27 травня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 674/854/22
Провадження № 22-ц/4820/992/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Заворотна А. В.,
з участю: позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачки ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року (повне судове рішення складено 08 березня 2024) і додаткове рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 березня 2024 року (суддя Шафікова Ю. Е.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину майна, зміну черговості одержання права на спадкування та стягнення витрат на лікування, поховання спадкодавця
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, суд
У липні 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом та збільшивши позовні вимоги, зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Спадковим майном є житловий будинок по АДРЕСА_1 , земельна ділянка для будівництва та обслуговування будинку площею 0,25 га кадастровий номер 6821881500:04:010:0005, земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,12 га кадастровий номер 6821881500:05:013:0174 на території Воробіївської сільської ради. Заповіт померлий не залишив. Вона проживала із ОСОБА_5 з 01.01.2000 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. 02.03.2000 за спільні кошти у сумі 3000 грн придбали житловий будинок по АДРЕСА_1 , де разом проживали. За час спільного проживання замінили п'ять вікон в будинку, викопали криницю, поставили нові ворота, газифікували будинок, замінили підлогу в одній кімнаті, відремонтували будинок всередині. ОСОБА_5 важко хворів, потребував стороннього догляду, який вона надавала. ОСОБА_4 не спілкувалася з батьком, не цікавилась станом його здоров'я, не доглядала та не допомагала йому. Вважає, що має право на зміну черговості і спадкування разом із відповідачкою, яка є спадкоємцем першої черги. Також має право на частину майна як спільну сумісну власність. Самостійно понесла витратила на лікування ОСОБА_5 у розмірі 4517,19 грн, на поховання - 12950 грн, на встановлення пам'ятника - 28000 грн.
Тому позивачка просила: встановити факт сумісного проживання однією сім'єю із ОСОБА_5 з 01.01.2000 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати її спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 четвертої черги за законом; визнати житловий будинок АДРЕСА_1 їх спільною сумісною власністю; визнати за нею право власності на частину будинку АДРЕСА_1 ; змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_5 , призвавши її до спадкування наряду із спадкоємцем першої черги за законом; визнати за нею право власності на частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1238 га кадастровий номер 6821881500:05:013:0174 на території Воробіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області та на частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 площею 0,2500 га кадастровий номер 6821881500:04:010:0005 в порядку спадкування; стягнути з ОСОБА_4 витрат на лікування спадкодавця в сумі 2258,60 грн, витрат на поховання у сумі 6475 грн та вартість пам'ятника 28000 грн; визнати за нею право власності на частини будинку АДРЕСА_1 з урахуванням її частки у спільній власності на цей будинок.
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на поховання спадкодавця ОСОБА_5 у розмірі 34475 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
06 березня 2024 року представник ОСОБА_4 ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, мотивуючи її тим, що суд першої інстанції не вирішив питання про стягнення з позивачки понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 березня 2024 року заява про ухвалення додаткового рішення задоволена частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, в апеляційній скарзі просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, визнання її спадкоємцем четвертої черги за законом, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання за нею права власності на частину житлового будинку і земельних ділянок. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для встановлення факту її спільного проживання із ОСОБА_5 . Відповідачка не заперечувала наявність у них із ОСОБА_5 спільного сімейного бюджету, придбання майна та спільного виконання ремонту в будинку. Вважає, що за умови задоволення позовної вимоги про встановлення факту спільного проживання, всі інші вимоги також підлягають задоволенню. Суд не врахував те, що вона опікувалася померлим, матеріально забезпечувала, коли він не працював, доглядала під час перебування його в безпорадному стані, тому має право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення ОСОБА_1 просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд не взяв до уваги те, що вона є особою з інвалідністю 2 групи довічно, малозабезпеченою особою та немає можливості виплатити відповідачці суму, визначену рішенням суду.
Рішення суду в частині задоволення вимог не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 і її представник апеляційну скаргу підтримали. Представник відповідачки ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав.
Відповідачка не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином.
Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с. 11, т. 1).
Відповідно до довідки Дунаєвецької міської ради від 30.05.2022 № 125 ОСОБА_5 на день своєї смерті був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 . Інших зареєстрованих осіб на день смерті не було (а.с. 14, т. 1).
Згідно з довідкою № 292 від 01.07.2022 старости Січинецького старостинського округу Дунаєвецької міської ради та акту від 02.06.2022 ОСОБА_1 проживала без спільного місця реєстрації з ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 з 2000 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17, 51 т.1).
За змістом довідки Дунаєвецької міської ради № 293 від 01.07.2022 ОСОБА_1 здійснювала поховання ОСОБА_5 за власний рахунок (а.с. 18, т. 1).
На дату смерті ОСОБА_5 належало майно:
- житловий будинок по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.03.2000 (а.с. 21, т. 1);
- земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 0,25 га кадастровий номер 6821881500:04:010:0005 на підставі рішення Дунаєвецької міської ради від 20.12.2019 (а.с. 30-35, т. 1);
- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,12 га кадастровий номер 6821881500:05:013:0174 на території Воробіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 410302 від 22.08.2006 (а.с. 26-28, т. 1).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 (тепер ОСОБА_7 ) є дочкою померлого ОСОБА_5 (а.с. 37, 99, т. 1).
Приватний нотаріус Бугерко Н. А. 31.05.2022 завела спадкову справу № 260/2022 щодо майна померлого ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 31.05.2022 (а.с. 91-105, т. 1).
02.06.2022 заяву про прийняття спадщини подала дочка померлого ОСОБА_4 (а.с. 92, т. 1).
31.05.2022 приватний нотаріус Бугерко Н. А. повідомила ОСОБА_1 про неможливість видачі їй свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні документи, що підтверджують факт проживання однією сім'єю з померлим.
Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Бугерко Н. А. № 167/02-14 від 02.06.2022 до відома позивачки доведено про звернення із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем першої черги за законом, і неможливість спадкування майна ОСОБА_5 спадкоємцем четвертої черги за законом (а.с. 105, т. 1).
Згідно з відомостями Дунаєвецького відділу РАЦС 30.01.1996 складено актовий запис про шлюб під № 7, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . Вказаний шлюб розірвано 10.02.2003 (а.с. 139-140, т. 1).
За змістом довідки МСЕК серії АВ № 0353951 від 03.07.2014 ОСОБА_5 встановлена третя група інвалідності загального захворювання довічно. У графі «Висновок щодо характеру праці» зазначено: «Потребує стороннього догляду» (а.с. 20, т. 1).
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_5 за період з 22.07.2010 по 31.05.2022 отримав пенсію у загальному розмірі 196838,88 грн (а.с. 150-151, т. 1).
Зі змісту довідок про доходи № 57 і № 58 від 04.08.2022 вбачається, що ОСОБА_5 за період 2021-2022 працював на посаді водія Січинецької гімназії Дунаєвецької міської ради та отримав заробітну плату в розмірі 98325,45 грн (а.с. 116-117, т. 1).
Згідно з довідкою про доходи, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, пенсіонерка ОСОБА_1 за період з січня 2017 року по червень 2022 року отримала дохід у розмірі 123424,92 грн (а.с. 47, т. 1).
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Крім того, в матеріалах справи наявні світлини із зображеннями ОСОБА_1 і ОСОБА_9 у період з 2005 по 2022 роки.
Відмову в позові суд мотивував недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і Прикінцевих положень Сімейного кодексу України ці Кодекси набрали чинності з 01 січня 2004 року.
Частиною 1 статті 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Зі змісту статті 22 КпШС України вбачається, що подружжя мають рівні права лише на майно, нажите ними під час шлюбу. Нормами цього Кодексу не передбачалося виникнення права спільної сумісної власності на майно чоловіка і жінки, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
Частиною 2 статті 112 ЦК Української РСР 1963 року передбачено, що розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина 1 статті 368 ЦК України).
Отже, для встановлення факту належності майна, придбаного до 2004 року до спільної сумісної власності, необхідно встановити не лише факт спільного проживання осіб, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Нормами статей 6 і 13 КпШС України визначено, що визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Перебування в зареєстрованому шлюбі виключає можливість встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року (після набрання чинності СК України), оскільки КпШС України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу. Спори про поділ майна осіб, які жили однією сім'єю, але не перебували у зареєстрованому шлюбі, вирішуються згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про власність».
При застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції правильно на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України врахував висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №163/754/17.
Житловий будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 придбав на підставі договору купівлі-продажу від 02.03.2000 під час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_10 .
Тому він не може вважатись спільною сумісною власністю осіб, які не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою на дату його придбання.
Позивачка не надала доказів щодо участі працею або коштами у придбанні будинку, або в подальшому здійснення витрат на його утримання, внаслідок чого істотно збільшилась вартість будинку.
Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням наведеного суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу у період з 2000 по 2003 роки та визнання житлового будинку спільною сумісною власністю ОСОБА_5 і ОСОБА_1 є безпідставними.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина 2 статті 1259 ЦК України).
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти зазначених вище обставин.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Безпорадний стан спадкодавця повинен підтверджуватися медичними документами, а не показаннями свідків.
Згідно з висновком призначеної у справі посмертної судово-медичної експертизи № 40, інваліди ІІІ групи (яким був ОСОБА_5 ) за своїми функціональними розладами не можуть потребувати стороннього догляду, а лише потребують соціальної допомоги та соціального захисту. Злоякісне новоутворення простати, яке було діагностовано з 21.04.2022 по 05.05.2022, є тяжким захворюванням, не мало причинного зв'язку зі смертю ОСОБА_5 .
Коронавірусна хвороба, встановлена 25.05.2022, могла виникнути незадовго до госпіталізації, але не раніше 20.05.2022, оскільки при виписці з КНП «Дунаєвецька БЛ» 20.05.2022 ознак вірусної інфекції у ОСОБА_5 не відмічалось.
За даними представленої медичної документації у ОСОБА_5 з 2009 року до 20.05.2022 ознак безпорадного стану не відмічалось, сторонньої допомоги він не потребував.
Під час перебування на стаціонарному лікуванні з 21.04.2022 по 05.05.2022, з 13.05.2022 по 20.05.2022 він потребував лікування та перебував під наглядом медичного персоналу. З медичної карти стаціонарного хворого № 2166 КНП «Дунаєвецька БЛ» відомо, що ОСОБА_5 поступив у відділення 25.05.2022 о 06.30 год у вкрай тяжкому стані та в цей же день о 19.45 год було констатовано його смерть.
Тобто, 25.05.2022 з 06.30 год до 19.45 год ОСОБА_5 майже увесь час перебував у безпорадному стані в зв?язку із захворюванням серця та нирок, потребував постійного динамічного нагляду медичним персоналом та потребував інтенсивного лікування, яке проводилось медичними працівниками.
Причиною смерті ОСОБА_5 стало поєднання двох захворювань: дилятаційної кардіоміопатії та хронічного тубуло-інтерстиціального нефриту (а.с. 64-72, т. 2).
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_5 не перебував протягом тривалого часу у безпорадному стані, не потребував сторонньої допомоги, матеріального забезпечення. Він мав постійне місце роботи до дня смерті, отримував доходи, які перевищували доходи позивачки.
Суд першої інстанції з урахуванням обставин справи, досліджених доказів і їх належної оцінки дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог про зміну черговості одержання права на спадкування за законом, а відповідно і вимог про встановлення факту спільного проживання, визнання права на частину спадкового майна (земельних ділянок, будинку), оскільки встановлення такого факту не має юридичного значення за відсутності підстав для задоволення позовних вимог про зміну черговості права на спадкування. За наявності спадкоємця першої черги за законом право на спадкування у позивачки не виникає.
З урахуванням наведеного вище не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.
Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, суд не допустив.
При ухваленні рішення суд першої інстанції не вирішив питання про судові витрати.
На підставі пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Згідно з частинами 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 3 і 8 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підставі пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З урахуванням практики ЄСПЛ при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Професійну правничу допомогу відповідачці у справі надавав адвокат Наталюк Н. М. на підставі договору № 437 від 08.08.2022 та ордера серії АА № 1228803 (а.с. 122-125, т. 1).
Згідно з умовами договору за надання правничої допомоги клієнт сплачує винагороду виходячи із вартості 1 години роботи 800 грн.
Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу витрати адвокатом часу складають: 7,5 год написання відзиву 6000 грн, 0,5 год написання клопотання про витребування доказів 400 грн, 0,5 год написання клопотання про виклик свідків 400 грн, 0,5 год ознайомлення із заявою про збільшення позовних вимог 400 грн, 1 год складання адвокатського запиту 800 грн. Участь у судових засіданнях - фіксована вартість за кожне засідання 1000 грн (12 засідань 12000 грн). Загальна сума - 20000 грн (а.с. 201, т. 1).
Оплата відповідачкою витрат на правничу допомогу підтверджується квитанцією від 03.03.2023 про сплату коштів на виконання договору про надання правової допомоги № 437 від 08.08.2022 у сумі 20000 грн (а.с. 200, т. 1).
Докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу подано під час розгляду справи у суді першої інстанції.
З урахуванням часткового задоволення позову, фінансового стану обох сторін, а саме того, що позивачка є особою з інвалідністю, пенсіонеркою і заявляла про неспівмірність витрат, а відповідачка є працездатною і платоспроможною, та керуючись принципами розумності, справедливості, верховенства права, суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 10000 грн.
З огляду на викладене судові рішення у справі ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для їх скасування у межах доводів апеляційних скарг немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року та додаткове рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 травня 2024 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта