Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
28 травня 2024 р. Справа № 520/13261/24
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Панов М.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2018 році у розмірі визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2019 році у розмірі визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році у розмірі визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня у 2023 році у розмірі визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплати щорічну разову грошову допомоги до 5 травня у 2018 році у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) з врахуванням раніше виплаченої суми;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплати щорічну разову грошову допомоги до 5 травня у 2019 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) з врахуванням раніше виплаченої суми;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплати щорічну разову грошову допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) з врахуванням раніше виплаченої суми;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплати щорічну разову грошову допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) з врахуванням раніше виплаченої суми;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплати щорічну разову грошову допомоги до 5 травня у 2019 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) з врахуванням раніше виплаченої суми;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплати щорічну разову грошову допомогу до 24 серпня у 2023 році у розмірі . відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) з врахуванням раніше виплаченої суми.
Ухвалою суду від 20.05.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків, оскільки адміністративний позов не оформлено у відповідності до вимог ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Від позивача 23.05.2024 надійшла до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду заява про поновлення строку звернення до суду на виконання ухвали суду від 20.05.2024.
Так, у зазначеній заяві позивач зазначає, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа Управління соціального захисту населення від 24.04.2024 624/0/872/-24, з якого він дізнався про відмову у виплаті допомоги до 5 травня.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зміст вказаної норми та позиції викладені у постановах ВС у постановах від 31.03.2021 по справі №520/3047/2020, від 20.04.2022 у справі №807/627/16, дають підстави для висновку, що перебіг строку звернення до суду визначається не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про порушення прав (інтересів), а й об'єктивної можливості особи знати про існування таких порушень.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були викладені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
У силу правового висновку п.20 постанови Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №420/4995/21 під час вирішення питання про дотримання особою, яка звернулася до суду з адміністративним позовом, встановленого строку звернення з'ясуванню підлягають наступні обставини, а саме: - за захистом якого порушеного права особа звернулася до суду; - коли особа дізналася про порушення своїх прав (чи дотримано строк з дати обізнаності); - коли вона повинна була дізнатися про їх порушення; - чи мала вона можливість дізнатися про порушення своїх прав; - наявність поважних причин, які об'єктивно заважали дізнатись про порушення своїх прав чи звернутися з позовом до суду.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 01.05.2024 (дата направлення позовної заяви до суду засобами поштового зв'язку), та позовна заява була зареєстрована судом 15.05.2024 згідно відтиску штампу канцелярії Харківського окружного адміністративного суду), заявив позовні вимоги щодо оскарження бездіяльності відповідача, яка полягає у невиплаті щорічної разової допомоги до 5 травня за період з 2018 по 2022 роки та щорічної разової допомоги до 24 серпня у 2023 році.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України:
"…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів".
Суд звертає увагу, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."
Так, ухвалою суду від 20.05.2024 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду зокрема заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску та доказів на підтвердження поважності пропуску такого строку.
У поданій позивачем заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач посилається на те, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа Управління соціального захисту населення від 24.04.2024 624/0/872/-24, з якого він дізнався про відмову у виплаті допомоги до 5 травня.
З цього приводу суд зазначає, що даний факт не виключає можливості позивача своєчасно дізнатися про ненарахування та невиплату йому щорічної разової допомоги до 5 травня за період з 2018 по 2022 роки та щорічної разової допомоги до 24 серпня у 2023 році, оскільки факт такого ненарахування та невиплати в повній мірі міг бути відомий позивачу з 2016 року, оскільки саме з цього часу він є учасником бойових дій та відповідно з 2016 року має право на щорічну разову допомогу до 5 травня. А момент отримання листа Управління соціального захисту населення від 24.04.2024 624/0/872/-24 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання щорічної разової допомоги.
Таким чином, позивач у поданій заяві про поновлення строку звернення до суду не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, не надав відповідних доказів, а тому наведені позивачем обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для поновлення строку звернення позивача до суду.
Крім того, суд зазначає, що позовної заяви із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача разом із копією для відповідача, як того вимагає ухвала Харківського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 20.05.2024, позивачем до суду не надано.
Отже, позивачем, недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 20.05.2024 - не усунуто.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч.ч. 5, 6, 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 123, 169, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати підстави, викладені в заяві позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається, згідно ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Панов М.М.