Справа № 2-3697
2007 року
30 серпня 2007 року Ялтинський міський суд АР Крим
в складі: головуючого судді - Руденко В.В..
при секретарі - Реммер М.О..
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в
м. Ялті цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до
Кореїзської
селищної Ради про визнання права власності на нерухоме майно.
встановив:
Позивач просить суд, визнати за ним право власності на житловий будинок
загальною площею 181,6 квадратних метрів, надвірні будови та споруди,
розташовані на земельній ділянці площею 0,1461 га за адресою: АДРЕСА_1.
Позов мотивований тим, що на підставі договору купівлі-продажу житлового
будинку незавершеного будівництвом зазначений житловий будинок належить на
праві власності ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та з якою
позивач з 1994 року знаходився у фактичних шлюбних відносинах, мешкав разом з
нею, вів спільне господарство, мав єдиний бюджет. Крім того, зазначений
житловий будинок був куплений за рахунок коштів, які заробляв позивач, оскільки
ОСОБА_2 не працювала. Разом вони здійснювали ремонт будинку та його
реконструкцію, обладнали будинок та завезли меблі, благоустроїли земельну
ділянку, засадили її зеленими насадженнями. Оскільки інших спадкоємців крім
позивача, який є спадкоємцем четвертої черги, ОСОБА_2 не мала, ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на зазначений будинок. Крім того,
позивач фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 оскільки прийняв
управління зазначеним майном та з 2003 року продовжив вести на земельні ділянці
будівельні роботи, добудував другий поверх житлового будинку, господарські
споруди, завершив будівництво підпірних стін, сходів та доріг до садиби.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав в повному
обсязі, з мотивами позову погодився.
На підставі ч. 1, 4 ст. 174 ЦПК України, відповідач може визнати позов
протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання
відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення
про задоволення позову.
Дослідивши надані докази суд вважає, що позов підлягає
задоволенню, оскільки він обґрунтований та заснованій на законі,
підтверджений доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних
свобод людини (Рим , 04 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною
Радою України 17 липня 1997 року , кожен при вирішенні питань щодо
його цивільних прав і обов'язків.... має право на справедливий і
відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім
судом , встановленим законом.
Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до
процедури з усіма атрибутами контролю.
Конвенція про захист прав і основних свобод являється складовою
частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи громадян
захищаються судом. Суд не може відмовити у правосудді , якщо громадянин
України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їхні права і
свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди
для їх реалізації, або мають місце інші усунення прав та свобод. Ці
положення відтворені і в ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України про
завдання цивільного судочинства.
Судом встановлено, що позивач і ОСОБА_2 з 1994 року та до смерті
останньої в листопаді 2002 року знаходились у фактичному шлюбі. Жили вони
однією сім'єю, вели спільне господарство, мали єдиний бюджет. Більшість свого
часу вони проживали в будинку АДРЕСА_1,
який належав на праві власності позивачу.
ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі - продажу від 12 березня
2002 року, є власником житлового будинку № 39, незавершеного будівництвом, з об'
ємом виконаних робіт 34%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що слідує з копії зазначеного договору (а.с.42-43).
Вказане нерухоме майно було придбане для ОСОБА_2 за рахунок коштів
позивача, оскільки ОСОБА_2 не працювала, а займалась домашнім
господарством.
Після придбання недобудованого будинку позивач та ОСОБА_2 виконали
в будинку та на земельній ділянці частину будівельних робіт, огорожі,
благоустрою території.
14 травня 2002 року ОСОБА_2 уклала з Кореїзською селищною Радою
договір оренди земельної ділянки, площею 0,1461 га за адресою: АДРЕСА_1, строком на 49 років для обслуговування придбаного
будинку, господарських будівель та споруд.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що слідує з копії свідоцтва
про смерть (а.с.35).
Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), вважається, що
спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив володіння чи
управління спадковим майном.
З початку 2003 року позивач продовжив вести на земельній ділянці, де
знаходиться житловий будинок, будівельні роботи. Добудував другий поверх
житлового будинку, збудував господарські споруди, завершив будівництво
підпірних стін, сходів та доріг до садиби, виконав металеву огорожу навколо
ділянки, завіз на територію ділянки для підняття її рівня землю. На даний час
житловий будинок готовий до введення в експлуатацію.
На підставі ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на
спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК
України.
Відповідно до 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за
законом, мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'
ять років до часу відкриття спадщини.
Позивач, як особа, що прожила з ОСОБА_2 однією сім'єю більше п'яти
років має право на спадщину після смерті ОСОБА_2, оскільки інших
спадкоємців на її майно не існує.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8,10, 11, 60, 174, 214,
215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 549, 1223, 1264
Цивільного кодексу України, ст. 55 Конституції України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на
житловий будинок загальною площею 181, 6 квадратних метрів надвірні будови та
споруди, розташовані на земельній ділянці площею 0,1461 га за адресою:
АДРЕСА_1.
На рішення суду можу бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду АР
Крим через Ялтинський міський суд АРК в порядку та строки передбачені ст.ст.
294-296 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя :