Справа№464/2390/24
пр.№ 3/464/1098/24
27.05.2024 року м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко Олена Валеріївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.173-2 КУАП,
ОСОБА_1 26 березня 2024 року о 16.18 год за адресою: АДРЕСА_1 вчинив психологічне насильство стосовно своєї невістки ОСОБА_2 , а саме: не пускав до квартири з її дітьми віком 7 та 14 років, висловлював словесні образи в сторону потерпілої, які спричинили у неї емоційну невпевненість та викликали побоювання за власну безпеку.
До такого висновку суддя дійшов з огляду на наступне.
У ст.280 КУАП закріплено обов'язок орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
За змістом ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 240/12/17 сформульовано правовий висновок про те, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно із положеннями КУАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Диспозицією ч.1 ст.173-2 КУАП передбачено вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Учинення ОСОБА_1 правопорушення стверджується наданими органами поліції та безпосередньо дослідженими суддею в порядку КУАП доказами у відповідності до ст.251 КУАП: протоколом про адміністративне правопорушення, формами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, заявою, повідомленням зі служби 102, письмовими поясненнями потерпілої, рапортом.
Аналіз зібраних у справі доказів, беручи до уваги відсутність сумніву у їх достовірності та правдивості, у сукупності та взаємозв'язку свідчить про достатність висновку про учинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУАП.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст.247 КУАП, та беззастережно спростовували даний висновок відсутні.
Наведених обставин порушник не спростував, не висловив бажання втілити надані КУАП права та жодних інших пояснень щодо адміністративного порушення, які б були предметом дослідження у суді, не надав. Будучи повідомленим про розгляд справи, правопорушник до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надходило та явку захисника для представлення інтересів не забезпечено. Тому відповідно до ч.1 ст.268 КУАП суддя вважає можливим розглядати справу у відсутності порушника, явка у даній категорії справ не є обов'язковою. Суддя оцінює таку поведінку правопорушника як небажання особисто приймати участі при розгляді справи у суді, оскільки з часу складення протоколу про адміністративне правопорушення, про що було достовірно відомо, жодним чином не цікавився станом слухання справи.
За вчинене порушник підлягає адміністративній відповідальності та при накладенні адміністративного стягнення відповідно до вимог ст.33 КУАП суддя враховує характер та обставини вчиненого, суспільну небезпеку правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, особу порушника. З огляду на наведене суддя вважає, що на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді штрафу, що буде згідно ст.23 КУАП достатньою та необхідною мірою відповідальності.
Оскільки на правопорушника накладено адміністративне стягнення, то відповідно до ст.40-1 КУАП з нього на користь держави підлягає до стягнення судовий збір. Обставини, які надавали право на звільнення від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст.40-1, 221, 283, 284 КУАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Реквізити для оплати штрафу: рахунок UA268999980313070106000013933, одержувач ГУК Львів/Львівська тг/21081100, код ЄДРПОУ: 38008294, банк одержувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), МФО 899998 (у порядку виконавчого провадження: стягувач Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області, адреса: 79005, м.Львів, вул.К.Левицького, 18, код ЄДРПОУ 38008294).
Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (у порядку виконавчого провадження: стягувач Державна судова адміністрація України, адреса: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред'являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО