28 травня 2024 року Справа № 280/2635/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Заруднього Ігоря Вікторовича (вул. Жовтнева, буд. 2, м. Запоріжжя, 69063), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
25.03.2024 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Заруднього Ігоря Вікторовича, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:
визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу протиправними;
зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсію позивачу, без її обмеження максимальним розміром
- починаючи з 01.12.2019 року в розмірі 90% від грошового забезпечення вказаного в оновленій довідці Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції від 18.03.2022 №3/217.
- починаючи з 01.01.2021 року в розмірі 90% від грошового забезпечення вказаного в оновленій довідці Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції від 24.01.24 №3/172.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі суддя виходить з наступного.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що уповноваженим органом надані оновлені довідки про розмір грошового забезпечення вже з зазначенням посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років розрахованих відповідно до прожиткових мінімумів на 2020-2022 роки, що є підставою для перерахунку та виплати пенсії відповідно до норм законодавства зазначених вище. Всі видані позивачу довідки про розмір грошового забезпечення були направлені ПСУ МУзПВП МЮУ на адресу відповідача, який повинен був перерахувати та виплатити пенсію позивачу за 2020, 2021, 2022 рік. Але відповідач протиправно не прийняв надані довідки так як вважає, що вони видані уповноваженим органом без будь-яких підстав та протиправно відмовив у перерахунку пенсії позивача. Більш того, при проведенні попереднього перерахунку пенсії позивача, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду, відповідач протиправно зменшив основний її розмір з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмежив її максимальний розмір. Позивач вважає, що такими діями відповідач порушує його права на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 29.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
16.04.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві ГУ ПФУ в Запорізькій області заперечило проти задоволення позовних вимог та зазначило, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивачу було проіндексовано пенсію, але виплату обмежено максимальним розміром, відповідно до вимог чинного законодавства. Також застосування 70 % грошового забезпечення, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» під час проведення перерахунку пенсії позивачу є такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки на момент здійснення такого перерахунку діяла норма ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка передбачала саме такий максимальний розмір пенсії. Крім того вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Щодо строку звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Відмова в перерахунку пенсії датована - 14.03.2024. З даним позовом позивач звернувся до суду - 25.03.2024, тобто в межах строку встановленого ст.122 КАС України. Матеріали справи не містять будь-яких доказів обізнаності позивача з вчиненням відповідачем оскаржуваних дій до дати отримання позивачем зазначеної відмови (листа) відповідача. Відтак, судом не встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Також дане питання вже було вирішено судом під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Щодо суті заявлених вимог.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2020 по справі №280/592/20, яке набрало законної сили 26.03.2020, було зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення із врахуванням проведених раніше виплат.
На виконання зазначеного рішення, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача виходячи з розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується наданими позивачем розрахунками пенсії за вислугу років.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.03.2023 по справі №280/622/23, яке набрало законної сили 05.04.2023, було зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсію ОСОБА_1 починаючи з 01.04.2019 на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань від 18.03.22 №3/217 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням зазначених у довідці видів грошового забезпечення.
На виконання вказаного рішення суду від 07.03.2023, відповідач провів перерахунок пенсії позивача, проте зменшив основний її розмір з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмежив її максимальний розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується розрахунками пенсії за вислугу років станом на 01.12.2019, 01.01.2021, 01.07.2021, 01.01.2022, 01.03.2023, 01.04.2024, які надані відповідачем та долучені до матеріалів справи.
В подальшому позивач звернувся до Південно-Східного міжрегіонального управління з питання виконання кримінальних покарань МЮУ з заявою в якій просив підготувати та направити до ГУ ПФУ в Запорізькій області довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом та із зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, для перерахунку його пенсії.
У відповідь на дану заяву Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції було підготовлено та направлено на адресу ГУ ПФУ в Запорізькій області оновлені довідки від 24.01.2024 №3/171 за нормами чинними на 01.01.2020, №3/172 за нормами чинними на 01.01.2021, №3/173 за нормами чинними на 01.01.2022 про складові грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів.
У зв'язку з тим, що розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, відповідно до довідок за 2020-2022 було збільшено він звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії, без її обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.12.2019 року в розмірі 90% від грошового забезпечення вказаного в оновленій довідці від 18.03.2022 №3/217. Провести перерахунок та виплату пенсії, без її обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.01.2021 року в розмірі 90% від грошового забезпечення вказаного в оновленій довідці Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції від 24.01.24 №3/172. Провести перерахунок та виплату пенсії, без її обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.01.2022 року в розмірі 90% від грошового забезпечення вказаного в оновленій довідці Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції від 24.01.24 № 3/173.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 14.03.2024 за №4714-3028/І-02/8-0800/24 позивача повідомлено про те, що умови проведення перерахунку відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 були передбачені пунктом 1-2 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Після визнання протиправними та скасування пунктів 1-2 Постанови №103 інших рішень Уряду про умови та порядок проведення перерахунку пенсій не приймалося. Змін до постанови №704, у частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, що зазначені у наданих довідках, до теперішнього часу не внесено. Тож підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні. Також повідомлено про те, що пенсія позивачу на даний час нараховується відповідно до рішення суду по справі №280/622/23 з урахуванням вимог ст. 43 Закону.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Щодо перерахунку пенсії починаючи з 01.01.2021 на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції від 24.01.2024 за №3/172.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що Південно-Східне міжрегіональне управлінням з питання виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підготувало та надало відповідачу довідку про розмір грошового забезпечення позивача №3/172 від 24.01.2024 за нормами чинними станом на 01.01.2021.
