Справа № 734/1103/24 Головуючий у 1 інстанції Соловей В. В.
Провадження № 33/4823/475/24
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
29 травня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Оседача М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвокат Фурсія С.О. в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2024 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , учасник бойових дій,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Як встановив суд, 05 березня 2024 року, о 20 год. 18 хв. на 98 км автодороги Київ-Чернігів-Нові Яриловичі СП «Кіпті», ОСОБА_1 керував транспортним засобом OPEL Astra, д.н.з. НОМЕР_1 , із явними ознаками наркотичного сп'яніння - виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження у встановленому законодавством порядку медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Фурсій С.О. в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Акцентує увагу на тому, що його довіритель є військовослужбовцем і терміново повертався із відпустки до місця проходження служби, та враховуючи, що працівники поліції пропонували пройти йому огляд на стан сп'яніння у лікарні, яка знаходилась на значній відстані від зупинки транспортного засобу, останній був вимушений відмовитись від проходження такого огляду, а тому, на думку апелянта він діяв у стані крайньої необхідності.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №708390 від 05.03.2024 року, ОСОБА_1 05 березня 2024 року, о 20 год. 18 хв. на 98 км автодороги Київ-Чернігів-Нові Яриловичі СП «Кіпті», керував транспортним засобом OPEL Astra, д.н.з. НОМЕР_1 , із явними ознаками наркотичного сп'яніння - виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження у встановленому законодавством порядку медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (а.с.3)
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Як слідує із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського (а.с.9), працівниками поліції, був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , останній вказує, що є військовослужбовцем і їде до місця проходження служби. У подальшому, при спілкуванні з водієм працівники поліції виявили у нього явні ознаки наркотичного сп'яніння і йому було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, однак останній відмовився. При цьому, підтвердив вживання ним наркотичних засобів напередодні, а також і їх наявність у салоні транспортного засобу.
На думку суду апеляційної інстанції, саме усвідомлення водієм можливого виявлення стану наркотичного сп'яніння в разі проходження відповідного огляду на стан сп'яніння саме - у закладі охорони здоров'я, і зумовило таку його поведінку.
Також, відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння було зафіксовано і на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання вимог поліцейського пройти огляд є обов'язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мав усі підстави оскаржити дії поліцейського у визначеному Законом порядку.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівника поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан наркотичного сп'яніння, діючи в стані крайньої необхідності, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
В постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року, суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Суд роз'яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім.
Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях.
Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
З огляду на викладене, апеляційний суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про отримання ОСОБА_1 наказу командира про необхідність термінового повернення до місця дислокації військової частини, отримання бойового розпорядження, тощо.
Сам факт проходження ОСОБА_1 військової служби та його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України від окупантів, заслуговують на повагу, але є такими, що не свідчать про те, що за обставинами вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, 05 березня 2024 року він діяв в стані крайньої необхідності.
Відтак, доводи апелянта про те, що його довіритель діяв у стані крайньої необхідності є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, чим порушив п.2.5 ПДР України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника - адвокат Фурсія С.О. в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач