Справа № 146/541/24
Провадження № 33/801/475/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.
Доповідач: Панасюк О. С.
27 травня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Постановою судді Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн 00 к. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що 30 березня 2024 року о 18 год 20 хв. по вул. Незалежності у с. Вапнярка Вінницького району Вінницької області він керував транспортним засобом «ЗАЗ TF 69 YO», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив скасувати постанову судді Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2024 року, а провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували ту обставину, що він керував транспортним засобом та був зупинений під час руху. Наявний в матеріалах справи відеозапис свідчить про те, що коли до нього під'їхали працівники поліції він керування транспортним засобом не здійснював, автомобіль в цей час був вимкнений, а тому факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є не доведеним. Вказував на розбіжності в часі складання протоколу про адміністративне правопорушення з часом, зазначеним на відеозаписі. Крім того у протоколі не зазначено, що йому пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, від проходження якого він відмовився. Звертав увагу на те, що він не був проінформований про порядок застосування спеціального технічного засобу і йому не був наданий сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а також він не був належним чином направлений до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 258622 від 30 березня 2024 року 30 березня 2024 року о 18 год 20 хв. по вул. Незалежності у с. Вапнярка Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ TF 69 YO», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Протокол складений уповноваженою особою, а його зміст відповідає вимогам статті 256 КУпАП, протокол підписаний особою, яка його склала.
ОСОБА_1 своїм правом надати пояснення не скористався, відмовившись при цьому від його підписання. Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції в протоколі не вказав.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 КУпАП, відповідно до Інструкції № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі - Порядок), відповідно до яких особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (пункт 7 Розділу І Інструкції № 1452/735).
Згідно з пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проходження огляду в закладі охорони здоров'я. При цьому така відмова утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Відтак законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм пункту 2.5 ПДР України.
Працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та очей), в зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я.
Отже відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема алкогольного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за статтею 130 КУпАП.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 130 КУпАП, є обґрунтованим, вмотивованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким суд надав правильну оцінку.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували ту обставину, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений під час руху, апеляційний суд відхиляє та розцінює, як форму правомірного захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності. З відеозапису, долученого до матеріалів справи, видно, що автомобіль «ЗАЗ TF 69 YO» перебував у русі, за його кермом перебував ОСОБА_1 .
Посилання в апеляційній скарзі на розбіжності в часі складання протоколу про адміністративне правопорушення з часом, зазначеним на відеозаписі, не спростовують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не був проінформований про порядок застосування спеціального технічного засобу і йому не був наданий сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, тому що огляд на стан сп'яніння водія із застосуванням спеціальних технічних засобів не проводився через його відмову, а тому у працівників поліції не виникало обов'язку роз'яснювати йому порядок застосування алкотестеру та ознайомлювати з технічними характеристиками приладу.
Будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, як про це зазначається в апеляційній скарзі, апеляційним судом не встановлено.
Інші доводи, на які посилається заявник, також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Суд першої інстанції відповідно до статей 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Таким чином апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О. С. Панасюк