22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 274/2267/22
провадження № 51-1132км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022065480000081, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 08 липня 2022 року звільнив ОСОБА_6 на підставі ч. 4 ст. 309 КК від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 цього Кодексу у зв'язку з добровільним зверненням до лікувального закладу та проходженням курсу лікування від наркоманії та закрив кримінальне провадження щодо нього.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_6 в тому, що він у невстановлені час, місці та невстановленим способом придбавособливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - 4-ММС (4-метилметкатинон) масою 0,441 г та зберігав її при собі до моменту вилучення працівниками поліції 22 квітня 2022 року в період з 21:38 до 22:04 у ході огляду місця події біля будинку АДРЕСА_2 .
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 20 листопада 2023 року залишив ухвалу місцевого суду стосовно ОСОБА_6 без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На переконання сторони обвинувачення, суди попередніх інстанцій, звільняючи ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК, не врахували положення ст. 12 Закону України від 15 лютого 1995 року № 62/95-ВР «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» (далі - Закон № 62/95-ВР) і не з'ясували того, чи був установлений ОСОБА_6 діагноз «наркоманія» лікарсько-консультативною комісією за результатами медичного обстеження, про необхідність якого зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 357/11205/19.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , надавши відповідні пояснення, підтримала подану касаційну скаргу в повному обсязі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, Суд дійшов висновку, що цю скаргу необхідно задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Статтею 413 КПК передбачено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, окрім іншого, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Доводи прокурора про неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність, а саме звільнення ОСОБА_6 на підставі ч. 4 ст. 309 КК від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 цього Кодексу, колегія суддів вважає слушними, зважаючи на таке.
Положеннями ч. 4 ст. 309 КК визначено, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Тобто приписи вказаної правової норми дають можливість судам застосовувати її за наявності таких умов: 1) добровільне звернення до лікувального закладу особи, яка хворіє на наркоманію; 2) особою розпочато лікування від наркоманії.
Водночас для правильного застосування судом цієї норми права необхідно керуватися й положеннями Закону № 62/95-ВР, що містять дефініції таких понять:
добровільне лікування - лікування від наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника;
наркоманія - психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною;
особа, хвора на наркоманію, - особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до цього Закону, встановлено діагноз «наркоманія»;
медичне обстеження - обстеження особи в стаціонарних умовах з метою встановлення діагнозу «наркоманія».
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, на підставі ч. 4 ст. 309 КК та надав довідку КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради від 19 травня 2022 року№ 1396, відповідно до якої він у період з 09 до 19 травня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в цьому закладі з діагнозом: «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психостимуляторів, синдром залежності».
Місцевий суд, допитавши лікаря-нарколога ОСОБА_7 , який підтвердив, що ОСОБА_6 добровільно звернувся до лікувального закладу та пройшов повний курс лікування від наркотичної залежності, установив, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК, добровільно звернувся до лікувального закладу з метою лікування від психічних і поведінкових розладів унаслідок вживання психостимуляторів, синдром залежності, тобто наркоманії, пройшов курс лікування, та на підставі ч. 4 ст. 309 КК звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 цього Кодексу.
Прокурор не погодився з рішенням місцевого суду й подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати ухвалу суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої доводи обґрунтовував, зокрема тим, що суд, звільняючи ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК, не з'ясував, чи встановлено останньому діагноз «наркоманія» за результатом медичного обстеження.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора та погодився з висновком місцевого суду.
Зокрема, відхиляючи апеляційну скаргу прокурора, суд указав, що викладені в ній доводи не містять аргументів про неправильне застосування місцевим судом закону про кримінальну відповідальність.
Однак Верховний Суд вважає ці висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на таке.
Згідно з приписами ст. 12 Закону № 62/95-ВР діагноз «наркоманія» встановлюється лікарсько-консультаційною комісією. Аналогічна норма є і в п. 7 Порядку проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами, затвердженого на виконання ст. 13 Закону № 62/95-ВР спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України від 16 червня 1998 року № 158/417.
Відповідно до висновку про застосування норми права, а саме ч. 4 ст. 309 КК, який міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 листопада 2021 року в справі № 357/11205/19, для правильного застосування положень ч. 4 ст. 309 КК (щодо встановлення наявності передбачених у цій нормі умов для звільнення від кримінальної відповідальності) суду належить визначити, зокрема, те, чи було встановлено обвинуваченій особі діагноз «наркоманія» за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до Закону № 62/95-ВР.
Отже, суди належним чином не з'ясували, чи був встановлений ОСОБА_6 діагноз «наркоманія» за результатами проходження медичного обстеження згідно з наведеним вище Законом і Порядком проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про необхідність звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі положень ч. 4 ст. 309 КК, що свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню, а тому необхідно задовольнити касаційну скаргу прокурора, скасувати ухвали судів та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду місцевому суду необхідно врахувати викладене, провести розгляд відповідно до вимог КПК, з'ясувати обставини, які впливають на правильність вирішення питання про можливе застосування положень ч. 4 ст. 309 КК, і постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Керуючись статтями433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргупрокурора задовольнити.
Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року й ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2023 рокущодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3