22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 337/4505/20
провадження № 51-885км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
засуджених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника
ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 січня 2022 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 187 КК,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 187 КК,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше не судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 січня 2022 року:
- ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- ОСОБА_9 визнано винуватою і засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;
- ОСОБА_10 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- ОСОБА_11 визнано винуватою і засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків, визначених ч. 2 ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 16 листопада 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Згідно рішень судів першої та апеляційної інстанцій 02 вересня 2020 року близько 13:13 ОСОБА_8 , будучи особою, раніше судимою за розбій, за попередньою змовою із ОСОБА_10 , особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, та ОСОБА_9 , маючи умисел на заволодіння майном потерпілих, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою швидкого і незаконного збагачення, використовуючи автомобіль ВАЗ 217230, д.н. НОМЕР_1 , приїхали у двір будинку АДРЕСА_1 .
У цьому дворі ОСОБА_9 помітила ОСОБА_12 , 1933 року народження. Усвідомлюючи легкість вчинення злочину щодо особи похилого віку, реалізовуючи свій злочинний умисел, вона дізналася у ОСОБА_12 адресу її проживання, для цього ліфтом піднялася до вхідних дверей разом з потерпілою, де попередила її, що спочатку відвідає особу на ім'я ОСОБА_13 , а потім зайде з перевіркою лічильників до неї.
Після того як потерпіла ОСОБА_12 зайшла у свою квартиру АДРЕСА_2 , через декілька хвилин на міжсходинковий майданчик на поверсі, де мешкає потерпіла, прибули ОСОБА_9 , особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 . Далі, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 під вигаданим приводом, а саме нібито для перевірки лічильників, проникли до квартири потерпілої.
Одночасно із цим особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, відповідно до відведеної їй ролі, поділяючи протиправні наміри ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , з метою своєчасного попередження співучасників злочину про можливу появу небажаних свідків, а отже запобігання їх подальшому викриттю, залишилася спостерігати за навколишньою обстановкою в під'їзді на міжсходинковому майданчику біля дверей тамбура, що веде до квартири потерпілої.
Далі ОСОБА_9 , продовжуючи свій злочинний умисел, відволікала потерпілу шляхом спонукання написати заяву щодо пільг дітям війни, чим надала ОСОБА_10 можливість через незачинені двері потрапити у приміщення квартири.
Одразу, як тільки ОСОБА_12 виявила у квартирі сторонніх осіб, ОСОБА_9 почала вимагати в неї гроші. У той час ОСОБА_8 , будучи особою, раніше судимою за розбій, перебуваючи у приміщенні квартири, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою швидкого та незаконного збагачення, щоб обмежити рух ОСОБА_12 , штовхнув її на диван, після чого ОСОБА_10 , утримуючи останню в такому положенні, подолавши її волю до опору, користуючись перевагою у віці та фізичній силі, діючи з метою заволодіння майном потерпілої, створивши всі необхідні умови для залякування ОСОБА_12 , розпочав погрожувати їй застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я, а саме фізичною розправою за допомогою ножа, висловивши на адресу потерпілої: «Дайте ножа, я її поріжу».
У свою чергу ОСОБА_8 , бажаючи доведення свого злочинного наміру до кінця, усвідомлюючи характер насильницьких дій ОСОБА_10 , діючи умисно, за попередньою змовою, для усунення перешкод у заволодінні майном з боку ОСОБА_12 вхопив її за обличчя та закрив рота, спричинивши останній синець у ділянці лівої щоки з розповсюдженням на ділянку нижньої щелепи ліворуч, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, цим він позбавив її можливості покликати на допомогу.
Скориставшись тим, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , погрожуючи застосуванням насильства, небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_12 , утримували її на дивані, а особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, забезпечувала своєчасне повідомлення про можливу небезпеку, ОСОБА_9 , усвідомлюючи характер насильницьких дій стосовно потерпілої, діючи умисно, як співвиконавець, для досягнення спільної мети щодо заволодіння майна, відшукала у квартирі належні потерпілій грошові кошти в загальній сумі 2700 грн, та, утримуючи їх при собі, разом з іншими співучасниками злочину направилася до виходу з квартири.
У коридорі квартири, не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 і ОСОБА_9 заволоділи портативною акустичною колонкою «JBL» червоного кольору вартістю 306,67 грн та мобільним телефоном «Samsung GT-E1080W» чорно-червоного кольору вартістю 116,67 грн, після чого безперешкодно зникли з місця вчинення злочину на автомобілі ВАЗ - 217230, д.н. НОМЕР_1 .
Таким чином, у результаті протиправних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, та ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_12 був завданий матеріальний збиток на загальну суму 3123,34 грн.
Касаційний розгляд кримінального провадження здійснюється в частині засудження ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .
Судові рішення щодо ОСОБА_10 та особи, матеріали кримінального провадження стосовно якої виділено в окреме провадження ( ОСОБА_11 ), не оскаржуються.
Вимоги й доводи особи, яка подала касаційні скарги
У касаційних скаргах захисник ОСОБА_6 , діючи в інтересах засуджених
ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, вважає, що вони прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а призначене ОСОБА_9 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої, просить ці рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На переконання захисника, докази, які аналізували суди першої та апеляційної інстанцій, у сукупності є недопустимими й не доводять винуватості ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їм злочину.
Захисник стверджує, що в матеріалах кримінального провадження не було постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні і прокурор надав її лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. На його переконання, відсутність цієї постанови спричиняє визнання доказів, здобутих у кримінальному провадженні, недопустимими. Апеляційний суд відклавши розгляд справи, фактично допоміг прокурору долучити постанову.
Також захисник вважає, що фактичні дані протоколу огляду місця події від 02 вересня 2020 року квартири є недопустимими доказами, оскільки поняті, які були присутні під час цієї слідчої дії, фактично не брали участі в огляді квартири, а стояли в коридорі, що підтвердив свідок ОСОБА_14 .
У ході слідчої дії був вилучений слід взуття, залишений нібито взуттям ОСОБА_8 . Оскільки протокол був складений з порушенням, сторона захисту вважає, що вилучені під час огляду сліди є недопустимими доказами.
Також, за твердженням касатора, суди не дали належної оцінки показанням свідка ОСОБА_14 , який повідомив, що, здійснюючи огляд місця події, слідчий вилучив мокасини, у яких він ходив по квартирі. Указане може свідчити, що залишений у квартирі слід міг походити від взуття свідка.
У судовому засіданні під час огляду мокасина як речового доказу
ОСОБА_8 не впізнав його як своє взуття.
На переконання захисника, інших переконливих доказів того, що ОСОБА_8 брав участь у вчиненні злочину, матеріали кримінального провадження не містять, а показання свідків справи є суперечливими і непослідовними.
У касаційній скарзі в інтересах ОСОБА_9 захисник також стверджує, що дії підзахисної не були спрямовані на вчинення розбійного нападу, тобто злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, а мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 1 ст. 190 цього Кодексу. Вирок суду про винуватість підзахисної побудований лише на показаннях потерпілої, які є суперечливими. У матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які підтверджують вчинення або погрозу вчинення ОСОБА_9 насильницьких дій стосовно потерпілої.
Крім цього під час огляду місця події був вилучений слід (відбиток пальця), походження якого було нібито від ОСОБА_9 . Оскільки протокол огляду був складений без участі понятих, сторона захисту вважає, що вилучений під час його проведення слід пальця є недопустимим доказом.
Апеляційний суд, не дав належної оцінки доводам сторони захисту щодо недопустимості фактичних даних, які містяться у протоколі огляду місця події, висновках експертиз, відсутності постанови про визначення групи прокурорів та неправильної кваліфікації дій ОСОБА_9 .
Захисник стверджує, що призначене ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років є занадто суворим і не відповідає тяжкості вчиненого й особі засудженої.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Захисник засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримав касаційні скарги і просив їх задовольнити.
Засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали касаційні скарги захисника і просили їх задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_10 підтримали касаційні скарги захисника ОСОБА_6 і просили їх задовольнити. Захисник вважає, що згідно ч. 2 ст. 433 КПК підлягає перегляду і вирок щодо ОСОБА_10 .
