Справа № 308/13775/19
Іменем України
16 травня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - Джуги С.Д.
суддів - Кожух О.А., Собослоя Г.Г.
з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Биркович Олександр Івановича, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 липня 2020 року у складі судді Деметрадзе Т.Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячної заробітної плати, індексації, компенсації, три відсотків річних, моральної та матеріальної шкоди, -
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячної заробітної плати, індексації, компенсації, три відсотків річних, моральної та матеріальної шкоди.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 працює в Мукачівському загоні воєнізованої охорони з 25 квітня 2005 року на посаді стрільця СК ВОХР на станції Чоп, що підтверджується чинним посвідченням ЛВ-№ 633325, а також індивідуальним дозволом на право використання відомчої вогнепальної зброї № 226 від 06.10.2014 року з терміном дії до 06.10.2020 року.
Позивач вказує, що наказом начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» № 185/од від 29.07.2019 року його відсторонено від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України до отримання індивідуального дозволу на право використання відомчої вогнепальної зброї. У зв'язку із зазначеним вважає дії та рішення начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони» ОСОБА_2 є протиправними і незаконними, оскільки в нього наявний діючий дозвіл, що дає право працювати та даний індивідуальний дозвіл ніким не скасований.
Більше того, у вищевказаному наказі № 185/од від 29.07.2019 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи наявне посилання на лист Ужгородського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області від 21.06.2019 року № 3587/106/25/2-2019 де зазначено, що він позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов'язків згідно індивідуального дозволу до вирішення питання стосовно нього в судовому порядку, як особі, якій повідомлено про підозру в вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Позивач звертає увагу на те, що на даний час жодним процесуальним документом громадянин ОСОБА_1 не позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов'язків згідно індивідуального дозволу і у оскаржуваних нами наказах відсутня з цього приводу інформація. Індивідуальний дозвіл на право носіння револьвера № НОМЕР_1 (копія додається ) дійсний до «06» жовтня 2020 року та ніким не вилучався.
Також, ним 21 червня 2019 року було надіслано заяву стосовно незаконних дій поліції в рамках кримінального провадження, які на думку позивача вчинені шляхом направлення 20 травня 2019 року за № З010/106/25/2- 2019 полковником поліції ОСОБА_3 листа начальнику СК ВОХР на ст. Чоп ВСП «Мукачівський загін воєнізованої охорони» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» В.В.Мучички та начальнику ВСП «Мукачівський загін воєнізованої охорони» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» С.Ф.Ганьковичу.
В подальшому, неправомірні дії відповідача продовжились 07 серпня 2019 року, коли при виході на роботу позивач отримав другий наказ № 191/од від 07 серпня 2019 року «Про відсторонення від роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_1 в зв'язку з непроходженням періодичного медичного огляду» підписаний начальником загону ОСОБА_2 . Того ж дня він отримав направлення для проходження медичного огляду, який він успішно пройшов і 09 серпня 2019 року офіційно надав відповідачу Висновок медичної комісії про придатність до роботи за професією посадою за ДК 003:2005 у тому числі у несприятливих умовах праці.
Однак, відповідач по справі і в подальшому після отримання Висновку медичної комісії від 09.08.2019 року про проходження ОСОБА_1 періодичного медичного огляду про придатність до роботи за професією умисно не скасовує зазначений другий неправомірний наказ і не допускає позивача до роботи.
Вважає вищезазначені два накази № 185/од від 29 липня 2019 року та № 191/од від 07 серпня 2019 року «Про відсторонення від роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_1 » незаконними і такими, що винесені в порушення вимог КПК України, адже слідчий в порядку вимог КПК України не звертався до суду з відповідним клопотанням про відсторонення підозрюваного ОСОБА_1 від займаної посади.
Зазначає, що він кожне своє чергування згідно встановленого графіку приходить на роботу, має постійне місце проживання, не позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов'язків, оскільки згідно індивідуального діючого дозволу має допуск до носіння зброї до жовтня 2020 року.
Через вищезазначені два накази не може виконувати свої службові обов'язки стрільця СК ВОХР на станції Чоп по здійсненню охорони залізничних вантажів і з 20 травня 2019 року по теперішній час йому не нараховується заробітна плата, через що позивач по справі знаходиться у тяжкому матеріальному становищі. Разом з цим, не надходять відрахування із заробітної плати позивача до Пенсійного Фонду України. Через відсутність грошових коштів не може лікувати свою 86-річну хвору маму ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час перебуває на його утриманні.
У зв'язку з тим, що на даний час у кримінальному провадженні № 42019071030000023 винуватість позивача ОСОБА_1 не доведена, рішення суду щодо його відсторонення від роботи немає, вважає, що подальших підстав не допуску до роботи та не нарахування заробітної плати немає.
Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив суд:
1) визнати незаконними та скасувати накази начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT № 191/од від 08.08.2019 р. «Укрзалізниця» та № 185/од від 29.07.2019 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи на підставі ст.46 КЗпП України; 2) стягнути із відповідача середньомісячну заробітну в розмірі 11 550,47 гривень із 20 травня червня 2019 року по дату набрання рішення суду законної сили; 3) стягнути індексацію та компенсацію вчасно невиплаченої заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку; 4) стягнути із відповідача згідно ст.625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми вчасно невиплаченої позивачеві заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку; 5) стягнути завдану моральну шкоду в розмірі 75000 гривень; 6) стягнути завдану матеріальну шкоду в розмірі 25000 гривень; 7) зобов'язати керівництво ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» провести компенсацію втрати частини заробітної плати ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтуванні позову та не надав належної правової оцінки, та неправомірно відмовив у задоволенні заявленого позову.
У відзиві на апеляційну скаргу акціонерне товариство «Україська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судове засідання апелянт ОСОБА_1 , його представник адвокат Биркович О.І. не з'явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Адвокат Биркович О.І. надіслав суду чергове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою, зазначивши, що медичний висновок буде надано.
З приводу неявки в судове засідання позивача та його представника - адвоката Биркович О.І. слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційне провадження за поданою апеляційної скаргу відкрито ухвалою судді - доповідача Готри Т.Ю. від 03.09.2020 року.
Внаслідок звільнення з посади судді ОСОБА_5 у зв'язку з відставкою, протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.10.2023року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Джуга С.Д., судді Кожух О.А., Собослой Г.Г. У період з 15.10.по 22.10.2023 року суддя Кожух О.А. перебувала у відпустці. Ухвалою колегії суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А., Собослоя Г.Г. від 23.10.2023 року дану справу прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду на 17.01.2024 року. Адвокат Биркович О.І. 17.01. 2024 року подав суду письмову заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з повітряною тривогою. Розгляд справи відкладено на 06.03.2024 року. В судове засідання 06.03.2024 року позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Биркович О.І. не з'явилися. Адвокат Биркович О.І. подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою. Клопотання ОСОБА_6 задоволено, розгляд справи відкладено на 10.04.2024 року. В судове засідання 10.04.2024 року позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Биркович О.І. не з'явилися. Адвокат Биркович О.І. подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою. Клопотання ОСОБА_6 задоволено, розгляд справи відкладено на 16.05.2024 року. В судове засідання 16.05.2024 року позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Биркович О.І. в черговий раз не з'явилися. Адвокат Биркович О.І. в черговий раз подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою, доказів поважності причин суду не надав.
Згідно з ч.3 п.п.10,11 ст.ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.1, ч.2 п.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що апеляційне провадження у даній справі відкрито у вересні 2020 року, розгляд справи неодноразово відкладався через неявку позивача та його представника - адвоката Биркович О.І., колегія суддів дійшла висновку, що процесуальна поведінка позивача, який жодного разу в судове засідання не з'явився, та його представника, який неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи, спрямована на затягування і перешкоджання розгляду справи, суперечить завданню цивільного судочинства і є зловживанням процесуальними правами, а тому відхиляє клопотання представника ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи, та вважає за можливий розгляд даної справи у відсутності позивача (апелянта) та його представника.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Сковородько А.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на обставини, які наведені у відзиві на апеляційну скаргу.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з його безпідставності.
З даними висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.
Матеріалами справи установлено, що ОСОБА_1 працює в Мукачівському загоні воєнізованої охорони на посаді стрільця 4 р СК ВОХР на станції Чоп, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 .
Згідно наказу начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» ОСОБА_2 № 185/од від 29.07.2019 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп з дати виходу на роботу на підставі ст. 46 КЗпП України до отримання ним індивідуального дозволу на право використання відомчої вогнепальної зброї. З даним наказом позивач ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власний підпис на наказі.
Підставою для винесення вказаного наказу № 185/од від 29.07.2019 року став лист начальника Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області №3587/106/25/2-2019 від 21.06.2019 року.
Згідно вказаного листа начальника Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області №3587/106/25/2-2019 від 21.06.2019 року ОСОБА_3 відділенням поліції повідомлено, що ОСОБА_1 позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов'язків згідно індивідуального дозволу, до вирішення питання стосовно нього в судовому порядку, як особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.
Листом № 451/106/25/2-2020 від 21.01.2020 року Ужгородське районне відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області додатково підтвердило те, що ОСОБА_1 позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов'язків, перебуваючи на посаді стрільця, до вирішення питання стосовно нього в судовому порядку як особі, які повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні №42019071030000023 від 10.05.2019 року.
Наказом начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» ОСОБА_2 №191/од «Про відсторонення від роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_1 в зв'язку з непроходженням періодичного медичного огляду» від 07 серпня 2019 року, відсторонено від роботи стрільця4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_1 з 07. 08.2019 року на підставі ст. 46 КЗпП України до пред'явлення ним документа про проходження ним медичного огляду.
Підставою для винесення вказаного наказу №191/од від 07.08.2019 року стало непроходження ОСОБА_1 періодичного огляду з 07.08.2019 року до пред'явлення ним документа про проходження медичного огляду.
Згідно висновку медичної комісії 09.08.2019 року ОСОБА_1 придатний до роботи за професією (посадою) за ДК 003:2005 стрілець, у тому числі у несприятливих умовах праці.
Частиною першою ст. 3, ст.4 КЗпП України встановлено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
За змістом даної статті відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових відносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним трудових обов'язків і права на працю. Усунення від роботи проводиться власником на підставі виявленого ним факту, через який власник має право усунути або зобов'язаний усунути працівника від роботи, на підставі наказу роботодавця. Під час відсторонення від роботи дія трудового договору не припиняється, однак працівник тимчасово до роботи не допускається, заробітна плата йому не нараховується.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Охорона вантажів і об'єктів залізничного транспорту, нагляд за дотриманням вимог пожежної безпеки, ліквідація пожеж на залізничному транспорті загального користування, розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень здійснюються відомчою воєнізованою охороною АТ "Укрзалізниця", працівники якої під час виконання службових обов'язків мають права, які передбачені Положенням про відомчу воєнізовану охорону АТ "Укрзалізниця" та чинним законодавством України, застосовувати вогнепальну зброю та спеціальні засоби (наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини) у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством України, а також гарантії правового та соціального захисту.
Положення про відомчу воєнізовану охорону АТ "Укрзалізниця" затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно з посадовою інструкцією стрільця4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_1 , яка ним підписана і з якою його ознайомлено, він у своїй діяльності керується керівними документами Укрзалізниці, у тому числі Керівництвом з організації служби стрілецьких та стрілецько-пожежних підрозділів відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Укрзалізниці від 28.12.2005 №003- Ц/ДСК (Керівництво №003- Ц/ДСК), Положенням про придбання, перевезення, облік, зберігання та застосування вогнепальної зброї та боєприпасів до неї підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1336 від 24.12.2009 (Положення №1336).
Згідно із пунктами 4.3, 4.3.1 Керівництва №003- Ц/ДСК «чатовим називається озброєний вартовий, який виконує бойове завдання з охорони й оборони дорученого йому поста. Чатовий на посту повинен мати зброю зарядженою і в положенні: револьвер (пістолет) - в кобурі на поясі».
Відповідно до п.8.1 Положення №1336 зброя та боєприпаси видаються особам рядового, начальницького складу відомчої воєнізованої охорони згідно із нормами тільки після складання заліку з поводження, використання, застосування та зберігання зброї та боєприпасів і отримання від органів внутрішніх справ індивідуального дозволу на право використання вогнепальної зброї.
Умови та порядок видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, облік, охорону, носіння, перевезення і використання зброї визначено Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, яка затверджена наказом МВС №622 від 21.08.1998 року.
За приписами пункту 5 вказаної Інструкції у разі наявності обставин, що перешкоджають одержанню згоди на укладення трудових договорів на виконання робіт, пов'язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, орган поліції у письмовій формі в місячний строк із дня надходження матеріалів повідомляє про це керівників цих підприємств, установ, організацій.
Матеріалами справи доведено, що Ужгородським відділенням поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області листом №3587/106/25/2-2019 від 21.06.2019 року повідомлено, що стрілець 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_1 позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов'язків згідно індивідуального дозволу, до вирішення питання стосовно нього в судовому порядку, як особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.
Згідно пункту 8.15 Положення про придбання, перевезення, облік, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1336 від 24.12.2009 року у разі відмови органу внутрішніх справ видати індивідуальний дозвіл на право використання відомчої вогнепальної зброї працівнику відомчої воєнізованої охорони він не може бути допущений до виконання охоронних функцій.
З врахуванням вищенаведеного судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки ОСОБА_1 згідно його посадової інструкції повинен мати вогнепальну зброю і при виконанні своїх трудових обов'язків має право її застосовувати, та згідно повідомлення Ужгородського районного відділення поліції він позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов'язків, начальником ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» ОСОБА_2 , наказ №185/од від 29.07.2019 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи видано правомірно і на законних підставах.
В суді першої інстанції також встановлено і не оспорюється сторонами, що керівництвом виробничого структурного підрозділу «Мукачівський загін воєнізованої охорони» неодноразово, на термін відсторонення ОСОБА_1 від роботи до отримання права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов'язків, пропонував останньому інші вакантні посади, які не потребують дозволу на використання зброї, однак від таких позивач відмовлявся.
Листом № 451/106/25/2-2020 від 21.01.2020 року Ужгородське районне відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області додатково підтвердило те, що ОСОБА_1 позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов'язків, перебуваючи на посаді стрільця, до вирішення питання стосовно нього в судовому порядку як особі, які повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні №42019071030000023 від 10.05.2019 року.
Наказ №191/од від 07.08.2019 року про відсторонення ОСОБА_1 відповідачем також винесено правомірно, оскільки на момент його винесення у ОСОБА_1 був відсутній документ про проходження ним медичного огляду. Відсторонення за даним наказом, як вбачається зі змісту самого наказу, мало місце до настання певної події, а саме до пред'явлення ним документа про проходження медичного огляду.
Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 надав висновок медичної комісії 09.08.2019 року, згідно з яким він придатний до роботи за професією (посадою) за ДК 003:2005 стрілець, у тому числі у несприятливих умовах праці. Таким чином відсторонення за даним наказом тривало до 09.08.2029 року, після чого втратило чинність. Натомість, наказ про допуск до виконання трудових обов'язків відповідачем не міг бути виданий, оскільки існував інший факт не допуску позивача до роботи - позбавлення індивідуального дозволу на право носіння та використання відомчої вогнепальної зброї.
Частиною першою ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1ст. 1 Закону України «Про оплату праці», визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору та підставі трудового договору.
Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Аналіз положень вищевказаних норм права дає підстави суду для висновку, що заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахунково-платіжна відомість.
Тобто, заробітна плата виплачується працівникові саме за виконану роботу.
Оскільки накази про відсторонення позивача від роботи винесено правомірно, відсутні передбачені законом підстави для стягнення з відповідача середньої заробітної плати.
Окрім того, позивач у заявленому позові просив стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату із 20 червня 2019 року.
Згідно Довідки про знаходження у відпустках та тимчасову непрацездатність стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_1 в 2019 року від 16.01.2020 року, ОСОБА_1 згідно наказу №218 від 20.05.2019 з 23.05.2019 по 23.06.2019 знаходився у щорічній відпустці; згідно листка непрацездатності серії АДХ №9867093 з 24.06.2019 по 03.07.2019 ОСОБА_1 знаходився на лікарняному; згідно наказу №334 від 04.07.2019 з 04.07.2019 по 02.08.2019 ОСОБА_1 знаходився у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за хворими рідними по крові або шлюбу, за медичним висновком. Тобто, позивач з 23 травня 2019 по 02 серпня 2019 не виконував свою трудову функцію з підстав, незалежних від відповідача, а в послідуючому не виконував трудову функцію у зв'язку з відстороненням, в зв'язку з чим відсутні передбачені законом підстави для стягнення заробітної плати.
Оскільки вимоги про стягнення індексації, компенсації, три відсотків річних, моральної та матеріальної шкоди є похідними від вимог щодо визнання незаконними і скасування оспорюваних наказів та стягнення заробітної плати, суд першої інстанції у їх задоволенні обґрунтовано відмовив.
З врахуванням вищенаведеного, суд першої дійшов правильних висновків про недоведеність порушення відповідачем трудових прав позивача та безпідставність заявленого позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються на помилковій оцінці обставин та фактів, які входять в предмет доказування у даній справі та неправильному тлумаченні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому не заслуговують на увагу.
Таким чином суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Биркович Олександр Іванович, залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 27 травня 2024 року.
Головуючий:
Судді: