27 травня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/4958/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області /надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області/ про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії №163750015446 від 05 березня 2024 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 26 лютого 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до пільгового стажу за списком №2 періоди роботи з 23 грудня 1996 року по 28 червня 2000 року, з 29 червня 2000 року по 17 грудня 2000 року, з 01 січня 2001 року по 10 травня 2005 року /а.с. 1-5/.
Позов обґрунтований тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №163750015446 від 05 березня 2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням віку. З вказаним рішенням позивач не погоджується, вважаючи, що наявний у неї пільговий стаж роботи підтверджується наданими нею документами. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) положення статті 13, частини другої статті 14, пунктів "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними та є такими, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення. А відтак, позивач, як жінка, яка на момент звернення із заявою досягла 50-річного віку та набула необхідного загального стажу з урахуванням статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пільгового стажу роботи за Списком №2, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 53-55/ зазначив, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26 лютого 2024 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №163750015446 від 05 березня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, а також недосягненням віку, передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До пільгового стажу роботи позивача за списком № 2 не зараховано: період роботи з 23 грудня 1996 року по 28 червня 2000 року відповідно до довідки № 2134/40,6 від 09 листопада 2021 року, оскільки посада «паяльник» не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, яка була чинна на період роботи заявниці; період роботи з 29 червня 2000 року по 17 грудня 2000 року та з 01 січня 2001 року по 10 травня 2005 року, оскільки в наданому переліку до наказу про атестацію робочих місць № 64 від 15 травня 2000 року відсутні підрозділи «механосборочний цех» та ДП «Автокомпонент». Крім того, до стажу роботи за списком № 2 лише частково враховано періоди роботи у періоді з 05 березня 2019 року по 15 грудня 2023 року - стаж враховано відповідно до фактично відпрацьованого за списком № 2 часу відповідно до уточнюючої довідки № 70/30 від 19 лютого 2024 року та інформації в індивідуальних відомостях про застраховану особу, яка міститься в довідці за формою ОК-5. З урахуванням наданих документів та даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення складає 25 років 10 місяців 28 днів, пільговий стаж за списком № 2 - 4 роки 11 місяців 22 дні. Крім того, станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії вона досягла 53 роки, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону №1058.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
26 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою за призначенням / перерахунком пенсії, в якій просила призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, що визнається учасниками справи.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 163750015446 від 05 березня 2024 року /а.с. 10, 56/ ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, а також недосягненням віку, передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказане рішення обґрунтоване тим, що: дата народження заявниці: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата звернення до територіального органу Пенсійного фонду України: 26 лютого 2024 року. Пенсійний вік становить 55 років. Вік заявниці: 53 роки. Необхідний страховий стаж становить 24 роки 6 місяців. Страховий стаж особи становить 25 років 10 місяців 28 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важками умовами праці, зазначеного стажу, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Необхідний пільговий стаж становить 10 років. Пільговий стаж особи становить 4 роки 11 місяців 22 дні. До пільгового стажу роботи заявниці за списком № 2 не зараховано період роботи з 23 грудня 1996 року по 28 червня 2000 року відповідно до довідки № 2134/40,6 від 09 листопада 2021 року, оскільки посада «паяльник» не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, яка була чинна на період роботи заявниці. До стажу роботи за списком № 2 також не зараховано періоди роботи з 29 червня 2000 року по 17 грудня 2000 року та з 01 січня 2001 року по 10 травня 2005 року, оскільки в наданому переліку до наказу про атестацію робочих місць № 64 від 15 травня 2000 року відсутні підрозділи «механосборочний цех» та ДП «Автокомпонент». Крім того, до стажу роботи за списком № 2 лише частково враховано періоди роботи у періоді з 05 березня 2019 року по 15 грудня 2023 року - стаж враховано відповідно до фактично відпрацьованого за списком № 2 часу відповідно до уточнюючої довідки № 70/30 від 19 лютого 2024 року та інформації в індивідуальних відомостях про застраховану особу, яка міститься в довідці за формою ОК-5.
Не погодившись з вказаним рішенням про відмову у призначенні пенсії Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №163750015446 від 05 березня 2024 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті та які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року /надалі - Закон №1058-IV/.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 114 "Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників" Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з частиною другою цієї статті на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах .
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Також відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року /надалі - Закон №1788-XIІ/ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 12 "Умови призначення пенсій за віком" Закону №1788-XIІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 "Пенсії за віком на пільгових умовах" Закону №1788-XIІ (із змінами, внесеними Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII, у редакції, чинній до 23 січня 2020 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Водночас 23 січня 2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213?VIII.
Пунктом 1 резолютивної частини вказаного Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини цього ж Рішення передбачено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
" На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;
в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;
г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;
д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;
е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну,- після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;
є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;
ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;
з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю".