Прокурор не підтримала касаційних скарг захисникаі просила суд відмовити у їх задоволенні та залишити без зміни рішення судів попередніх інстанцій. На її думку, доводи, наведені у скаргах, є необґрунтованими і не спростовують висновків судів про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК. Прокурор зауважила, що спільність умислу, спрямованого на здійснення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, підтверджено конклюдентними діями ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , оскільки вони діяли як співвиконавці.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, вислухавши позицію засуджених, прокурора та перевіривши доводи викладені в касаційних скаргах і матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. За частиною 2 цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що місцевий суд свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, зробив з дотриманням ст. 23 КПК і він ґрунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах кримінального провадження, підтверджені доказами, наданими стороною обвинувачення, які було безпосередньо досліджено, а також детально оцінено судом згідно з положеннями ст. 94 цього Кодексу.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, в тому числі за апеляційними скаргами сторони захисту, обґрунтовано дійшов висновку, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 370 КПК розглянув кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , їх винуватість у вчиненні розбійного нападу установлена на підставі об'єктивно з'ясованих фактичних обставин кримінального правопорушення, які підтверджено сукупністю досліджених та перевірених доказів, зокрема показаннями потерпілої, свідків й іншими доказами.
Спростовуючи доводи сторони захисту, викладені в апеляційних скаргах, у частині необґрунтованості засудження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку злочинним діям засуджених.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що показання потерпілої, свідків та письмові докази дійсно узгоджуються між собою і повністю підтверджують винуватість засуджених в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, і у визначеному ст. 405 цього Кодексу порядку переглянув кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , належним чином перевірив викладені у апеляційних скаргах доводи, які є аналогічними доводам касаційних скарг, і визнав їх необґрунтованими та навів належні й докладні мотиви своїх висновків.
Переглядаючи кримінальне провадження суд дотримався вимог статей 370, 419 КПК.
Верховний Суд дійшов висновку, що з урахуванням обставин цього кримінального провадження, його розгляд судами попередніх інстанцій в цілому був проведений справедливо, на засадах змагальності з дотриманням процесуальних норм та права на захист.
Рішення судів попередніх інстанцій, на переконання суду касаційної інстанції, є законними, обґрунтованими і справедливими та ґрунтуються на ретельно досліджених доказах, яким дано оцінку в сукупності.
Суди в основу своїх рішень поклали показання потерпілої про те, що 02 вересня 2020 року біля під'їзду її будинку до неї підійшла ОСОБА_9 , яка повідомила, що перевіряє лічильники води та чекає на неї. Піднявшись на поверх, потерпіла запросила її до квартири на що ОСОБА_9 відмовилася і повідомила, що зайде пізніше. Через 30 хвилин вона повернулася разом із молодим чоловіком одягнутим у вишиванку, цією особою виявився ОСОБА_8 . На площадці під'їзду вона бачила ОСОБА_11 з хлопчиком та другого чоловіка, ромської національності, водночас двері ані в тамбур, ані в квартиру вона не зачиняла. ОСОБА_16 та ОСОБА_8 зайшли до квартири і направилися на кухню, а далі ОСОБА_9 пішла до туалету до знаходилися лічильники, і повернувшись надала аркуш паперу та наказала написати текст щодо «дітей війни». Вона була здивована і не усвідомлювала, що відбувається. Далі ОСОБА_9 ромською мовою звернулася до ОСОБА_8 , після чого вони направилася до великої кімнати. Вона пішла за ними і побачила, як з кімнати вибігав маленький циганський хлопчик, якого вона бачила у коридорі. В цей час вона почала кричати «що він тут робить?» і ОСОБА_9 одразу стала вимагати у неї гроші. В цей час, до квартири увійшов ОСОБА_10 і один із чоловіків штовхнув її на диван та закрив своєю рукою їй рот, щоб вона не кричала і в руці тримав металевий предмет, який їй подряпав обличчя та залишив синці, а другий чоловік своїми руками охопив її руки та ноги та утримував на дивані, при цьому російською мовою кричав: «Дайте ножа, я її приріжу». Такі дій тривали протягом 20-30 хвилин. Далі ОСОБА_9 відкрила двері шафи та почала оглядати кишені одягу, в одній із кишень були гроші у розмірі 2700 грн, які вона забрала і вийшла з кімнати, а чоловіки відпустили її та пішли всі разом. З квартири у неї були викрадені окрім грошей, акустична колонка та мобільний телефон.
В межах своїх повноважень, суди попередніх інстанції показання потерпілої визнали достовірними, і не знайшли підстав, які б ставили під сумнів їх правдивість та послідовність. Суди обґрунтовано дійшли висновку про наявність застосування до потерпілої погроз насильства, що є небезпечним для життя і здоров'я особи Об'єктивних даних про те, що потерпіла оговорила засуджених, суди не встановили і матеріали кримінального провадження не містять, а сторона захисту беззаперечних цього не наводить.
Показання потерпілої в цілому є послідовними, логічними та підтверджуються сукупністю інших доказів. Деякі неточності в показаннях в частині того, що фактично у вишиванку був одягнутий ОСОБА_10 , а не ОСОБА_8 суди визнали не істотними та пов'язали з похилим віком потерпілої, спливом певного часу з дня вчинення правопорушення та суб'єктивним сприйняттям події, а тому не впливають на висновок про винуватість засуджених.
Суди також взяли до уваги, показання свідка ОСОБА_17 , яка детально розповіла про розвиток подій 02 вересня 2020 року, зокрема, що у дворі будинку вона бачила незнайому машину, яка стояла на зеленій зоні біля другого під'їзду, вікна машини були затоновані. Водій машини був ромської національності, одягнутий у зелену футболку та джинси, віком 25 - 30 років. У певний час водій сів за кермо автомобіля і стрімко під'їхав до третього під'їзду, де мешкає потерпіла, в цей час з під'їзду, вибігли дві жінки та чоловік і вони швидко поїхали, а далі приїхала поліція. В її присутності працівникам поліції потерпіла розповідала, що нападників було четверо: дві жінки та двоє чоловіків, які потрапили до квартири під приводом перевірки лічильників, вони разом повідомили про наявність камер відеоспостереження на будинку, з яких вони отримали інформацію про машину нападників.
Показання свідка ОСОБА_14 , згідно яких про обставини подій 02 вересня 2020 року йому стало відомо зі слів матері, яка є потерпілою, та сусідів. Йому відомо, що до квартири грабіжники потрапили під приводом перевірки лічильників. Мати повідомила, що один із нападників затуляв їй рота, погрожував ножом. Він заходив до квартири взутим у мокасини, а тому працівники поліції брали у нього сліди взуття для порівняння. Свідок оглянувши речові докази підтвердив, що мобільний телефон «Samsung GT-E1080W» належить його матері, а та акустична колонка «JBL» його сину ОСОБА_18 . Щодо участі понятих в огляді місця події він повідомив, що вони під час огляду стояли в коридорі.
Показання свідка ОСОБА_19 (оперуповноваженого у Вознісенівському ВП), згіздо яких 02 вересня 2020 року він з колегою здійснював чергування на території Жовтневого району. Цього дня був оголошений план «Сирена», за яким було дано орієнтування на автомобіль марки «Пріора» на польських номерах, який причетний до кримінального правопорушення. На виїзді із заправної станції вони заблокували вказаний в орієнтуванні автомобіль, в якому знаходилися три чоловіки, дві жінки та хлопчик. Вказаних осіб вони не опитували, а дочекалися слідчо-оперативну групу, яка провила слідчі дії.
Фактичними даними, які містяться:
- у протоколі огляду місця події від 02 вересня 2020 року квартири АДРЕСА_2 з відео та фотофіксацією його проведення;
- у протоколі огляду від 03 вересня 2020 року згідно якого предметом огляду був відеозапис з камер відеоспостереження буд.
АДРЕСА_1 ;
- у протоколах впізнання від 02 вересня 2020 року, згідно яких свідок
ОСОБА_17 впізнала ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , як осіб, що вийшли з під'їзду будинку 18 на просп. Ювілейному, сіли до машини і швидко поїхали та водія припаркованого автомобіля ОСОБА_20 ;
- у висновках експертів від 01 жовтня 2020 року та 07 жовтня 2020 року, згідно яких вартість з урахуванням зносу фотоапарату «Skina SK666» становить 116,67 грн, а мобільного телефону «Samsung GT-E1080W» становить 116,67 грн;
- у висновку експерта від 11 вересня 2020 року, згідно якого сліди низу взуття 128х85мм та 276х93 мм, які були вилучені 02 вересня 2020 року під час огляду місця події (кв. АДРЕСА_2 ) залишені взуттям на праву ногу, яке належить ОСОБА_8 ;
- у висновку експерта від 09 вересня 2020 року, згідно якого сліди папілярних узорів рук, розміром 14х21мм, 13х23мм,12х19 мм, 11х12мм, 12х16мм, що вилучені 02 вересня 2020 року під час огляду місця події (кв. АДРЕСА_2 ) належать ОСОБА_9 .
Суд касаційної інстанції також бере до уваги, що місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, детально проаналізував показання потерпілої, свідків, письмові докази, засуджених і встановив, що досліджені судом докази в достатній мірі підтверджують винуватість засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а показання засуджених є способом уникнути відповідальності за скоєне.
Місцевий суд також, оцінив доводи сторони захисту про непричетність до злочину ОСОБА_8 і обґрунтовано дійшов висновку, що вони не спростовують висновків суду про доведеність винуватості останнього.
Таким чином суд, діючи в межах процесуального закону, обґрунтовано дійшов висновків про те, що дії ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 з самого початку були узгодженими щодо незаконного заволодіння майном потерпілої, зокрема, вони усі разом на автомобілі, приїхали до будинку АДРЕСА_1 , де ОСОБА_9 визначила ОСОБА_12 , як потерпілу, дізналась у неї адресу проживання, після чого ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 піднялися на площадку до дверей потерпілої. Водночас ОСОБА_8 та ОСОБА_9 потерпіла пустила до квартири за власною волею під приводом огляду лічильника, а ОСОБА_10 проник до квартири самостійно через незачинені двері квартири, а ОСОБА_11 залишилася за дверима квартири потерпілої, на міжсходинковому майданчику і спостерігала за зовнішньою обстановкою.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередній інстанцій, що встановлений перебіг подій вчинення злочину свідчить, що умисел на розбійний напад на потерпілу зокрема у ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 виник не заздалегідь, а після того, як потерпіла побачила в квартирі багато сторонніх осіб, що викликало у неї стурбованість, яка була сприйнята засудженими як необхідність застосування погроз насильства, що є небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, щоб довести умисел по заволодінню її коштами до кінця.
Обґрунтованими є висновки судів про відсутність підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_9 з ч. 3 ст. 187 на за ч.1 ст.185 та ч.1 ст.190 КК, оскільки її дії були спланованими і узгодженими з іншими учасниками кримінального. Водночас суд встановив, що до квартири раніше незнайомої потерпілої ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проникли шляхом обману потерпілої з метою заволодіння її майном злочинним шляхом. Про узгодженість її дій свідчить те, що ОСОБА_8 повалив ОСОБА_12 на диван, після чого ОСОБА_10 приєднався до нього та утримував потерпілу в такому положенні, подолавши її волю до опору, погрожував їй застосуванням розправи за допомогою ножа. Такими діями ОСОБА_8 позбавив потерпілу можливості покликати на допомогу, закривши їй рота рукою, заподіявши також легке тілесне ушкодження, а ОСОБА_9 будучи присутньою під час цих дій, розуміючи їх протиправний характер почала шукати грошові кошти в квартирі. Знайшовши кошти вони всі разом покинули приміщення квартири, водночас заволоділи колонкою та телефоном.
Щодо відсутності постанови про призначення групи прокурорів
Колегія суддів вирішуючи це питання, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який встановив, що сумніви у легітимності повноважень прокурора у цьому кримінальному проваджені виникли у сторони захисту лише на стадії апеляційного розгляду.
Вирішуючи це питання апеляційний суд взяв до уваги, що в суді першої інстанції сторона захисту не ставила під сумнівів повноваження прокурорів. Під час апеляційного провадження прокурор у справі надав постанову заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_21 від 02 вересня 2020 року про призначення групи прокурорів, яка була оцінена судом і встановлено відсутність даних, які свідчать про участь у кримінальному провадженні неуповноважених прокурорів.
Колегія суддів звертає вагу на те, що дані про створення групи прокурорів містяться в обвинувальному акті, згідно якого 02 вересня 2020 року керівником було призначено групу прокурорів. Будь-які сумніви у достовірності відомостей, які містяться у постанові керівника прокуратури не встановлено і про такі обставини не вказує сторона захисту.
Доказів про те, що постанова про створення групи прокурорів, взагалі була відсутня під час досудового розслідування, матеріали кримінального провадження не містять і про це не вказує сторона захисту.
Доводи захисника про те, що суд сприяв прокурору у можливості надати постанову на стадії апеляційного розгляду, є безпідставними, оскільки кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Сам по собі факт оголошення перерви для того щоб прокурор надав постанову не свідчить про те, що суд вийшов за межі своїх повноважень.
Щодо протоколу огляду місця події від 02 вересня 2020 року
В матеріалах кримінального провадження міститься протокол огляду місця події від 02 вересня 2020 року, який підписаний старшим слідчим ОСОБА_22 , та понятими ОСОБА_23 і ОСОБА_24 , понятим роз'яснено їхні права і обов'язки, у протоколі відображено дії, зокрема фіксація слідів. На відеозапису до протоколу зафіксована присутність понятих. Хоча на відеозапису весь час не відображено поняті та їх дії, однак ніяких заяв щодо активності їх участі, учасники не роблять, і не вказують на неправильність чи незаконність дій слідчого.
Свідок ОСОБА_25 який був присутній під час цієї слідчої дії в показаннях не заперечував, що поняті, які були на місці огляду, знайомилися з його змістом і підписували його та будь-яких зауважень не робили.
Також цей свідок не вказує, що слідчий приховав щось від понятих, або вчинив порушення процесуального закону, і про такі можливі порушення не вказує сторона захисту.
Лише сам факт тимчасової відсутності в кадрах відеозапису понятих при проведенні огляду місця події, не може свідчити про недопустимість фактичних даних протоколу.
Вказані факти в їх сукупності свідчать про те, що в цьому кримінальному провадженні не встановлено таких істотних порушень процесуального закону, які свідчать про недопустимість фактичних обставин встановлених під час його проведення.
Встановлені під час огляду місця події фактичні обставини суди в межах своїх повноважень визнали достовірними.
Під час огляду місця події було виявлено й вилучено фрагменти сліду підошви низу взуття, які зафіксовано на фотознімку долученому до протоколу огляду.
Згідно висновку трасологічної експертизи від 11 вересня 2020 року експерту для дослідження було надано: один слід низу взуття на одному фрагменті дактилоплівки, один фрагмент сліду низу взуття на одному фрагменті дактилоплівки з пояснювальними записами, які вилучені 02 вересня 2020 року під час огляду місця події (кв. АДРЕСА_2 ), кросівки вилучені у ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , що були опечатані і бірки підписані слідчим та понятими, цілісність їх упакування не пошкоджена. Протиріч між зображенням сліду вилученого під час огляду місця події та поданого на дослідження взуття не вбачається і про на наявність такої обставини сторона захисту не посилається.
Висновок експерта про те, що сліди низу взуття, вилучені 02 вересня 2024 року під час огляду місця події, залишено взуттям на праву ногу, яке належить ОСОБА_8 , є категоричним.
Будь-яких даних, що слід міг залишити ОСОБА_25 своїм взуттям, матеріали кримінального провадження не містять, і переконливих доводів стосовно цього сторона захисту не наводить.
