27 травня 2024 р. № 400/2614/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро,49094,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; скасування рішення від 08.12.2023 року № 142850003266,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо незарахування позивачці період роботи з 01.05.1981 по 15.09.1987, згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.12.2023 №142850003266 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.05.1981 по 15.09.1987 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком з дати звернення 04.12.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.12.2023 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Миколаївській області з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08.12.2023 №142850003266 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, із посиланням на те, що у неї відсутній необхідний страховий стаж. При цьому вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.05.1981 по 15.09.1987 згідно дубліката трудової книжки, оскільки документ видано пізніше зроблених записів, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Позивач вважає рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08.12.2023 №142850003266 про відмову у призначенні пенсії незаконним, а право на отримання пенсії - порушеним.
Ухвалою суду від 26.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволенню, оскільки управлінням прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу передбаченого частиною 1 статті 26 Закону №1058, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач2 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволенню, оскільки разом з заявою про призначення пенсії позивачем надано дублікат трудової книжки, яка була заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Пунктом 5.2. Інструкції №58 зазначено, що дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. Пунктами 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок), передбачено, що у разі, коли в трудовій книжці містяться неправильні або неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 18 Порядку передбачено, що у разі відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок, зокрема, ліквідації підприємства, установи, організації, трудовий стаж можливо установлювати на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одномупідприємстві, в установі, організації і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Таким чином, законодавством передбачено умови підтвердження певних періодів роботи, коли в трудовій книжці містяться неточні записи про ці періоди.
Дослідив докази, суд, -
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з заявою від 04.12.2023 про призначення пенсії за віком.
Заяву від 04.12.2023, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 08.12.2023 №142850003266 позивачу відмовлено у призначенні пенсії заа віком.
Відповідно до рішення від 08.12.2023 №142850003266 вік заявника 63 роки.
Страховий стаж особи становить 17 років 5 місяців 25 днів.
За доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.05.1981 по 15.09.1987 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 06.10.1987, оскільки документ видано пізніше зроблених записів, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема,Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№ 1058-IV.
Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 27 років, у віці 63 роки, за наявності страхового стажу від 20 років, а у віці 65 років, зпанаявністю страхового стажу не менше 15 років.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2ст. 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до чинного законодавства, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, у відповідності дост. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогоПостановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, належним чином оформлені записи в трудовій книжці є підставою для врахування відповідних періодів роботи до загального трудового стажу особи, а у разі відсутності таких записів або їх неповноти трудовий стаж має встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення обґрунтоване тим, що за наявними документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.05.1981 по 15.09.1987 відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 06.10.1987, оскільки документ видано пізніше зроблених записів, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках,коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відтак, з вказаного пункту вбачається, що уточнюючі довідки подаються виключно у випадках, відсутності трудової книжки або відсутності необхідних записів в ній, наявності неправильних або неточних записів.
В той же час, підставою для неврахування стажу стала саме дата видання дубліката трудової книжки позивачу.
При цьому будь-яких зауважень з боку відповідача щодо записів, зроблених в дублікаті трудової книжки, не висловлено.
Порядок ведення трудових книжок станом на дату видачі дублікату трудової книжки врегульований положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, зареєстрованої в МЮУ 17 серпня 1993 р. за № 110.
Відповідно до пп. 5.1-5.3 вказаної Інструкції особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Відповідно до пп. 2.11- 2.12 вказаної інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скороченн яабо заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжкипідписуєособа, відповідальна за видачу трудових книжок,і після цьогоставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що при заповнені як трудової книжки так і дублікату трудової книжки на першій сторінці в графі «дата заповнення» проставляється дата заповнення, актуальна сааме на день заповнення відповідно трудової книжки або дубліката, оскільки після заповнення титульного аркушу трудової книжки записи в ній засвідчуються підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок,і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому заповнювалася трудова книжка.
Як вбачається з матеріалів справи, дублікат трудової книжки виданий позивачу відділом кадрів Херсонського заводу гумотехнічних виробів.
Дата заповнення 06.10.1987 підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок та печатка підприємства проставлена станом на дату заповнення саме дубліката трудової книжки, а відтак відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд зазначає, що відповідачем не зазначено, а нормами чинного законодавства України не встановлено обов'язку підприємства-роботодавця зазначати в дублікаті трудової книжки в графі «Дата заповнення» саме дату заповнення первинної трудової книжки, яку було втрачено працівником, крім того, такий підхід не є обґрунтованим, з огляду на те, що графа «дата заповнення» в сукупності з даними про підприємство та його відповідальну особу, яка підписує трудову книжку, має на меті зазначення даних щодо осіб які вносили відповідні записи саме у дублікат трудової книжки на момент його видачі.
У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що у зв'язку із втратою позивачем трудової книжки 06.10.1987 їй було виготовлений дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 , до якого внесені всі відомості про попередні періоди роботи позивача. Записи дублікату трудової в частині періодів роботи позивача з 01.05.1981 по 15.09.1987 вчинені акуратно, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Також, суд вважає за можливе застосувати у досліджуваних правовідносинах позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17 (провадження № К/9901/110/17), стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно дост. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72366973).
Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Миколаївській області щодо незарахування позивачці періодів її роботи, то в даному випадку суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки Головним управлінням ПФУ у Миколаївській області не розглядалась заяви позивачки про призначення пенсії або зарахування періодів роботи до її страхового стажу. За принципом екстериторіальності, заяви позивачки була розглянута Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.
Судові витрати у виді судового збору присуджуються позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро,49094, код ЄДРПОУ 21910427) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.12.2023 №142850003266 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з з 01.05.1981 по 15.09.1987 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 06.10.1987 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 04.12.2023.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро,49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар