Єдиний унікальний номер 725/3666/24
Номер провадження 2/725/573/24
29.05.2024
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді - Галичанського О.І.,
при секретарі судових засідань- Симик І.М.,
за участю позивача та відповідачки,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса : АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 , який зареєстрований 27.10.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції , про що зроблено відповідний актовий запис за № 2334.
Вказує, що у шлюбі народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 народженння.
Спільне життя з відповідачкою не склалося. Подружні відносини не підтримують , спільного бюджету не мають.Відсутність взаєморозуміння та спільної думки щодо вирішення звичайних побутових питань спонукали до повного розриву шлюбних відносин.Сім'ї вже тривалий час не існує. З відповідачкою не проживають разом. Син проживає разом з ним.
Вважає, що подальше фактичне спільне проживання та збереження шлюбу неможливе і є таким, що суперечить його особистим інтересам.
За таких обставин сім'я фактично розпалась, шлюб між ними є формальним.
Надання строку на примирення не виправить стан шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між в минулому не принесли жодних результатів.
Додатково вказує, що син ОСОБА_3 за їх домовленістю з відповідачкою, після розірвання шлюбу залишається проживати разом з ним .
Посилаючись на норми матеріального права, уточнюючи позовні вимоги, просить суд розірвати шлюб між ним та відповідачкою ; дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 залишити проживати із батьком ОСОБА_1 , встановивши факт , що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовільнити. Вказав , що примирення між ним та відповідачкою є неможливим. Стверджував , що самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_6 . Проживають разом з сином на протязі 2-х років. Син тягнеться до нього , оскільки у них багато спільних інтересів.
Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала . Пояснила , що після розриву стосунків з ОСОБА_2 , спільний син ОСОБА_3 проживає разом з батьком, який самостійно його виховує та утримує. ОСОБА_3 самостійно визначив місце проживання з батьком. Вона цьому не заперечувала.
У судовому засіданні малолітній ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 вказав , що він дійсно проживає разом з батьком майже два роки. Батько піклується про нього , возить на секцію з футболу, сприяє відвідуванню ним курсів ІТ - технологій, забезпечує усі його матеріальні і моральні потреби.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказали , що їм відомо про припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Син ОСОБА_9 , дуже при в'язаний до батька та проживає разом з ним. Свідки беззаперечно підтвердили факт проживання позивача з сином , окремо від відповідачки і факт піклування і всестороннього забезпечення позивачем свого сина.
Суд, дослідивши письмові докази по справі,заслухавши думку сторін та малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , приходить до висновку що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст .4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ч.ч.1,4 ст. 206 цього ж Кодексу - позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд приймає до уваги визнання позову відповідачкою , оскільки воно не суперечить Закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Судом встановлено , що 27.10.2007 року між позивачем та відповідачкою зареєстровано шлюб .
Матеріали справи не містять відомостей про те, що сторони підтримують між собою подружні стосунки .
Відповідно до ст.ст. 110-112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
При таких обставинах, суд вважає, що сім'я у сторін остаточно розпалась і зберегти її не можливо, а тому шлюб підлягає розірванню.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються батьками малолітньої доньки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 та сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ч 1, ч. 2 ст. 161 СК України передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст. 33 Конституції України.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Волевиявлення сторін по справі щодо участі у вихованні їх дітей , викладене та підтверджується нотаріально завіреним договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання ОСОБА_5 , що міститься у матеріалах справи.
Згідно даного договору за взаємною згодою батьків , син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживатиме з батьком та буде перебувати на його постійному утриманні та вихованні.
Судом встановлено та сторонами не заперечувалось , що вони тривалий час ( 2 роки) проживають окремо. Мати дитини не здатна виконувати батьківські обов'язки в силу об'єктивних обставин: батько з сином проживає окремо від матері , син перебуває на самостійному вихованні та утриманні батька .
Крім того , відповідно до акту про фактичне проживання від 25.04.2024 року, батько ОСОБА_1 проживає разом із сином ОСОБА_6 за адресою : АДРЕСА_1 . Згідно витягу з реєстру територіальних громад , малолітній ОСОБА_5 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , за даною адресою також зареєстрований позивач по справі.
Враховуючи всі обставини справи в сукупності, з огляду на визначений Декларацією прав дитини принцип, діючи винятково в інтересах дітей , враховуючи їх вік , приймаючи до уваги особисті якості матері та батька, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, враховуючи факт окремого проживання відповідачки від чоловіка та сина , що фактично підтверджує не виконання нею своїх батьківських обов'язків щодо виховання малолітнього сина , інші обставини, суд вважає, що слід визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з батьком , що відповідає волевиявленню сторін і самої дитини.
На підставі наведеного вище, враховуючи положення ст. 264 ЦПК України, відповідно до якої під час ухвалення рішення суд , окрім іншого вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити , керуючись ст.ст.110,112,114, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст.76,81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити .
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 27 жовтня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції , актовий запис №2334 .
Малолітьного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 залишити проживати разом з батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , встановивши факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. І. Галичанський