Колегія суддів вважає за необхідним звернути увагу, що оцінка достовірності доказів відноситься до виключної компетенції судів першої та апеляційної інстанцій і не є предметом касаційної інстанції.
Будь-яких даних, які свідчать про те, що суди неправильно або неналежним чином оцінили докази у цьому кримінальному провадженні, чим допустили істотні порушення процесуального закону, матеріали кримінального провадження не містять і таких конкретних порушень не наводить сторона захисту.
Крім цього колегія суддів бере до уваги, що сторона захисту, оспорюючи фактичні дані протоколу місця події, зокрема процесуальні моменти його проведення від допиту понятих, які були присутні під час огляду місця події, відмовилася. Крім цього місцевий суд визнані речовими доказами мокасини, які були вилучені у ОСОБА_8 оглянув в судовому засіданні. Далі, в ході судових розглядів, ОСОБА_8 не заперечив приналежність саме йому мокасин, які були у нього вилучені, водночас послався на те, що слід, наданий експерту є сфальсифікованим. Однак суди встановили, що експерту на дослідження був наданий полімерний пакет чорного кольору, горловина якого перев'язана ниткою чорного кольору, до вільних кінців якої приклеєна паперова бирка з написом «Хортицьке ВП ДВП 02 вересня 2020 року. слідча дія: обшук затриманого ОСОБА_8 » з підписами учасників слідчої дії. Цілісність упаковки не порушена. Будь-які зауваження до упакування зразків наданих на дослідження експерт не висловлював.
Спростовуючи доводи сторони захисту суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу, що матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів і фактів неправомірності дій слідчих органів в частині фальсифікації винайденого під час огляду місця події сліду низу взуття - зокрема внесення заяв до ЄРДР, подання скарг та проведення службової перевірки, тощо і таких даних не наводить сторона захисту. Посилання ОСОБА_8 та його захисника щодо фальсифікації висновків експерта від 11 вересня 2020 року, оскільки органи досудового розслідування могли використати мокасини ОСОБА_14 , які залишили сліди у квартирі для того, щоб видати їх за мокасини ОСОБА_8 , суд обґрунтовано визнав голослівними та не доведеними, оскільки вони не підтверджуються доказами.
Колегія суддів зауважує, що слід, залишений ОСОБА_8 у квартирі потерпілої ОСОБА_8 , це не єдиний доказ винуватості останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення й оцінений з урахуванням усієї сукупності доказів.
Щодо покарання, призначеного ОСОБА_9 .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що покарання
ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років призначено відповідно до приписів статей 50, 65 цього Кодексу з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що належать до особливо тяжких злочинів, даних про особу винуватої, яка офіційно не працевлаштована, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні чотирьох дітей, троє з яких є малолітніми, раніше не судима, свою винуватість не визнала, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, і наявність обставини, що обтяжує покарання (вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку), конкретних обставин справи та принципу індивідуалізації покарання.
Апеляційний суд слушно зауважив, що, враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого діяння та фактичні обставини, за яких воно було скоєно, підстав вважати призначене ОСОБА_9 покарання занадто суворим немає.
На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_9 покарання є необхідним і достатнім для виправлення винуватої та попередження вчинення нею нових злочинів, визначено в мінімальній межі ч. 3 ст. 187 КК і не може вважатися явно неспівмірним вчиненому протиправному діянню внаслідок суворості. Підстав для застосування приписів ст. 69 КК не встановлено.
Суд касаційної інстанції не бере до уваги доводи захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_10 , оскільки касаційні скарги в його інтересах не надходили, очевидних підстав для застосування приписів ч. 2 ст. 433 КПК Суд не вбачає.
Таким чином, за обставин цього кримінального провадження, суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що вплинули чи могли вплинути на законність прийнятих судами попередніх інстанцій рішень та справедливість судового процесу в цілому.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого в цьому кримінальному провадженні не встановлено.
Інші доводи касаційних скарг, що стосуються переоцінки фактичних обставин подій, дослідження доказів та їх достовірності, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_8 та
ОСОБА_9 задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 січня 2022 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника
ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3