Справа № 128/286/19
Іменем України
28 травня 2024 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.01.2019 за № 12019020100000037, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бендери (Молдова), громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, освіта середня спеціальна, раніше судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України,
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження, по якому проводиться судовий розгляд.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні 28.05.2024 подав заяву, у якій просить звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Зазначив, що свої інтереси бажає захищати самостійно, призначення захисника не потребує, розуміє, що звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі?статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою.
Прокурор Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні 28.05.2024 не заперечував з приводу задоволення заяви обвинуваченого, вважає, що наявні підстави для закриття кримінального провадження за строками давності.
Заслухавши клопотання та думки учасників судового провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 , будучи судимим за вчинення умисних кримінальних правопорушень, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та знову вчинив умисний кримінальний проступок за таких обставин.
Так, ОСОБА_4 був достовірно обізнаний, що відносно нього постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 06.04.2018 у справі № 128/765/18 встановлено адміністративний нагляд строком 1 рік та застосовано такі обмеження: заборона виходити з будинку (квартири) за місцем його проживання з 22 год 00 хв до 05 год 00 хв наступного дня; заборона відвідувати кафе, бари, ресторани, які реалізують алкогольні напої та розлив; заборона виїзду за межі району (міста) в особистих справах без дозволу поліцейського; з'являтися для реєстрації в територіальному органі Національної поліції два рази на місяць за місцем проживання. Однак ОСОБА_4 , діючи умисно, без будь-яких на те поважних причин, проявляючи небажання виконувати встановлені відносно нього обмеження щодо заборони залишення місця проживання в АДРЕСА_2 , в кінці листопада 2018 року, точний час і дату досудовим розслідуванням не встановлено, самовільно залишив вказане місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду. При цьому, в порушення вимог п. «в» ч. 1 ст. 9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» ОСОБА_4 жодними засобами не повідомив поліцейських, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця свого проживання та в порушення вимог постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 06.04.2018 у справі № 128/765/18 не з'являвся для реєстрації в територіальному органі Національної поліції за місцем проживання, що свідчить про свідоме бажання останнього ухилитися від адміністративного нагляду.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, тобто в порушенні правил адміністративного нагляду, що виразилось у самовільному залишенні особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною першою статті 285 КПК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом першим частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно з обвинувальним актом, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 395 КК України, вчинено ОСОБА_4 в кінці листопада 2018 року (точний час і дату досудовим розслідуванням не встановлено).
За статтею 395 КК України (порушення правил адміністративного нагляду), на момент вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 цього діяння, була передбачена відповідальність у вигляді арешту на строк до шести місяців.
Відповідно до ст. 395 КК України (порушення правил адміністративного нагляду), у редакції Закону України від 23.08.2023 №3342-IX, яка діє на даний час, передбачена відповідальність у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років.
Поширення дії нового закону на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності, - це і є зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Цей принцип ретроактивності (традиційний для міжнародного права) закріплено у статті 58 Конституції та визначено у статті 5 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Згідно зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 395 КК України, на даний час є кримінальним проступком, а станом на момент його вчинення це був злочин невеликої тяжкості.
Таким чином, у даному випадку суд застосовує закон про кримінальну відповідальність, який поліпшує становище особиобвинуваченого ОСОБА_4 .
Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, внаслідок спливу певного проміжку часу.
Строк давності - це передбачений статтею 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Частиною першою статті 49 КК встановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання.
Згідно з ч. 3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Тобто скоєння впродовж строку давності нового кримінального проступку чи нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або менш суворі за видом заходи примусу, не впливає на перебіг диференційованих строків давності.
Вчинення особою в межах передбаченого частиною першою статті 49 КК строку нового злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк і понад два роки, також не нівелює диференційованого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин. У цьому разі термін, передбачений частиною першою статті 49 КК, переривається і починає відраховуватися з моменту вчинення нового злочину. Тобто диференційований строк не замінюється на загальний, більш обтяжливий для особи, а лише відтерміновується його початок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20).
Судом установлено, що крім обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, згідно з обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_4 було вчинено 10.01.2019 інше кримінальне правопорушення, тому диференційовані строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності слід відраховувати з 10.01.2019.
Таким чином, строки давності по кримінальному правопорушенню, передбаченому ст. 395 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України на даний час віднесене до кримінального проступку, минули.
Частиною третьою статті 288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
З огляду на вищевикладене, враховуючи ті обставини, що ОСОБА_4 притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України на даний час віднесене до кримінального проступку, ОСОБА_4 було також вчинено 10.01.2019 інше кримінальне правопорушення, з 10.01.2019 минуло більше двох років, обвинувачений ОСОБА_4 не заперечує проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав і дає згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за ст. 395 КК України, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, тому заява обвинуваченого підлягає задоволенню.
Процесуальні витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувались.
Цивільний позов відсутній.
Керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 284-286, 288, 372 КПК України, суд -
Заяву обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань17.01.2019 за № 12019020100000037, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, - закрити на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
СУДДЯ ОСОБА_1