20.05.2024м. СумиСправа № 920/526/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,
Розглянувши матеріали справи № 920/526/23
за позовом акціонера Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" ОСОБА_1 (вул. Кузнечна, буд. 3-2, м. Суми, 40000) в інтересах Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" (вул. Петропавлівська, буд. 86, м. Суми, 40014)
до відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою (про стягнення 225467 грн 00 коп. збитків),
представники учасників справи:
від позивача - Коваленко О.І. ;
від відповідача - Сингаївський С.С. ;
ОСОБА_1 в інтересах Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 225 467 грн 00 коп. збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у справі в розмірі 50 000 грн 00 коп.
11.12.2023 відповідач подав клопотання (вх. № 1471 від 11.12.2023), в якому зазначив, що докази на підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення по справі, оскільки окремі документи на підтвердження витрат, зокрема акт, опис наданих послуг, відповідач не може надати до ухвалення рішення у справі.
Рішенням від 13.12.2023 у справі № 920/526/23 господарський суд у задоволенні позову відмовив.
18.12.2023 відповідач подав заяву (вх. № 4941 від 18.12.2023), в якій просить суд стягнути з позивача 50 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат до заяви додані копія договору про надання правової допомоги № 27-01/2023 від 27.01.2023, копія додаткової угоди № 5 від 04.09.2023, копія рахунку на оплату № 42 від 04.09.2023, копія платіжної інструкції № @2PL938731 від 18.10.2023, копія акту наданих послуг № 1 від 14.12.2023, копія опису наданих послуг у справі № 920/526/23 від 14.12.2023. До заяви відповідач додав докази її надсилання позивачу в електронний кабінет.
Згідно зі ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
За приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Ухвалою від 19.12.2023 господарський суд призначив заяву до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 04.01.2024, 10:30; задовольнив клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні у справі № 920/526/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
29.12.2023 до Господарського суду Сумської області надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 про витребування матеріалів справи № 920/526/23, у зв'язку з надходженням до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 у справі № 920/526/23.
Ухвалою від 02.01.2024 господарський суд зупинив провадження у справі № 920/526/23 на підставі підпунктів 17.5, 17.12 підпункту 17 пункту 1 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 920/526/23 рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 залишене без змін. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 920/526/23 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" на користь ОСОБА_2 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
09.05.2024 матеріали справи надійшли до Господарського суду Сумської області. 10.05.2024 на примусове виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 920/526/23 Господарський суд Сумської області видав відповідний наказ.
Ухвалою від 10.05.2024 господарський суд поновив провадження у справі № 920/526/23; призначив заяву ОСОБА_2 (вх. № 4941 від 18.12.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 20.05.2024, 11:30; забезпечив участь представника відповідача у судовому засіданні 20.05.2024 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції.
20.05.2024 позивач подав заперечення (вх № 2905/24 від 20.05.2024), в яких просить суд відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. Позивач зазначає, що надані відповідачем докази, зокрема копія договору № 27-01/2023 від 27.01.2023 про надання правової допомоги, копія додаткової угоди № 5 від 04.09.2023 до договору № 27- 01/2023 про надання правової допомоги, копія рахунку № 42 від 04.09.2023, копії платіжних інструкцій від 18.10.2023 є недопустимими доказами по справі в силу вимог ч. 1 ст. 221 ГПК України. Відповідач жодним чином не обґрунтував поважність пропуску строку на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до моменту закінчення судових дебатів. Щодо обґрунтованості та пропорційності суми витрат відповідача, позиція останнього викликає сумнів, в тому що цілих три місяці по 8 годин на день адвокат займався лише даною справою. Щодо впливу тривалості судового процесу на розмір компенсації витрат, позивач зазначає, що не має значення як довго тривав процес судового розгляду (від початку відкриття провадження до прийняття рішення по суті), ключовим є те, який об'єм послуг, час був витрачений адвокатом для підготовки та участі по справі. Також позивач зазначає, що в першій інстанції розглядалися аналогічні справи з аналогічними підставами, сторонами, доводами та доказами. Змінювалась лише дата договору, прибутково-касового ордеру та сума позову. В кожній справі відповідачем заявлено до відшкодування витрат на правничу допомогу від 50000 грн до 74000 грн., а в деяких також заявлено додатково "гонорар успіху" - 40000 грн.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідні висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд встановив, що факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 920/526/23 в сумі 50 000 грн 00 коп. підтверджується копіями договору про надання правової допомоги № 27-01/2023 від 27.01.2023, додаткової угоди № 5 від 04.09.2023, рахунку на оплату № 42 від 04.09.2023, платіжної інструкції № @2PL938731 від 18.10.2023, акту наданих послуг № 1 від 14.12.2023, опису наданих послуг у справі № 920/526/23 від 14.12.2023.
Розмір гонорару адвоката за умовами додаткової угоди № 5 становить фіксовану суму, незалежно від обсягу виконаних робіт та витраченого адвокатським об'єднанням часу, а саме 50 000 грн 00 коп.
З поданих відповідачем разом із заявою (вх. № 4941 від 18.12.2023) доказів вбачається, що твердження відповідача у клопотанні (вх. № 1471 від 11.12.2023) про неможливість подання всіх доказів до ухвалення судом рішення у справі підтверджуються, зокрема акт наданих послуг та опис наданих послуг складені і підписані між відповідачем та адвокатським об'єднанням 14.12.2023, що узгоджується з п. 4.5. договору про надання правової допомоги № 27-01/2023 від 27.01.2023, який передбачає, що акт складається за результатами надання правової допомоги.
За цих обставин суд вважає твердження позивача про недотримання відповідачем вимог ст. 221 ГПК України необґрунтованими.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись принципами справедливості та пропорційності, з урахуванням такого критерію, як пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, суд дійшов висновку про непропорційність розміру фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, завищення розміру вартості послуг адвоката щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на складність справи, ціну позову, є розмір витрат відповідача на оплату послуг адвоката в сумі 25 000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн. покладаються на позивача. У відшкодуванні понесених відповідачем витрат на правову допомогу в сумі 25 000 грн суд відмовляє та відповідно не покладає такі витрати на позивача.
Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини відповідача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на позивача не в повній сумі, про яку домовились відповідат та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
Керуючись ст. 2, 13, 123, 126, 129, 221, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" (вул. Петропавлівська, буд. 86, м. Суми, 40014, код ЄДРПОУ 14017843) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 25 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
2. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Відповідно до ст. 241, 244, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст додаткового рішення складений та підписаний суддею 28.05.2024.
Суддя Д.В. Вдовенко