Постанова
Іменем України
03 серпня 2010 року Справа № 2-31/392-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Гонтаря В.І.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача:не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКС-Легіон" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 20 квітня 2010 року у справі № 2-31/392-2010
за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКС-Легіон" (вул. Харківська, 33-90,Київ,01024; пер. Мирний, б.6, кв.4, місто Євпаторія,97400)
в особі Сумської філії товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКС-Легіон" (вул. Кооперативна, 26,Суми,40000)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Тропіки" (вул. Кірова, 86,Євпаторія,97400)
про стягнення 41982,00 грн.
У січні 2010 року, товариство з обмеженою відповідальністю “ЕКС-Лєгіон” в особі Сумської філії товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКС-Легіон" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Пансіонат “Тропікі” про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання охоронних послуг від 29 травня 2008 року №38 в загальній сумі 72494,00 грн., з яких сума основного боргу 20440,00 грн., індекс інфляції у сумі 22407,96 грн., пеня у сумі 29119,70грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 526,34 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 173-176, 193,230,231 Господарського кодексу України, 509-510,526-529,610,625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач за договором надання послуг від 29 травня 2008 року № 38 не виконав свої зобов'язання. Таким чином, сума заборгованості відповідача складає 72494 грн.
У ході судового розгляду справи позивач надав уточнену позовну заявою в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, якою уточнив найменування позивача і зменшив розмір позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС-Лєгіон»в особі Сумської філії товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС-Лєгіон»41982,00 грн. заборгованості, з яких сума основного боргу 20440,00 грн., інфляція 2407,96 грн., пеня 18607,70 грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами 526,34 грн., а також просив стягнути судові витрати.
Відповідач проти позову заперечує частково. У відзиві на позов відповідач визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу 20440,00 грн., інфляційних втрат в сумі 1464,38 грн., пені 2416,40 грн., в іншій частині позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що підприємство знаходиться у складному фінансовому стані і як виключення просить зменшити розмір пені в порядку п. З ч. 1 ст. 83 Ггосподарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні зменшенні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Рішенням від 20 квітня 2010 року господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-31/392-2010 позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Тропікі»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС - Легіон»заборгованість за основним боргом у сумі 20 440,00грн., інфляційні втрати у розмірі 1525,70грн., 3% річних у розмірі 526,34 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
Судове рішення обґрунтовано загальними нормами господарського та цивільного права, а саме: положенням статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, які регулюють договірні зобов'язання сторін, а також статями 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, які передбачають відповідальність боржника у вигляді пені, процентів річних та інфляційних витрат.
Позовні вимоги про стягнення пені судом першої інстанції визнані безпідставними, оскільки на думку міського господарського суду договором № 38 від 29 травня 2008 року сторони не встановили нарахування пені за прострочку виконання грошового зобов'язання з розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а встановлено договором пеня у розмірі 0,5 відсотків, на думку суду першої інстанції не може бути застосована, оскільки ії розмір перевищує законодавчо встановлений розмір.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКС-Легіон» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення суду першої інстанції від 20 квітня 2010 року у частині відмови від стягнення з відповідача пені у розмірі 18607,70грн. та судових витрат у сумі 609,54грн.та прийняти нове рішення, яким у цій частині позов задовольнити, іншу частину рішення залишити без змін.
Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України яка встановлює, якщо предметом неустойки є грошова сума, ії розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки встановлений законом може бути збільшений у договорі.
Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
Ухвалою від 09 червня 2010 року апеляційна скарга прийнята до розгляду у складі судової колегії Голика В.С., Лисенко В.А., Сотула В.В.
Судове засідання було відкладено з 24 червня 2010 року на 03 серпня 2010 року.
За розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2010 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Лисенко В.А. та Сотула В.В. на суддів Борисову Ю.В. та Гонтаря В.І.
У судовому засідання 03 серпня 2010 року сторони підтримали свої вимоги та заперечення та було оголошено перерву до 05 серпня 2010 року.
У судове засідання, призначене на 05 серпня 2010 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю, оскільки явку сторін не визнано обов'язковою.
Перевіривши обставини справи на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила таке.
З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ЕКС-Лєгіон” в особі Сумської філії (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Пансіоната “Тропікі” (Замовник) було укладено договір №38 щодо надання охоронних послуг, згідно умов якого позивач, як виконавець вказаного договору, здійснює фізичну охорону об'єкту замовника шляхом чергування співробітників виконавця за адресою: вул. Кірова, 86.
Пункт 5.1 даного договору вказує на то, що замовник зобов'язався перераховувати щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця на розрахунковий рахунок виконавця суму визначену сторонами у відповідності до протоколу узгодження договірної ціни, що є невід'ємним додатком до даного договору.
Першим протоколом узгодження договірної ціни від 12 червня 2008 року сторони узгодили договірну ціну у розмірі 4380 грн.
Другий протокол узгодження від 31 грудня 2009 року встановлював договірну ціну у розміні 5840 грн.
Згідно з п. 5.1. договору про надання послуг, підтвердженням виконання договірних зобов'язань є акт приймання - здачі виконаних послуг (робіт), підписаний обома сторонами.
Як вбачається з актов приймання -здачі, що містяться в матеріалах справи (а.с. 14-15), забов'язання, які були взяті на себе позивачем були виконані.
У зв'язку з непогашенням відповідача заборгованості у добровільному порядку, товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКС-Легіон»в особі Сумської філії товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС-Легіон» звернулось до суду з позовом.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Наявність вказаної заборгованості визнається відповідачем та підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків станом на 22 березня 2010року, який підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками.
Доказів оплати суми боргу у розмірі 20440,00 грн. відповідачем суду не надано.
Таким чином, позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 20440,00 грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті за отримані послуги, таким чином у нього виникає обов'язок сплатити 3% річних від простроченої суми та встановлений індекс інфляції за весь час прострочення.
Згідно наданого позивачем розрахунку, на суму основного боргу нараховано 3% річних в сумі 526,34грн. за період з 01 грудня 2008 року по 01 грудня 2009 року (а.с. 19). Дана сума розрахована позивачем невірно. Судова колегія встановила, що сума 3% річних від простроченої суми боргу сукупно складає 529,08грн. Але оскільки позивачем заявлена до стягнення менша сума 3% річних у розмірі 526,34грн., позовні вимоги задовольняються в частині заявленої суми.
Також з наданого розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем на суму основного боргу нарахований індекс інфляції в сумі 22407,96грн. за період з 01 листопада 2008 року по 01 жовтня 2009 року (а.с. 18). З урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2407,96 грн. за період з 01 листопада 2008 року по 01 жовтня 2009року.
Зменшення розміру інфляційних витрат обумовлено тим, що у розрахунку сума інфляції заявлена з врахуванням суми основного боргу, вже заявленого до стягнення.
Позивачем невірно розраховано суму інфляційних витрат. Так, згідно пункту 5.1. договору розрахунок слід починати з наступного місяця, оскільки сума зобов'язань за договором підлягає сплаті не пізніше останнього числа поточного місяця.
Враховуючи, що відшкодуванню підлягає сума заборгованості за різні періоди, то кожна сума заборгованості збільшується на величину індексу інфляції відповідного періоду, результати складаються. Зазначена позиція щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладена у рекомендаційному листі Верховного Суду України від 03.04.97р. №62-97р., який є чинним на день розгляду справи.
Судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за вищевказаний період складає 1525,70 грн.
Відносно доводів апеляційної скарги щодо неправильного нарахування сум пені, судова колегія вважає необхідним зазначити таке.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
З матеріалів справи вбачається, що пунктом 5.2 договору №38 від 29 травня 2008 року сторони визначили розмір пені за порушення замовником (відповідачем по справі) пункту 5.1 вказаного договору щодо своєчасної сплати за надані послуги, яка обчислюється виходячи з 0,5% від вартості послуг (робіт) за кожен день прострочення виконання забов'язання.
Між тим судова колегія не може погодитись із висновком суду першої інстанції про відмову в стягненні пені, оскільки висновок суду суперечить нормам матеріального права, а саме частині 2 статті 343 Господарського кодексу України.
Відповідно до цієї статті платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .
За таких обставин судове рішення у цій частині підлягає скасуванню.
Згідно з пунктом 5.2. договору № 38 від 29 травня 2009 року сторони у договірному порядку узгодили нарахування пені у розмірі - 0,5 %, який перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, тому пеня підлягає стягненню із відповідача у відповідності зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/96 - ВР від 22 листопада 1996 року.
При прийнятті нового рішення судова колегія вважає за необхідне на підставі статті 611 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача суму пені з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня у сумі 2398,28 грн., яка складається наступним чином:
Прострочення за листопад 2008 року в сумі 4380,00 грн. виникла 01 грудня 2008 року і заявлена позивачем по 31 травня 2009 року, тобто період нарахування суми пені складає грудень 2008 року - травень 2009 року. Отже сума пені за цей період склала 524,16 грн.
Прострочення за грудень 2008 року в сумі 4380,00 грн. виникла 01 січня 2009 року і заявлена позивачем по 16 червня 2009 року , тобто період нарахування суми пені складає січень 2009 року - червень 2009 року. Отже сума пені за цей період склала 517,44 грн.
Прострочення за січень 2009 року в сумі 5840,00 грн. виникла 01 лютого 200 року і заявлена позивачем по 31 липня 2009 року, тобто період нарахування суми пені складає лютий 2009 року по липень 2009 року. Отже сума пені за цей період склала 680,00 грн.
Прострочення за лютий 2009 року в сумі 5840, 00 грн. виникла 01 березня 200 року і заявлена позивачем по 31 серпня 2009 року, тобто період нарахування суми пені складає березень 2008 року по серпень 2009 року. Отже сума пені за цей період склала 676, 80 грн.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС-Лєгіон»в особі Сумської філії товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС-Лєгіон»підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20440,00грн., інфляційних втрат в сумі 1525,70грн., 3% річних в розмірі 526,34грн., пені 2398,28 грн.
Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З таких обставин рішення суду першої інстанції прийняте при неправильному застосуванні судом норм матеріального права, що, згідно пункту 4 частини 1 статті 104 та пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового акту та прийняття нового рішення.
Керуючись статтями 101, пунктом 3 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. 1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС- Легіон»в особі Сумської філії товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКС-Легіон" задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду від 20 квітня 2010 року у справі № 2-31/392-2010 Автономної Республіки Крим скасувати частково.
3. Прийняте нове рішення.
3.1 Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС- Легіон» в особі Сумської філії товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКС-Легіон" задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Тропікі»(97400,м.Євпаторія, вул. Кірова, 86, ЗКПО 33271213; р/р 2600103560027 в «Правексбанк», м.Євпаторія, МФО 321983, або інші розрахункові рахункі в установах банків) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС - Легіон»в особі Сумської філії товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС - Легіон»(01103, м. Київ, вул. Харківська, 33, кв. 90; 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18а; 97400, м. Євпаторія, пров. Мирний, 6, кв. ; р/р №2600103560027 в АКБ «Правексбанк»м. Київ, МФО 321983, ЗКПО 24003204) заборгованість за основним боргом у сумі 20440,00грн., інфляційні витрати у розмірі 1525,70грн., 3% річних у розмірі 526,34 грн.,пені 2398,28 грн., державне мито у сумі 248,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 81,00грн.
4. Господарському суду Автономної Республіки Крим доручити видати наказ.
5. В інший частині позову відмовити.
6. Наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 травня 2010 року у справі № 2-31/392-2010, про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Тропіки» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС -Легіон»коштів визнати не підлягаючим виконанню із дати його видачі.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді В.І. Гонтар
Ю.В. Борисова