Застосовуючи зазначені вище висновки в контексті обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що відмова ГУ ПФУ в Запорізькій області у проведенні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2021 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку основного розміру пенсії, є протиправною.
Заначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах: від 22 вересня 2022 року у справі №500/2392/21, від 16 березня 2023 року у справі №500/8486/21, від 24 березня 2023 року у справі №160/19847/21, від 22 червня 2023 по справі №500/1995/21, від 18 квітня 2024 року у справі №500/8480/21, від 26 квітня 2024 року у справі №500/8780/21 та від 15 травня 2024 року у справі №500/8477/21 по аналогічним справам.
Разом з тим суд зазначає, що перерахунку основного розміру пенсії позивача повинен відбуватись з 01 лютого 2021 року (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини), а не з 01 січня 2021, як просить позивач в позовній заяві.
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у вищезазначених постановах.
Відтак позовні вимоги, у цій частині, підлягають частковому задоволенню.
Щодо перерахунку пенсії починаючи з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції від 18.03.2022 №3/217.
Судом встановлено, що 25.01.2023 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 протиправними;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсію ОСОБА_1 починаючи з 05.03.2019 року на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань від 18.03.22 №3/217 про розмір грошового забезпечення з урахуванням наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 8791,00 грн.; оклад за військовим званням - 1480,00 грн.; надбавка за вислугу років - 50% - 5135,50 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 49,9% - 7687,84 грн; премія - 150,3% - 13212,87 грн., з врахуванням основного розміру пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення.
Тобто позивач просив зобов'язати відповідача зробити йому перерахунок по тій самій довідці (від 18.03.2022 №3/217), що і по даній справі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.03.2023 по справі №280/622/23, яке набрало законної сили 05.04.2023, позовні вимоги були задоволені частково.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсію ОСОБА_1 починаючи з 01.04.2019 на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань від 18.03.22 №3/217 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням зазначених у довідці видів грошового забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
На виконання рішення суду по справі №280/622/23 відповідачам проведений перерахунок пенсії позивача.
Таким чином у суду відсутні підстави ще раз зобов'язувати відповідача проводити перерахунок пенсії відповідача на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань від 18.03.2022 №3/217, а отже ця вимога задоволенню не підлягає.
Разом з тим суд зазначає, що після проведеного перерахунку відповідач зменшив основний розмір пенсії позивача з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмежив її максимальний розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується розрахунками пенсії за вислугу років станом на 01.12.2019, 01.01.2021, 01.07.2021, 01.01.2022, 01.03.2023, 01.04.2024 та не заперечується відповідачем у відзиві.
Щодо зменшення основного розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2262-ХІІ) передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Вказане кореспондується з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393», відповідно до якого перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла до 01.10.2011) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
У дану статтю Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80% від відповідних сум грошового забезпечення.
В подальшому Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VІІ від 27.03.2014 також внесені зміни до статті 13 Закону №2262-XII та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.
Так, відповідач перерахував пенсію позивачу, однак, основний розмір перерахованої пенсії визначив на рівні 70% грошового забезпечення, незважаючи на те, що її розмір, раніше обчислювався на рівні 90% грошового забезпечення.
Суд зазначає, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, за якою позивачу обчислювалась пенсія в розмірі 90% грошового утримання, оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 04 лютого 2019 року по справі №240/5401/18, від 24 квітня 2018 року по справі №686/12623/17, від 27 лютого 2018 року по справі №642/3284/17, від 31 січня 2018 року по справі №523/4930/15-а та інших.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 по зразковій справі №240/5401/18 зазначила, що погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та підтримує висновок про те, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до статті 63 указаного Закону на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач;
в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01 січня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 у зв'язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.
Таким чином дана справа є типовою у розумінні вимог ст.291 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.292 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що за загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ поширюється на відносини, які виникли після набуття чинності.
Відповідачем не доведено правомірність зменшення позивачу розміру пенсії з 90% до 70% сум відповідного грошового забезпечення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Крім того суд зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2020 по справі №280/592/20, яке набрало законної сили, також було зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення із врахуванням проведених раніше виплат.
Проте, всупереч рішення суду, яке набрало законної сили, та вищезазначених норм законодавства, відповідачем протиправно знову зменшено основний розмір пенсії позивача з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, вимоги щодо перерахунку пенсії виходячи з розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України №3668-VI від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав законної сили 01.10.2011 (далі - Закон №3668-VI).
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Суд звертає увагу на те, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив наступне:
« на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.».
Враховуючи цей висновок, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії ОСОБА_1 є протиправним.
Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №640/24801/19, від 09 лютого 2023 року у справі №620/4148/20, від 21 квітня 2023 року у справі №560/5715/21, від 21 квітня 2023 року у справі №380/8024/21, від 25 травня 2023 року у справі №640/10017/19 та інших.
Таким чином, позовні вимоги, в цій частині, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Інші доводи сторін, викладені в позові та відзиві, не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Також у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн., який слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Заруднього Ігоря Вікторовича (вул. Жовтнева, буд. 2, м. Запоріжжя, 69063), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років, на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 24.01.2024 №3/172.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення, під час перерахунку пенсії на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.03.2023 по справі №280/622/23, основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з 01 лютого 2021 року, на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України №3/172 від 24 січня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано «28» травня 2024 року.
Суддя Р.В.Кисіль