21 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/10934/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термал Віжн Текнолоджис»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 (суддя Лиськов М. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 (Євсіков О. О. - головуючий, судді Алданова С. О., Корсак В. А.) у справі
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термал Віжн Текнолоджис»
про стягнення 240 565 000,00 грн,
(У судове засідання з'явилися представники: позивача - Хатунцева І. В., відповідача - Білецький Є. В., Педенко Д. В.),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У липні 2023 року Міністерство оборони України (далі - Міністерство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термал Віжн Текнолоджис» (далі - Товариство, ТОВ «Термал Віжн Текнолоджис») 240 565 000,00 грн, з яких 197 500 000,00 грн попередньої оплати, 35 645 940,00 грн пені та 17 325 000,00 грн штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог Міністерство зазначає, що Товариство не поставило обумовлений договором товар у встановлений строк та не повернуло суму здійсненої вчасно попередньої оплати.
У заяві про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, Міністерство просило стягнути з Товариства 35 645 940,00 грн пені та 17 325 000,00 грн штрафу за порушення зобов'язань в частині своєчасної поставки товарів.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 16.06.2022 Товариство (покупець) уклало з Defence Solution s.r.o (продавець) контракт № 16-06-2022 (далі - контракт № 16-06-2022), за умовами п. 1.1 якого продавець передає у власність покупця обладнання на умовах цього контракту, а покупець зобов'язується здійснити оплату отриманого обладнання згідно з наданими покупцем інвойсами.
Найменування, кількість і ціна обладнання вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.2 контракту № 16-06-2022).
У специфікації №1 Товариство та Defence Solution s.r.o узгодили найменування товару: у кількості 500 од. за ціною 16 240,00 дол. США за одиницю товару. Загальна вартість 8 120 000,00 дол. США.
У додатковій угоді № 1 від 28.06.2022 Товариство та Defence Solution s.r.o змінили порядок розрахунків за товар.
Додатковою угодою № 2 від 29.06.2022 Товариство та Defence Solution s.r.o погодили зміну строків поставки товару та визначили його таким чином: 125 од. - до 01.11.2022; 125 од. - до 01.12.2022; 125 од. - до 01.02.2023; 125 од. - до 01.03.2023.
Додатковою угодою №3 від 18.11.2022 Товариство та Defence Solution s.r.o погодили зміну строків поставки товару та визначили його таким чином: 100 од. - до 10.01.2023; 100 од. - до 15.02.2023; 100 од. - до 17.03.2023; 200 од. - до 10.04.2023.
Товариство уклало з Defence Solution s.r.o контракт від 16.06.2022 № 16-06-2022, тобто до укладення контракту з Міністерством (22.06.2022).
22.06.2022 Міністерство (замовник) та Товариство (виконавець) уклали державний контракт №403/1/22/220 (далі - контракт) на поставку (закупівлю) товарів, зазначеними в Специфікації товарів, а замовник - прийняти їх через представництво замовника і визначеного вантажоодержувача та оплатити такі товари.
Згідно з п. 4.1 контракту виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного у Специфікації.
Строк поставки товарів не підлягає коригуванню після його закінчення, у т.ч. за наявності сертифікату Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (п. 4.2 контракту).
За умовами підп. 1 п. 7.2 контракту за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Відповідно до п. 7.3 контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення контракту та виникли незалежно від волі сторін і безпосередньо вплинули на виконання контракту (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, диверсії, війна, інша небезпечна подія).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за Контрактом унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу сторону. У разі не повідомлення у строк, який визначений у першому абзаці цього пункту, у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої п. 7.2 цього контракту, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та або регіональними торгово-промисловими палатами (п. 7.4 контракту).
Згідно з п. 7.5 контракту доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за контрактом унаслідок зникнення істотної зміни обставин, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу Сторону (п. 7.6 контракту).
Відповідно до п. 7.7 контракту у разі не повідомлення у строк, який визначений у п. 7.6, у письмовій формі іншої сторони про настання істотної зміни обставин, вона позбавляється права посилатися на ці обставини, навіть за наявності відповідного висновку про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Контрактом, є документ (висновок) про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами (п. 7.8 контракту).
У Специфікації (додаток 1 до контракту) сторони погодили поставку товару: у кількості 500 од. на загальну суму 247 500 000,00 грн у такі партії та строки: 100 од. - до 25.11.2022; 100 од. - до 25.02.2023; 100 од. - до 25.03.2023; 200 од. - до 20.04.2023.
25.07.2022 на виконання контракту Міністерство сплатило Товариству 197 500 000,00 грн попередньої оплати.
Листом від 15.02.2023 (вих. № 53/01), від 17.02.2023 (вих. № 60/01) Товариство повідомило Міністерство про настання для нього обставин непереборної сили, що пов'язано з наявністю обставин непереборної сили у компанії - постачальника Defence Solution s.r.o., а також просило не здійснювати нарахування штрафних санкцій.
Листами від 20.03.2023 (вих. № 106/01), від 12.04.2023 (вих. № 15/103) Товариство повідомило Міністерство про неможливість здійснити поставку партії товару за контрактом у зв'язку з настанням обставин непереборної сили.
Листом від 13.04.2023 Товариство звернулось до Міністерства з проханням посприяти у вирішенні питання розблокування рахунків компаній-партнерів у Чеській Республіці («Defence Solution s.r.o», «Archer Hunting s.r.o») задля своєчасного виконання державних контрактів в Україні у вкрай важливий для країни час.
Сертифікатом № 3000-23-2565 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29.05.2023 Київська торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, та наявність обставин непереборної сили у продавця за зовнішньоекономічним контрактом, підтверджена довідкою про форс-мажорні обставини Крайової торгової палати Пардубицького краю (Чеська Республіка, м. Пардубице) від 19.05.2023 № 010/05/2023 щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: щодо поставки партій товару у кількості 100 од. - 25.01.2023 відповідно до специфікації від 22.06.2022 до контракту у термін до 25.01.2023 за контрактом. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 04.01.2023, дата закінчення - 30.05.2023.
05.06.2023 Міністерство нарочним отримало від Товариства сертифікат № 3000-23-2565 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29.05.2023.
20.06.2023 Товариство звернулось до Міністерства з листом (вих. № 327/03), у якому повідомило, що обставини непереборної сили, про які повідомлялось раніше та які перешкоджають Товариству виконати зобов'язання за контрактом, продовжують існувати. Товариство просило Міністерство не нараховувати передбачені п. 7.2 контракту штрафні санкції.
Додатковою угодою від 22.06.2023 № 1 до контракту сторони змінили строки поставки товару: 100 од. - 25.01.2023; 100 од. - 25.02.2023; 100 од. - 25.03.2023; 200 од. - 20.04.2023.
22.06.2023 Міністерство направило Товариству претензію (вих. № 403/9044), у якій просило Товариство в добровільному порядку сплатити 14 850 000,00 грн пені та 17 325 000,00 грн штрафу.
З листом від 29.06.2023 Товариство направило Міністерству Сертифікат № 3000-23-2944 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23.06.2023 вих № 17/03-4/595, внаслідок настання яких зобов'язання за контрактом не могли бути виконані в зазначені у контракті строки. У зв'язку з цим Товариство просило Міністерство не нараховувати передбачені п. 7.2 контракту штрафні санкції за порушення строків поставки товарів, визначених контрактом та додатковою угодою до нього.
Сертифікатом № 3000-23-2944 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23.06.2023 Київська торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, та наявність обставин непереборної сили у продавця за зовнішньоекономічним контрактом, підтверджена довідкою про форс-мажорні обставини Крайової торгової палати Пардубицького краю (Чеська Республіка, м. Пардубинці) від 19.05.2023 № 011/05/2023 щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: щодо поставки партій товару у кількості 100 од. - 25.01.2023; 100 од. - 25.02.2023; 100 од. - 25.03.2023; 200 од. - 20.04.2023 за контрактом на їх виготовлення та поставку (закупівлю). Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 13.02.2023, дата закінчення - 15.06.2023.
Сертифікатом №3000-23-3820 від 06.09.2023 Київська торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): неможливість виконання зобов'язань через форс-мажорні обставини у компанії «Дефенс Солюшн с.р.о» (Чеська Республіка, м. Прага), продавця за зовнішньоекономічним контрактом, відповідно до довідки про форс-мажорні обставини №006/08/2023 від 18.08.2023, виданої Крайовою торговою палатою Пардубицького краю, щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: щодо поставки партій товару у кількості 100 од. - 25.02.2023; 100 од. - 25.03.2023; 200 од. - 20.04.2023 за контрактом на їх виготовлення та поставку (закупівлю). Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 15.06.2023, дата закінчення - 07.08.2023.
Сертифікатом №3000-23-3822 від 06.09.2023 Київська торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): неможливість виконання зобов'язань через форс-мажорні обставини у компанії «Дефенс Солюшн с.р.о» (Чеська Республіка, м. Прага), продавця за зовнішньоекономічним контрактом, відповідно до довідки про форс-мажорні обставини № 010/05/2023 від 19.05.2023, виданої Крайовою торговою палатою Пардубицького краю, щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: щодо поставки партій товару у кількості 100 од. у термін до 25.01.2023 за контрактом на їх виготовлення та поставку (закупівлю). Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 04.01.2023, дата закінчення - 15.06.2023.
Станом на дату звернення Міністерства з позовом у цій справі Товариство товар не поставило, у зв'язку з чим Міністерство просило суд стягнути з Товариства 240 565 000,00 грн, з яких 197 500 000,00 грн попередньої оплати, 25 740 000,00 грн пені та 17 325 000,00 грн штрафу.
Після відкриття провадження у справі Товариство поставило Міністерству обумовлений контрактом товар в повному обсязі на загальну суму 197 500 000,00 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 провадження у справі №910/10934/23 за позовом Міністерства до Товариства про стягнення 240 565 000,00 грн закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України в частині стягнення основної заборгованості у сумі 197 500 000,00 грн. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Термал Віжн Текнолоджис» на користь Міністерства 35 645 940,00 грн пені, 17 325 000,00 грн штрафу.
Рішення аргументовано тим, що після відкриття провадження у справі Товариство поставило Міністерству обумовлений договором товар у повному обсязі. А тому, оскільки предмет спору (стягнення 197 500 000,00 грн попередньої оплати) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд закрив провадження у справі в частині цих позовних вимог.
Щодо вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначив, що ці вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а тому підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру неустойки, суд зазначив про відсутність обставин, які давали би достатньо підстав для такого зменшення.
3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у справі №910/10934/23 змінено, викладено його в наступній редакції: Стягнути з ТОВ «ТЕРМАЛ ВІЖН ТЕКНОЛОДЖИС» на користь Міністерства оборони України 17 822 970,00 грн пені, 8 622 500,00 грн штрафу. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова аргументована тим, що Товариство надало (в копіях) листи з повідомленням Міністерства про настання для нього (Товариства) обставин непереборної сили та сертифікати Київської Торгово-промислової палати, які підтверджують наявність істотної зміни обставин у правовідносинах між Товариством та його контрагентом, який не є стороною контракту.
Водночас, не надано доказів дотримання Товариством порядку і строків повідомлення Міністерства про настання форс-мажорних обставин за контрактом, у зв'язку з чим Товариство позбавляється права посилатися на настання форс-мажорних обставин (п. п. 7.6, 7.7 контракту).
Розглядаючи клопотання щодо зменшення штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції врахував, що: Товариство зобов'язання виконало, товар за контрактом поставило; про обставини, які перешкоджають вчасному виконанню зобов'язання, Товариство неодноразово повідомляло Міністерство відповідними листами; Товариство вчинило усі залежні від нього дії для виконання зобов'язання за контрактом; Міністерство було обізнане про те, що товар буде містити іноземний компонент, що підтверджується калькуляцією щодо встановлення договірної ціни на одиницю продукції, яка відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №335, що підтверджено відповідною резолюцією уповноважених представників Міністерства; Товариство жодним чином не могло вплинути на обставини арешту рахунків іноземних контрагентів - постачальників; відсутня протиправна поведінка і вина Товариства у простроченні виконання зобов'язання; Міністерство не довело, що порушення Товариством зобов'язання завдало йому збитків; невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам прострочення виконання зобов'язання.
В період між укладенням контракту на підставі калькуляції з визначенням ціни контракту у національній валюті - гривні та здійсненням Міністерством оплати за контрактом 25.07.2022 суттєво змінився курс гривні до долара США (з 29,5474 грн за долар США до 36,5686 грн за долар США) на підставі Постанови Правління Національного банку України від 21.07.2022 № 154, що з урахуванням здійснення Товариством купівлі валюти на міжбанку (офіційний курс гривні до долара США +1%), збільшило видатки Товариства на виконання контракту. При цьому за міжнародним контрактом з іноземним контрагентом Товариство здійснило повну оплату товару з метою виконання контракту, укладеного з Міністерством.
Зважаючи на надані Товариством обґрунтування, беручи до уваги всі фактичні обставини справи, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд вважав справедливим і розумним у контексті обставин даної справи зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50 %.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ТОВ «Термал Віжн Текнолоджис» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення попередніх інстанцій скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Скаржник стверджує, що судами не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21, від 30.03.2023 року у справі № 904/392/22, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21, від 15.02.2023 у справі № 920/437/22, від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19, від 04.02. 2020 у справі № 918/116/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17, від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 15.07.2021 у справі № 910/7371/20, від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 24.07.2019 у справі № 911/1608/18 від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 05.06.2019 у справі № 757/32522/17-ц, від 02.10.2019 у справі № 201/18575/17, від 20.12.2019 у справі № 757/18977/18-ц, від 29.01.2020 у справі № 757/53464/18, від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 20.02.2020 у справі № 910/7970/19, від 21.10.2021 у справі № 922/29/21, від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 щодо застосування ст.233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України, ст. 3 ЦК України, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 та від 17.06.2021 у справі № 910/9286/20 щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні» та про те, що підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов'язань.
Судами не було взято до уваги: реальний ступінь виконання зобов'язання відповідачем; причини за яких виконання зобов'язання відбулося із простроченням; прострочення виконання зобов'язання не мало за собою жодних наслідків, в тому числі збитків для Міноборони, доказів зворотного не надано; не взято до уваги, що для стягнення неустойки відсутня ключова складова - вина, оскільки прострочення виконання зобов'язання сталося з причин, що не залежали від волі ТОВ «Термал Віжн Текнолоджис»; не врахували, що ТОВ «Термал Віжн Текнолоджис» вживалися всі можливі заходи з метою якомога швидшого виконання свого зобов'язання перед Міноборони; не надали належної оцінки доводам та доказам ТОВ «Термал Віжн Текнолоджис» щодо зменшення розміру штрафних санкцій; Відповідач є підприємством, яке виконує державні контракти за оборонними закупівлями та має суспільне значення для економіки і обороноздатності держави Україна, особливо в період воєнного стану; не врахували майновий стан Відповідача, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, незначність прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки ТОВ «Термал Віжн Текнолоджис».
Відповідно до п. 7.3. Державного контракту, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (часткове чи повне) або неналежне виконання зобов 'язань за цим Контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання Контракту та виникли поза волею Сторін і безпосередньо вплинули на виконання Контракту. Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), відповідно до пункту 7.5 контракту, є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України.
У зв'язку з виникненням обставин непереборної сили у Товариства, останнє, повідомляло позивача про об'єктивну неможливість здійснити поставку у термін визначений додатковою угодою, на підтвердження обставин непереборної сили було надано Сертифікати Київської торгово-промислової палати про форс- мажорні обставини. Суди не надали оцінку відповіді позивача від 05.09.2023 № 05-09/23, якою підтверджується належне повідомлення відповідачем про настання обставин непереборної сили.
Затримка поставки Товару у строк визначений у Державному контракті та Додатковій угоді № 1 від 17.11.2022, спричинена затримкою виробництва та поставки партії обладнання в Чеській республіці у постачальника Defence Solution s.r.o. (Чеська Республіка) за зовнішньоекономічним контрактом № 16-06-2022 від 16.06.2022 через виникнення форс-мажорних обставин у Defence Solution s.r.o., арешт рахунків Defence Solution s.r.o. внаслідок чого останнє не змогло своєчасно поставити обладнання за зовнішньоекономічним контрактом № 16-06-2022 від 16.06.2022 необхідне Товариству для виконання Державного контракту.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. За приписами статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні норми містить і стаття 526 ЦК України.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з частинами першою, другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якою обґрунтована підстава касаційного оскарження, вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.
Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною ж третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, на яку посилається скаржник.
Розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.
Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання.
У силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер .
І розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".
Вказані висновки об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виклала у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, на яку також посилається скаржник.
Такі висновки змістовно узгоджуються із іншими висновками Верховного Суду щодо застосування статей 233 ГК України та 551 ЦК України, на які посилається скаржник.
5.4. Колегія суддів звертає увагу на те, що стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236 ГПК України).
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
З оскарженої постанови слідує, що суд апеляційної інстанції провів оцінку наявних у справі доказів, а відповідна мотивація викладена в судовому рішенні. Аргументація постанови апеляційного господарського суду співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки. Більше того, суд апеляційної інстанції, зокрема, також застосовував висновки Верховного Суду на які посилається заявник, під час часткового задоволення клопотання про зменшення розміру пені та штрафу.
У свою чергу, аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у справах, на які послався скаржник в касаційній скарзі свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі. До того ж, Верховний Суд у наведених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення (відмови у зменшенні) розміру штрафних санкцій так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним (близькі за змістом висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.12.2023 у справі №910/10469/22, від 21.12.2023 у справі №910/1056/23, від 19.01.2024 у справі № 924/373/23, від 09.04.2024 у справі № 908/145/23).
5.5. Щодо доводів заявника про наявність форс-мажорних обставин, які стали наслідком несвоєчасного виконання зобов'язання, колегія суддів зазначає таке.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, якими обґрунтована скарга, зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 та від 17.06.2021 у справі № 910/9286/20 зробив висновок про те, що підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов'язань.
Судами встановлено, що умовами спірного контракту (п. п. 7.3-7.7) узгоджено можливість звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили.
Як слідує із оскаржених рішень, суди надали оцінку обставинам повідомлення скаржником позивача щодо настання форс-мажорних обставин і встановили, що не було дотримано порядку і строків повідомлення, з огляду на приписи пунктів 7.6, 7.7 контракту. Тобто, суди врахували особливості спірних договірних правовідносин, випадків за яких сторона має повідомити про настання форс-мажорних обставин і саме внаслідок невиконання заявником визначеного порядку, не вбачали підстав для врахуванні відповідних доводів відповідача. У свою чергу, Верховний Суд, з огляду на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості надавати оцінку доказам, які наявні у матеріалах справи, як і піддавати сумніву оцінку, надану судами, лише внаслідок незгоди із нею скаржником. Отже, доводи скарги в цій частині не містять у собі питань права чи правозастосування, а є лише намаганнями спонукати суд касаційної інстанції до здійснення нової оцінки установлених обставин справи і переоцінки наявних у матеріалах справи доказів.
Колегія суддів у контексті доводів скарги звертає увага на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. На вказане звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції, скориставшись своїми дискреційними повноваженнями, дійшов висновку про зменшення розміру штрафу та пені на 50 %, врахував ключові обставини спірних правовідносин, зокрема і ті, на які посилається скаржник (щодо виконання зобов'язання відповідачем, обставин наявності перешкод своєчасного виконання контракту, відповідності розміру заявлених штрафних санкцій і т. д.), а тому, Верховний Суд, з огляду на межі підстав касаційного оскарження зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду, не суперечить позиціям Верховного Суду, викладеним у наведених скаржником постановах. Отже, підстава оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшла підтвердження. Щодо підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, Суд повторно зауважує, що судами надана загальна оцінка повідомлення про настання форс-мажорних обставин, як і оцінено інші докази, які наявні у матеріалах справи.
Крім того, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. При цьому саме тільки посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з'ясували обставини справи без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.
З огляду на те, що Верховний Суд не вважає, що підтвердилася підстава оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, доводи про наявність підстав для скасування судових рішень із підстави, передбаченої у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України також підлягають відхиленню.
5.6. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування норм матеріального і процесуального права в межах підстав касаційного оскарження не знайшли підтвердження, ключових мотивів з яких виходив суд апеляційної інстанції ТОВ «Термал Віжн Текнолоджис» не спростувало, відсутні підстави для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 910/10934/23.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену у справі постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термал Віжн Текнолоджис» залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 910/10934/23 залишити без змін.
Поновити дію та виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 910/10934/23.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