03.2010 року № 2906 „Про вилучення комунального майна та передачі його до статутного фонду” в частині:
а) вилучення майна, що не увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Бухта Двуякірна", та знаходиться на балансі відкритого акціонерного товариства "Бухта Двуякірна";
б) передачі до статутного фонду комунального підприємства “Спасатель” майна, що не увійшло до статутного фонду ВАТ “Бухта Двуяркіна” та знаходиться на балансі ВАТ “Бухта Двуяркіна”;
Одночасно позивач просив в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України вжити заходи до забезпечення позову, посилаючись на те, що в ситуації , що склалась, можливі дії відповідача та підприємства, якому передаються гідроспоруди, а саме комунальному підприємству „Рятівник”, що призведуть до знищення або значного пошкодження майна, що у наступному призведе до неможливості його відновлення, або використання за призначенням.
Оскаржена ухвала мотивована посиланням на статті 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову.
Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позов забезпечується:
накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 року N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Пунктом 6 зазначеної вище постанови передбачено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Матеріали справи свідчать, що предметом спору є законність рішення, яким передбачено вилучення комунального майна у балансоутримувача та передача його до статутного фонду іншого суб'єкта господарювання, тобто, спір стосується перерозподілу майна і будь які дії по передчасному до розгляду спору по суті розпорядженню майном, можуть вплинути на господарську діяльність позивача та унеможливити виконання рішення.
Крім того, представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що відповідно до акту огляду та передачі комунального майна від 09.06.2010 року було здійснено фактичну передачу майна берігоукріпних споруд, вказаних у додатку до рішення Феодосійської міської ради від 31.03.2010 року № 2906.
Отже, вжиття оскарженою ухвалою заходів до забезпечення позову 14.06.2010 року шляхом заборони вчинення дій, які фактично виконані відповідачем 09.06.2010 року, не може порушувати права відповідача.
У доповненнях до апеляційної скарги Феодосійська міська рада посилається на те, що оскаржена ухвала була прийнята без виклику сторін.
Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Вищезазначене надає суду право застосовувати такі заходи в день надходження позовної заяви.
Отже, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права під час розгляду відповідної заяви без виклику сторін.
На час прийняття оскарженої ухвали у суду першої інстанції була відсутня інформація про фактичне знаходження майна, тому особи, які вважають своє право порушеним, не позбавлені можливості заявити клопотання про залучення їх до участі у справі, після чого просити про скасування заходів до забезпечення позову.
З врахуванням вищенаведеного доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Феодосійської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2010 року у справі № 2-17/3071-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді Л.М. Заплава
В.І. Гонтар