Справа № 157/142/24
Провадження №3/157/219/24
28 травня 2024 року місто Камінь-Каширський
Суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області Антонюк О.В., з участю секретаря судового засідання Кисляка Я.С., особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , адвоката Деркача В.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , не працевлаштований,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КпАП України),
ОСОБА_1 21 січня 2024 року о 21 год 44 хв по вул. Польова у с. Нуйно Камінь-Каширського району керував автомобілем марки «Volkswagen Crafter», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, і від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Поліцейський ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав викладені ним у протоколі про адміністративне правопорушення обставини та пояснив, що 21 січня 2024 року було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , виявлено в останнього ознаки алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота, та ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у Камінь-Каширській центральній районній лікарні відмовився. Причину зупинки автомобіля під керування ОСОБА_1 він не пам'ятає, однак ці обставини відображені на відеозаписі.
ОСОБА_1 у судовому засідання вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення фактично не визнав та пояснив, що він поїхав забрати своїх друзів з риболовлі, повертаючись вже назад, його безпричино зупинили працівники поліції, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він сказав ні, оскільки не було у цьому потреби.
Адвокат Деркач В.К. у судовому засіданні просив провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, в обґрунтування клопотання зазначив, що поліцейські не вручали ОСОБА_1 акта огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, оголосили направлення на огляд водія до медичного закладу, однак не надали можливості з ним ознайомитися, а щодо складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то поліцейський лише запитав у ОСОБА_1 , чи останній цей протокол підпише, а сам протокол про адміністративне правопорушення фактично не надавався. Статетю 33 Конституції України кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання. Працівники поліції без жодних правових підстав, що встановлені ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Посилання на те, що пасажир та водій не були пристебнуті ременями безпеки, безпідставні, оскільки працівники поліції службовим автомобілем рухалися позаду та не могли у темну пору доби бачити зазначені обставини. Транспортний засіб мав увімкнені світлові прилади, побачивши позаду себе службовий автомобіль поліції, водій ОСОБА_1 прийняв праворуч, надав дорогу службовому автомобілю поліції, правил дорожнього руху не порушував, поліцейський не виносив постанов про притягнення останнього до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Правових підстав для зупинки транспортного засобу не було. Зупинивши автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , поліцейський причину зупинку не повідомив. З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, доктрини «плодів отруйного дерева», факт безпідставності зупинки транспортного засобу тягне за собою недопустимість доказів у справі, інакше не може бути. Відеозапис не містить ні часу, ні дати фіксування подій.
Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, винуватість останнього підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
З доданих до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 , який керував автомобілем, було зупинено працівником поліції, на пропозицію поліцейського після виявлених і повідомлених йому ознак алкогольного сп'яніння, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу та у найближчому лікувальному закладі. Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спецприладу, так і від проходження огляду у лікарні, ОСОБА_1 посилався на те, що немає потреби у проходженні такого огляду, що він їде з рибалки, що має на утриманні малолітню дитину, а також матір, яка є особою з інвалідністю 2 групи. Неодноразово зазначаючи ці обставини, ОСОБА_1 просив поліцейських нічого не писати, не складати протокол про адміністративне правопорушення.
З акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів вбачається, що поліцейським у водія ОСОБА_1 були виявлені такі ознаки алкогольного сп'яніння як запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мова, та від огляду останній на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Аlcotest Drager 68200015» відмовився.
З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 січня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 було направлено на огляд на стан алкогольного сп'яніння до КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ» у зв'язку з виявленням у нього ознак алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, порушення координації рухів.
Згідно з довідкою перевірки на повторність від 21 січня 2024 року за підписом поліцейського СРПП Камінь-Каширського РВП ГУН у Волинській області Коширця С., протягом року до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України не притягувався.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 .
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, доведена, а тому до нього належить застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
Згідно із ст. 31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Отже, вищезазначені положення КпАП України та вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відсутність інформації про час та дату на доданих до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписах не є достатніми підставами для визнання недопустимими наданих поліцейським відеозаписів, які є безперервними і якими зафіксовано факт вчинення саме ОСОБА_1 вищезазначеного адміністративного правопорушення. Крім того, відображені на вказаному відеозаписі обставини ОСОБА_1 не заперечив у судовому засіданні.
Твердження адвоката Деркача В.К. про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , спростовуються наданим відеозаписом, з якого вбачається, що працівники поліції під час зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 порівнялися службовим автомобілем паралельно з ним, що надало можливість виявити факт не пристебнення ОСОБА_1 ременем пасивної безпеки.
Згідно з п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а п. 2.5 цих правил встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції..
Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Незгода водія із причинами зупинки, або необізнаність останнього про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Інші доводи адвоката Деркача В.К. теж не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Під час судового розгляду справи не було встановлено таких обставин, які б порушили права водія ОСОБА_1 або ж обмежили його в можливості їх ефективного використання.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зі ОСОБА_1 у дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Керуючись ст. ст. 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати ОСОБА_1 штрафу протягом 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягнути подвійний розмір штрафу - 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Дата складення повного тексту постанови - 18 год 28 травня 2024 року.
Суддя: О.В. Антонюк