Справа № 320/2797/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
28 травня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Заїки М.М.,
суддів - Голяшкіна О.В., Шведа Е.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський холдинг охорони" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський холдинг охорони" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський холдинг охорони" (далі - позивач, ТОВ "Всеукраїнський холдинг охорони") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №6891107/44382360 від 01.06.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 31.01.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану ТОВ "Всеукраїнський холдинг охорони" податкову накладну №8 від 31.01.2022 датою її фактичного отримання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 констатовано порушення позивачем строку звернення до суду, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та доказів поважності причин пропуску такого строку.
07.02.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено про наявність обставин, які призвели до звернення до суду із пропуском встановленого строку, а саме: початок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, вимушена зміна роду діяльності директора ТОВ "Всеукраїнський холдинг охорони" із підприємницької на волонтерську, його регулярні відрядження спрямовані на доставку гуманітарної допомоги постраждалим, його тимчасова зміна місця проживання, вимушене переселення представника ТОВ "Всеукраїнський холдинг охорони", який на постійній основі надавав юридичні послуги позивачу, часті, важкі та тривалі хвороби головного бухгалтера, який у той період виконував обов'язки керівника та часті відключення електроенергії, нестабільність інтернету.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 повернуто позовну заяву на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, з огляду на висновок суду про те, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду із вказаною позовною заяву без поважних причин.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою від 04.03.2024, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованого залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що директор «Всеукраїнський холдинг охорони» ОСОБА_1 з квітня 2022 року по травень 2023 року займався волонтерською діяльністю на території Київської та Львівської областей, яка пов'язана з наданням необхідної допомоги сім'ям, які опинилися без житла. Вказана обставина була підтверджена довідкою ГО «Фонд розвитку сил територіальної оборони України» №7/24 від 05.02.2024. Тобто, ОСОБА_1 із незалежних від нього умов і обставин вимушений був змінити місце свого проживання та сферу діяльності, яка була спрямована на відновлення наслідків збройної агресії російської федерації, допомогу населенню, яке постраждало.
На період тимчасової відсутності директора, в період з 14 березня 2022 року по кінець квітня 2023 року, контроль за здійсненням фінансово-господарських операцій на ТОВ «Всеукраїнський холдинг охорони» фактично здійснювала головний бухгалтер ОСОБА_2 , до обов'язків якої входило в тому числі контроль за податковою звітністю підприємства, що підтверджується наказом №22 від 14.03.2022 та посадовою інструкцією. Разом з цим, тимчасово виконуючий обов'язки директора ОСОБА_2 за станом свого здоров'я тривалий час перебувала на лікарняному, а саме в період з 12.07.2022 по 23.09.2022 та в період з 22.05.2023 по 31.07.2023 та за результатами численних операцій померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період своєї діяльності колишній головний бухгалтер ОСОБА_2 через поганий стан здоров'я та недбале ставлення до своїх функціональних обов'язків, які визначено посадовою інструкцією - не повідомляла керівника підприємства про рішення щодо відмови в реєстрації податкових накладних, про що її притягнуто до дисциплінарної відповідальності відповідно до Наказу №2 від 01.05.2023.
Представник позивача - адвокат Скрипаль О.В. був вимушений змінити місце свого проживання та роботи з м. Ірпінь, Київської області до Кіровоградської області, смт. Добровеличківка, що підтверджується відповідною довідкою внутрішньо переміщеної особи №3510-7000161382 від 29.03.2022. Залишивши тимчасово окуповане м. Ірпінь, Київської обл. представник позивача був позбавлений можливості надавати правову допомогу ТОВ «Всеукраїнський холдинг охорони». Скрипаль О.В. протягом тривалого часу, на постійній основі надавав і надає юридичні послуги ТОВ «Всеукраїнський холдинг охорони». А позиція суду щодо нав'язування позивачу необхідності змінювати особу, яка надає правову допомогу взагалі є не законною, та такою, що суперечить правам людини. До того ж суд першої інстанції не врахував той факт, що у той період часу взагалі складно було знайти спеціаліста, який погодився і міг би якісно та професійно надавати юридичну допомогу.
Також вказано на часті ракетні атаки, які призводили до пошкодження об'єктів критичної інфраструктури, майна людей і бізнесу, повітряні тривоги підчас яких головною ціллю є безпека громадян; вимкнення водо-, електро-, інтернет постачання та інші події, які не залежать від позивача і не дали вчасно відреагувати та забезпечити своє право на захист. Через відключення енергопостачання робочий час фактично скоротився із 8 годин до 2-3 годин.
Крім того, запровадження на території України воєнного стану та відключення електроенергії було причиною для зміни графіку та формату роботи Київського окружного адміністративного суду.
Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалами від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зміст відзиву загалом повторює зміст ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 та зводиться до того, наведені позивачем обставини окремо та у сукупності не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою від 20.05.2024 Шостим апеляційним адміністративним судом призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Зазначене також суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97. З тексту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо витікає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно із частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.
Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85033140) відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №640/46/19 та від 14.02.2019 у справі №813/4921/17, в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України та незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів.
Згідно з висновками Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 та у постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі №360/1252/19 спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №1.380.2019.006517 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92997008) зазначив, що строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлено, що предметом позову у даній справі є оскарження рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №6891107/44382360 від 01.06.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 31.01.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Матеріали позовної заяви не містять доказів оскарження позивачем спірного рішення до Державної податкової служби України.
Отже, у даному випадку для звернення до суду з вказаним позовом становить шість місяців.
Відповідно до пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, за результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Таким чином, про порушення своїх прав оскаржуваним рішенням позивач міг дізнатись у дату прийняття такого рішення. Позивач не зазначає, що спірне рішення ним не отримане чи отримане із запізненням, вказує лише про те, що підготовка позовної заяви та документів була розпочата лише після заміни головного бухгалтера та повернення директора товариства.
Вказану позовну заяву позивач подав 27.09.2023, тобто із пропуском строку встановленого законом.
Щодо доводів позивача про наявність поважних причин пропуску вказаного строку, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд в ухвалі від 22.06.2022 у справі №640/12494/20 зазначив, що введення з 24.02.20222 воєнного стану в країні, безумовно, є поважною підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий причинний зв'язок.
В ухвалах від 23.06.2022 у справі №380/7251/21, у справі №520/8674/2020 та у справі №440/2822/20 Верховний Суд вказав, що питання продовження процесуального строку у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.
В ухвалі від 10.03.2023 у справі № 540/1285/22 Верховний Суд вказав, що посилання позивача на довготривалі повітряні тривоги не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги, оскільки довготривалі повітряні тривоги не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру, що свідчить про роботу відділень Укрпошти, та можливість скаржника звернутись до суду з моменту ухвалення рішення суду першої інстанції протягом 30-денного строку.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання позову посилання позивача на складності в організації роботи підприємства через відключення електроенергії, часті ракетні атаки, повітряні тривоги.
Апеляційний суд враховує доводи позивача про те, що запровадження на території України воєнного стану та відключення електроенергії було причиною для зміни графіку та формату роботи Київського окружного адміністративного суду.
Так, 28.02.2022 на офіційному сайті Київського окружного адміністративного суду розміщено оголошення наступного змісту: «До уваги відвідувачів Київського окружного адміністративного суду. Шановні відвідувачі суду! У зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану судді та працівники апарату суду працюють у віддаленому режимі. Прохання надсилати документи на офіційну електронну адресу суду. Повідомляємо також, що у разі пропуску строків звернення до суду, що пов'язано із даною ситуацією, такі строки будуть поновлені. Усі справи, що призначені до розгляду у відкритому судовому засіданні, будуть зняті з розгляду. Дякуємо за розуміння.»
30.11.2022 на офіційному сайті Київського окружного адміністративного суду розміщено оголошення наступного змісту: «У зв'язку з пошкодженням енергетичної інфраструктури України внаслідок російської агресії відбуваються знеструмлення приміщень Київського окружного адміністративного суду, а також застосовуються планові стабілізаційні та аварійні відключення електропостачання ДТЕК "Київські регіональні електромережі".
З метою забезпечення своєчасного звернення до суду з позовними заявами з 01 грудня 2022 року подати позовні заяви до суду Ви можете:
- направити поштою: бульвар Лесі Українки будинок 26, місто Київ, 01133;
- засобами підсистеми "Електронний суд".
Прийом позовних заяв нарочно Відділом документального забезпечення і контролю (канцелярія) буде тимчасово припинено.»
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що зміст вказаних повідомлень не свідчить про припинення роботи Київського окружного адміністративного суду. У вказаних повідомленнях роз'яснено про можливість подання позовних заяв засобами поштового та електронного зв'язку.
До того ж, зміст доводів апеляційної скарги свідчить про те, що позивач не міг подати позовну заяву нарочно, адже позивач вказує, що його представник - адвокат Скрипаль О.В. був вимушений змінити місце свого проживання та роботи з м. Ірпінь, Київської області до Кіровоградської області, смт. Добровеличківка.
При цьому, факт переїзду адвоката позивача жодним чином не перешкоджає йому здійснювати свої повноваження віддалено, у тому числі й подати позовну заяву засобами поштового зв'язку чи підсистеми "Електронний суд".
Крім того, у разі неможливості представництва інтересів позивача саме адвокатом Скрипалем О.В., позивач має право залучити іншого представника.
Аналогічним чином суд розцінює й інші доводи позивача про відсутність кваліфікованого персоналу для здійснення адміністративного чи судового супроводу процедури оскарження рішення контролюючого органу, адже позивач не був позбавлений можливості залучення відповідних спеціалістів на договірній основі для своєчасного оформлення позовної заяви та її подання до суду.
Колегія суддів, у контексті дослідження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом, також критично розцінює доводи позивача про зайнятість директора ТОВ "Всеукраїнський холдинг охорони", відсутність у певні періоди та неналежне виконання посадових обов'язків головним бухгалтером ОСОБА_2 .
На підтвердження доводів у цій частині позивач надав: наказ ТОВ "Всеукраїнський холдинг охорони" від 14.03.2022 №_22_-в/о про покладення обов'язків директора на ОСОБА_2 ; наказ ТОВ "Всеукраїнський холдинг охорони" від 31.07.2022 №79-о/с-0000000008 про припинення трудового договору (контракту) на ОСОБА_2 ; електронні листки непрацездатності ОСОБА_2 за період з 12.07.2022 по 23.09.2022 та з 22.05.2023 по 31.07.2023; посадову інструкцію головного бухгалтера ТОВ "Всеукраїнський холдинг охорони"; заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.04.2022; довідку Громадської організації "Фонд розвитку сил територіальної оборони України" вих.№7/24 від 05.02.2024 про те, що ОСОБА_1 у період з 31.03.2022 по 20.05.2023 займався волонтерською діяльністю.
Згідно із вказаними доказами та поясненнями позивача, директор ТОВ "Всеукраїнський холдинг охорони" ОСОБА_1 з квітня 2022 року по квітень 2023 року займався волонтерською діяльністю на території Київської та Львівської областей.
Отже, ОСОБА_1 з незалежних від нього умов та обставин був вимушений змінити місце свого проживання та сферу діяльності, яка спрямована на відновлення наслідків збройної агресії російської федерації, допомогу населенню, яке постраждало внаслідок такої агресії.
З 14.03.2022 по квітень 2023 року обов'язки директора ТОВ "Всеукраїнський холдинг охорони" фактично здійснювала головний бухгалтер ОСОБА_2 , до обов'язків якої входило здійснення контролю за податковою звітністю товариства.
ОСОБА_2 у періоди з 12.07.2022 по 23.09.2022 та з 22.05.2023 по 31.07.2023 була тимчасово непрацездатною та 31.07.2023 померла.
Позивач зазначив, що ОСОБА_2 через поганий стан здоров'я та недбале ставлення до своїх функціональних обов'язків не повідомила директора товариства про існування спірного рішення та про необхідність його оскарження протягом відповідного строку.
Однак, позивач не навів жодних пояснень щодо наявності поважних обставин, які унеможливили його звернення до суду з позовною заявою у період, коли ОСОБА_4 не була тимчасово непрацездатною, тобто з 14.03.2022 по 11.07.2022 та з 24.09.2022 по 21.05.2023.
Посилання позивача на недбале виконання ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків також не свідчать про об'єктивні перешкоди для своєчасного звернення до суду.
Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, не є підтвердженими в принципі здійснення колишнім головним бухгалтером підприємства супроводу процедури адміністративного та судового оскарження рішень контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Більш того, за своєю суттю такі процедури носять юридичний характер, а позивачем не наведені підстави покладення на головного бухгалтера таких непритаманних йому функцій (наприклад, закріплення їх у посадовій інструкції тощо).
Таким чином, наведені позивачем обставини окремо та у своїй сукупності не свідчать про наявність об'єктивних перешкод у позивача для своєчасного звернення до суду із вказаною позовною заявою.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду із вказаним позовом та не довів наявності об'єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивач посилається у своїй заяві не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський холдинг охорони" залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.М. Заїка
Судді О.В. Голяшкін
Е.Ю. Швед
Повний текст постанови складено та підписано 28 травня 2024 року.