Справа №463/3972/24
Провадження №1-кс/463/3544/24
24 травня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 29.03.2024 про закриття кримінального провадження №12024142360000076 від 30.01.2024 за ознаками кримінального провопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-
ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді зі скаргою на постановудізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 29.03.2024 про закриття кримінального провадження №12024142360000076 від 30.01.2024 за ознаками кримінального провопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, просила скасувати зазначену постанову з мотивів та підстав викладених у скарзі.
Скаргу мотивує тим, що відділом дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №12024142360000076 від 30.01.2024 за ознаками кримінального провопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. 29.03.2024 дізнавчем відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження. Вважає вказану постанову необгрунтованою та безпідставною, тому просить її скасувати.
Скаржник на розгляд скарги не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. Разом з тим ОСОБА_3 подано заяву про слухання справи у її відсутності.
Враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, а положеннями ч.3 ст.306 КПК України хоч і визначено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, але наслідки неявки у судові засідання такої не визначено, з врахуванням клопотання скаржника, слідчий суддя вважає, що скаргу слід розглянути у відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів. Як передбачено ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, принципи верховенства права та законності застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Він звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, якою сформовано критерії визначення розумності процесуальних строків у кримінальному провадженні, зокрема, Рішення ЄСПЛ у справі "Кениг проти Федеративної республіки Німеччини". Відповідно до п. 99 цього рішення: "розумний строк розгляду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод оцінюється з огляду на обставини справи. Вивчаючи розумність строків кримінального процесу, суд звертає увагу (поміж іншим) на складність справи, поведінку заявника та рух справи в судах. Однак, затримки, викликані труднощами справи, самі по собі не виправдовують тривалість судового розгляду.
Суб'єкт оскарження за викликом не з'явився, скерував до суду матеріали кримінального провадження для огляду та дослідження.
У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження.
Згідно з ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 3 ч. 1 з, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Як вбачається з матеріалів скарги в провадженні дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області, ОСОБА_4 , перебувало кримінальне провадження№12024142360000076 від 30.01.2024 за ознаками кримінального провопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Постановою дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області, ОСОБА_4 , від 29.03.2025 вказане кримінальне провадження було закрито.
Частини 1, 2 ст. 22 КПК України передбачають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження з підстав неправильності та неповноти досудового розслідування, слідчий суддя вважав за необхідне з метою перевірки доводів заявника оглянути матеріали кримінального провадження та надати правову оцінку процесуальним діям дізнавача під час проведення досудового розслідування, за наслідками яких була винесена оскаржувана постанова. Судом досліджено той факт, що дізнавачем допитана в якості потерпілої ОСОБА_3 , в якості свідка ОСОБА_5 , окрім цього в якості свідків допитано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . До матеріалів кримінального провадження долучено висновок експерта, згідно якого слідує, що потерпілій нанесено тілесні ушкодженян, які відносяться до легкого ступення тяжкості, однак дізнавачем не зв'ясовано фактичних обставин по справі та винесено постанову про закриття кримінального провадження. Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту свої прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України). Слідчий суддя звертає увагу, що обов'язковими елементами складу злочину є суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт та об'єктивна сторона. Висновок про закриття кримінального провадження можливий за відсутності складу злочину у разі, якщо в діянні відсутній хоча б один із наведених елементів.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, слідчий, дізнавач зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
За таких обставин, оскільки дізнавачем досудове провадження здійснено без перевірки всіх обставин кримінального провадження, які мають значення для об'єктивного та повного розслідування, а тому постанова є передчасною, а відтак її слід скасувати.
Керуючись вимогами ст.ст.303, 306, 307, 372 КПК України, -
скаргу задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 29.03.2024 про закриття кримінального провадження №12024142360000076 від 30.01.2024 за ознаками кримінального провопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1