Справа № 127/10292/24
Провадження № 33/801/490/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.
Доповідач: Панасюк О. С.
27 травня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн 00 к., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що 20 березня 2024 року о 17 год 30 хв. по вул. Івана Мазепи, 4 у м. Вінниці він керував транспортним засобом «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510». Результат - 2,34 проміле.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив скасувати постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2024 року, а провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що він дійсно перебував в стані алкогольного сп'яніння, однак транспортним засобом не керував. Матеріали справи не містять доказів факту керування ним автомобілем та його зупинки працівниками поліції, а тому дії поліцейського щодо пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння та складення протоколу є необґрунтованими та незаконними. Крім того суд першої інстанції належним чином не повідомив його про дату та час розгляду справи і розглянув справу у його відсутність, чим порушив його право на захист та можливості надати заперечення та пояснення по суті справи.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.
24 травня 2024 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Антонюка Я. В. надійшло клопотання про відкладення судового засідання та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи. Однак адвокат в судове засідання не з'явився, жодних доказів неможливості прибуття до Вінницького апеляційного суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, відповідно до яких особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 383063 від 20 березня 2024 року 20 березня 2024 року о 17 год 30 хв. по вул. Івана Мазепи, 4 у м. Вінниці ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510». Результат - 2,34 проміле.
Протокол складений уповноваженою особою, а його зміст відповідає вимогам статті 256 КУпАП, протокол підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.
Згідно з результатами проведення відбору повітря з порожнини рота за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 7510» вміст спирту у видихуваному повітрі становив 2,34 проміле. З актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківкою тестування ОСОБА_1 погодився, про що свідчать його підписи. Жодних заперечень щодо результатів огляду не висловлював.
Події, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджуються відеозаписом з боді-камери поліцейського, з якого видно, що працівниками поліції, які приїхали на виклик з приводу ДТП, на місці події було виявлено ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан такого сп'яніння. ОСОБА_1 погодився на проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, результат огляду - 2,34 проміле, при цьому будь-яких зауважень або заперечень щодо процедури проходження чи результату огляду, як і заперечень щодо факту керування транспортним засобом, ОСОБА_1 не висловлював.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є обґрунтованим, вмотивованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким суд надав правильну оцінку.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність винуватості ОСОБА_1 через відсутність доказів самого факту керування транспортним засобом та моменту його зупинки з огляду на таке.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп'яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (стаття 12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що водієм визнається особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Заперечення факту керування ОСОБА_1 автомобілем та його зупинки за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, через відсутність доказів керування транспортним засобом, апеляційний суд до уваги не бере та розцінює, як форму правомірного захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
З відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції видно, що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими перебував біля свого автомобіля, погодився на пропозицію поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, погодився з результатами такого огляду, про що свідчить його підпис, підписав протокол про адміністративне правопорушення, тобто вчинив дії, які притаманні особі, яка керує транспортним засобом та несе за це відповідальність. При цьому будь-яких заперечень чи зауважень щодо факту керування автомобілем ОСОБА_1 не висловлював.
Факт керування ОСОБА_1 автомобілем марки «Renault Megane» за обставин, викладених у протоколі суд вважає доведеним.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, безпідставного розгляду справи у його відсутність та позбавлення його можливості реалізувати в суді передбачені статтею 268 КУпАП права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи вона неодноразово призначалась до розгляду суддею суду першої інстанції, зокрема на 12 квітня 2024 року, 26 квітня 2024 року та 03 травня 2024 року.
ОСОБА_1 та його захисник неодноразово направляли до суду заяви про відкладення розгляду справи з різних причин.
Особа, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Крім того статтею 268 КУпАП визначено випадки, коли справа про адміністративні правопорушення не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, за яке ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності не належить до цих випадків.
Підстав вважати, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 та позбавив його можливості реалізувати в суді передбачені статтею 268 КУпАП права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, немає.
Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Суд першої інстанції відповідно до статей 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О. С. Панасюк