Єдиний унікальний номер 725/3734/24
Номер провадження 2-о/725/281/24
29.05.2024
Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі:
головуючого судді Галичанського О. І.
при секретарі Симик І.М.
за участю заявника та його представника, заінтересованої особи ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання : АДРЕСА_1 ), заінтересована особа ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання : АДРЕСА_2 ) про становлення факту , що має юридичне значення,-
Заявник звернувся до суду із вищевказаною заявою.
Стверджує , що перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 .
Шлюб зареєстровано не було. Від даних шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 . Вказує , що стосунки між ним та ОСОБА_2 погіршились.
Припинили фактичні відносини з січня 2024 року та не ведуть сімейне господарство та побут.
Додатково вказує , що після припинення відносин син ОСОБА_3 постійно проживає з батьком та перебуває на його повному утриманні.
Посилаючись на норми матеріального права, просить суд встановити факт, що батько ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 самостійно виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У судовому засіданні представник заявника вказав, що дійсно ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує сина. Додатково вказав , що з січня 2024 не проживає з ОСОБА_2 та спільного побуту не веде. Підтвердив обставини , викладені у заяві ОСОБА_1 . Додав , що заявник фінансово спроможний і може належним чином забезпечувати дитину. ОСОБА_1 є отримувачем державної соціальної допомоги при народженні дитини.
ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердила те, що спільний син проживає разом з батьком та перебуває на його утриманні. Вона після розлучення із заявником , винаймає кімнату у гуртожитку в м. Чернівці за 4000 гривень на місяць. Фінансово не забезпечена.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила , що є подругою ОСОБА_2 . Їй відомо , що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не проживають разом з січня цього року. Сім'я розпалась . Дитина проживає з батьком ОСОБА_7 . Вона зустрічається з ОСОБА_2 , не бачить з нею дитини.
Свідок ОСОБА_8 вказала , що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 із січня 2024 спільно не проживають. ОСОБА_2 на роботі з ранку до ночі. Не займається дитиною. Вона ( свідок) проживає разом із заявником , який є її сином. Якщо ОСОБА_11 затримується з роботи , догляд за дитиною забезпечує вона.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступних висновків.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст .4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст.293 ЦПК України).
Суд, розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, наданих заявниками , а відтак, дійшов висновку, що вимоги заяви підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно довідки ОСББ « Проспект 36» ОСОБА_1 проживає за адресою : АДРЕСА_1 без реєстрації.
Відповідно до довідки Управління з питань надання державних соціальних допомог і компенсацій , ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач державної соціальної допомоги при народженні дитини.
Окрім іншого , факт проживання дити разом з батьком та перебування на його утриманні також підтверджується особистими поясненнями учасників процесу .
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ч 1, ч. 2 ст. 161 СК України передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст. 33 Конституції України.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Судом встановлено та сторонами не заперечувалось , що вони тривалий час проживають окремо, мати дитини не здатна виконувати батьківські обов'язки в силу об'єктивних обставин , а тому сина залишила на самостійне виховання та утримання батьку . Малолітній ОСОБА_3 проживає разом батьком та перебуває на його самостійному вихованні та утриманні. Він створив всі умови для проживання дитини , здійснює опіку над ним , доглядає та піклується про стан його здоров'я.
Враховуючи всі обставини справи в сукупності, з огляду на визначений Декларацією прав дитини принцип, діючи винятково в інтересах дітей , враховуючи їх вік , приймаючи до уваги особисті якості матері та батька, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, враховуючи факт окремого проживання ОСОБА_2 від чоловіка та сина , що фактично підтверджує не виконання нею своїх батьківських обов'язків щодо виховання малолітньої дитини, інші обставини, суд вважає доведеним факт проживання малолітньої дитини разом з батьком , що відповідає волевиявленню сторін, відповідно до договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
На підставі наведеного вище, враховуючи положення ст. 264 ЦПК України, відповідно до якої під час ухвалення рішення суд , окрім іншого вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити , керуючись ст.ст.110,112,114, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст.76,81, 258, 259, 264, 265, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд, -
Заяву - задовольнити..
Встановити факт, що батько ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 самостійно виховує та утримує малолітього сина ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. І. Галичанський