Єдиний унікальний номер 719/287/24
Номер провадження 2/719/63/24
29 травня 2024 року м.Новодністровськ
Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:
судді Цицак В.Л.,
за участю секретаря Тартус І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новодністровськ, Чернівецької області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про припинення права користування житловим приміщенням,-
09 квітня 2024 року в суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про припинення права користування житловим приміщенням.
В позовній заяві зазначає, що разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , в якій на даний час також зареєстрований колишній співвласник - відповідач ОСОБА_2 . В обґрунтування позову вказує, що реєстрація місця проживання в спірній квартирі ОСОБА_2 , який фактично в квартирі не проживає більше двадцяти років та особисті речі якого в житлі відсутні, створює їй та іншим співвласникам перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні власністю, зокрема, в можливості відчужити майно. При цьому, ОСОБА_2 фактично проживає у м. Києві, де має власне житло. Зазначає, що змушена звернутися в суд, оскільки ОСОБА_2 не бажає знятись з реєстрації у добровільному порядку, а Відділ ведення реєстру територіальної громади м.Новодністровськ Новодністровської міської ради відмовив позивачу у знятті відповідача з реєстрації. З огляду на зазначене, просить припинити за ОСОБА_2 право користування квартирою АДРЕСА_1 , належною ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Ухвалою суду від 15.04.2024р., після усунення недоліків позовної заяви, відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом (повідомленням) сторін, надано учасникам справи строк для подачі заяв по суті справи, призначено судове засідання на 13 травня 2024р. о 09 год. 00 хв., яке відкладено на 29 травня 2024р. о 09 год. 00 хв.
Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується розпискою, в судове засідання не з'явилися (а.с. 49).
Відповідач ОСОБА_2 і треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялися про дату, час і місце проведення судового засідання за зареєстрованим місцем проживання, однак, в суд повернулися поштові конверти у зв'язку із відсутністю адресата (а.с. 50-53, 57-58).
Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, враховуючи відсутність учасників справи за адресою їх реєстрації, що підтверджена матеріалами справи, зокрема, відмітками про місце проживання в паспортах громадян України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , витягом з реєстру територіальної громади № 2024/001241310 від 06.02.2024р. та відповіддю № 542903 від 15.04.2024р. з Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_2 (а.с. 5, 7, 10, 31), у зв'язку з чим в суд повернулися конверти із відміткою «адресат відсутній», суд вважає цих учасників справи такими, що повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином.
Окрім того, відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання за фактичним місцем проживання - АДРЕСА_2 , та судову повістку отримав (а.с. 62).
В матеріалах справи наявні заяви учасників справи.
Так, позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заяву від 24.04.2024р. про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задоволити (а.с. 40).
Відповідач ОСОБА_2 надіслав у суд заяву від 26.04.2024р. та від 22.05.2024р. про розгляд справи у його відсутності; позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує щодо їх задоволення (а.с. 41-42, 59-61).
Треті особи також подали заяви, зокрема, ОСОБА_3 від 24.04.2024р., та ОСОБА_4 від 26.04.2024р., згідно з якими заявлені позивачем позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують щодо їх задоволення (а.с. 39, 45-46).
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги положення ст.ст. 223, 240 ЦПК України, суд прийшов до висновку про проведення судового засідання у відсутності учасників справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив, що квартира АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 05.06.1995р., договором дарування ? частини квартири, посвідченим 04.11.2015р. приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Шамброю В.А., зареєстрованим в реєстрі за № 901, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №46902656 від 04.11.2015р., №46187033, № 46185386, № 46186533 від 23.10.2015р. (а.с. 12-17).
Із вищезгаданих свідоцтва про право власності на житло від 05.06.1995р. та договору дарування від 04.11.2015р. вбачається, що колишнім співвласником спірного житла за адресою: АДРЕСА_3 , був відповідач ОСОБА_2 (а.с. 12-13).
Згідно з довідкою № 460 від 02.04.2024р., виданою Відділом ведення реєстру територіальної громади м. Новодністровськ Новодністровської міської ради, на даний час в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 (а.с. 18).
В підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 не проживав та не проживає за місцем реєстрації більше двадцяти років позивач ОСОБА_1 надала акт обстеження сім'ї від 02.04.2024р., складений комісією у складі депутата Новодністровської міської ради ОСОБА_5 та сусідів - мешканців квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.19).
Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 12.04.2024р. про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , згідно з якою начальник відділу ведення реєстру територіальної громади м. Новодністровськ Новодністровської міської ради ОСОБА_8 відмовила у знятті ОСОБА_2 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) на підставі п.п. 3 п. 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022р. (а.с. 30).
Як зазначено у позовній заяві, реєстрація місця проживання відповідача, з якими домовленостей про збереження права на проживання в квартирі немає, створює незручності та обмежує права співвласників на володіння, користування та розпорядження квартирою, зокрема, щодо продажу майна іншим особам, які не бажають придбати нерухомість за наявності в такій реєстрації місця проживання сторонніх громадян.
Відповідач ОСОБА_2 вказані в позові обставини не заперечив та в письмових заявах від 26.04.2024р. та від 22.05.2024р. позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. А згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
При цьому, право власності припиняється, зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України у разі відчуження власником свого майна.
Об'єктом права власності може бути згідно ст.ст. 379, 382 ЦК України квартира.
Права власника житлового будинку, квартири визначені, зокрема, ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР, якими передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно з ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
До членів сім'ї власника житлового приміщення віднесено відповідно до ч. 2 ст. 64, ч.1 ст.156 ЖК Української РСР дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла в подружжя не виникло право спільної власності), їхніх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство.
Особи, які не є членами сім'ї власника квартири, відповідно до ст.158 ЖК України, користуються жилим приміщенням у будинку, що належить громадянинові на праві власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.
Згідно з ст. 391 ЦК України, ст.150 ЖК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР зазначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
У п. 34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Згідно ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022р. №265 (надалі - Порядок), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі: заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується); свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.
Разом з тим, у п.п. 3 п. 87 Порядку передбачено, що орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.
Як вбачається із матеріалів справи, співвласники житла не мають можливості зняти відповідача із зареєстрованого місця проживання.
Аналіз наведених вище норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, внаслідок відчуження цією особою житла або внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_2 відчужив належне йому майно позивачу ОСОБА_1 , фактично не проживав та не проживає у спірній квартирі АДРЕСА_1 , понад двадцять років та жодних домовленостей, в тому числі договорів, між позивачем, третіми особами та відповідачем щодо збереження за ним права на проживання в квартирі не має, беручи до уваги визнання ОСОБА_2 позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підставні та підлягають задоволенню в повному обсязі.
У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605, 60 грн., а також позивачу слід повернути судовий збір в розмірі 605, 60 грн. з державного бюджету.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 64, 150, 156, 158 ЖК Української РСР, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 328, 334, 346, 379, 382, 383, 391, 405-406 ЦК України, ст.ст. 2-4, 7-13, 17-19, 28, 76-82, 89, 95, 128, 142, 206, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-274, 279, 352, 354-355, п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) до відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 ) про припинення права користування житловим приміщенням задоволити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) з державного бюджету.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду безпосередньо або через Новодністровський міський суд Чернівецької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: