Постанова від 15.05.2024 по справі 905/1926/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Харків Справа № 905/1926/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участю представників сторін:

позивача - Бєлкін Л.М., ордер про надання правничої (правової допомоги) серії АТ №1050111 від 16.10.2023

1-го відповідача -Чайкіна К.О., довіреність від 01.01.2024 №15

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка, Донецька область (вх.№2056 Д/2) та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Київ (вх.№2234 Д/2)

на рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18 (повний текст складено 26.09.2023, суддя Левшина Г.В.)

за позовом ОСОБА_1 , м.Київ

до 1.Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка, Донецька область

2. Компанія Barlenco LTD, Nicosia, Cyprus

про стягнення збитків у сумі 1 375 500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 892 837,05 грн та 3% річних у сумі 219 081,49 грн

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Донецької області із позовом до Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (далі Відповідач 1) та Компанії Barlenco LTD, Nicosia, Cyprus (далі відповідач 2) в якому ( з урахуванням заяв від 02.04.2019, 21.04.2019 та 02.05.2019 про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог (а.с. 174 т. 2, а.с. 216 т.2, а.с. 8 т. 3), просив суд стягнути з Відповідача 1 збитки у розмірі 3 931 620,00 грн, спричинені внаслідок неправомірних дій останнього, що полягають у придбанні належних позивачу акцій за публічною безвідкличною вимогою за ціною, визначеною без застосування коефіцієнта ринкової капіталізації, що значно нижче ринкової ціни на акції.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі №905/1926/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” про стягнення збитків у сумі 3 931 620,00 грн відмовлено; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Компанії “Barlenco LTD” закрито.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №905/1926/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі №905/1926/18 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі №905/1926/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №905/1926/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Підставою скасування судових рішень попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції Верховним Судом визначено неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, ст.ст.8, 51, 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", в тому числі необґрунтоване відхилення клопотання позивача про призначення судової експертизи.

Судом зазначено, що затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої ціни акцій залежить правомірність процедури. При проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати .

Суд звернув увагу, що дослідження наведених обставин має істотне значення для вирішення даного спору, адже наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв'язку з примусовим відчуженням належних йому акцій.

У п. 5.42. постанови Верховний Суд вважав, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-ауті має бути застосований майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч. 6 ст. 9 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт № 1 та Національний стандарт № 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 № 1655). При застосовуванні майнового підходу справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції Товариства має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) за формулою: "ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства".

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно: встановити справедливу (ринкову) вартість однієї простої акції Товариства станом на 26.04.2018, в тому числі з урахуванням підходу, визначеного у п.5.42 постанови Суду, для чого призначити судову експертизу; визначити розмір збитків, завданих Товариством позивачу, що полягають у різниці між ринковою вартістю пакету акцій, належних позивачу, та сумою, фактично отриманою позивачем від покупця акцій - Компанії Barlenco LTD в процедурі примусового викупу акцій (525 000,00 грн).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.04.2021 прийнято справу №905/1926/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії Barlenco LTD про стягнення збитків у сумі 3 931 620,00 грн до провадження.

30.04.2021 до Господарського суду Донецької області від Відповідача 2 надійшла заява від 19.04.2021, за змістом якої повідомлено суд про припинення приймання Компанією Barlenco LTD пошти в Україні та про необхідність направлення всіх процесуальних документів на адресу: Themistokli Dervi, 3' JULIA HOUSE, 1066, Lefkosia, Cyprus.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.07.2021 призначено у справі №905/1926/18 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи поставлено наступні питання: визначити ринкову (справедливу) ціну однієї простої іменної акції Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (у складі пакетів загальною вартістю 4,99928% від статутного фонду та у складі пакетів загальною вартістю 100% від статутного фонду) станом на 26.04.2018.

Зупинено провадження у даній справі до отримання висновку судової економічної експертизи.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 задоволено частково апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2021 у справі №905/1926/18 в частині визначення експертної установи змінено; проведення судової економічної експертизи доручено Національному науковому центру “Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса”.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про перегляд судового рішення - постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року у справі №905/1926/18 за нововиявленими обставинами (вх.№902 від 27.09.2021).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі №905/1926/18 - без змін.

14.09.2022 на адресу Господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог та заміну Відповідача 2.

Обґрунтовуючи заяву в частині зменшення позовних вимог позивач зазначав, що Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а саме, ст. 8, 51,65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», також зазначив про необґрунтоване відхилення клопотання позивача про призначення судової експертизи.

Втім, як зазначав позивач, 15.06.2022 Верховним Судом у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду прийнято постанову у справі №905/671/19, в якій Суд визнав право позивача у справі № 905/671/19 на отримання компенсації за примусово вилучені на підставі публічної безвідкличної допомоги про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі з розрахунку 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод». Позивач зазначав, що він погоджується з розміром компенсації вартості акцій, вилучених у акціонерів Відповідача 1 в сумі 54,3 грн за одну акцію і зменшує свої позовні вимоги виходячи з балансової вартості однієї акції (відповідно до фінансової звітності Відповідача 1 за 2017 рік) 54,3 грн.

Зважаючи на наведені обставини, позивач повідомив суд про відсутність на теперішній час необхідності проведення експертного дослідження з визначення вартості однієї простої іменної акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», оскільки така вартість була встановлена Верховним Судом при розгляді справи №905/671/19. Зазначив, що позивачем при розрахунку позовних вимог у заяві про їх зменшення застосовано саме таку вартість, як була зазначена Верховним Судом у справі №905/671/19.

Також у наданій заяві позивач просив суд:

- замінити Відповідача 2 - Barlenco LTD на належного відповідача 2 - ОСОБА_2 , адреса реєстрації постійного місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- задовольнити позов та стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки у сумі 1375500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 680 597,40 грн та 3% річних у сумі 172 637,36 грн, а всього солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача 2 228 734,76 грн;

- стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 268 551,10 грн (з них розмір сплаченого судового збору за подання позовної заяви в сумі 59 677,8 грн, розмір судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 89 516,7 грн, розмір судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 119 355,6 грн).

- стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно в сумі 90 000,00 грн; уточнений розрахунок, згідно заяви, буде надано після ухвалення рішення (а.с. 7-26 т.10).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.11.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.05.2023) задоволено частково заяву ОСОБА_1 про зменшення позову та заміну Відповідача 2 належним відповідачем. Визначено наступний предмет спору у справі №905/1926/18: стягнення з ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" збитків у сумі 1 375 500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 680 597,40 грн та 3% річних у сумі 172 637,36 грн. В задоволенні решти заяви ОСОБА_1 , що надійшла на адресу суду 14.09.2022 (про заміну відповідача 2 - Компанії Barlenco LTD, Nicosia, Cyprus на належного відповідача 2 - ОСОБА_2 ), відмовлено (а.с. 102 т. 10).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.12.2022 призначено у справі №905/1926/18 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”; зупинено провадження у даній справі до отримання висновку судової економічної експертизи.

27.02.2023 до Господарського суду Донецької області від Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса” надійшов висновок експерта від 07.02.2023 №48473 за результатами проведення економічної експертизи.

26.04.2023 до Господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява від 20.04.2023 про збільшення позовних вимог, в якій заявник просив:

- стягнути з ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на користь ОСОБА_1 1 375 500,00 грн збитків, інфляційних втрат у сумі 892 837,05 грн та 3% річних у сумі 219 081,49 грн, а всього 2 487 418,54 грн;

- стягнути з ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 268 551,10 грн (з них розмір сплаченого судового збору за подання позовної заяви в сумі 59 677,8 грн, розмір судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 89 516,7 грн, розмір судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 119 355,6 грн);

- стягнути з ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно в сумі 90 000,00 грн; уточнений розрахунок, згідно заяви, буде надано після ухвалення рішення (а.с. 125 - 133 т. 11).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.05.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог; визначено наступний предмет спору у справі №905/1926/18: стягнення з ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" збитків у сумі 1 375 500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 892 837,05 грн та 3% річних у сумі 219 081,49 грн та витрат по сплаті судового збору (а.с. 144 т. 11).

В засіданні Господарського суду Донецької області 25.09.2023 (за змістом оскаржуваного рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023) та за змістом заяви позивача “Узагальнені пояснення з приводу вимог Позивача” (а.с. 42 т. 13), останнім зазначено про стягнення грошових коштів виключно з Відповідача 1.

Щодо розміру заявленої до стягнення суми збитків та фінансових санкцій, позивач в “Узагальнених поясненнях з приводу вимог Позивача” (вх. №01-35/4409 від 25.09.2023) посилався на резолютивну частину ухвали Господарського суду Донецької області від 01.05.2023, якою визначено наступний предмет спору у справі №905/1926/18: стягнення з ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" збитків у сумі 1 375 500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 892 837,05 грн та 3% річних у сумі 219 081,49 грн. Крім того, про стягнення суми збитків, інфляційних втрат та 3% річних з Ахметова РЛ. та ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" солідарно у вказаній заяві не зазначено.

Відповідач 1 проти позовних вимог з урахуванням їх зміни позивачем заперечував та зазначав про наступне:

- позивач не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, наявність збитків та їх розмір, протиправність поведінки відповідачів, вини Товариства при затвердженні наглядовою радою ринкової вартості акцій на підставі звіту про оцінку, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночний стандарт" (далі ТОВ "Оціночний стандарт");

- поведінка Товариства була правомірною під час проведення процедури обов'язкового продажу акцій;

- звіт про оцінку від 02.05.2018 (далі Звіт), яким визначена вартість однієї акції у розмірі 13,13 грн, відповідає вимогам закону, що підтверджується рецензіями Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" (далі ГО "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів") від 04.05.2018;

- ринкова вартість, затверджена наглядовою радою ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", не використовувалась при обов'язковому викупі акцій, а ціна обов'язкового продажу акцій визначена на підставі п.1 ч.5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" і позивач погодився з цією ціною, підписавши заяву про виплату коштів за належні йому акції з рахунку умовного зберігання (ескроу);

- позивачем не доведено завдання йому збитків; позивач не є особою правомочною самостійно здійснювати розрахунок ринкової вартості акцій Товариства;

- члени наглядової ради не наділені спеціальними знаннями у галузі оцінки майна, щоб самостійно визначити чи відповідає вимогам закону визначена незалежним оцінювачем ринкова вартість майна; таким чином, у членів наглядової ради відсутня вина (умисел, необережність) при заподіянні збитків внаслідок затвердження необґрунтованого звіту про оцінку акцій;

- вартість акції, визначена за допомогою формули «вартості чистих активів» станом на дату у віддаленому минулому може не відповідати дійсній ринковій вартості акції; згідно «Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств», затвердженої ННЦ «Інститут судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса», балансова вартість акцій не є вартістю, за якою акції можуть бути придбані на ринку, а є лише довідковою величиною, що характеризує вартість чистих активів, яка припадає на одну просту акцію. При цьому, така балансова вартість може бути як вищою, так й нижчою ринкової вартості акції, внаслідок чого отримана позивачем за формулою «вартості чистих активів» балансова вартість не може спростовувати чи підтверджувати обставини заниження ціни обов'язкового продажу акцій, так як не є ринковою вартістю акцій; формула «вартості чистих активів» не передбачає переоцінку активів і зобов'язань, а отже суперечить п.11 Національного стандарту з оцінки майна №3; розрахунок справедливої ринкової вартості акції товариства неправомірно зроблений з урахуванням показників річної фінансової звітності товариства за 2017 рік, а не станом на 26.04.2018.

Відповідач 2 під час первісного розгляду спору заперечував проти позову та вважав, що він є неналежним відповідачем внаслідок відсутності вимог до нього, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог до Відповідача 2 слід відмовити.

27.10.2022 Відповідачем 2 надано письмові пояснення щодо спору, за змістом яких суттєва зміна ціни обов'язкового продажу акцій Товариства становить собою непропорційне втручання в право Компанії на мирне володіння майном; внаслідок міноритарного пакета акцій позивач не міг продати останні за справедливою ціною; встановлені у справі №905/671/19 обставини не є преюдиційними для учасників цієї справи, до розгляду якої не були залучені учасники даної справи; у справі №905/671/19 суд не встановлював обставини дійсної ринкової вартості акцій Товариства, а встановив обставини справедливої компенсації саме для акціонера ОСОБА_3 ; надані позивачем розрахунки не відповідають вимогам законодавства та актам з оцінки майна; використана позивачем формула чистої вартості активів не відповідає положенням національних стандартів з оцінки майна.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18 закрито провадження у справі №905/1926/18 в частині вимог ОСОБА_1 до Компанії Barlenco LTD, Nicosia, Cyprus.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” про стягнення збитків у сумі 1 375 500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 892 837,05 грн та 3% річних у сумі 219 081,49 грн задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 375 000,00 грн, судовий збір за звернення до суду з позовом в сумі 20 625,65 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 89 516,70 грн, судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 119 355,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 22366,52 грн.

Судом враховано, що в засіданні суду 25.09.2023 та за змістом заяви позивача “Узагальнені пояснення з приводу вимог Позивача”, останнім зазначено про стягнення грошових коштів виключно з Відповідача 1.

Як встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять поданої у відповідності до вимог ст.ст.46, 161, 169 Господарського процесуального кодексу України заяви позивача з відповідними вимогами про стягнення суми збитків саме солідарно з відповідачів.

Суд першої інстанції виходив з того, що за вимогами ст.46 ГПК України передбачено подання саме письмової заяви про зміну предмету або підстав позову. В той же час, приймаючи до уваги наявну у матеріалах справи останню письмову заяву позивача про збільшення позову, що надійшла на адресу суду 26.04.2023, фактично підлягають розгляду (та в подальшому розглянуто місцевим господарським судом) вимоги позивача про стягнення з ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" збитків у сумі 1375500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 892837,05 грн та 3% річних у сумі 219081,49 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції також дійшов висновку, що позивач має право на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції в процедурі обов'язкового продажу акцій за 1 акцію у розмірі 39,30 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та становить різницю між вартістю акцій, визначеною за майновим методом, та вартістю акцій, за якою відбувався викуп в процедурі “сквіз-ауту”.

Судом враховано, що під час нового розгляду справи з урахуванням заяв про зміну предмету позову, збільшення позовних вимог, вартість однієї акції (54,30 грн) позивач визначив згідно розрахунку, наведеному у постанові Верховного Суду у справі №905/671/19. У зв'язку з цим, за висновком суду, стягненню з Відповідача 1 на користь позивача підлягають кошти в сумі 1375500,00 грн (54,30 грн (вартість однієї акції) - 15,00 грн (отримана позивачем сума за одну акцію) = 39,30 грн за 1 акцію; 35000 шт. (пакет акцій позивача) х 39,30 грн = 1375500,00 грн.

З урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, суд вважав, що позивач правомірно звернувся з позовом до ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та Компанії “Barlenco LTD”.

Судом також встановлено, що заявлені до стягнення з Відповідача 1 - ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» суми коштів визначено позивачем як відшкодування шкоди. Предметом позову у цій частині позовних вимог є стягнення з Товариства саме коштів, як компенсації справедливої вартості примусово придбаних акцій. З огляду на викладене, Відповідач 1 як вигодонабувач викупу акцій у міноритарних акціонерів за ціною, яка, за висновком суду, не є справедливою, фактично без достатньої правової підстави за рахунок власників акцій у яких вони були придбані примусово в процедурі “сквіз-аут” зберігає у себе кошти, які на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України зобов'язаний повернути позивачу як компенсацію справедливої вартості акцій; для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з Відповідача 1 інфляційних втрат та 3% річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, суд виходив з того, що у даному випадку існує два окремих грошових зобов'язання, а саме, грошове зобов'язання, що існувало в процедурі сквіз-аут відповідно до ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", а також окреме грошове зобов'язання, як справедлива компенсація вартості акцій.

За висновком суду, в даному випадку обставини недотримання строків сплати ціни відповідно до публічної безвідкличної вимоги у порядку, встановленому законом, судом не встановлено. Крім того, не вбачається за можливе визначити строки виконання зобов'язання по сплаті справедливої компенсації, які не визначені законом, правочином або за рішенням суду, що набуло законної сили, що виключає факт порушення таких строків з боку відповідачів.

Зважаючи на таке, у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом відмовлено.

За наслідком нового розгляду справи та результату її розгляду, з урахуванням часткового задоволених позовних вимог, зважаючи, що Верховним Судом при направленні справи на новий розгляд до господарського суду розподіл витрат за подання апеляційної та касаційної скарг не здійснювався, спір у справі виник внаслідок неправильних дій Відповідача 1, суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат з урахуванням часткового задоволення позову, а також дійшов висновку про стягнення з Відповідача 1 судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 89516,70 грн та касаційної скарги в сумі 119355,60 грн. При цьому, судом враховано ті обставини, що вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляції не були предметом розгляду при первісному розгляді справи, а розмір судового збору, сплаченого позивачем за подання апеляційної та касаційної скарг, на момент вчинення відповідних дій відповідав вимогам закону.

Вимоги та узагальнені доводи апеляційних скарг.

Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод” із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18 в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову та стягненні на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 1 375 000,00 грн, судового збору у сумі 20 625,65 грн, судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 89 516,70 грн та судового збору за подання касаційної скарги в сумі 119355,60 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає наступні доводи:

- зважаючи на висновки Верховного Суду у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 (п. 161) в межах спору щодо обов'язкового продажу акцій не передбачене визначення їх вартості в інший спосіб окрім проведення оцінки чи призначення експертизи. Натомість, Позивачем наведено власний розрахунок вартості акції на підставі формули «чистих активів» (вартість чистих активів підприємства поділити на загальну кількість акцій). Суд першої інстанції не вказав, на підставі яких з цих доказів встановлений розмір компенсації 54,30 грн, а тому дійшов передчасного висновку про доведеність обставин заниження ринкової вартості акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та визначення розміру компенсації;

-висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах №905/671/19, №905/1926/18, не існували на дату продажу акцій Позивача, учасники продажу (заявник вимоги) не могли передбачити наявність таких висновків при обранні можливої правової поведінки. Отже, визначення судом першої інстанції ринкової (справедливої) вартості акцій виходячи з висновків судів, що висловлені пізніше за дату проведення продажу, свідчить про порушення судом першої інстанції принципу правової визначеності;

- встановлені у справі №905/671/19 за позовом ОСОБА_3 до ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» обставини не є преюдиційними для учасників цієї справі (ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії Barlenco LTD та ОСОБА_1 ). При розгляді справи №905/671/19 Верховний Суд не встановлював преюдиційних обставин дійсної ринкової вартості акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та відповідно не міг встановити справедливу вартість однієї акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 54,3 грн для всіх акціонерів;

- за відсутності встановлення у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 преюдиціних фактів до цієї справи оцінці підлягають докази наявні в матеріалах справи. Зокрема, 23.10.2020 Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено судово-економічну експертизу ринкової вартості акції Товариства та встановлено, що ринкова вартість акції складає 13 грн. Також, ринкова вартість акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 13 грн підтверджується результатами висновком експерта №48473 від 07.02.2023 ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса» у справі №905/1926/18. Висновки наведених судових експертиз про ринкову вартість акції Товариства у розмірі 13 грн за стандартом «вірогідності доказів» переважує твердження та припущення суду про заниження ринкової вартості акції;

- обов'язковий продаж акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» був проведений на підставі публічної безвідкличної вимоги Компанії Barlenco LTD. Відповідно саме вказана особа виступає зобов'язаною у відносинах з оплати (компенсації вартості) акцій. Суд першої інстанції фактично здійснив підняття корпоративної завіси щодо емітента; застосував доктрину «підняття корпоративної завіси» за відсутності відповідного закону, а тому дійшов помилкового висновку про можливість звернення з позовом до ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод»;

- в межах розгляду справи №905/1926/18 жодними доказами не було встановлено факту отримання ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» вигоди від обов'язкового викупу акцій у міноритарних акціонерів. Отже, висновок суду першої інстанції щодо зберігання ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», як вигодонабувачем, коштів, які на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України зобов'язаний повернути позивачу як компенсацію справедливої вартості акцій, свідчить про неправильне застосування судом зазначеної норми матеріального права;

- у позові Позивач просив суд стягнути з ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» збитки за заподіяння шкоди внаслідок продажу акцій за заниженою ціною. Натомість, суд першої інстанції фактично змінив позовні вимоги та стягнув на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1375000,00 грн на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на таке, Відповідач 1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

25.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18 звернувся позивач - ОСОБА_1 .

Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить змінити рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18, доповнивши його стягненням з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у сумі 892 837,05 грн та 3 % річних у сумі 219 081,49 грн; стягнути з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу; у випадку визнання правомірними аргументів позивача щодо застосування ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити позов в наступній редакції: стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (код 00191075) та фізичної особи ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) збитки у сумі 1375500,00 грн, інфляційні втрати у сумі 892 837,05 грн та 3% річних у сумі 219 081,49 грн, а також судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Аргументуючи апеляційну скаргу апелянт наводить наступні доводи:

- у Постанові від 17.02.2021 у даній справі №905/1926/18 Верховний Суд дійшов висновку про правову кваліфікацію майнових втрат Позивача внаслідок заниження ціни викупу як збитків, а тому правова кваліфікація майнових втрат Позивача внаслідок заниження ціни викупу як збитків не підлягає перегляду;

- у пункті 145 постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Суд відхилив аргументи відповідача (ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод») про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії Компанії Barlenco LTD та зазначив, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента;

- у пунктах 5.22-5.24 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 Судом прийнято до уваги, що ринкову вартість акцій затверджувала наглядова рада товариства. Водночас, акціонерне товариство перебуває під контролем ТОВ "ДТЕК Пауер Трейд", яке разом з афілійованими особами є власником домінуючого контрольного пакету акцій; процедура сквіз-аут здійснювалась в інтересах останнього; члени наглядової ради, що затверджували ціну, є представниками мажоритарного акціонера; заявник вимоги не виконав дії, передбачені статтею 65 -1 Закону України "Про акціонерні товариства". Отже, неповним відшкодуванням вартості вилучених акцій Позивачу заподіяна шкода саме у момент вилучення акцій за неповною ціною;

- оскільки вилучення майна у особи (Позивача) могло відбутися тільки за умови повного відшкодування його вартості, то вилучення без повного відшкодування порушує права власника такого майна саме у момент вилучення такого майна. Отже, не відшкодувавши збитки з урахуванням норм ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції порушив ч. 5 ст. 41 Конституції України, пункт 2 ч. 2 та ч. З ст. 22 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України;

- ухвалою від 01.11.2022 суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про заміну Відповідача - Компанії Barlenco LTD - на іншого Відповідача - фізичну особу ОСОБА_4 . Однак, до прийняття Верховним Судом постанови від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 позивач не знав і не міг знати про можливість застосування у такого роду справах принципу «підняття корпоративної завіси». Відмовивши у задоволенні клопотання про заміну Компанії Barlenco LTD на фізичну особу ОСОБА_4 , суд створив штучні перешкоди в реалізації ефективного захисту порушених, невизнаних та оспорюваних прав і законних інтересів Позивача.

У зв'язку з цим, позивач ставить питання про солідарне стягнення присуджених до стягнення сум безпосередньо апеляційним судом (пункт 4 прохальної частини апеляційної скарги).

Позивач також зазначає що планує понести витрати на професійну правничу допомогу у межах розгляду апеляційної скарги Позивача в розмірі 60 000, грн.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” на рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18. Розгляд справи призначено на 20.12.2023.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18. Розгляд справи призначено на 20.12.2023.

Також, вказаною ухвалою об'єднано апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18 для спільного розгляду.

25.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Відповідача 1 залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції змінити виключно в межах апеляційної скарги позивача. Одночасно у відзиві позивач зазначає, що планує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн за розгляд апеляційної скарги ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод”.

07.12.2023 від ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач 1 просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18 відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

07.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” на апеляційну скаргу позивача, в якій ОСОБА_1 просить доводи Відповідача 1, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, відхилити та задовольнити апеляційну скаргу позивача.

Судове засідання 20.12.2023 об 11:30 годині провести не виявилось можливим, оскільки 20.12.2023 з 11:00 до 17:30 через відсутність зв'язку з серверами ДП ІСС не працювали підсистеми ЄСІТС: "Електронний суд", "Підсистема відеоконференцзв'язку", "Електронна пошта" тощо, що унеможливило проведення судових засідань та здійснення технічних звукозаписів судових засідань, про що Східним апеляційним господарським судом складено акт №12-33/324 від 20.12.2023, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023, постановленою без виклику сторін, задоволено заяву Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” та зупинено апеляційне провадження у справі №905/1926/18 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/3831/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Зокрема, зупинення провадження у справі суд визнав доцільним для отримання остаточних висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №910/3831/22 щодо застосування статей 625 та 1212 ЦК України у контексті визначення моменту виникнення прострочення виконання відповідного зобов'язання, що у даному випадку суд вважав важливим для правильного вирішення даного спору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 у справі №905/1926/18 поновлено провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18. Призначено справу №905/1926/18 до розгляду на 21.03.2024.

18.03.2024 від позивача надійшло клопотання про застосування правових позицій Східного апеляційного господарського суду та касаційного господарського суду, які долучені до матеріалів справи.

18.03.2024 через підсистему “Електронний суд” представник Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” Гінінгер А.А. звернувся до суду із заявою про відвід колегії суддів - головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. від розгляду справи №905/1926/18 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.

19.03.2024 представником позивача надано письмові заперечення проти заяви про відвід суддів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 визнано необґрунтованою заяву представника Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М. від розгляду справи №905/1926/18. Постановлено передати справу №905/1926/18 для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому ст. 32, ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 заяву представника Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” Гінінгера А.А. про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М. від розгляду справи №905/1926/18 передано на розгляд судді Тихому П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” Гінінгера А.А. про відвід колегії суддів Східного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М. від розгляду справи №905/1926/18.

21.03.20.2024 представником Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” до суду подано клопотання, в якому він просив зупинити провадження у справі №905/1926/18 до перегляду судового рішення та опублікування повного тексту постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №904/1273/23.

Обґрунтовуючи клопотання, Відповідач 1 посилався на норми ч.4 ст.122, ч.4 ст.120, ч.5 ст.242 ГПК України та вважав, що Компанія Barlenco LTD належним чином не повідомлена про розгляд справи №905/1926/18; вважав, що оголошення про час та дату судового засідання на офіційному веб-сайті судової влади України мало бути розміщено судом апеляційної інстанції не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання; суд апеляційної інстанції мав повідомити Компанію Barlenco LTD шляхом вручення ухвали із датою та часом судового засідання у встановленому ч.5 ст.242 ГПК України порядку.

Також в обґрунтування клопотання заявник повідомляв, що в ухвалі від 06.09.2023 у справі №904/1273/23 Касаційним господарським судом визначено спірним питання щодо належного способу повідомлення учасників справи про дату та час розгляду справи (вручення судового рішення), тобто застосування положень статті 242 ГПК України.

Вирішуючи клопотання Відповідача 1 про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Відповідачем 2 у справі є іноземний суб'єкт господарювання - нерезидент України, а саме Компанія "Barlenko LTD", місцезнаходженням якого є: 1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House.

Вказана адреса зазначена директором Компанії Barlenco LTD у заяві від 30.04.2021 (а.с.22 т. 6), в якій директор повідомляв суду, що з дати направлення цього листа Компанія Barlenco LTD припиняє приймати пошту в Україні та просив усі процесуальні документи направляти на повідомлену суду адресу.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) Республіка Кіпр не заперечує проти способів передачі документів, передбачених ст.10(а) Конвенції. Отже, у стосунках з Кіпром віднесено, у тому числі, і безпосереднє надсилання судом кореспонденції отримувачу поштою.

Колегією суддів було враховано, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо зареєстрованих на території України представництв Відповідача 2, а також відсутні відомості про наявність у Відповідача 2 уповноваженого представника у даній справі. Також Компанія "Barlenko LTD" не є зареєстрованим користувачем підсистеми “Електронний суд”.

Тому, саме на повідомлену суду адресу, апеляційний господарський суд в порядку ч. 5 ст. 242 ГПК України та положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах направляє Компанії Barlenco LTD поштову кореспонденцію засобами поштового зв'язку.

Зважаючи на таке, суд дійшов висновку про відсутність існування правової проблеми з приводу визначення належного способу повідомлення Компанії Barlenko LTD як учасника справи про час, дату та місце судового засідання, на що посилався в клопотанні представник Відповідача 1 як на підставу зупинення провадження у справі.

Разом з цим, судом враховано, що ухвала суду апеляційної інстанції від 15.03.2024 про час, дату та місце судового засідання направлена на адресу Компанії Barlenko LTD засобами поштового зв'язку. Станом на 21.03.2024 у суду були відсутні відомості про вручення ухвали суду від 15.03.2024 Компанії Barlenko LTD.

Зважаючи на обов'язок суду апеляційної інстанції щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про призначення судового розгляду, керуючись приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про призначення судового засідання в межах необхідного та допустимого розумного строку, якого потребує вручення поштових відправлень стороні у справі, яка є нерезидентом України.

З метою завчасного та належного повідомлення Відповідача 2 про час, дату та місце розгляду справи, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 розгляд справи відкладено на 15.05.2024 об 11:00 год.

Постановлено копію ухвали направлено Компанії Barlenco LTD (Кіпр) в порядку, визначеному пунктом "а" статті 10 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965. Ухвалено провести судове засідання 15.05.2024 об 11:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

25.03.2024 від ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» надійшли письмові пояснення з приводу правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 за змістом яких Відповідач 1 вважає, що вони не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у справі №905/1926/18, оскільки спірні правовідносини у справі №910/3831/22 стосуються застосування пункту 1 глави 1 розділу І, пункту 3 глави 3 розділу І, підпунктів 1, 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС. Натомість у справі №905/1926/18 застосуванню підлягає ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», отже, правовідносини у даних справах не є подібними. Судове рішення у справі №910/3831/22 стосується правовідносин зі стягнення компенсації за балансування природного газу, які не є подібними до правовідносин щодо стягнення коштів внаслідок заниження ціни обов'язкового продажу акцій у справі № 905/1926/18; правовідносини мають різне матеріально-правове регулювання, інші фактичні обставини справи та підстави позову.

Відповідачем 2 в порядку ст.ст.262, 263 Господарського процесуального кодексу України відзивів на апеляційні скарги подано не було.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024, у зв'язку із виходом у відставку судді Бородіної Л.І., для розгляду справи 3905/1926/18 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Фоміна В.О.

В судове засідання представник Відповідача 2 не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про час, день та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Колегія суддів враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" і "Трух проти України").

Відповідно до ч. ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, судом дотримано вимоги ст. 242 ГПК України щодо належного повідомлення Відповідача 2 - Barlenco LTD, про час, день та місце судового засідання, правова позиція сторін міститься в матеріалах справи, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутністю представника Відповідача 2.

В судовому засіданні 15.05.2024 представники сторін підтримали доводи апеляційних скарг.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зважаючи на наведені приписи розгляд апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18 здійснюється судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг вказаних учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів учасників справи на скарги, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про таке.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини.

26.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Атріус Груп” (далі - Продавець) та Компанією Barlenco LTD (далі - Покупець) від імені якого діє Приватне акціонерне товариство “Альтана Капітал” (далі - Повірений Покупця) укладено договір купівлі - продажу акцій №БВ20180426/02-АК.

Згідно п.1.1. договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити акції з наступними характеристиками: вид акцій - акції прості іменні; емітент акцій- Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод” міжнародний ідентифікаційний номер: UA4000079222; форма існування акцій- бездокументарна; кількість акцій 550 000 (п'ятсот п'ятдесят тисяч) штук; сума Договору - 8 250 000,00 грн.

Право власності на Акції переходять від Продавця до Покупця з моменту зарахування Акції на рахунок у цінних паперів Покупця у депозитарній установі, відповідно до чинного законодавства України (п.2.2. Договору).

За приписами п.8.1. цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та припиняє свою дію: з моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Договір підписаний сторонами у встановленому законодавством порядку.

27.04.2018 між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.» (далі - Сторона 1), Приватним акціонерним товариством “Фірма верхнього одягу “ФЕЯ” (далі - Сторона 2) та Компанією Barlenco LTD (далі - Сторона 3) укладено договір, за умовами п.“А” якого Сторони є афілійованими особами в розумінні п.1 ч.1 ст.2 Закону України “Про акціонерні товариства”, а саме Сторона 2 та Сторона 3 під контролем Сторони 1.

Сторона 1 прямо володіє 94,60034% акцій Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (Україна, ідентифікаційний номер 00191075) (далі - Товариство); Сторона 2 прямо володіє 0,11842% акцій Товариства; Сторона 3 прямо володіє 0,28196% акцій Товариства (п.п. “В”, “С”, “D” Договору).

Згідно п.“Е” та п.1 Договору Сторони разом мають право власності на домінуючий контрольний пакет акцій Товариства, який таким чином перебуває у прямій та опосередкованій власності Сторони 1; враховуючи норми статті 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства” та на підставі ст.627 Цивільного кодексу України, Сторони уклали цей договір, яким домовились визначити Сторону 3 особою, що уповноважена на вчинення наступних дій: вимагати від інших акціонерів продажу належних їх акцій Товариства шляхом надсилання до Товариства публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Товариства та вчиняти всі інші дії відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст.65-2 Закону України “Про акціонерні товариства”. Сторона 3 вчиняє дії, зазначені в п.1 цього Договору, від власного імені та за власні кошти, самостійно несе ризик збитків за неналежне виконання своїх зобов'язань (п.2 Договору).

Відповідно до п.6 цей Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та діє до повного виконання Стороною 3 дій, зазначених в п.1 цього Договору.

Зазначений Договір підписаний Сторонами у встановленому законодавством порядку.

27.04.2018 ПрАТ «Метінвест Б.В.» надіслано ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод”, в якому зазначено про структуру власності ПрАТ «Метінвест Б.В.» та її афілійованих осіб.

У повідомленні також зазначено про наступне: ціна, передбачена п.1 та п.2 ч.5 ст. 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства”, найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття - 15,00 гривень за одну іменну акцію ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод»; опосередкованого набуття право власності на акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» згідно з вимогами п.2 ч.5 ст.65-2 Закону України “Про акціонерні товариства” не відбувалось. Дата набуття домінуючого контрольного пакету акцій Товариства: 27.04.2018.

Крім того, у повідомленні зазначено, що Компанія Barlenco LTD виступить суб'єктом реалізації прав, передбачених статтею 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства” для заявника вимоги на підставі відповідного договору.

Протоколом засідання наглядової ради ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” №209 від 30.04.2018, на підставі отриманого Повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод”, вирішено обрати ТОВ “Оціночний Стандарт” оцінювачем ринкової вартості акцій Товариства станом на 26.04.2018; надано дозвіл Товариству на укладання з ТОВ “Оціночний Стандарт” Договору про надання послуг щодо оцінки ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції Товариства, у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018 з метою реалізації права обов'язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, та надання рецензії незалежного оцінювача на Звіт “Оцінка ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції Товариства”.

30.04.2018 між Відповідачем 1 та ТОВ “Оціночний Стандарт” укладено договір №438/18Ю, предметом якого є оцінка ринкової вартості 1 (однієї) акції простої іменної Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018 з метою реалізації права обов'язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій та надання рецензії незалежного оцінювача на Звіт “Оцінка ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018р. з метою реалізації права обов'язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій”.

Згідно зі Звітом про оцінку вартості 1 (однієї) простої акції у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду з метою реалізації права обов'язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій) ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 02.05.2018 - ринкова вартість 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду з метою реалізації права обов'язкового продажу простих іменних акції акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій) станом на 26.04.2018 становить 13,13 грн (тринадцять гривень 13 коп) без ПДВ.

Протоколом засідання Наглядової ради ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” №211 від 04.05.2018 затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 13,13 грн.

04.05.2018 Відповідачем 1 надіслано Компанії Barlenco LTD повідомлення про затвердження ринкової вартості акцій ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” станом на 26.04.2018.

04.05.2018 між Публічним акціонерним банком “Перший Український Міжнародний Банк” (далі - Банк) та Компанією Barlenco LTD (далі - Клієнт) укладено договір рахунку умовного зберігання (ескроу) №31/2017-7, предметом якого є відкриття Клієнту рахунку умовного зберігання (ескроу) у національній валюті та здійснення його обслуговування у відповідності до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Закону України “Про акціонерні товариства” та нормативно-правових актів Національного банку України. Рахунок використовується з метою оплати ціни акцій Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” в межах процедури обов'язкового продажу акцій на вимогу Клієнта, що є власником домінуючого контрольного пакета акцій Емітента (або уповноваженою особою, яка діє в інтересах групи осіб, що спільно є власниками домінуючого контрольного пакету акцій Емітента) (п.1.3.).

На виконання умов зазначеного договору, ПАТ “Перший Український Міжнародний Банк” відкрито на ім'я UAH у валюті UAH (з метою оплати ціни акцій Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”), що підтверджується довідкою ПАТ “ПУМБ” №2879 від 04.05.2018р.

05.05.2018 Компанією Barlenco LTD надіслано на адресу Відповідача 1 Публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (далі - Вимога).

Згідно п.4 Вимоги ціна придбання акцій та порядок їх визначення: 15,00 гривень за одну просту іменну акцію ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод». Ціна придбання акцій визначена відповідно до ч.5 ст.65-2 Закону України “Про акціонерні товариства” як найвища з наступних:

- найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакету акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» включно з датою набуття (15,00 грн);

- ринкова вартість акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» , визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій - 26.04.2018 (13,13 грн);

- середній біржовий курс за останні три місяці, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», визначений ПАТ “Українська біржа” (9,6723 грн).

Розділом 6 Вимоги визначено порядок реалізації останньої.

Зазначена Вимога отримана Відповідачем 1 - 07.05.2018, що підтверджується відміткою про отримання №11/09/371 від 07.05.2018р.

В подальшому, вказана Вимога опублікована на сайті ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» https://akhz.metinvesthilding.com/ua/about/info, а також на загальнодоступній інформаційній базі Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України https://stockmarket.gov.ua//.

Згідно з реєстром власників іменних цінних паперів ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", складеним ПАТ "Національний депозитарій України" станом на 10.05.2018 (дата складання 11.05.2018), ОСОБА_1 обліковувався в реєстрі власників цінних паперів ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", депозитарний код рахунку в цінних паперах - 402669-UA11200014, загальна кількість цінних паперів 35000, загальна номінальна вартість цінних паперів 61600, кількість голосуючих цінних паперів 35000, відсоток у статутному капіталі - 0,017942 (а.с. 219 т. 1).

Компанія Barlenco LTD повідомила Відповідача 1 про перерахування на рахунок умовного зберігання 17.05.2018 грошових коштів у сумі 146 275 680 грн за акції, що нею придбаваються.

Актом приймання - передачі від 17.05.2018, підписаним з боку ПАТ “ПУБМ” та відповідачів, визначено список осіб, у яких придбаваються акції ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод”.

23.05.2018 позивач звернувся до ПАТ “ПУМБ” із заявою про виплату коштів з рахунку ескроу на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ “ПУМБ” у розмірі 525000,00 грн, які були ним в подальшому отримані.

14.06.2018 ОСОБА_1 направив Товариству лист з вимогою здійснити перерахунок ціни викупу акцій.

ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" листом від 03.07.2018 №11/09/446 повідомило ОСОБА_1 , що Товариство не визначало ціну викупу акцій та не приймало участі у процедурі, пов'язаній з обов'язковим продажем простих акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, відповідно до ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", а тому не має повноважень провести перерахунок виплати за придбані у ОСОБА_1 акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод".

14.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до Фонду державного майна України з проханням про рецензування Звіту про оцінку.

Листом від 27.12.2018 №10-58-26554 Фонд державного майна України повідомив заявника, що з метою витребування Звіту про оцінку він вже звернувся до ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" з запитом від 20.06.2018 №10-58-12358. На цей запит було отримано копію Звіту про оцінку. Відповідно до ст.13 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" Фонд державного майна України забезпечив рецензування копії Звіту, за результатами якого встановив, що копія Звіту класифікується за ознакою абзацу четвертого п.67 Національного стандарту № 1, як така, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у Звіті після виправлення цих недоліків.

Звертаючись у жовтні 2018 року до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Відповідача 1 збитків у розмірі 3 931 620 грн, позивач просив стягнути з Відповідача 1 збитки у розмірі 3 931 620 грн, спричинені пред'явленням публічної вимоги про придбання акцій, що належать позивачу, за заниженою ціною у розмірі 15 грн, яка була визначена внаслідок порушення наглядовою радою ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" вимог ст. ст. 8, 65, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" при затвердженні ціни викупу акцій у протоколі від 04.05.2018 № 211. Ці дії, вважав позивач, призвели до заподіяння йому збитків, що полягало в тому, що примусовий викуп акцій відбувся по ціні, що в декілька разів нижча за справедливу ринкову вартість.

Ринкову вартість однієї акції (127,33 грн) позивач визначив виходячи із розміру суми дивідендів на одну акцію за 2017 рік (11,79 грн) та середньозваженої процентної ставки в національній валюті за новими депозитами домогосподарств у квітні 2018 (10,8%). Розмір збитків позивач визначив як різницю між ринковою вартістю пакету акцій, належних позивачу (4 456 620 грн), та сумою, фактично отриманою позивачем від покупця (525 000 грн).

З матеріалів справи вбачається, що під час нового розгляду справи (з урахуванням заяв про зміну предмету позову, зменшення, збільшення позовних вимог), вартість однієї акції (54,30 грн) визначена позивачем з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду в межах доводів апеляційних скарг є рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги колишнього міноритарного акціонера у спірних правовідносинах з примусового викупу акцій у процедурі "сквіз-аут" до Відповідача 1, а також відмовлено у задоволенні позову в частині стягненні фінансових санкцій з Відповідача 1. Також вимоги апеляційної скарги позивача стосуються відмови судом першої інстанції у задоволенні його заяви про заміну Відповідача 2 належним відповідачем - ОСОБА_2 .

За положеннями частин 4, 5 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити зазначеним нормам Конституції України та Конвенції.

Вказані норми Конституції України, Конвенції та ЦК України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності.

При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності перебачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).

Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Виходячи із приписів статей 177, 194 Цивільного кодексу України, акція є об'єктом права власності.

Україна, виконуючи обов'язки з адаптації її корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу, запровадила інститути витіснення та примусового продажу (squeeze-out і sell-out).

Так, Верховна Рада України прийняла Закон №1983-VIII, яким доповнено Закон України “Про акціонерні товариства” статтею 65-2, що передбачає примусове відчуження міноритарними акціонерами належних їм акцій на вимогу власників домінуючого контрольного пакета акцій.

Відповідно ч. 4 ст. 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства” протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов'язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.

При цьому у п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1983-VIII зазначено, що протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення ст. 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства” виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

У процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту) власник домінуючого контрольного пакета вимагає від міноритарних акціонерів продати йому акції шляхом виставлення та надсилання товариству публічної безвідкличної вимоги (ч.4 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства").

У процедурі примусового викупу акцій має бути визначена ціна обов'язкового продажу акцій, яка зазначається у публічній безвідкличній вимозі як ціна придбання акцій, тобто ціна, за якою власник домінуючого контрольного пакета акцій примусово вимагає від міноритарних акціонерів продати йому пакет акцій.

Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій врегульований у ч.5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:

1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;

2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) ринкова вартість акцій товариства, визначена відповідно до статті 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

Тобто встановлений законом порядок визначення ціни придбання акцій для цілей зазначеної процедури передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у цій нормі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Вибір робить заявник вимоги, тоді як наглядова рада визначає ринкову вартість (надає цей показник для порівняння).

Таким чином, одним із передбачених зазначеною нормою варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства.

Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, зокрема цінних паперів (акцій) встановлений у ст.8 Закону "Про акціонерні товариства" з урахуванням особливостей, передбачених у ст.65-2 цього Закону.

Згідно зі ст.8 Закону "Про акціонерні товариства" ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ухвалюється наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто - у разі створення акціонерного товариства однією особою).

Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається суб'єктом оціночної діяльності:

1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів;

У разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому НКЦПФР;

3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, або у разі якщо законом передбачена можливість незастосування п.2 цієї статті, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин 1 і 2 цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (ч.3 ст.8 Закону "Про акціонерні товариства").

Згідно з абз.2 ч.3 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення повинно затвердити ринкову вартість акцій товариства, визначену суб'єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону, та повідомити її особі, зазначеній у ч.1 цієї статті.

У постанові від 17.02.2021 у даній справі №905/1926/18 під час її касаційного перегляду Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції зазначив про таке:

« 5.33. Ухвалюючи рішення про затвердження ринкової ціни акцій у 13,13 грн, члени наглядової ради усвідомлювали, що така вартість акцій є несправедливою. Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином аргументи позивача про явну (очевидну для будь-якої розумної особи) невідповідність затвердженої наглядовою радою ціни акцій їх справедливій (ринковій) вартості.

5.34. Наглядова рада Товариства знала, що відповідно до даних річної фінансової звітності Товариства за 2017 рік (а. с. 22-31, т. 1) його власний капітал (чисті активи) складав більше 24 млрд. грн (що за розрахунком позивача становить 54,97 грн із розрахунку на одну акцію), нерозподілений прибуток - більше 7 млрд грн (36,41 грн - на одну акцію). Більш того, ці дані про активи Товариства містилися у Звіті про оцінку, з яким були ознайомлені члени наглядової ради перед затвердженням ринкової вартості акцій Товариства. За твердженням позивача, не спростованим відповідачем 1, лише дивіденди за 2017 рік, які були виплачені у 2018 році через декілька місяців після викупу його акцій, склали 11,79 грн на акцію.

5.35. Таким чином, затверджена наглядовою радою Товариства ринкова вартість однієї акції у 13,13 грн є вочевидь несправедливою, заниженою. Суди не надали належну правову оцінку аргументації позивача про несправедливість затвердженої відповідачем 1 оцінки і безпідставно відмовили позивачу у клопотанні про призначення експертизи для визначення справедливої (ринкової) вартості акцій, право власності на які перейшло від позивача до компанії "Барленко ЛТД" внаслідок проведеної процедури сквіз-аут.

5.36. Суди посилалися також на те, що при проведенні процедури сквіз-аут покупцем для розрахунків з акціонерами була обрана інша ціна, аніж ринкова вартість акцій, затверджена рішенням наглядової ради (13,13 грн). Так, компанія "Барленко ЛТД" звернулася до ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" з публічною безвідкличною вимогою про придбання акцій усіх власників акцій акціонерного товариства за ціною 15 грн за акцію (найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" включно з датою набуття). Але це відбулося саме через те, що наглядова рада знехтувала своїми обов'язками і затвердила вочевидь несправедливу ціну, визначену оцінювачем, як ринкову вартість акцій."

Відповідно до ч.1 ст.51 Закону "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Згідно з ч.3 ст.92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного права, закріпленими у ст.3 та інших статтях ЦК, яким мають відповідати дії будь-якого суб'єкта.

Наглядова рада як орган, створений для захисту інтересів акціонерів, має забезпечувати рівний захист всіх акціонерів товариства і рівне ставлення до них, незважаючи на розмір пакету акцій, який їм належить.

При проведенні процедури сквіз-аут наглядова рада виконує надзвичайно важливу роль - вона обирає суб'єкта оціночної діяльності і потім затверджує оцінку ринкової вартості акцій. Таким чином, саме від добросовісних, розумних дій наглядової ради при визначенні ринкової вартості акцій залежить захист інтересів всіх акціонерів.

Таким чином, затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої вартості акцій залежить правомірність процедури.

Дослідження обставин законності і обґрунтованості рішення наглядової ради про затвердження ринкової вартості акцій, яке ухвалюється відповідно до ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", має істотне значення для вирішення цього спору, адже наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв'язку з примусовим відчуженням належних йому акцій (постанова від 24.11.2020 у справі №908/137/18).

Затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої вартості акцій залежить правомірність процедури.

Надзвичайно стислі строки проведення оцінки суб'єктом оціночної діяльності (зокрема, в даній справі- ТОВ "Оціночний стандарт") та її затвердження наглядовою радою акціонерного товариства ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (надзвичайна швидкість визначення ринкової вартості акцій) не є такою, що зумовлена вимогами закону, адже ч.3 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" надає наглядовій раді строк у 25 робочих днів на організацію проведення оцінки та затвердження ринкової вартості акцій, що є додатковим аргументом, який підтверджує несумлінне, поверхневе і суто формальне ставлення наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій.

Оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. Мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій у процедурі сквіз-аут, Законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди.

У низці постанов Верховний Суд займає позицію, відповідно до якої "при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати" (зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, від 18.02.2021 у справі №908/3492/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18).

У постанові від 04.03.2021 у справі №910/2483/18 Верховний Суд надав аналіз положенням чинного законодавства, зокрема, Закону "Про акціонерні товариства", що стосуються порядку та способів визначення ціни придбання акцій, зокрема, для цілей процедур добровільного викупу акцій та примусового викупу акцій (сквіз-аут).

У цій справі Верховний Суд дійшов зокрема таких висновків щодо співвідношення понять ринкової та справедливої вартості:

- "Закон України "Про акціонерні товариства" передбачає можливість викупу акцій мажоритарним акціонером у міноритарного акціонера. Для реалізації цієї можливості Закон передбачає три варіанти (процедури): 1) добровільний викуп акцій, 2) примусовий викуп акцій (процедура сквіз-ауту), 3) викуп акцій на вимогу міноритарних акціонерів (процедура сел-ауту);

- процедура добровільного викупу акцій урегульована статтею 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства". У цій процедурі має бути визначена ціна придбання акцій, так звана ціна пропозиції. Вчинення дій, передбачених статтею 65-1 цього Закону, зокрема і дій щодо визначення ціни пропозиції, є обов'язковим перед здійсненням процедури сквіз-ауту, що випливає із норм, закріплених у абзацах 1 та 4 частини четвертої статті 65-2 Закону;

- процедура примусового викупу акцій (сквіз-аут) урегульована статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства". У цій процедурі має бути визначена ціна обов'язкового продажу акцій, так звана ціна вимоги;

- порядок визначення ціни придбання акцій для цілей усіх трьох зазначених процедур чітко встановлений законом, проте має певні відмінності. Однаковим для визначення ціни придбання акцій в усіх трьох процедурах є те, що Закон передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у законі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Одним із таких передбачених Законом варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства;

- порядок визначення ринкової вартості акцій встановлений у статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства", однак при її визначенні у процедурах добровільного викупу акцій та сквіз-ауту враховуються особливості, встановлені статтями 65 - 65-3 Закону (абзац 2 частини третьої статті 8 Закону).

- у разі звернення міноритарного акціонера до суду з позовом про стягнення ціни придбання акцій у процедурі сквіз-ауту, яка на його думку є справедливою, посилаючись при цьому в обґрунтування позову на порушення порядку визначення ринкової вартості акцій товариства та на те, що визначена відповідачами ринкова вартість акцій є несправедливою, суд має з'ясувати розмір ринкової вартості акцій товариства, що визначається у процедурі добровільного викупу акцій, передбаченій статтею 65-1 Закону, а також розмір ринкової вартості акцій, що визначається у процедурі сквіз-ауту, передбаченій статтею 65-2 Закону, встановити чи відрізняються ці розміри ринкової вартості акцій між собою та чи є різниця між ними істотною. Також суд має перевірити, чи правильно була визначена ринкова вартість акцій в обох процедурах. Тобто суди мають з'ясувати, чи є визначена кожною із сторін у справі ринкова вартість акцій товариства правильною та справедливою".

Водночас, в постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду зазначив, що із наведених правових висновків не є повністю зрозумілим, як саме визначається справедлива вартість акцій, і як вона співвідноситься із ринковою вартістю, механізм визначення якої встановлений у Законі "Про акціонерні товариства", зокрема у статтях 8 та 65-2 цього Закону, у зв'язку з чим, для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", в цій постанові уточнив висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду, і зазначив, що поняття "справедлива вартість" означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб'єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб'єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій.

При цьому Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду в наведеній постанові зазначив наступну правову позицію.

Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій визначений у ч.5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з таких:

3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

Тобто при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.

Верховний Суд відхилив аргументи відповідача про те, що саме справжня ринкова (біржова) вартость є справедливою (та вартість, за яку міноритарний акціонер міг реально продати на ринку свої акції), звернувши увагу на те, що Директива ЄС про поглинання, яка визначала як справедливу саме ціну, яка склалася на фондовому ринку, була розрахована на застосування до публічних компаній (товариств), акції яких знаходяться в обігу на організованих ринках. У країнах ЄС визначення ринкової ціни відбувається за умови розвиненого фондового ринку та наявності у таких товариствах значної кількості незалежних директорів у складі наглядової ради (що є вимогою всіх організованих ринків), що виступає запорукою забезпечення справедливої ціни.

В Україні фактично відсутній класичний фондовий ринок, на якому активно торгуються акції публічних компаній з розпорошеним корпоративним контролем.

Так, навіть у звіті про оцінку, підготовленому ТОВ "Оціночний стандарт" (так само як і у звіті цього ж оцінювача в даній справі), вказано, що ринок акцій в Україні існує скоріше формально - враховуючи низьку ліквідність, капіталізацію і зацікавленість з боку населення; цивілізованого ринку акцій в Україні дотепер немає; український фондовий ринок катастрофічно недооцінений.

Таким чином, навіть незалежний оцінювач, обраний самим відповідачем, у Звіті про оцінку стверджує про відсутність в Україні ефективно функціонуючого фондового ринку, через що біржова ціна, про необхідність застосування якої стверджує відповідач, не є належним індикатором ринкової вартості акцій.

Більше того, акції міноритарних акціонерів часто не мають високої ціни саме на українському фондовому ринку через те, що міноритарні акціонери фактично відсторонені від ухвалення будь-яких управлінських рішень (не мають контролю), роками не отримують дивідендів, але змушені нести витрати, повязані із депозитарним обліком своїх акцій.

Отже, вартість акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку може наближатися до нуля (бути мінімальною). Такі акції не купують портфельні інвестори, але вони є надзвичано цікавими як предмет купівлі для контролюючого акціонера для зниження витрат товариства, зменшення ризиків, а також отримання повного контролю над товариством.

Саме через те, що ціна акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку є зазвичай дуже низькою, особливого значення для визначення справедливої вартості набуває проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем відповідно до вимог статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" або шляхом проведення судової експертизи (якщо така вартість визначається судом).

У постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, Верховний Суд дійшов висновку, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-ауті має бути застосований майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч.6 ст.9 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт №1 та Національний стандарт №3). При застосовуванні майнового підходу справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції Товариства має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) за формулою: "ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18 вказано, що при проведенні процедури примусового викупу акцій, належних міноритарним акціонерам (сквіз-ауту), останні перебувають у менш захищеному стані. Тому наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв'язку з примусовим відчуженням належних йому акцій.

Запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов'язковий продаж акцій та, відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності.

В постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду звернуто увагу, що у випадку проведення сквіз-ауту мажоритарний акціонер купує по суті не дрібні пакети акцій у окремих міноритарних акціонерів, які на ринку мають низьку ціну, можуть бути неліквідними, нецікавими для інших інвесторів (через відсутність будь-якого контролю, впливу на справи товариства, тривалу невиплату дивідендів), але мають значну вартість для мажоритарного акціонера, який шляхом сквіз-ауту швидким та зручним для себе способом викупає акції у всіх міноритаріїв без необхідності шукати кожного окремого власника і домовлятися з ним щодо умов індивідуальної угоди, на що звертає увагу скаржник у поясненнях.

Відтак в силу специфіки процедури сквіз-аут мажоритарний акціонер фактично купує не міноритарний пакет акцій як такий, а контроль над товариством в цілому (право на витискання міноритаріїв незалежно від їх волі та згоди), тому оцінці для визначення справедливої вартості 1 акції підлягає 100% пакет акцій акціонерного товариства, а не міноритарний пакет.

У Національному стандарті №3 надається визначення корпоративної долі - це частина (пай, акція) господарського товариства, створеного на основі цілісного майнового комплексу. Отже, оцінка пакету акцій у 100% означає оцінку товариства як єдиного (цілісного) майнового комплексу.

Відповідно до п. 38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів).

Саме застосування трьох різних підходів дозволяє отримати найбільш об'єктивний розрахунок ринкової вартості акцій. При чому розрахунки різними методами можуть давати різну ринкову вартість.

Національний стандарт №1 передбачає можливість застосування контрольної знижки. Контрольна знижка - зменшення вартості об'єкта оцінки через відсутність права контролю або їх меншого обсягу порівняно з вартістю об'єктів, які характеризуються правами контролю в більшому обсязі. У зв'язку з тим, що справедливою вважається найбільша ціна, а оцінка акції має здійснюватися у 100% пакеті, контрольна знижка не підлягає застосуванню.

Усуваючи розбіжності у судовій практиці, Палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у наведеній постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 зазначила, що вважає за необхідне уточнити правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 таким чином, що:

- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті,

- у зв'язку з цим має бути обов'язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);

- майновий метод оцінки має бути обов'язково застосований поряд з іншими методами оцінки;

- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.

За таких підстав, Верховний Суд у справі №905/671/19 дійшов висновку про можливість визначення вартості однієї акції за балансовою вартістю чистих активів ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 54,3 грн за одну акцію на підставі розрахунків, зроблених позивачем у справі №905/671/19 (Бойко П.Ю., міноритарний акціонер ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод") за формулою викладеною у розділі 3.6. "Визначення вартості акцій за балансовим методом" Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, і не спростованих Відповідачем 1 у справі №905/671/19.

Верховний Суд виходив з того, що у цій справі суд визначає не ринкову вартість акцій як таку, а суму справедливої компенсації, у значенні ч.5 ст.41 Конституції України, ч.3 ст.321 Цивільного кодексу України, ст.1 Протоколу 1 Конвенції, яку акціонер мав би отримати за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства".

Як зазначено Судом, ринкова вартість акцій у справі розрахована порівняльним методом та становить 13,00 грн, дохідним методом - 12,47 грн, позивач надав розрахунок вартості акцій, проведений майновим методом (методом балансової вартості чистих активів) - 54,3 грн.

Отже, у справі №905/671/19 Верховний Суд визнав встановленим, що позивач (Бойко П.Ю., міноритарний акціонер ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод") мав право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,30 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод”.

Зважаючи на викладене, за результатом розгляду справи №905/671/19 встановлено справедливу ціну однієї акції Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” у розмірі 54,3 грн, які примусово вилучалися на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».

З матеріалів справи вбачається, що під час нового розгляду справи з урахуванням заяв про зменшення, збільшення позовних вимог, вартість однієї акції (54,30 грн), з урахуванням висновків постанови Верховного Суду у справі №905/671/19, позивачем здійснено розрахунок розміру заявлених до стягнення коштів у даній справі наступним чином: 54,30 грн (розмір, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод”) - 15,00 грн (отримана позивачем сума за одну акцію) = 39,30 грн за 1 акцію; 35000 шт. (пакет акцій позивача) х 39,30 грн = 1 375 500,00 грн (сума коштів, заявлена до стягнення з Відповідача 1).

Суд першої інстанції погодився із таким розрахунком позивача та виходив з того, що у справі №905/671/19 Верховним Судом встановлено справедливу ціну однієї акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 54,3 грн, які примусово вилучалися на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод». Оскільки здійснений позивачем розрахунок здійснено з урахуванням правових висновків, що викладені в постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19, суд першої інстанції правомірно вважав, що позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод».

Судом враховано, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.12.2022 у справі №905/1926/18 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, на вирішення експертизи поставлене таке питання: визначити ринкову (справедливу) ціну однієї простої іменної акції Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод (у складі пакетів загальною вартістю 4,99928% від статутного фонду та у складі пакетів загальною вартістю 100% від статутного фонду) станом на 26.04.2018.

Згідно висновку експерта №48473, складеного 07.02.2023 Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса», проведення первинної оцінки вартості акцій передбачає проведення ревізійних дій та самостійного збирання матеріалів, які підлягають дослідженню, що не входить до компетенції судового експерта економіста та до переліку завдань судової економічної експертизи. При цьому, у обсязі наданих на дослідження документів, розрахунок оціночної вартості однієї акції товариства, наведений у звіті про оцінку від 02.05.2018р. містить арифметичні помилки. Одночасно, у обсязі наданих на дослідження документів, розрахунок ринкової вартості акцій методом ринку капіталу у рамках порівняльного підходу станом на 26.04.2018, наведений у звіті про оцінку однієї акції (у складі пакетів загальною кількістю 4,99928% від статутного фонду) від 02.05.2018 підтверджується в сумі 13,00 грн. без ПДВ за одну акцію.

За висновком місцевого господарського суду, фактично відповіді на поставлене судом питання експертне дослідження не містить. Одночасно, клопотань про витребування додаткових матеріалів, необхідних для проведення дослідження експертом не заявлено, відповідачами клопотань про призначення додаткової експертизи не надано.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що наявний у матеріалах справи висновок експерта не спростовує відомості щодо ринкової (справедливої) вартості однієї акції, згідно розрахунку наведеного позивачем.

Колегія суддів зазначає, що при ухваленні судового рішення, суд керується принципами правової визначеності та верховенства права і не може ухвалювати рішення врозріз з відповідними висновками Верховного Суду у справі №905/671/19, які стосувалися встановлення обставин проведення одного спільного сквіз-ауту ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та під час розгляду якої встановлено справедливу ціну однієї акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у розмірі 54,3 грн, які примусово вилучалися на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції в процедурі обов'язкового продажу акцій за 1 акцію у розмірі 39,30 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" та становить різницю між вартістю акцій, визначеною за майновим методом та вартістю акцій, за якою відбувався викуп в процедурі сквіз-ауту. Внаслідок цього, стягненню з Відповідача 1 на користь позивача підлягають кошти в сумі 1375500,00 грн.

В апеляційній скарзі Відповідач 1 не погоджується із наведеним позивачем вважає, що наведений позивачем власний розрахунок вартості акції на підставі формули «чистих активів» (вартість чистих активів підприємства поділити на загальну кількість акцій) не може визначатися виключно на даних щодо розміру чистих активів. Належним та допустимим доказом, вважає Відповідач 1, є висновок експерта або звіт оцінювача. Втім, суд першої інстанції не вказав, на підставі яких з цих доказів встановлений розмір компенсації 54,30 грн, а тому дійшов передчасного висновку про доведеність обставин заниження ринкової вартості акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та визначення розміру компенсації. При цьому, на думку Відповідача 1, правові висновки постанови Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 з приводу встановлення ціни примусового викупу акцій не мають преюдиційного значення для даної справи №905/1926/18.

Колегія суддів, зазначає, що згідно повноважень касаційної інстанції, які прямо забороняють встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним (ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України), постанова касаційного суду не може бути самостійним джерелом для преюдиції у інших справах у розумінні ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши індивідуальний спір за позовом конкретного міноритарного акціонера щодо визначення розміру справедливої вартості однієї акції у процедурі “сквіз-аут”, Верховний Суд у постанові №905/671/19 зазначив, що чинне законодавство України не передбачає можливості подання акціонерами колективних позовів, що є істотною вадою національного процесуального законодавства.

Особливістю процедури сквіз-аут є те, що внаслідок низки передбачених законом дій у значної кількості акціонерів товариства одночасно, шляхом єдиної для всіх публічної пропозиції, викупаються їх акції.

Відтак у судових спорах щодо сквіз-ауту певного емітента фактичні обставини справи є майже однаковими. Водночас через вади процесуального законодавства, які не дозволяють акціонерам подати колективний позов, кожен акціонер має індивідуально у спорі з товариством кожен раз доводити ті факти і обставини, які вже були встановлені судом у іншій справі (але не є преюдиціальними через різний суб'єктний склад).

Втім, відсутність преюдиції не означає можливість встановлення судом у кожній справі правомірності чи неправомірності рішення наглядової ради, чи індивідуальної справедливої ціни для кожного акціонера (залежно від наданих сторонами доводів та доказів).

Розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів (доводи яких є майже ідентичними, різняться лише позовні вимоги), суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій. І якщо Верховний Суд дійшов висновку про істотне заниження ринкової ціни акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», затвердженої рішенням наглядової ради від 04.05.2018 (протокол №211), то суд у іншій справі не може зробити протилежний висновок про те, що ринкова ціна, встановлена тим самим рішенням наглядової ради, є справедливою для іншого міноритарного акціонера, адже це суперечитиме принципу правової визначеності та верховенству права, порушуватиме принцип однакового ставлення до акціонерів товариства.

Ухвалення судами у подібних справах щодо одного й того самого питання судових рішень із діаметрально протилежними правовими висновками (правовою оцінкою фактів) є неприпустимим у правовій державі.

Таким чином, зазначивши про вади процесуального законодавства щодо подання колективних позовів необхідність забезпечення справедливого провадження без надмірного формалізму для більш слабкої/постраждалої сторони у спірних правовідносинах, Верховний Суд у справі №905/671/19 фактично визначив розмір справедливої вартості однієї акції для всіх міноритарних акціонерів у цій процедурі “сквіз-аут”.

Зважаючи на таке, розповсюдження на вказану постанову касаційної інстанції принципу “res judicata” як складового елементу правової визначеності та верховенства права (ст.8 Конституції України) унеможливлює необхідність повторного доведення іншими позивачами-колишніми акціонерами ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» розміру справедливої вартості акцій чи можливість її спростування відповідачами у інших справах.

За таких підстав, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що факти, встановлені Верховним Судом у справі №905/671/19, для цієї справи не є преюдиціальними, проте, при ухваленні судового рішення суд керується принципами правової визначеності та верховенства права і не може ухвалювати рішення врозріз з відповідними висновками Верховного Суду у справі №905/671/19, які стосувалися встановлення обставин проведення одного спільного сквіз-ауту ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод». Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги Відповідача 1 про неможливість врахування висновків Верховного Суду у справі №905/671/19 в межах розглядуваної справи №905/1926/18.

В апеляційній скарзі Відповідач 1 наголошує також на тому, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах №905/671/19, №905/1926/18, не існували на дату продажу акцій Позивача, учасники продажу (заявник вимоги) не могли передбачити наявність таких висновків при обранні можливої правової поведінки. Вважає, що зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій (тотожна правова позиція міститься в постанові СП КАС ВС від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20). На думку скаржника, визначення судом першої інстанції ринкової (справедливої) вартості акцій виходячи з висновків судів, що висловлені пізніше за дату проведення продажу, свідчить про порушення судом першої інстанції принципу правової визначеності.

Апелянт (Відповідач 1)посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20, в якій Суд зазначив, що зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Втім, відповідно до ч. 1 ст. 302 ГПК України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об'єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

В постанові від 20.01.2022 у справі №908/789/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 зі справи № 823/2042/16).

У п. 56 постанови Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначено, що Суд відмовив у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду і ухвалив рішення про передачу справи на розгляд Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч.1 ст.302 ГПК.

Зокрема, передаючи справу на розгляд Палати колегія суддів в ухвалі від 19.01.2022 вважала за необхідне уточнити правову позицію, яка міститься у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №910/2483/18 та відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/8714/18.

Верховний Суд виходив з того, що у постанові від 04.03.2021 у справі №910/2483/18 Верховний Суд надав аналіз положенням чинного законодавства, зокрема, Закону "Про акціонерні товариства", що стосуються порядку та способів визначення ціни придбання акцій, зокрема, для цілей процедур добровільного викупу акцій та примусового викупу акцій (сквіз-аут). Натомість, у низці інших постанов Верховний Суд займає позицію, відповідно до якої "при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати" (зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, від 18.02.2021 у справі №908/3492/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18).

Із таких правових висновків, вважав Суд, не є повністю зрозумілим, як саме визначається справедлива вартість акцій, і як вона співвідноситься із ринковою вартістю, механізм визначення якої встановлений у Законі "Про акціонерні товариства", зокрема у статтях 8 та 65-2 цього Закону.

Тому, у постанові №905/671/19 з метою забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" механізм визначення якої встановлений у Законі "Про акціонерні товариства", зокрема у статтях 8 та 65-2 цього Закону, Суд уточнив висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду з приводу того, як саме визначається справедлива вартість акцій, і як вона співвідноситься із ринковою вартістю, про що зазначалось вище.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що остаточне рішення по даній справі було прийнято 25.09.2023 (оскаржуване рішення) у справі №905/1926/18.

Отже, доводи апелянта (Відповідача 1) щодо зміни судової практики після ухвалення судами остаточного рішення є необґрунтованими. Визначення судом першої інстанції ринкової (справедливої) вартості акцій виходячи з висновків суду у справі №905/671/19, що висловлені пізніше за дату проведення продажу, не може свідчить про порушення судом першої інстанції принципу правової визначеності, а свідчить лише про дотримання судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України, якою встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, обставини, яким надавалась правова оцінка Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 не є релевантними у відношенні до обставин, які є предметом розгляду в межах даної справи.

Під час розгляду справи також постало питання щодо належного кола відповідачів за вимогами позивача у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами у справі позивачем визначено ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (Відповідач 1) та Компанію “Barlenco LTD” (Відповідач 2).

Натомість, під час нового розгляду справи, ОСОБА_5 14.09.2022 звернувся до Господарського суду Донецької області із заявою про зменшення позовних вимог, в якій одночасно просив про заміну Відповідача 2 BARLENKO LTD, Nicosia, Cyprus на ОСОБА_2 , м.Київ (а.с. 7 т. 10).

Зокрема, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі №905/671/19 від 15.06.2022, позивач погоджувався з розміром компенсації вартості акцій вилучених у акціонерів відповідача 1 в сумі 54,3 грн за акцію та просив суд стягнути на його користь збитки у сумі 1375 000,00 грн, інфляційні втрати у сумі 680 597,40 грн та 3% річних у сумі 172 637,36 грн.

Втім, позивач вважав, що зазначені позовні вимоги мають бути стягнуті солідарно з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” та ОСОБА_2 у зв'язку з чим, просив здійснити заміну Відповідача 2 BARLENKO LTD, Nicosia, Cyprus на ОСОБА_2 , м.Київ.

Як наслідок, з урахуванням викладених вимог, суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву позивача в частині зменшення позовних вимог та продовжив розгляд справи щодо позовних вимог про стягнення збитків у сумі 1 375 500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 680597,40 грн та 3% річних у сумі 172637,36 грн.

Разом з цим, за наслідком розгляду клопотання позивача, суд першої інстанції в ухвалі від 01.11.2022 дійшов висновку про відсутність підстав для заміни Відповідача 2 BARLENKO LTD, Nicosia, Cyprus на ОСОБА_2 .

Зокрема, суд виходив з того, що згідно із ст.48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

Місцевий господарський суд зазначив, що позивачем при зверненні до суду з позовом у цій справі було зазначено коло осіб, які мають відповідати за позовом, а саме, емітента акцій та покупця - Компанії Barlenco LTD .

Саме відносно зазначеного кола осіб судами першої та другої інстанцій були ухвалені судові рішення.

Позивач, не оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі відносно Відповідача 2, між тим, вважає в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про заміну Відповідача 2 - Компанії Barlenco LTD, Nicosia, Cyprus на належного відповідача 2 - ОСОБА_2 .

Тобто, фактично позивач не погоджується із ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.11.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.05.2023), якою в задоволенні решти заяви ОСОБА_1 від 14.09.2022 (про заміну Відповідача 2 - Компанії Barlenco LTD, Nicosia, Cyprus на належного Відповідача 2 - ОСОБА_2 ) було відмовлено (а.с. 102 т. 10).

Як вважає апелянт, відмовивши у задоволенні клопотання про заміну Компанії “Barlenco LTD” на фізичну особу ОСОБА_4 , суд створив штучні перешкоди в реалізації ефективного захисту порушених, невизнаних та оспорюваних прав і законних інтересів Позивача. У зв'язку з цим, позивач ставить питання про солідарне стягнення присуджених до стягнення сум безпосередньо апеляційним судом (пункт 4 прохальної частини апеляційної скарги) з Відповідача 1 та ОСОБА_2 .

Окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції за переліком, наведеним у ч. 1 ст. 255 ГПК України. Ухвала про відмову у заміні неналежного відповідача до вказаного переліку не входить.

Положеннями ч. 3 ст. 255 ГПК України визначено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що обґрунтовуючи клопотання про заміну Відповідача 2 у цій справі, позивач посилався на висновки Верховного Суду у справі №905/671/19, яким зазначено, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента.

Проте, як правомірно було враховано судом першої інстанції в ухвалі від 01.11.2022 вказані висновки Верховного Суду стосувалися емітента акцій - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", яке було відповідачем у справі №905/671/19 та вже є Відповідачем 1 у цій справі. Тобто, у даному випадку відповідачами у справі є як ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", так й покупець акцій - Компанія “Barlenco LTD”. Отже, здійснивши при новому розгляді справи заміну Відповідача 2 - Компанії “Barlenco LTD”, належним, на думку позивача, Відповідачем 2 - ОСОБА_2 , за висновком суду першої інстанції, відбудеться фактично зміна підстав та предмета позову у даній справі. Зокрема, предметом дослідження у справі стануть правовідносини позивача та ОСОБА_2 , який має інший правовий статус та правовідносини з ним, про які взагалі не було зазначено позивачем при зверненні до суду з позовом у цій справі та при неодноразових зверненнях до суду з заявами про зміну підстав позову, зменшення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви позивача про заміну неналежного Відповідача 2 належним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити, що первісна причина виникнення спору у даній справі є правовідносини у процедурі "сквіз-аут", яка регламентована приписами корпоративного права.

Означена процедура може бути ініційована виключно у разі приналежності домінуючого контрольного пакета акцій, а отже є правом, що випливає із власності відповідного суб'єкта/акціонера (прямо чи разом із афільованим особами) на відповідну кількість акцій, а тому є корпоративним правом (ініціювання викупу) у розумінні ст.167 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Водночас, корпоративна природа первинних правовідносин, які стали причиною виникнення спору сама по собі не може автоматично відносити будь-які спори, позовні вимоги у яких обґрунтовані посилання на відповідні корпоративні відносини, до корпоративних спорів, що належать до юрисдикції господарських судів в розумінні п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України, тобто без урахування суб'єктного складу спору та спрямованості позовних вимог (природи захищуваного права).

Спір, що розглядається у даній справі стосується майнових прав Позивача на справедливу компенсацію та стягнення коштів через її нездійснення у процедурі "сквіз-аут", тобто результат розгляду заявлених вимог не передбачає відновлення статусу позивача як акціонера. Позов подано з метою захисту майнових, а не корпоративних прав колишнього акціонера.

Отже, з урахуванням статусу фізичної особи як Позивача, так і ОСОБА_2 , відсутності між ними корпоративних відносин за ознаками, які визначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №757/39672/17-ц та від 04.09.2019 у справі №927/90/19, вимоги Позивача щодо ОСОБА_2 підлягають розгляду у порядку цивільного, а не господарського судочинства.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що до прийняття Верховним Судом постанови від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 він не знав і не міг знати про можливість застосування у такого роду справах принципу «підняття корпоративної завіси». Відмовивши у задоволенні клопотання про заміну Компанії “Barlenco LTD” на фізичну особу ОСОБА_4 , суд створив штучні перешкоди в реалізації ефективного захисту порушених, невизнаних та оспорюваних прав і законних інтересів Позивача.

Колегія суддів зазначає, що підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.

Відповідно до частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Справи, що виникають з корпоративних відносин це, по-перше, спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), по-друге, спори між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства та ґрунтуються на корпоративних правах, тобто на правах і правомочностях особи, передбачених законом і статутними документами, у зв'язку з наявністю у цієї особи частини в статутному фонді (майні) господарського товариства.

Таким чином, за змістом статті 167 ГК України ознаками корпоративних прав є те, що суб'єктом цих прав є особа, яка має частку в статутному фонді (майні) товариства та набула правомочностей, передбачених законом та статутом товариства (організаційних та майнових).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 757/39672/17-ц.

Як вбачається з позовної заяви, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення коштів внаслідок заниження ціни обов'язкового продажу акцій, який проведено на підставі публічної безвідкличної вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обов'язковий продаж належних позивачу акцій за визначеною товариством ціною здійснено неправомірно, оскільки ціна обов'язкового продажу акцій товариства була суттєво заниженою, внаслідок чого позивач недоотримав всю вартість акцій у вигляді різниці між ціною викупу акцій та справедливою вартістю акцій.

Отже, заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, а тому суд вважає, що цей спір не містить ознак корпоративного.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено розгляд спорів у справах, що виникають між фізичною особою та фізичною особою кінцевим бенефіціарним власником товариства.

З урахуванням наведеного, вирішення цього спору щодо вимог заявлених до гр. ОСОБА_2 має здійснюватися за нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.ст.4,5 Господарського процесуального кодексу України можливість задоволення судом позовних вимог узалежнена від наявності та доведеності позивачем такої сукупності умов: приналежність позивачеві захищуваного суб'єктивного права або інтересу (1), порушення (невизнання або оспорювання) такого права або інтересу визначеним відповідачем (2) та наявність і ефективність обраного способу судового захисту (3).

Поряд із цим, зважаючи на приписи ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.5, ч.1 ст.8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” можливість задоволення або відхилення судом певних позовних вимог по суті передбачає попереднє вирішення питання наявності повноважень у суду згідно його юрисдикції надавати правову оцінку дотримання позивачем означених вище трьох обов'язкових умов, що є аспектом гарантії “законного складу суду” за ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 (далі - ЄКПЛ).

У контексті принципу диспозитивності (ст.14 Господарського процесуального кодексу України), повноважень позивача, передбачених ч.ч. 2,3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, а також правил залучення співвідповідача і заміни неналежного відповідача, визначених ст.48 Господарського процесуального кодексу України, а також правил змагальності (ст.13 Господарського кодексу України) і розподілу обов'язків щодо доказування (ст.74 Господарського процесуального кодексу України) саме позивач управнений визначати та доводити всі три вищенаведені сукупності умов задоволення позовних вимог, тоді як суд перевіряє та оцінює наявність/дотримання означених умов, зважаючи на імперативність приписів п.1 ч.1 ст.231 та ч.2 ст.278 цього Кодексу безвідносно до аргументів сторін вирішує питання щодо приналежності спору до господарської юрисдикції.

Беручи до уваги процесуальні заяви Позивача щодо зменшення, збільшення позовних вимог, їх обґрунтування та кола зобов'язаних осіб за цими вимогами, а також результати вирішення місцевим судом питання щодо розгляду і прийняття таких заяв, ініційований Позивачем спір вирішувався відносно остаточних вимог, викладених в заяві позивача від 20.04.2023 про збільшення позовних вимог, в якій визначено наступний предмет спору у справі №905/1926/18: стягнення з ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" збитків у сумі 1 375 500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 892 837,05 грн та 3% річних у сумі 219 081,49 грн.

Майнові вимоги про стягнення суми збитків, інфляційних втрат, 3% річних та судових витрат солідарно з Ахметова РЛ. та ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у вказаній заяві позивачем не зазначалось.

У п. 145 постанови у справі №905/671/19 Верховний Суд відхилив аргументи відповідача (ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод») про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії Barlenco Ltd. Як вважав Верховний Суд міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси". Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, суд першої інстанції під час розгляду справи вважав, що позивач правомірно звернувся з позовом до ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (Відповідач 1) та Компанії “Barlenco LTD” (Відповідач 2) і колегія суддів погоджується з таким висновком, зважаючи на правову позицію Верховного Суду, викладену у п. 145 постанови Верховного Суду у справі №905/671/19.

Наведеним вище спростовуються доводи апелянта (позивача) про безпідставну відмову суду першої інстанції про здійснення заміни Відповідача 2 - Компанії Barlenco LTD, Nicosia, Cyprus на ОСОБА_2 та відповідно у задоволенні вимог апеляційної скарги в частині солідарного стягнення суми збитків з Відповідача 1 та ОСОБА_2 .

Разом з цим, згідно заяви позивача про збільшення позовних вимог, що надійшла до суду 26.04.2023, позивачем заявлені вимоги про стягнення збитків у сумі 1 375 500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 892837,05 грн та 3% річних у сумі 219081,49 грн лише до ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод". Майнові вимоги до Відповідача 2 позивачем в остаточно заявлених позовних вимогах не заявлялись.

Відтак, враховуючи відсутність позовних вимог до Відповідача 2, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Компанії “Barlenco LTD” , Nicosia, Cyprus підлягає закриттю на підставі ч.2 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В апеляційній скарзі апелянт (позивач) також посилається на правові висновки постанови Верховного Суду у даній справі від 17.02.2021 та вважає, що Суд вже дійшов висновку про правову кваліфікацію майнових втрат позивача внаслідок заниження ціни викупу як збитків.

Відповідач 1 в апеляційній скарзі також зазначає, що Позивач просив суд стягнути з ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» збитки за заподіяння шкоди внаслідок продажу акцій за заниженою ціною. Натомість, суд першої інстанції фактично змінив позовні вимоги та стягнув на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1375000,00 грн на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України. Разом з тим, вважав Відповідач 1, згідно з ч.2 ст.14 ГПК України особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. На думку апелянта, суд першої інстанції самостійно обрав підставу та предмет позову, а тому вийшов за межі позовних вимог, внаслідок чого порушив принцип диспозитивності.

Відповідно до статі статі 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні судового рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Виходячи з норм Господарського процесуального кодексу України, такими межами є фактичні підстави позову-фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та предмет позову-матеріально-правова вимога щодо захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Натомість відповідно до п. 3 ч. 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд сам вирішує, яку правову норму належить застосовувати до спірних правовідносин та відповідно до статті 236 цього Кодексу, вимога щодо законності рішення передбачає його ухвалення відповідно до норм матеріального і процесуального права.

Тому правові підстави позову не входять в межі позову, й відповідно суд при ухваленні рішення зобов'язаний самостійно надати кваліфікацію спірним правовідносинам та не є обмеженим в застосуванні до цих відносин правовими нормами, на які послався позивач в позовній заяві.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку із цим суд, з'ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В постанові від 09.11.2016 у справі № 922/210/15 Верховний суд України висловив правову позицію, що, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

В постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.08.2019 у справі № 925/366/18 від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц(провадження № 61-18064св18 постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц , від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, викладено правову позицію, що зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом при прийнятті рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини сторін не призводить до зміни предмета та /або обраного позивачем способу захисту. У разі посилання позивача на неправильні(невідповідні предмету позову) норми матеріального права, суд зобов'язаний застосувати відповідні норми, якими регулюються спірні правовідносини, відповідно до обраного позивачем предмета позову. Неправильна кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні норми.

Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18 та від 13.02.2020 у справі № 921/109/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц. У пункті 7.43 постанови від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

В постанові від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Тому, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу novit curia.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду позову та надаючи оцінку предмету та підставам позову щодо стягнення грошових коштів, суд першої інстанції вважав за доцільне застосувати принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019р. у справі №265/6582/16-ц, від 08.06.2021р. у справі №662/397/15-ц, від 15.06.2021р. у справі №904/5726/19, постановах Верховного Суду від 15.07.2021р. у справі №927/531/18, від 19.10.2021р. у справі №910/19021/20).

Зокрема, суд виходив з того, що ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга ст.1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно п.4 Вимоги ціна придбання акцій та порядок їх визначення: 15,00 гривень за одну просту іменну акцію ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод».

Як встановлено у даній справі, вартість майна позивача - однієї акції встановлено у розмірі 54,30 грн. За висновками місцевого господарського суду, в контексті встановлених правовідносин у даній справі, позивач має право на саме на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції в процедурі обов'язкового продажу акцій за 1 акцію у розмірі 39,30 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та становить різницю між вартістю акцій, визначеною за майновим методом, та вартістю акцій, за якою відбувався викуп в процедурі “сквіз-ауту” і стягненню з Відповідача 1 на користь позивача підлягають кошти в сумі 1 375 500,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що кондикційні зобов'язання за змістом ст.1212 Цивільного кодексу України є позадоговірним та передбачають у якості обов'язкової умови відсутність між сторонами спору чинного договору, тоді як чинність опосередкованого процедурою “сквіз-аут” правочину з примусового викупу акцій у розглядуваному випадку у відповідності до вимог ст.204,215 Цивільного кодексу України не спростована і за остаточними позовними вимогами навіть не оспорюється.

Разом із тим, за умовами цього чинного правочину з примусового викупу вартість однієї акції була визначена і виконана на рівні/з розрахунку 15 грн за акцію, що на 39,3 грн нижче справедливої ціни, визначеної Верховним Судом для цієї процедури “сквіз-аут” у межах справи №905/671/19.

Оскільки сплата міноритарним акціонерам саме справедливої компенсації є умовою легітимності примусової втрати ними права власності, недоплачена різниця у розмірі 39,3 грн за кожну відчужену акцію не охоплена умовами правочину з викупу, а тому цілком підпадає під визначення кондикційного зобов'язання.

Предметом позову у цій частині позовних вимог є стягнення з Товариства саме коштів як компенсації справедливої вартості примусово придбаних акцій.

Таким чином, оскільки Відповідач 1 зберігає у себе кошти за ціною, яка не є справедливою та без достатньої правової підстави за рахунок власників акцій у яких вони були придбані примусово в процедурі “сквіз-аут”, колегія суддів вважає, що такі кошти він зобов'язаний повернути позивачу як компенсацію справедливої вартості акцій саме на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, як правомірно вважав суд першої інстанції.

Втім, дійшовши висновку про те, що позивач має право на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції в процедурі обов'язкового продажу акцій в сумі 1375500,00 грн, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення фінансових санкцій у вигляді інфляційних втрат та 3% річних.

Зокрема, суд виходив з того, що у спірних правовідносинах боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав зобов'язання у строк, встановлений законом (стаття 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства").

За висновком суду, у даному випадку існує два окремих грошових зобов'язання: грошове зобов'язання, що існувало в процедурі сквіз-аут відповідно до ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" і обставини недотримання строків сплати ціни відповідно до публічної безвідкличної вимоги у порядку, встановленому законом судом не встановлено, та окреме грошове зобов'язання, як справедлива компенсація вартості акцій.

Отже, вважав суд, недоведення позивачем наявності у відповідача 1 простроченого грошового зобов'язання унеможливлює нарахування та стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за статтею 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, на думку суду першої інстанції, не вбачається за можливе визначити строки виконання зобов'язання по сплаті справедливої компенсації, які не визначені законом, правочином або рішення суду, що набуло законної сили, що виключає факт порушення таких строків з боку відповідачів.

В той же час, для визначення розміру 3% річних та інфляційних втрат в будь-якому випадку необхідно встановити розмір грошового зобов'язання та строк його виконання, а в даному випадку неможливо визначити ціну продажу акцій, оскільки визначена судом справедлива компенсація за одну акцію не є новою ціною акцій, викуплених в процедурі “сквіз-ауту”, але можуть розглядатися лише як визначена судом сума справедливої компенсації, яка відновлює на принципах справедливості майновий стан позивачів.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком виходячи з наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 Суд зазначив, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

У статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Як встановлено вище, позивач втратив право власності на акції 18.05.2018, коли його акції були перераховані на рахунок у цінних паперах покупця. 18.05.2018 цінні папери з рахунку позивача були переведені на рахунок заявника вимоги.

За змістом ч.5 ст.41 Конституції України, ч.3 ст.321 Цивільного кодексу України та ст.1 Першого протоколу ЄКПЛ грошове зобов'язання зі сплати справедливої компенсації міноритарним акціонерам є єдиним (цілісним), хоча і виникає внаслідок опосередкованого процедурою “сквіз-аут” правочину з примусового викупу, але зумовлено прямими приписами вказаних норм, що визначають і належний момент його виконання - до втрати права власності на акції.

Тією мірою, якою фактично отримані колишніми міноритарними акціонерами компенсаційні виплати менше справедливої вартості (хоча і відповідає формальним умовам правочину з примусового характеру), грошове зобов'язання з доплати набуває кондикційної природи та є простроченим у розумінні ст.612 Цивільного кодексу України з моменту некомпенсованого у повному обсягу списання акцій (втрати права власності на них) з міноритарних акціонерів, у даному випадку з 18.05.2018, тобто з моменту некомпенсованого у повному обсягу списання акцій (втрати права власності на них) з міноритарних акціонерів.

Судове рішення про стягнення такої доплати справедливої вартості не створює нового грошового зобов'язання у розумінні ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України, а захищає існуюче і порушене право вимоги простроченого грошового зобов'язання, зумовленого як згадуваними вище нормами про обов'язкову попередньо повну компенсацію вилученого майна, так і приписами ст.1212 Цивільного кодексу України.

Вказаний підхід апеляційного суду повною мірою узгоджується з висновками ВП ВС щодо застосування ст.ст.625 і 1212 Цивільного кодексу України, викладених, зокрема у п.п.83-93 постанови від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, універсальний характер яких для кондикційних зобов'язань зумовлює їх релевантність і для розглядуваної справи.

Зважаючи на таке, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нараховано до стягнення розмір інфляційних втрат та 3% річних, вимоги про що викладено в заяві про збільшення позовних вимог від 20.04.2023 (а.с. 125 т. 11) та за прохальною частиною якої апелянт (позивач) просить стягнути з Відповідача 1 інфляційні втрати у сумі 892 837,05 грн та 3% річних у сумі 219 081,49 грн.

Отже, переглянувши судове рішення першої інстанції в частині відхилення майнових вимог позивача щодо інфляційної індексації доплати справедливої компенсації та 3% річних, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині із прийняттям нового про часткове задоволення відповідних вимог.

Початком розрахунку заявлених вимог є 18.05.2018 ( з моменту некомпенсованого у повному обсягу списання акцій (втрати права власності на них) з міноритарних акціонерів) до дати подання позивачем заяви від 20.04.2023). Як підтверджує позивач у заяві (вх. №01-35/4409 від 25.09.2023, а.с. 41 т. 13) розрахунки фінансових санкцій викладено ним в заяві про збільшення позовних вимог від 20.04.2023 (а.с. 125т. 11).

Зокрема, за підрахунками апеляційного суду за допомогою програмного забезпечення калькулятору «Ліга», визначений Позивачем період прострочення з моменту втрати права власності на них міноритарним акціонером, тобто з 18.05.2018 по 20.04.2023 (щодо 3% річних) та з 18.05.2018 по 30.03.2023 (нарахування інфляційних втрат) на суму компенсації (доплати) у розмірі 1 375 500,00 грн стягненню з Відповідача 1 підлягає 892 655,20 грн інфляційних втрат та 203 159,47 грн - 3% річних (розрахунок здійснено з 19.05.2023 по 20.04.2023). В задоволенні іншої частини фінансових санкцій в цій частині слід відмовити зважаючи на їх неправильне нарахування.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення інфляційних втрат та 3% річних, прийняття в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у сумі 892 655,20 грн та 203 159,47 грн - 3% річних. В частині стягнення 181,85 грн інфляційних втрат та 15 922,02 грн трьох відсотків річних у позові має бути відмовлено.

Також, за наслідком апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” про скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення на користь позивача з Відповідача 1 збитків у сумі 1375500,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору у даній справі, то суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 59677,80 грн за вимогами про стягнення збитків в сумі 3978520,00 грн.

Остаточно позивачем під час нового розгляду справи заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 1 грошових коштів в загальній сумі 2487418,54 грн, у тому числі справедлива компенсація, інфляція та три проценти річних.

Таким чином, як правомірно враховано судом першої інстанції, за вказаними вимогами має бути сплачений судовий збір в сумі 37311,28 грн. Згідно вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» поверненню позивачу з Державного бюджету України підлягає судовий збір в сумі 22366,52 грн.

Решта сплаченого позивачем при зверненні до місцевого господарського суду судового збору за позовними вимогами підлягає розподілу між позивачем та Відповідачем 1 пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Судом першої інстанції було враховано, що Верховним Судом при направленні справи на новий розгляд до господарського суду розподіл витрат за подання апеляційної та касаційної скарг не здійснювався, спір по справі виник внаслідок неправильних дій Відповідача 1, відповідно, судовий збір сплачений позивачем за подання апеляційної скарги в сумі 89516,70 грн та за подання касаційної скарги в сумі 119355,60 грн підлягає віднесенню на Відповідача 1 повністю. При цьому, судом враховано ті обставини, що вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляції не були предметом розгляду при первісному розгляді справи, а розмір судового збору, сплаченого позивачем за подання апеляційної та касаційної скарг, на момент вчинення відповідних дій відповідав вимогам закону.

Разом з цим, за наслідком нового розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим, в порядку ст. 129 ГПК України здійснив розподіл судових витрат по сплаті судового збору, поклавши такі витрати пропорційно задоволеним вимогам та стягнув з Відповідача 1 на користь позивача судовий збір за звернення до суду з позовом в сумі 20625,65 грн.

В ході апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних та стягнення з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у сумі 892 655,20 грн та 203 159,47 грн - 3% річних, а також про відмову у стягненні 181,85 грн інфляційних втрат та 15 922,02 грн трьох відсотків річних.

Оскільки апеляційна скарга Відповідача 1 не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.

Разом з цим, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат за подання позовної заяви пропорційно задоволеним позовним вимогам, а також стягнути з Відповідача 1 судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги ОСОБА_1 .

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задовольнити частково.

Викласти абз. 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18 в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка, Донецької області на користь ОСОБА_1 , м.Київ грошові кошти в сумі 1 375 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 892 655,20 грн та 3% річних в розмірі 203 159,47 грн, судовий збір за звернення до суду з позовом в сумі 37 069,72 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 89516,70 грн, судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 119 355,60 грн. В частині стягнення 181,85 грн інфляційних втрат та 15 922,02 грн - 3% річних у позові відмовити».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд.1; код ЄДРПОУ 00191075) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПП НОМЕР_1 ) 24 655,83 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.05.2024

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.О. Фоміна

Попередній документ

119329543

Наступний документ

119329545

Інформація про рішення:

№ рішення:	119329544
№ справи:	905/1926/18
Дата рішення:	15.05.2024
Дата публікації:	30.05.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (28.01.2025)
Дата надходження:	13.04.2021
Предмет позову:	Корпоративний спір

Розклад засідань:

Минулі засідання (31)

15.01.2020 11:30	Касаційний господарський суд
20.01.2021 09:30	Касаційний господарський суд
17.02.2021 11:30	Касаційний господарський суд
13.05.2021 14:30	Господарський суд Донецької області
30.05.2021 14:00	Господарський суд Донецької області
01.07.2021 14:00	Господарський суд Донецької області
30.08.2021 12:30	Східний апеляційний господарський суд
13.12.2021 12:45	Східний апеляційний господарський суд
31.10.2022 11:20	Господарський суд Донецької області
06.12.2022 13:00	Господарський суд Донецької області
20.12.2022 13:00	Господарський суд Донецької області
03.04.2023 14:00	Господарський суд Донецької області
01.05.2023 14:30	Господарський суд Донецької області
29.05.2023 14:00	Господарський суд Донецької області
08.06.2023 11:00	Господарський суд Донецької області
05.07.2023 13:15	Східний апеляційний господарський суд
25.07.2023 12:00	Господарський суд Донецької області
22.08.2023 14:00	Господарський суд Донецької області
25.09.2023 14:00	Господарський суд Донецької області
16.10.2023 14:15	Господарський суд Донецької області
20.12.2023 11:30	Східний апеляційний господарський суд
21.03.2024 16:00	Східний апеляційний господарський суд
15.05.2024 11:00	Східний апеляційний господарський суд
20.06.2024 12:00	Східний апеляційний господарський суд
23.07.2024 14:00	Касаційний господарський суд
11.09.2024 15:00	Касаційний господарський суд
25.09.2024 16:00	Касаційний господарський суд
13.11.2024 16:00	Касаційний господарський суд
04.12.2024 14:00	Касаційний господарський суд
21.01.2025 13:30	Господарський суд Донецької області
17.02.2025 13:00	Господарський суд Донецької області