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, відповідні положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які збільшували пенсійний вік для осіб, що мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, втратили чинність з 23 січня 2020 року та саме з цієї дати підлягає застосуванню норма статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
В постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, а не норми Закону № 1058-ІV, щодо віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
З тексту оскаржуваного рішення слідує, що однією із підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах слугував висновок органу пенсійного фонду про недосягнення заявницею пенсійного віку.
Судом встановлено, що з письмовою заявою про призначення пенсії позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіального органу ПФУ - 26 лютого 2024 року /а.с. 10, 56/, що не заперечується учасниками справи.
Отже, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії вік позивача становив 53 роки (повних років), що визнається відповідачем в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №163750015446 від 05 березня 2024 року.
Аргумент відповідача, що позивач не досягла пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд відхиляє, оскільки з 23 січня 2020 року в Україні одночасно існують два Закони, котрі регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт “б” частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції Закону, яка діяла до 01 квітня 2015 року (до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року №213-VIII) та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, а тому враховуючи частину першу статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі “Щокін проти України” (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі “Серков проти України” (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що застосуванню підлягає Закон, який є найбільш сприятливим для позивача щодо встановлення пенсійного віку на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Таким чином, довід відповідача про недосягнення позивачем відповідного пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, є помилковим.
Висновки суду у цій справі відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним в рішенні від 21 квітня 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року.
З тексту оскаржуваного рішення слідує, що іншою підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах слугував висновок органу пенсійного фонду про відсутність необхідного пільгового стажу, а саме: необхідний пільговий стаж становить 10 років, а пільговий стаж заявниці складає 4 роки 11 місяців 22 дні. При цьому до пільгового стажу роботи за списком № 2 не зараховано відповідачем:
- період роботи з 23 грудня 1996 року по 28 червня 2000 року відповідно до довідки № 2134/40,6 від 09 листопада 2021 року, оскільки посада «паяльник» не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, яка була чинна на період роботи заявниці;
- періоди роботи з 29 червня 2000 року по 17 грудня 2000 року та з 01 січня 2001 року по 10 травня 2005 року, оскільки в наданому переліку до наказу про атестацію робочих місць № 64 від 15 травня 2000 року відсутні підрозділи «механосборочний цех» та ДП «Автокомпонент».
Крім того, до стажу роботи за списком № 2 лише частково зараховано періоди роботи у періоді з 05 березня 2019 року по 15 грудня 2023 року - стаж враховано відповідно до фактично відпрацьованого за списком № 2 часу відповідно до уточнюючої довідки № 70/30 від 19 лютого 2024 року та інформації в індивідуальних відомостях про застраховану особу, яка міститься в довідці за формою ОК-5.
Водночас у позовних вимогах позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити їй з 26 лютого 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до пільгового стажу за списком №2 періоди роботи з 23 грудня 1996 року по 28 червня 2000 року, з 29 червня 2000 року по 17 грудня 2000 року, з 01 січня 2001 року по 10 травня 2005 року.
Тож, надаючи оцінку підставам незарахування відповідачем до пільгового стажу оспорюваних позивачем періодів її роботи з 23 грудня 1996 року по 28 червня 2000 року, з 29 червня 2000 року по 17 грудня 2000 року та з 01 січня 2001 року по 10 травня 2005 року, суд виходить з наступного.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року /надалі - Порядок №637/, передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктами 20-22 Порядку № 637 передбачені особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
Так, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731, затверджений Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах /надалі - Порядок №383/.
Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 442-92-п (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова 442-92-п набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць 442-92-п, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками 36-2003-п, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку 442-92-п.
Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць 442-92-п. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
У разі непідтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної протягом 5 років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується період роботи на даному підприємстві, в установі чи організації до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації, якою відповідне право не підтверджене. Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Відповідно до пунктів 1-2, 4 та 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 /надалі - Порядок №442/, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Отже, із аналізу наведених положень законодавства слідує, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду та період і характер виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Водночас в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15 серпня 1988 року /а.с. 11-17/ ОСОБА_1 : з 06 серпня 1996 року переведена учнем паяльника в МСЦ-2 Відкритого акціонерного товариства «Полтавський автоагрегатний завод», з 23 грудня 1996 року - їй присвоєний другий розряд паяльника в МСЦ-2, з 03 лютого 1997 року - переведена паяльником по другому розряду, з 29 червня 2000 року переведена мідником в механіко-збірний цех, з 26 квітня 2001 року переведена мідником по другому розряду, з 01 липня 2004 року у зв'язку із реорганізацією переведена мідником 2 розряду, з 01 жовтня 2004 року переведена мідником 2 розрядку в МСЦ-1.
Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №2134/40.6 від 09 листопада 2021 року, виданою ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод» /а.с. 44-45/, ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод» і:
- за період з 23 грудня 1996 року по 28 червня 2000 року виконувала роботу «паяльщика зайнятим паянням деталей та виробів припоями, які містять свинець в механізованому цеху №2» за професією, посадою «паяльник», що передбачена списком №2 ХІV Металообробка, розділ 21512000-14420 (інші професії оброблення металу) постанови КМУ №162 від 11 березня 1994 року, та
- за період з 29 червня 2000 року по 15 лютого 2011 року виконувала роботу «паяння по шаблону легкоплавником олов'яно-свинцевим припоєм з'єднувальних деталей товщиною до 1 мм. Виконання слюсарної підготовки деталей та паяння газовим паяльником із використанням ілюмінієвого тугоплавкого припою» за професією, посадою «мідник», що передбачена списком №2 ХІV Металообробка, розділ 14.12.а (інші професії оброблення металу) постанови КМУ №36 від 16 січня 2003 року. Загальний пільговий стаж 8 років 03 місяці 04 дні.
Відповідно до довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №2134/40.6 від 01 грудня 2021 року /а.с. 41-43/ та №15 від 20 лютого 2024 року /а.с. 40/, виданими ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод», ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод» і за період з 29 червня 2000 року по 15 лютого 2011 року виконувала роботу «паяння по шаблону легкоплавником олов'яно-свинцевим припоєм з'єднувальних деталей товщиною до 1 мм. Виконання слюсарної підготовки деталей та паяння газовим паяльником із використанням ілюмінієвого тугоплавкого припою» за професією, посадою «мідник», що передбачена списком №2 ХІV Металообробка, розділ 14.12.а (інші професії оброблення металу) постанови КМУ №36 від 16 січня 2003 року. Загальний пільговий стаж 7 років 02 місяці 09 днів.
Беручи до уваги наведені висновки Верховного Суду та той факт, що ті посади позивача, на яких вона виконувала повний робочий день роботи із шкідливими і важкими умовами праці у спірні періоди з 23 грудня 1996 року по 28 червня 2000 року, з 29 червня 2000 року по 17 грудня 2000 року, з 01 січня 2001 року по 10 травня 2005 року, включені до відповідного Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, суд доходить висновку про хибність висновку відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів її роботи з 23 грудня 1996 року по 28 червня 2000 року, з 29 червня 2000 року по 17 грудня 2000 року, з 01 січня 2001 року по 10 травня 2005 року.
При цьому мотив відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду її роботи з 23 грудня 1996 року по 28 червня 2000 року відповідно до довідки ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод» № 2134/40.6 від 09 листопада 2021 року, оскільки посада «паяльник» не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, яка була чинна на період роботи заявниці, суд відхиляє, адже згідно вказаної довідки позивач виконувала роботу «паяльщика зайнятим паянням деталей та виробів припоями, які містять свинець в механізованому цеху №2» за професією, посадою «паяльник», що передбачена списком №2 ХІV Металообробка, розділ 21512000-14420 постанови КМУ №162 від 11 березня 1994 року під назвою «інші професії оброблення металу», а тому зазначення окремо посади «паяльник» не вимагається.
Також суд відхиляє довід відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду її роботи в ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод» з 29 червня 2000 року по 17 грудня 2000 року та з 01 січня 2001 року по 10 травня 2005 року, оскільки в наданому переліку до наказу про атестацію робочих місць № 64 від 15 травня 2000 року відсутні підрозділи «механосборочний цех» та ДП «Автокомпонент», з огляду на те, що обов'язок щодо внесення відомостей про найменування посад та підрозділів (цеху) у наказ про атестацію робочих місць № 64 від 15 травня 2000 року покладений на роботодавця, а тому тягар невиконання такого обов'язку не може нести працівник. При цьому суд враховує ту обставину, що відповідачем не заперечується, що займана позивачем у періоди з 29 червня 2000 року по 17 грудня 2000 року та з 01 січня 2001 року по 10 травня 2005 року посада включена до відповідного Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та що позивач виконувала роботи із шкідливими і важкими умовами праці на такій посаді повний робочий день.
Таким чином, рішення про відмову у призначенні пенсії Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №163750015446 від 05 березня 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи те, що у спірних відносинах відповідач наразі не реалізував своє повноваження щодо зарахування періодів роботи позивача з 23 грудня 1996 року по 28 червня 2000 року, з 29 червня 2000 року по 17 грудня 2000 року, з 01 січня 2001 року по 10 травня 2005 року до пільгового стажу роботи, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 23 грудня 1996 року по 28 червня 2000 року, з 29 червня 2000 року по 17 грудня 2000 року, з 01 січня 2001 року по 10 травня 2005 року та повторно розглянути заяву позивача за призначенням / перерахунком пенсії від 26 лютого 2024 року.
У зв'язку з цим не підлягає задоволенню позовна вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити їй з 26 лютого 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання позову до суду позивач понесла витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №3 від 05 квітня 2024 року /а.с. 6/. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 605,60 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром 3 підїзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61022, ідентифікаційний код 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №163750015446 від 05 березня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи ОСОБА_1 з 23 грудня 1996 року по 28 червня 2000 року, з 29 червня 2000 року по 17 грудня 2000 року, з 01 січня 2001 року по 10 травня 2005 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за призначенням / перерахунком пенсії від 26 лютого 2024 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк