29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 381/3425/22
провадження № 61-7628ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар'ї Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», третя особа - акціонерне товариство «УкрСиббанк», про визнання протиправним і скасування рішення,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д. В. (далі - приватний нотаріус КМНО Пономарьова Д. В.), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі - ТОВ «ФК «Гефест»), третя особа - акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Пономарьової Д. В. щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно, індексний номер: 63209085 щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,1500 гектарів, кадастровий номер 3221455300:01:031:0001 для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса КМНО Пономарьової Д. В., ТВО «ФК «Гефест», третя особа: АТ «УкрСиббанк», про визнання протиправним і скасування рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 12 000,00 грн у відшкодування судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гефест» грошові кошти в сумі 19 500,00 грн у відшкодування судових витрат.
Скасовано застосовані ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2023 року заходи забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1500 гектарів, кадастровий номер 3221455300:01:031:0001 для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня
2023 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу
в апеляційній інстанції у розмірі 7 000,00 грн.
24 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про направлення справи до суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, заявником порушено вимоги пункту першого частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: невірно вказана назва суду, до якого подається касаційна скарга.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції
у цивільних справах є Верховний Суд.
Також касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду у зв'язку з тим, що порушено вимоги пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: не вірно вказано судове рішення, що оскаржується (у касаційній скарзі заявник зазначає ухвалу Київського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року).
Однак, 25 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у справі № 381/3425/22 ухвалив постанову.
Подана касаційна скарга також не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Заявником у змісті прохальної частини зазначено, що він просить скасувати оскаржувані рішення, прийняти нову постанову та повернути на розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином сформульована прохальна частина касаційної скарги не в повній мірі відповідає повноваженням суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження
у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Відповідно, заявнику необхідно уточнити прохальну частину з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених змістом статті 409 ЦПК України та надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями та доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додані копій скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць