Дата документу 27.05.2024 Справа № 331/2109/23
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 331/2109/23 Головуючий у 1 інстанції: Жукова О.Є.
Пр. № 22-ц/807/906/24Суддя-доповідач Гончар М.С.
27 травня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2024 року
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом (т.с.1 а.с.1-50), в якому просила змінити, призначений постановою Запорізького апеляційного суду від 25 серпня 2022 у справі 323/2198/21 розмір аліментів, стягнутих з відповідача ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на частину доходу відповідача, а також визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю.
В обґрунтування свого позову позивач зазначала, з відповідачем перебувала у шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 серпня 2022 у справі 323/2198/21 стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/8 частини доходу.
У зв'язку з воєнним станом в країні, позивачка вимушена була покинути все нажите, майно, змінити звичний спосіб життя, втратила роботу. Наразі позивачка з сином проживає в орендованій квартирі, в якій створені всі умови для проживання. Вартість оренди становить 15000,00 на місяць.
Орієнтовний розрахунок витрат позивачки на сина, складає 30000,00 грн. на місяць, який складається з витрат на їжу (близько 10000,00 грн.), витрат на одяг та взуття (близько 5000,00 грн.), витрат на приладдя для навчання (близько 5000,00 грн.), витрати на репетиторів (близько 1000,00 грн.), витрат на лікування (близько 2000,00 грн.), витрат на дозвілля та відпочинок (близько 4000,00 грн.), витрат на іграшки (близько 2000,00 грн.), витрат на облаштування дитячої кімнати (близько 2000,00 грн.) та інші.
Зараз, позивачка з сином, проживають в більшій мірі за рахунок заощаджень, які закінчуються. Щомісячна допомога від держави становить 2000,00 грн. на позивачку та 3000,00 грн. на сина місяць, яких не вистачає.
Окрім витрат на проживання, позивачка несе витрати і на лікування дитини. Так, дитина страждає на бронхіт, тонзиліт, еденовірусний ентерит, лікування яких ускладнюється зміною місця проживання, пошуком лікарів та засобів лікування, походження численних досліджень для лікування.
Вказані обставини свідчать про погіршення матеріального стану позивачки, у зв'язку з чим, вимушена звернутися до суду з вимогою про збільшення розміру аліментів.
Крім того, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визначення місця проживання малолітнього сина з нею, зазначила, що проживання дитини разом із матір'ю відповідає інтересам дитини, вона має можливість забезпечити їй належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням сина.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_5 (т.с.1 а.с.51).
Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.54-55) провадження у цій справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2023 року (т.с. 1 а.с. 102-103) позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про збільшення розміру аліментів, визначення місця проживання дитини в частині позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю - залишено без розгляду, а також виключено зі складу учасників справи Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15лютого 2024 року (т.с.1 а.с.223-229) року позов позивача у цій справі задоволено.
Змінено призначений за постановою Запорізького апеляційного суд від 25 серпня 2022 р. у справі № 323/2198/21, розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - на аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), щомісяця але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП) на користь держави судовий збір 1073,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі (т.с.2 а.с.1-10) просив рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с.2 а.с.11).
Ухвалою апеляційного суду (т.с.2 а.с.23) провадження за вищезазначеною справою відкрито 28 березня 2024 року, дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (т.с.2 а.с.24).
Оскільки, згідно зі ст. 274 ч. 1 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
В силу вимог ст. 19 ч. 6 п. 3 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру…, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно зі ст. 368 ч. 1 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно зі ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
22 листопада 2023 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах. Так, КСУ визнав неконституційними пункти 1, 5 ч. 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу, які визначають, що малозначними справами є: 1 - справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - тобто, станом на 2023 рік 268400,00 грн.; 5 - справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує 250 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, 671000,00 грн. Зокрема, КСУ зазначив, що установлення у процесуальному законі розміру ціни позову як критерію для віднесення справи до категорії малозначних має бути ґрунтовано на принципові домірності, що зобов?язує державу визначити в Кодексі такий розмір ціни позову, який не буде надмірним для обраної мети та не спотворить розуміння справи як малозначної для особи. Разом з тим, визначені розміри ціни позову як критерії віднесення справи до категорії малозначних у сумах 268400,00 грн. та 671000,00 грн. є не лише значними, а й перевищують установлені в законі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати. Зокрема, визначений у пункті 1 ч. 6 статті 19 ЦПК розмір ціни позову перевищує 40 мінімальних заробітних плат та дорівнює 8 рокам одержання особою виплат у разі, якщо ці виплати дорівнюватимуть розміру прожиткового мінімуму. За пунктом 5 ціна позову перевищує 100 мінімальних заробітних плат та дорівнює 20 рокам одержання особою виплат у розмірі прожиткового мінімуму. Ці пункти утрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення КСУ цього Рішення, тобто, у травні 2024 року. До того часу Верховній Раді треба привести нормативне регулювання, установлене цими пунктами ЦПК у відповідність до Конституції та цього Рішення КСУ.
Позивач не скористалась своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі у встановлений апеляційним судом строк та станом на час розгляду цієї справи апеляційним судом взагалі.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
В автоматизованому порядку 27.05.2024 року суддями Бєлкою В.Ю. та ОСОБА_6 у цій справі замінено суддю ОСОБА_7 (у зв'язку із звільненням останньої у відставку) та ОСОБА_8 (у зв'язку із перебуванням останньої у тривалій відпустці (т.с.2 а.с.38-39).
В силу вимог ст. 36 ч. 4 ЦПК України …рішення … судді в інших справах… не може бути підставою для відводу. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 150, 180, 181, 192 СК України, ст.ст. 3-4, 11-13, 19, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 279 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 19.06.2018 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Дніпровським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Київ (ст. 82 - ч. 4 ЦПК України - т.с. 1 а.с.26).
Від шлюбу сторін у цій справі є неповнолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.с.1 а.с.25).
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 23.12.2020 року шлюб розірвано (ст. 82 - ч. 4 ЦПК України - т.с. 1 а.с.26).
Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у справі № 323/2198/21 (головуючий суддя Маловічко С.В., судді Гончар М.С. та Подліянова Г.С., копія т.с. 1 а.с. 26-35) постановлено: «Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2022 року змінити, зменшивши стягнутий судом розмір аліментів з частки від доходу відповідача до 1/8 частки, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту подання позову - 20.08.2021 року і до досягнення дитиною повноліття (т.с.1 а.с.26-31).
Ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В силу вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Ч. 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо збільшення розміру аліментів, позивач послалася на погіршення свого матеріального стану, пошкодження житла внаслідок збройної агресії Російської Федерації, втрату відповідачем роботи тощо.
Ст. 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.
Зазначені висновки викладені у постанові Верховного суду від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації, житло позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 пошкоджене та непридатне до експлуатації, про що свідчить повідомлення про пошкоджене або втрачене нерухоме майно з Єдиного порталу державних послуг Дія від 16.05.2023 року (т.с. 1 а.с.219).
ОСОБА_1 вимушена винаймати житло, наразі мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . Вартість оренди житла складає 15000,00 грн. на місяць, що підтверджено договором оренди житлового приміщення від 10 вересня 2022 року (т.с.1 а.с.12-15).
Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій, позивачкою здійснюється оплата за підготовчі курси Бібік Родіона. Так, 10.04.2022 року було сплачено 590,00 грн., 15.11.2022- 1000,00 грн. (т.с.1 а.с.36-37).
Також, позивачкою, яка з 1 кварталу по 2 квартал 2022 року жодних доходів не мала (т.с.1 а.с.44), здійснювалися витрати на придбання одягу для дитини канцелярських товарів на загальну суму 5963,00 грн., що підтверджено копіями фіскальних чеків (т.с.1 а.с.38-39).
Крім того, в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 згідно із наказом «Про звільнення» № 354-к від 17.08.2023 року був звільнений з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СЕРВІС», наразі сплачує аліменти в сумі 3000,00 грн. щомісячно (т.с.1 а.с.213-216).
Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що у нього відбулася зміна матеріального стану через втрату житла, переїзд до м. Запоріжжя та звільнення відповідача з роботи.
Крім того, Запорізький апеляційний суд у постанові від 25 серпня 2022 року вважав за доцільне визначення аліментів у 1/8 частці від заробітку відповідача, оскільки це буде становити із наявного на той час у відповідача офіційного заробітку за основним офіційним його місцем роботи суму 8275,00 грн. і ця сума на той час була втричі більшою від прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років.
Однак, наразі (станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції) судом першої інстанції встановлено, що відповідач офіційно не працює, аліменти в розмірі визначеному постановою Запорізького апеляційного суду у справі № 323/2198/21 не сплачує, що спростовує доводи ОСОБА_2 викладені у відзиві щодо отримання позивачем аліментів у сумі 8000,00 грн. щомісячно.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у цій справі.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 дублюють доводи його заперечень проти позову у цій справі у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Судом першої інстанції правильно було встановлено, що погіршення майнового стану позивача у цій справі у вищезазначений спосіб, як одержувача аліментів на неповнолітню дитину, після прийняття вищезазначеної постанови апеляційного суду 25.08.2022 року в іншій справі, підтверджено стороною позивача у цій справі належними допустимими доказами.
Крім того, саме обов'язок відповідача ОСОБА_2 , як повнолітнього працездатного без інвалідностей та без утриманців батька (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача суду не надані), утримувати свою неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ст. 6 ч. 1 СК України - правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття) має виконуватись незалежно від того, чи працює (не працює) він на свій розсуд, є (чи немає) у нього доходи для цього тощо.
Безспірним є право дитини на отримання від кожного із батьків в силу вимог ст. 141 СК України саме на частину заробітку (доходу) платника аліментів (ст. 161 ч. 1 п. 4 ЦПК України (Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ).
Відповідач не надав суду у цій справі взагалі доказів того, що у нього є інші діти, та зокрема неповнолітні, окрім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази того, що відповідач станом на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення (15 лютого 2024 року) у цій справі офіційно був працевлаштований (оскільки судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідач був звільнений з 17.08.2023 року з попереднього офіційного місяця роботи ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» - т.с. 1 а.с.211) та мав якійсь офіційний постійний дохід, від якого можна б було розрахувати, скільки саме складає частина розміру аліментів на неповнолітню дитину у цьому доході відповідача.
Так як дитина хоче їсти та пити кожного дня, дитині потрібний одяг постійно відповідно до пори року (зима, літо, осінь, весна) та віку дитини, дитину лікувати треба саме тоді, коли вона хворіє, та інш., а не тоді, коли повнолітній працездатний батько вирішить на свій розсуд піти кудись працювати і отримувати будь-який офіційний дохід.
Оскільки, розмір аліментів у частці від доходу відповідача, який не працював (не працює) чи одержує заробіток (дохід) в іншій державі, може бути визначений, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (в якій зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника).
Таким чином, розмір та період аліментів на дитину, збільшений судом першої інстанції оскаржуваним рішенням до частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, як батька, щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання оскаржуваним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, правильно, з додержанням вимог ст. ст. 181 ч. 3 абз. 2, 182 ч. 2, 192 СК України.
Вказаний збільшений розмір аліментів є розумним, справедливим, достатнім, відповідає інтересам дитини і не порушує прав відповідача, як платника аліментів.
Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні на стороною відповідача апеляційному суду не надані..
Виключним правом позивача ОСОБА_1 , як одержувача аліментів, є визначення способу стягнення аліментів у цій справі саме у частці від заробітку (доходу) відповідача, як батька.
Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, розглядав дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Відповідач та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову позивача та, відповідно, у спростування позову позивача у цій справі.
Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача.
Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Однак, апеляційним судом встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Також, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України в разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз'яснити учасникам цієї справи, що вони не позбавлені права у подальшому вирішувати питання про зміну (зменшення чи збільшення) розміру аліментів у позасудовому чи судовому порядку окремо від цієї справи в разі зміни обставин, які стали підставою для ухвалення судового рішення у цій справі, у порядку, передбаченому ст. 192 СК України.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 27.05.2024 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Бєлка В.Ю.Онищенко Е.А.