Справа № 420/12942/24
27 травня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -
До суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 матеріальної шкоди в розмірі 7511,94 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 року вказаний позов залишено без руху та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом надання позивачем до Одеського окружного адміністративного суду оригіналу документу про сплату судового збору за подання позовної заяви, належним чином завірених копій письмових доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги або доказів, які підтверджують підстави для відстрочення сплати судового збору, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду разом із доказами, які, на його думку, вказують на поважність причин пропуску строку у 10-денний строк з дня отримання ухвали.
На виконання ухвали суду від 30.04.2024 року представником позивача надано заяву про усунення недоліків, в якій представник позивача просить суд поновити строк звернення до суду. В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що військова частина НОМЕР_1 являється структурним підрозділом Збройних Сил України, а Збройні Сили України відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-ХП підпорядковується Міністерству Оборони України який є центральним органом виконавчої влади і військового і управління, то військова частина НОМЕР_1 є органом виконавчої влади, тобто виконує відповідні функції як орган держави. У зв'язку з тим, що відсутні кошти на сплату судових витрат, та враховуючи те, що військова частина НОМЕР_1 є бюджетною організацію (не прибутковою), фінансування здійснюється з державного бюджету та проводиться в установленому порядку, який потребує витрату певного часу, військовою частиною НОМЕР_1 04.01.2024 №1 було подано до забезпечувального фінансового органу заявку на отримання коштів для сплати судового збору за подання позовної заяви. До теперішнього часу зазначені кошти на рахунок військової частини НОМЕР_1 не надходили.
Щодо відсутності письмових доказів представник позивача зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2021 року №35 «Про підсумки службового розслідування» оператора взводу зв'язку роти зв'язку першого батальйону зв'язку солдата ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 7511,94 грн. 15.12.2020 року солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , на момент проведення службового розслідування та до теперішнього часу не повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 . Запропонувати ОСОБА_1 добровільно відшкодувати завдану шкоду не має можливості в зв'язку з тим, що його місцезнаходження не відомо. За наявною інформацією у Військовій частині НОМЕР_1 , останнє місце знаходження ОСОБА_1 є саме АДРЕСА_1 . За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що Комінтернівським районним судом Одеської області, головуючий суддя по справі Вінська Н.В., ухвалено вирок у кримінальній справі №504/737/20, яким обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Щодо поновлення пропущеного строку на подання позовної заяви представник позивача зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» із наступними змінами та доповненнями, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 року до 31.10.2020 року на всій території України було встановлено карантин. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 35 від 15.02.2021р. «Про підсумки проведення службового розслідування» оператора взводу зв'язку роти зв'язку першого батальйону зв'язку солдата ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 7511,94 грн., тобто вже після набрання чинності Закону України від 18.06.2020 року №731-IX. В момент проведення та після завершення службового розслідування військовою частиною НОМЕР_1 вживались заходи щодо розшуку Позивача, який самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 та до теперішнього часу не повернувся. Військовою частиною НОМЕР_1 вчинялись дії, направлені на підготовку та подання позову: збір доказів, формування правової позиції і т.д.
В період з 17.07.2020 року впроваджувалися жорсткі обмеження, пов'язані із COVID-19, які вплинули на строк підготовки та подання позову: з 22.07.2020 почала діяти постанова Кабінету міністрів України від 22 липня 2020 р. №641, в якій було зазначено, що залежно від епідемічної ситуації в регіоні або окремих адміністративно-територіальних одиницях регіону встановлюється «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19. В Одеському регіоні часто змінювався рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19, що перешкоджало ефективній реалізації своїх прав, оскільки не допускало можливість працювати в нормальних умовах, взаємодіяти з відповідальними людьми для підготовки та подання позову, а також вчиняти інші дії. Відповідно до Постанови КМУ №651 від 27.06.2023 року з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім того, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому ці строки були продовжені. У зв'язку з введення воєнного стану в Україні військова частина НОМЕР_1 виконує бойові (спеціальні) завдання на території України, що в свою чергу ще більше ніж карантин перешкоджає ефективній реалізації своїх прав, оскільки не допускає можливості працювати в нормальних умовах. Пріоритетним напрямком діяльності військової частини НОМЕР_1 як самостійної одиниці Збройних Сил України на даний час є участь у заходах з відсічі збройної агресії російської федерації. На початку повномасштабного вторгнення російської федерації вся документація військової частини НОМЕР_1 знаходилась у приміщенням пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 - АДРЕСА_2 . 07.04.2022 року за результатами ракетного удару по території частини у с. Красносілка, військами російської федерації були знищені будівлі частини, а також частина документації, в тому числі накази командира військової частини НОМЕР_1 та службові розслідування. На відновлення документів щодо нанесених ОСОБА_1 збитків державі в особі військової частини НОМЕР_1 та притягнення його до повної матеріальної відповідальності у розмірі 7511,94 грн. потрібен був час, який в зв'язку із збройною агресією російської федерації, ракетними обстрілами, з метою збереження особового складу обмежений.
При цьому, з матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби відповідач завдав державі в особі військової частини НОМЕР_1 майнову шкоду в розмірі 7511,94 грн. Даний факт було встановлено службовим розслідуванням, за результатом якого видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2021 року №35.
З урахуванням зазначеного та викладених позивачем обставин, тримісячний строк звернення до суду з даним позовом закінчився у травні 2021 року. При цьому, позивач звернувся до суду з даним позовом 25.04.2024 року, тобто позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Аналогічні висновки щодо застосування 3-місячного строку звернення до суду у справах щодо стягнення майнової шкоди викладені у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року по справі № 420/4099/20.
Що стосується посилання позивача на запровадження адаптивного карантину, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами) відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 1 серпня до 19 грудня 2020 року на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
В подальшому в зазначену постанову Кабінету міністрів України неодноразово вносились зміни.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236» постановлено внести до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» (Офіційний вісник України 2020 року, № 35, ст. 1163; 2023 року, № 2, ст. 130) і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2021 року, № 1, ст. 14; 2023 року, № 2, ст. 130), зміни, а саме у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 слово «квітня» замінити словом «червня». Таким чином, карантин на всій території України продовжено до 30 червня 2023 року.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов: 1) якщо причини його пропуску є поважними; 2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
При цьому, граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника «і» вказує на обов'язкову наявність двох вищенаведених умов.
Таким чином, виходячи з наведених законодавчих приписів сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв'язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин, які свідчать про неможливість звернення, а також не доведено, що вчинення відповідної процесуальної дії зумовлений саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
За таких обставин, суд вважає, що вказані позивачем обставини не можуть бути підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення такого строку, оскільки вони є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому, суд зазначає, що позивачем пропущений 3-річний строк, протягом якого особа взагалі може бути притягнута до матеріальної відповідальності.
Також, позивачем не надано доказів на підтвердження неможливості звернення до суду з моменту видання наказу від 15.02.2021 року №35 до введення на території України воєнного стану (24.02.2022 року), що складає вже більше 2-х років.
Оскільки інших доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, остатнім до суду не надано, суддя приходить до висновку, що причини наведені у заяві від 13.05.2024 року про поновлення строку звернення до суду не є поважними.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, недоліки позовної заяви викладені в ухвалі суду від 30.04.2023 року про залишення адміністративного позову без руху позивачем не усунуто.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, оскільки позивач вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконав, позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 294, 295 КАС України, суддя, -
Визнати неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку звернення до суду з даним позовом.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - повернути без розгляду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду в порядку, передбаченому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА