21 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 595/523/24 пров. № А/857/9452/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,
при секретарі судового засідання: Нор А.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пасічника Андрія Зіновійовича на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року у справі №595/523/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення (головуючий суддя першої інстанції - Содомора Р.О., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м. Бучач, дата складання повного тексту - 03.04.2024),-
ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1586077 від 04.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.03.2024 року поліцейським СРПП ВП №2 Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №1586077 згідно якої накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді попередження, згідно ст. 125 КУпАП України. В постанові зазначено, що він керуючи ТЗ здійснив рух заднім ходом на проїжджій частині дороги, що заборонено, чим порушив п. 10.9 ПДР України. Вважає дану постанову незаконною і необґрунтованою з наступних підстав: 04.03.2024 ОСОБА_1 жодних правил дорожнього руху не порушував, доказів протилежного не має. За відсутності доказів вчинення зі сторони позивача адміністративного правопорушення його вина є недоведеною, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як така, що є протиправною та винесена за відсутності підстав.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема апелянт вказує на те, що працівники поліції безпідставно притягнули його до адміністративної відповідальності, склавши відносно нього постанову про притягнення до адміністративного відповідальності.
Позивачу не надсилалися копії відеозаписів, що долучені до матеріалів справи, а тому вказані відеозаписи є недопустимими доказами.
Апелянт зазначає, що притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що начебто порушив п.10.9 ПДР - тобто порушення правил руху ТЗ заднім ходом.
З приводу цього звертає увагу суду на те, що місцем, де знаходився на час зупинки автомобіль, є прилеглою територію в розумінні ПДР України, де будь-якої заборони щодо руху заднім ходом ПДР України не містять. Територія, де здійснював рух заднім ходом є територією колишнього ливарного заводу «Астрон» м.Бучач, що відноситься до земель загального користування м. Бучач. Відтак, п.10.9 ПДР України та будь-які інші пункти ПДР України не містять умов за яких діяння, що інкриміноване ОСОБА_1 є адміністративним правопорушення. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання на офіційні електронні адреси, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
Проте колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності позивача та відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України).
У відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Отже, з врахуванням наведених вище положень ч. 3 ст. 268 КАС України та того, що справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності щодо притягнення до адміністративної відповідальності відносять до термінових адміністративних справ, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що з постанови серії ЕАН №1586077 від 04.03.2024, ОСОБА_1 04.03.2024 о 20:22 в м. Бучач по вул.Стрипна, 5, керуючи транспортним засобом здійснив рух заднім ходом на проїжджій частині, чим порушив п. 10.9 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.125 КУпАП, за що його притягнуто до відповідальності у виді попередження.
Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (стаття 53 Закону №3353-XII).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України № 580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно із ст. 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з п. 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.
З перегляду відеозапису, наданого відповідачем суду, вбачається, що він здійснений за допомогою нагрудної камери працівника поліції.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.
За нормою ч. 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст.125 КУпАП передбачена відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.
Відповідно до п.10.9 ПДР України, передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положення статті 251 КпАП України закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Натомість, як слідує із наданих відповідачем доказів (матеріалів відеофіксації), що т/з з увімкненими фарами здійснює рух заднім ходом з проїжджої частини дороги. В момент, коли до зазначеного вище т/з під'їхали працівники поліції, фари вказаного т/з водночас вимкнулись. Особа, яка сиділа між водійським та пасажирським сидінням відкрила і закрила водійську дверку транспортного засобу. Із відеозаписів видно, що з даного т/з ніхто, окрім позивача, не виходив. ОСОБА_1 вийшов через передні пасажирські дверки та стояв, опершись на милиці. Інших осіб поряд не було. Крім цього, на відеозаписах, знятих на нагрудну камеру поліцейського, зафіксовано розмову працівників поліції із невстановленою особою, якому такі повідомили, що його було зупинено за те, що він здійснив рух т/з заднім ходом на проїжджій частині дороги, надалі здійснив зупинку, що унеможливило зустрічний рух транспортних засобів, після чого пересів із водійського сидіння на пасажирське. Водій не заперечував, однак бажав ознайомитися з відеофіксацією, вказавши: «хочу подивитися чому ви мене зупинили». Під час ознайомлення з відеоматеріалами, працівники поліції вказали на момент де водій порушив ПДР, а саме рухався заднім ходом на проїжджій частині дороги та момент, де він пересів з водійського сидіння на пасажирське, натомість водій спитав працівників поліції: «На якому моменті я пересів? Яка різниця заднім ходом чи переднім?». Працівник поліції вказав водію, що з відеореєстратора видно, як останній відкрив дверку водія і нікого не було. З долучених відеозаписів вбачається, що водій ігнорував неодноразові прохання працівників поліції пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ та страховий поліс. Після того як працівник поліції озвучив водію, що на нього буде складена адміністративна постанова за порушення правил ПДР згідно ст.125 КУпАП, а також за те, що він не пред'явив на вимогу документів, ОСОБА_1 надав такі для ознайомлення. Щодо винесення стосовно нього адміністративної постанови за те, що він здійснював рух т/з заднім ходом на проїжджій частині дороги, позивач не заперечував. Надалі йому працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на підставі п.2.5 ПДР України, на місці зупинки або в медичному закладі, оскільки в нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння.
Зважаючи на приведені положення законодавства та зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП.
Що стосується доводів апелянта про те, що територія, де здійснював рух заднім ходом ОСОБА_1 , є територією ливарного заводу «Астрон» м. Бучач, що відноситься до земель загального користування м. Бучач, то апеляційний суд вважає такі безпідставними з урахуванням наведених вище та встановлених обставин справи.
Крім цього, рухаючись заднім ходом водій має значно гіршу оглядовість через дзеркала заднього виду, а також «мертві зони» у яких можуть знаходитись інші учасники дорожнього руху або перешкоди.
Враховуючи приписи наведених положень чинного законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена у даній справі постанова про адміністративне правопорушення прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як того вимагає стаття 19 Конституції України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1586077 від 04.03.2024.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пасічника Андрія Зіновійовича - залишити без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року у справі №595/523/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді В. Я. Качмар
С. М. Кузьмич
Повне судове рішення складено 27.05.2024