27 травня 2024 року
м. Київ
справа №400/11594/23
адміністративне провадження № К/990/17631/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на транспорті (Укртрансбезпеки) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), про визнання протиправною та скасування постанови,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Укртрансбезпеки, третя особа: Укртрансбезпека, про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №336953 від 05 травня 2023 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року, адміністративний позов задоволено.
03 травня 2024 року засобами поштового зв'язку Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №336953 від 05 травня 2023 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Миколаївським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник послався на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що суди не мають однозначного підходу до тлумачення поняття «автомобільний перевізник» у тих випадках, коли особа перевозить вантаж на підставі товарно-транспортної накладної, в якій вказано його дані як «перевізника», але при цьому ця особа стверджує, що не надає послуги з перевезення вантажів, а перевозить вантаж для власних потреб власними засобами без залучення безпосередніх перевізників. Це, на думку скаржника, призводить не лише до неоднакового тлумачення поняття «перевізника, якій перевозить власний вантаж», що в свою чергу, створює неоднакову судову практику та викликає потребу в отримання відповідного правового висновку щодо застосування вказаних норм закону від Верховного Суду для формування правової визначеності при розгляді справ з подібними правовідносинами, але й дозволяє перевізникам маніпулювати цим статусом та не виконувати вимоги закону, які регулюють безпеку на транспорті.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що вони мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі. При цьому заявником касаційної скарги не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначеної заявником виняткової обставини, передбаченої пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на транспорті (Укртрансбезпеки) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), про визнання протиправною та скасування постанови.
2. Копію цієї ухвали у вигляді електронного документу направити заявнику до електронного кабінету, а у разі його відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур О.Р. Радишевська