28 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 642/9393/15-к
Провадження № 51 - 384 ск 17
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Полтавськогоапеляційного суду від 31 січня 2024 року,
встановив:
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, закрито
у зв'язку з відмовою представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката
ОСОБА_6 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2024 року залишено
без задоволення клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження вищезазначеної ухвали місцевого суду, а апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду
та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає,
що оскаржувану ухвалу місцевий суд постановив за його участі в судовому засіданні 16 грудня 2021 року, однак копію вказаного судового рішення він отримав лише 21 грудня, а 28 грудня 2021 року оскаржив його до апеляційного суду. Стверджує, що за 2 дні до закінчення строку апеляційного оскарження
(23 грудня 2021 року) він не мав можливості сформувати правову позицію
та підготувати апеляційну скаргу. Однак апеляційний суд не визнав вказані причини поважними та безпідставно відмовив йому в поновленні строку
на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду.
Мотиви Суду
Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучену до касаційної скарги копію судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо
з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Як вбачається із копії оскаржуваної ухвали апеляційного суду, 28 грудня
2021 року ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року, при цьому просив поновити йому строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання вказував,
що строк пропущений з поважних причин, оскільки копію вказаного судового рішення він отримав 21 грудня 2021 року.
Згідно ст. 395 ч. 2 п. 2 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення.
Відповідно до ч. 3 вказаної статті, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до положень ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Статтею 117 частиною 1 КПК України встановлено, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлено за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним,
а його вирішення покладається на розсуд суду. Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно
є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно
з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
При цьому такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові
від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається
з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів
для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. Питання
про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом
на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження
та чи підтверджуються вони відповідними доказами.
Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 , дотримався вимог ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України, зазначивши, що ухвала місцевого суду від 16 грудня 2021 року проголошена в присутності учасників кримінального провадження,
у тому числі ОСОБА_4 , а відтак строк апеляційного оскарження для учасників кримінального провадження обчислюється з дня проголошення судового рішення.
Отже, останнім днем подачі апеляційної скарги для ОСОБА_4 було 23 грудня 2021 року, проте він звернувся з апеляційною скаргою безпосередньо до суду першої інстанції лише 28 грудня 2021 року, пропустивши встановлений законом строк на оскарження ухвали суду першої інстанції від 16 грудня 2021 року.
При цьому, апеляційний суд не погодився з доводами клопотання щодо поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження через несвоєчасність отримання копії ухвали місцевого суду, оскільки ОСОБА_4 був присутній в судовому засіданні під час її оголошення та після отримання копії цього рішення не був позбавлений можливості оскаржити вказане суде рішення протягом семиденного строку, передбаченого ст. 395 КПК України.
Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд не встановив об'єктивних причин, які б перешкодили особі, кримінальне провадження щодо якої закрите судом, подати апеляційну скаргу у визначені законом строки.
З такими висновками апеляційної інстанції погоджується і суд касаційної інстанції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши доводи, зазначені
у клопотанні, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те,
що поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження у клопотанні ОСОБА_4 не наведено.
Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою,
що відповідає вимогам статей 370, 418 КПК України та прийнята з врахуванням вимог статей 24, 117, 395, 399 КПК України.
Враховуючи зазначене, з касаційної скарги, наданої до неї копії судового рішення вбачається, що підстав для її задоволення немає, в зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог
ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3