Справа № 674/552/24
Провадження № 2/674/338/24
(заочне)
23 травня 2024 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Шафікової Ю.Е.,
за участю секретаря Проценко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду у місті Дунаївці, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт-Капітал"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 71 542,00 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №820729367 від 01.08.2021 року у розмірі 71542,00 грн., що складається з суми заборгованості по тілу кредиту 17999,80 грн, суми заборгованості за відсотками 53542,20 грн., також прость стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн..
В обґрунтування позову посилається на те, що 01 серпня 2021 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір №820729367 у формі електронного документу. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV598МС. 01.08.2021 о 16:48:29 відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи. Позичальник підтвердив прийняття умов кредитування, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Відповідно до договору кредитодавець 01 серпня 2021 року перерахував кошти в сумі 18000,00 грн. на банківську карту відповідача, номер якої відповідач зазначив у анкеті.
28 листопада 2018 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором. 28.11.2019 року ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТзОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строкдоговору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
05.08.2020 року ТзОВ «Таліон Плюс» відступило вказане право вимоги для ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», уклавши з ним договір факторингу №05/0820-01.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишись без змін.
06.03.2024 року ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №06/03/24. Відповідно до акту прийому - передачі реєстру боржників від 06 березня 2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 71542,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором №820729367 від 01.08.2021 року в розмірі 71542,00 грн., з яких: сума заборгованості по тілу кредиту 17999,80 грн., сума заборгованості за відсотками 53542,20 грн.
Неможливість в досудовому порядку врегулювати спір, наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 12 квітня 2024 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» в судове засідання не з'явився, в поданій заяві просив розглянути справу у його відсутності, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, проти постановлення заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, а тому суд в порядку ст. 280 ЦПК України, ухвалив справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує позивач.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склались відносини зобов'язального характеру, що підтверджується укладеним договором кредиту та договорами факторингу.
Так, 01.08.2021 ОСОБА_1 подав заявку на отримання грошових коштів в кредит та уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір кредитної лінії №820729367, відповідно до п.п.1.1, 1,7 якого позичальнику надано кредит в сумі 18000 грн. на строк 30 днів від дати отримання кредиту до 31.08.2021 (дисконтний період). Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону ОСОБА_1 ..
Таким чином, сторони визначили можливість позичальника користуватися кредитними коштами в межах дисконтного періоду, а саме до 31.08.2021 року (п. 1.7).
Пунктом 1.8 Договору сторони погодили, що встановлений у п 1.7 Договору строк дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено, кількість продовження дисконтного пероду на умов визначених договором необмежена.
Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п 1.8 та 1.12.1 Договору. У будь якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.
Пунктом 4.3 сторони погодили, що проценти нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦПК України.
Відповідно до п. 1.9.1. Договору на період строку, визначеного п. 1.7. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 273,75 % річних , що становить 0,75 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.
Пунктом 1.9.2 передбачено, що за умови продовження Дисконтного періоду на умовах п 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною ставкою в розмірі 453,68% річних, що становть 1,24 % в день від суми кредиту.
Пунктом 1.9.3, визначено, що якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку передбаченому п 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних що становить 1,70% в день від суми кредиту за кожний день користування.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом, вказаного в п. 1.7. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.9.3 цього Договору.
Таким чином, сторони передбачили, що кредитними коштами ОСОБА_1 користується з огляду на наступні процентні стаки, які є встановленими для кожного періоду строку кредитування: дисконтна процентна ставка - 273, 75% річних ( 0,75% за кожний день), з натупного дня після закінчення Дисконтного періоду Індивідуальна процентна ставка - 453, 68 % річних ( 1,24% за кожний день), а також в разі після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної плати оплати процентів, Базова процентна ставка - 620,50% річних ( 1,70% за кожний день.)
Ухвалою суду від 12 квітня 2024 року витребовувались у АТ "ТАСКОМБАНК" первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують списання коштів із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю " Манівео швидка фінансова допомога" та зарахування їх на картковий рахунок №4149хххххххх 1019, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зокрема: 1) банківську виписку, що підтверджує переказ грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 та /або 2) платіжні доручення/інтрукції та підтвердження переказу грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 .
Однак, згідно повідомлення АТ "ТАСКОМБАНК" не може надати дану інформацію, оскільки необхідно надати перші 6 цифр номеру банківської картки.
Разом з тим, згідно платіжного доручення від 01 серпня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 отримав кредит 18 000 грн. в повному обсязі, тобто в межах погодженого розміру, відповідно до умов Договору.
28 листопада 2018 року між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 року, укладено Додаткову угоду №19 до зазначеного Договору факторингу № 28/1118-01, якою строк його дії продовжено до 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2020 укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року.
31 грудня 2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
На виконання вимог договору факторингу № 28/1118-01, ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передало ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» реєстр прав вимоги № 162 від 30.11.2021, зокрема, щодо кредитного договору від 01 серпня 2021 року № 820729367.
Крім того, 05 серпня 2020 року між ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк якого закінчується 04 серпня 2021 року.
Додатковою угодою № 2 від 03 серпня 2021 року, продовжено строк дії Договору факторингу № 05/0820-01 до 31 грудня 2022 року.
Додатковою угодою № 3 від 30 грудня 2022 року строк дії Договору факторингу № 05/0820-01 продовжено до 30 грудня 2024 року включно.
На виконання договору факторингу, ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» надано реєстр прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року, щодо відступлення фактору право вимоги щодо кредитного договору від 01 серпня 2021 року №820729367, згідно якого загальна заборгованість становить 71542,00 грн., з яких 17999,80 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 53542,20 грн. - сума заборгованості за відсотками.
06 березня 2024 року між ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №06/03/24, предметом якого є зобов'язання фактора передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт має відступити право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики) плату за позикою ( проценти за користування позикою та проценти на прострочну суму позики), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, праов на одержання яких належить клієнту.
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2 до договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками акт прийому-передачі підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.
Також в цей же день, ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», згідно умов укладеного Договору, отримало реєстр боржників від 06 березня 2024 року, в тому числі щодо кредитного договору від 01 серпня 2021 року №820729367, укладеного між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 .
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулась заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів факторингу, а тому до ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», перейшло право вимоги кредитного договору від 01 серпня 2021 року №820729367, укладеного між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» та ОСОБА_1 .
18.03.2024 року позивачем було надіслано ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень умов Договору, що підтверджується її копією №25770502204/ВМ, яка відповідачем не виконана.
ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», надало розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 820729367, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 станом на 30 травня 2023 року складає 71542,00 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 17999,80 грн., прострочена заборгованість за процентами - 53 542,20 грн.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, судом встановлено, що 01 серпня 2021 році відповідачем ОСОБА_1 укладено з ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір кредитної лінії №820729367, який укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та підписаний накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Кредитор виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, перерахувавши кошти в сумі 18000 грн. на платіжну картку, вказану відповідачем у заявці на отримання кредитних коштів, матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення коштів на погашення зобов'язань.Зокрема, відповідач не був позбавлена процесуальної можливості на спростування обставин щодо не перерахування йому коштів, надавши відповідну виписку по рахунку.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч.2 ст.1048 Цивільного кодексу Україниякщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Нормами ч.1 ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором та сплата процентів за користування ним.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Уклавши договір факторингу позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідача за кредитними зобов'язаннями за договором №820729367.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 17 999,80 грн., а оскільки ОСОБА_1 після закінчення Дисконтного періоду не сплачував відсотки за користування кредитними коштами, тому в даному випадку застосовується Базова процентна ставка - 620,50% річних ( 1,70% за кожний день) для нарахування процентів за весь період кредитування, починаючи від дня отримання кредиту, як це передбачено п 1.9.3 Договору. Тобто, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача нараховані відсотки у повному обсязі в межах позовних вимог в сумі 53 542, 20 грн.
Розмір заборгованості відповідачем не спростований, він не скористався правом та не подав до суду відзиву на позов та власних розрахунків, а тому наданий позивачем розрахунок судом приймається як достовірний, що відповідає стандарту доказування "більшої вірогідності». До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові по справі № 209/3103/21 від 25.01.2023.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
В зв'язку із задоволенням вимог позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір в розмірі 2147,20 грн.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VIвстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно достатті 19 Закону №5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Доказами в цивільному у судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Звертаючись до суду, позивач згідно вимог ст.134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на професійну правничу допомогу та становить 5000 грн.
Згідно договору про надання правничої допомоги №22/02/24-02 від 22 лютого 2024 року, ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» уклали договір щодо надання юридичної допомоги.
Згідно п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.8. даного договору, сторони погодили, що отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається на формі гонорару. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №22/02/24-02 від 22.02.2024. Гонорар оплачується клієнтом у разі досягнення адвокатом мети представництва. Гонорар сплачується готівкою або шляхом перерахування коштів в безготівковій формі на рахунок адвокатського бюро.
З протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №22/02/24-02 від 22.02.2024 слідує, що сторони погодили перелік видів правової допомоги та юридичного обслуговування та вартість послуг.
За наведених обставин, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді.
Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають відшкодуванню.
З урахуванням викладеного, із відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 280, 282, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт-Капітал" (місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд 4-А офіс 10, ЄДРПОУ 43541163) ) заборгованість за кредитним договором №820729367 від 01.08.2021 року в розмірі 71 542 (сімдесят одна тисяча п'ятсот сорок дві) гривні 21 коп., з яких тіло кредиту 17 999,80 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 80 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом 53 542 (п'ятдесят три тисячі п'ятсот сорок дві) гривні 20 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт-Капітал" (місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд 4-А офіс 10, ЄДРПОУ 43541163) ) понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 27 травня 2024 року.
Суддя Ю. Е. Шафікова