27 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 766/10556/23
Провадження № 51 - 2702 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,
встановив:
З долучених до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2023 року, залишеним без зміни ухвалою Херсонського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, ОСОБА_4 засуджено за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 4, ст. 185 ч. 4, ст. 70 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 вбачається, що він порушує питання про перегляд судових рішень щодо нього в касаційному порядку, проте, касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ст. 429 ч. 1 КПК України.
Так, в порушення вимог ст. 427 ч. 1 п. 3 КПК України засуджений не зазначає конкретно які саме судові рішення він оскаржує. Засудженому необхідно уточнити у вступній та прохальній частині касаційної скарги який саме вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду він оскаржує, а також зазначити дати їх постановлення.
Відповідно до ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Згідно зі ст. 438 ч. 1 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Засудженому слід врахувати те, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений не погоджується з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, однак не наводить обґрунтування незаконності оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог статей 438 ч. 1, 412-414 КПК України.
Касаційна скарга не містить посилань на обставини, які не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій під час постановлення ними рішень, а відповідно до цього й на порушення норм матеріального і процесуального права, які, на думку засудженого, були порушені місцевим та апеляційним судами.
При цьому засуджений, не погоджуючись з призначеним йому покаранням, не наводить доводів щодо необхідності застосування положень статей 69, 75 КК України та не зазначає які обставини, що пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та зменшують його суспільну небезпечність, не були враховані місцевим судом про призначенні покарання.
Також у поданій скарзі засуджений не зазначає в чому полягає незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону в силу ст. 419 КПК України, на його думку, було допущено цим судом, які доводи апеляційної скарги його захисника суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Крім того, касаційну скаргу подано із порушенням ст. 427 ч. 2 п. 5 КПК України, відповідно до якої у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Згідно з положеннями ст. 436 ч. 1 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Отже, засуджений має зазначити прохання щодо судових рішень з врахуванням повноважень касаційного суду прийняти одне з рішень, передбачених ст. 436 КПК України.
Відповідно до ст. 427 ч. 3 КПК України якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка особи щодо бажання чи небажання брати участь у касаційному розгляді.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Керуючись ст. 429 ч. 1 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху.
Встановити засудженому ОСОБА_4 п'ятнадцятиденний строк для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3