28 травня 2024 року Справа № 280/2789/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
28.03.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статі 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01.03.2014 по теперішній час;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 01.03.2014 по 27.03.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років. При цьому, позивачу призначено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком на підставі статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, починаючи з 01.03.2014 відповідач зменшив розмір додаткової пенсії до 170,82 грн. Позивач із такими діями не погоджується та зазначає, що зміни, внесені до статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо розміру додаткової пенсії, не містять положень щодо перерахунку вже призначеної пенсії. Вказує, що нові нормативні акти застосовуються до осіб, які після набуття їх чинності тільки набули права на отримання пенсії. Враховуючи викладене просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 29.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/2789/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому зазначає, що пунктом 13 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 25.03.2014 встановлена щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в таких розмірах, зокрема, особам з інвалідністю III групи - 170,82 гривні. Згідно розрахунків пенсії за вислугу років позивачеві з 01.03.2014 по теперішній час нараховується на виплачується вищезазначена додаткова пенсія. Просить у задоволенні позову відмовити.
24.04.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 19667), в яких вона заперечує проти доводів відповідача.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (Категорії 2), що підтверджується копією відповідного посвідчення від 14.01.1993 серії НОМЕР_1 та з 25.12.2002 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної згідно Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2011 у справі № 2а-7543/2011 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та, крім іншого, зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01 квітня 2011 року по 01 липня 2011 року, у розмірі передбаченому ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 28 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період.
Позивач звернувся до відповідача із заявою з питань пенсійного забезпечення, на яку листом від 08.03.2024 № 4222-2408/С-02/8-0800/24 повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, що належать до категорії 2 у фіксованій сумі 170,82 грн.
Вважаючи, що має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
В силу частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.03.1991 № 796-ХІІ №796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
Тобто, Закон № 796-XII визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який визнано неконституційним, визначено, що особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Окрім цього, на виконання вимог пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», Кабінет Міністрів прийняв постанову від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що набрала чинності з 01.01.2012, якою затверджено порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, положення пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» діяли протягом бюджетного року та закінчилися 31.12.2013.
України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» 796-XII.
, 01.01.2014 ? 51 796-XII, ?, ', ? 30 .
25.03.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення», якою внесено зміни до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210, відповідно до яких щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах:
1) особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам І групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: інвалідам І групи - 341,64 гривні; інвалідам II групи - 227,76 гривні; інвалідам III групи - 170,82 гривні; 2) особам, що належать до категорій 2-4: особам, що належать до категорії 2, - 170,82 гривні; особам, що належать до категорії 3, -113,88 гривні; особам, що належать до категорії 4, - 56,94 гривні.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210, із змінами та доповненнями від 25.03.2014 № 112, прийнята без обмеження терміну її дії, а встановлені нею розміри соціальних виплат такими, що не відповідають наявним фінансовим ресурсам Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік, на момент звернення позивача до суду визнано не було.
31.07.2014 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» були внесені зміни Законом України від 31.07.2014 № 1622-VII, зокрема, доповнено Прикінцеві положення пункту 67, відповідно до яких установлено, що у 2014 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами), статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94 із наступними змінами), Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами), статей 14, 22, 37 та 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 із наступними змінами), пункту «ж» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами), статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425 із наступними змінами), статті 43 Гірничого закону України (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 50, ст. 433 із наступними змінами), статей 6-1, 6-2, 6-3 та 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 24, ст. 182 із наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Закон України від 31.07.2014 № 1622-VII набрав чинності 03.08.2014.
За такого правового регулювання спірних правовідносин саме з 03.08.2014 Кабінету Міністрів України були надані повноваження визначати порядок та розміри виплат додаткової пенсії, передбаченої статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким актом Уряду є постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210.
Наведені висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.09.2021 у справі №754/12702/14-а.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Однак, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач зменшив позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, до фіксованого розміру 170,82 грн., починаючи з 01.03.2014.
Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01.03.2014 по 02.08.2014 включно підлягає визнанню протиправною, а зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01.03.2014 по 02.08.2014 включно, з урахуванням раніше виплачених сум забезпечить ефективне відновлення прав позивача.
Разом із тим, як вже зазначалося вище, з 03.08.2014 Кабінету Міністрів України були надані повноваження визначати порядок та розміри виплат додаткової пенсії, передбаченої статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як зазначено у абзаці восьмому пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі "Великода проти України" суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури.
Стосовно посилань позивача на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2011 у справі № 2а-7543/2011 суд зазначає, що дане рішення суду стосується періоду з 01.04.2011 по 01.07.2011, тобто до зміни правового регулювання спірного питання. Крім того, згідно усталеної судової практики виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат в частині сплати судового збору судом не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01.03.2014 по 02.08.2014 включно.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01.03.2014 по 02.08.2014 включно, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 28.05.2024.
Суддя Ю.П. Бойченко