79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
14.05.2024 Справа № 914/85/24
За позовом: Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області, м.Стрий,
В інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м.Львів,
до відповідача-1: Стрийської районної державної адміністрації Львівської області, м.Стрий,
до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Одноріг Наталії Володимирівни, м.Миколаїв,
до відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м.Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м.Київ,
в особі Філії «Стрийське лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України», с.Лотатники, Стрийського р-ну,
про: визнання недійсним рішення органу виконавчої влади та договору оренди землі, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права користування землею.
Суддя І. Б. Козак
Секретар с/з Г.Гелеш
Представники сторін:
Прокурор: Н.Леонтьєва,
Від позивача: не з'явився,
Від відповідача 1: не з'явився
Від відповідача 2: не з'явився,
Від відповідача 3: М. Радченко - представник,
Від третьої особи: не з'явився.
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до Стрийської районної державної адміністрації Львівської області, до Фізичної особи-підприємця Одноріг Наталії Володимирівни, до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним рішення органу виконавчої влади та договору оренди землі, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права користування землею.
Ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.01.2024. Ухвалою суду від 12.03.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 09.04.2024. розгляд справи відкладався на 14.05.2024.
Правова позиція прокурора.
Прокурор у судове засідання 14.05.2024 з'явився, позовні вимоги підтримав, просив:
1 - визнати недійсним розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області №491 від 24.11.2003 «Про надання в оренду земельної ділянки за межами населеного пункту Одноріг Наталії Володимирівні»;
2 - визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 0203.2004 та додаткову угоду до нього від 08.02.2019, укладені між Миколаївською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Одноріг Наталією Володимирівною;
3 - скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4623010100:06:000:0009 площею 3,2878 га за Одноріг Наталією Володимирівною (номер запису про інше речове право: 25713032, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 40623168 від 13.04.2018), припинивши інше речове право - право оренди земельної ділянки;
4 - зобов'язати фізичну особу -підприємця Одноріг Наталію Володимирівну повернути у розпорядження Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 4623010100:06:000:0009 площею 3,2878 га;
5 - скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4623010100:06:000:0009 площею 3,2878 га з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду та була неправомірно передана Миколаївською РДА в оренду ФОП Одноріг Н.В. для любительського риборозведення як земельна ділянка водного фонду. Спірна ділянка фактично є землями лісового фонду, хоч на ній знаходиться ставок площею 0,2076 га. Крім того, Миколаївська РДА передала відповідачу 2 ділянку в оренду без вилучення у встановленому законом порядку та без згоди постійного землекористувача ДП «Стрийське лісове господарство» (лісокористувача), що є порушенням вимог ч.5 ст.116, ч.2 ст.149 ЗК України. При цьому земельна ділянка відведена за рахунок земель державного лісового фонду кварталу 37 Роздільського лісництва ДП «Стрийське лісове господарство» і у встановленому порядку із земель лісового фонду не вилучалася. Також при переданні в оренду не поводилася нормативна грошова оцінка землі всупереч ст.13 ЗУ «Про оцінку землі». Не виготовлявся проект відведення зі зміни цільового призначення земельної ділянки, що є порушенням ст.ст.118, 123 ЗК України. На думку прокурора, відбулася незаконна зміна цільового призначення землі шляхом переведення ділянки зі земель лісового фонду в землі водного фонду. Додатково, неправомірність дій тогочасного керівника Миколаївської РДА підтверджує кримінальне провадження №42021142330000107 та кримінальної справи №447/262/23.
Попередній розрахунок судових витрат:
· 13420,00 грн - сплачений судовий збір.
Правова позиція позивача (ЛОДА).
У судове засідання 14.05.2024 представник позивача не прибув.
Правова позиція відповідача 1 (Стрийської військової державної адміністрації).
Відповідач 1 у судове засідання 14.05.2024 не прибув, у відзиві на позов (вх.5446/24 від 26.02.2024) проти позову заперечив повністю з таких підстав:
· Витягом з Держгеокадастру підтверджується належність спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення для любительського риборозведення та є землями водного фонду;
· Фактичне розташування спірної ділянки в межах лісового фонду не перешкоджає віднесенню цієї ділянки до земель водного фонду із цільовим призначенням для рибогосподарських потреб;
· Відповідно до ст.59 Водного кодексу України землі водного фонду можуть передаватися в оренду серед іншого для рибогосподарських потреб;
· Прокурор не подав належних доказів приналежності спірної ділянки до земель лісового фонду;
· Прокурор пропустив трирічний строк на звернення з цим позовом до суду;
· Просив звільнити від сплати судового збору, оскільки на фінансових рахунках Стрийської РДА відсутні кошти.
Правова позиція відповідача 2 (ФОП Одноріг Н.В.).
Відповідач 2 у судове засідання 14.05.2024 з'явився. Відзиву не подавав, проти позову усно заперечив.
Правова позиція відповідача 3 (Головного управління Держгеокадастру у Львівській області).
Представник відповідача 3 у судове засідання 14.05.2024 не прибув. У відзиві (вх.№2302/24 від 24.02.2024) повідомив, що позовна вимога про скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4623010100:06:000:0009 площею 3,2878 га з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки є похідною вимогою та її задоволення залежить від вирішення судом основних позовних вимог прокурора. Також звернув увагу суду на те, що відповідач 3 безпосередньо не порушував прав позивача. Просив не покладати судові витрати при винесенні рішення на Держгеокадастр.
Правова позиція третьої особи (Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Стрийське лісове господарство»).
Третя особа у судове засідання 14.05.2024 не прибула. У поясненні (вх.№7053/24 від 12.03.2024) повідомила, що земельна ділянка з кадастровим номером 6023010100:06:000:0009, надана Одноріг Наталі Володимирівні, відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства Стрийського держлісгоспу Роздільського лісництва Львівської області, таксаційного опису від 1991 та 2002 років, та відомостей поквартальних підсумків, ця земельна ділянка знаходиться в межах 37 кварталу 17 та 18 виділів, де знаходиться селекційна оцінка, нормальне насадження, лісові культури. Рекреаційна характеристика: напівзакриті простори з рівномірним розміщенням дерев - деревостани горизонтальної зімкнутості, 2 клас естетичної оцінки, 2 клас пішохідної доступності, наявність вартих уваги пам'яток і елементів благоустрою, рекреаційна оцінка - висока, 1 клас стійкості, 1 стадія дегресії.
Крім того, розташування вказаної земельної ділянки в межах лісового фонду Роздільського лісництва філії «Стрийське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» підтверджується планшетами №3 базового лісовпорядкування 1990 та 2001 років, який затверджений у встановленому законом порядку та згідно з яким земельна ділянка розташована в межах 37 кварталу 17 та 18 виділів.
Прокурор подав відповідь на відзив відповідача 1 (вх.№7048/24 від 12.03.2024), в якому заперечив проти аргументів Стрийської РДА .
Обставини справи.
Миколаївською районною державною адміністрацією 24.11.2003 на підставі заяви ФОП Одноріг Н.В. від 29.10.2003, прийнято Розпорядження №491 про надання ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 3,288 га в урочищі «Обшир» за межами населеного пункту м.Миколаїв з правом викупу для любительського риборозведення.
На підставі вищевказаного розпорядження між Миколаївською районною державною адміністрацією і ФОП Одноріг Наталією Володимирівною 02.03.2004 укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,288 га, на якій знаходиться природня водойма - ставок, з терміном використання земельної ділянки на 25 років, що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
08.02.2019 між Миколаївською районною державною адміністрацією і ФОП Одноріг Наталією Володимирівною укладено додаткову угоду до оскаржуваного договору оренди землі від 02.03.2004 в частині внесення орендної плати за землекористування.
Земельна ділянка площею 3,2878 га, яка передана районною державною адміністрацією у користування ФОП Одноріг Н.В., знаходиться на землях лісового фонду та відноситься до кварталу №37 Роздільського лісництва ДП «Стрийське лісове господарство» та останній присвоєно кадастровий номер 4623010100:06:000:0009.
Факт віднесення спірної земельної ділянки площею 3, 2878 га до земель лісового фонду, а саме до кварталу №37 Роздільського. лісництва ДП «Стрийське лісове господарство» підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Стрийське лісове господарство» (книга, таксаційного опису та відомостей поквартальних підсумків, планшетом №3 базового лісовпорядкування 2010 року (книга 1 пояснювальної записки, карти-схеми поділу території на лісництва ДП «Стрийське лісове господарство» та карти-схеми поділу території за місцевими органами влади, Проектом формування території і встановлення межі Миколаївської міської ради за 1992 рік, Проекту роздержавлення і приватизації земель АТСС «Дністер» Миколаївської міської ради від 1995 року, інформацією ДП «Стрийське лісове господарство» від 27.01.2022, Планом встановлених меж земельної ділянки, Кадастровим планом земельної ділянки зі ставом в урочищі «Обшир», Викопіюванням з Публічної кадастрової карти України, картою-схемою розташування території ДП «Стрийське лісове господарство», Інформацією | ДСЛГ «Ліси України» ДП «Ліси України» Філії «Стрийське лісове господарство» №583 від 10.08.2023, Картою -схемою розташування земельних ділянок 4623010100:06:000:0009 і 4623010100:06:000:0015, а також висновком Інституту Екології Карпат Національної академії наук України про стан рослинного покриву, ознаки лісогосподарського діяльності та тривалість використання території для потреб лісогосподарської діяльності №12 від 27.01.2023.
Із Висновку Інституту Екології Карпат Національної академії наук України №12 від 27.01.2023 вбачається, що ретроспективний аналіз космознімків за період 2006-2019 років та топокарти 1923 року свідчить, що обстежувана територія земельної ділянки площею 3, 2878 га з кадастровим номером 4623010100:06:000:0009 завжди була вкрита лісом.
Аналіз лісотаксаційних матеріалів та результатів натурного обстеження показав, що на території ділянки представлені природні та умовно природні лісостани, які за видовим складом і структурою відповідають регіональним типам та локальним типам лісу.
Згідно з лісотаксаційними матеріалами територія ділянки знаходиться в межах 37 кварталу Роздільського лісництва ДП «Стрийське лісове господарство».
Картою-схемою розташування земельних ділянок №4623010100:06:000:0009 і 4623010100:06:000:0015, котру надано ПП «Земсвіт» на запит ДСЛГ «Ліси України» ДП «Ліси України» Філії «Стрийське лісове господарство» підтверджується, що земельна ділянка площею 3,2878 га з кадастровим номером 4623010100:06:000:0009 знаходиться в межах лісового фонду і незаконно відведена за рахунок земель державного лісового фонду кварталу 37 Роздільського лісництва ДП «Стрийське лісове господарство».
На підставі оспорюваного договору оренди, ФОП Одноріг Н.В. отримано у користування земельну ділянку площею 3,2878 га для рибогосподарських і потреб як земельну ділянку ВОДНОГО фонду зі ставком площею 0,2076 га, що підтверджується кадастровим планом земельної ділянки та експлікацією земельних угідь, що є додатком до Витягу з Державного І земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4623010100:06:000:0009.
Ставок на земельній ділянці площею 3,2878 га має площу 0,2076 га.
Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 22.01.2024 підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 4623010100:06:000:0009, місце розташування: Львівська обл, Миколаївський р-н, Миколаївська міська рада, урочище «Обшир», належить до категорії «землі водного фонду», вид цільового призначення - 10.07. для рибогосподарських потреб; інформація про документацію зі землеустрою - проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 18.02.2003, ТОВ НВП ГЕОТРАНС, ОСОБА_2 ; орган, що зареєстрував земельну ділянку: відділ у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, дата державної реєстрації земельної ділянки: 06.03.2017; інформація про власника земельної ділянки: Львівська обласна державна адміністрація.
Станом на дату винесення рішення земельна ділянка не повернута позивачу.
Оцінка суду.
Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом до суду.
Аналізуючи підстави подання позову прокурором, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з'ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (наведені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Суд враховує пояснення прокурора щодо порушення інтересів держави та підстав представництва прокурором такого інтересу щляхом подання цього позову і зазначає таке. Прокурором достатньо обгрунтовано, що звернення з цим позовом до суду спрямоване на захист інтересів держави, оскільки розірвання договору оренди. повернення земельної ділянки спрямовані на усунення порушення земельного законодавства відповідачами, скасування реєстрації спірної земельної ділянки спрямоване на усунення неправильної реєстрації категорії ділянки.
Щодо заявлених позовних вимог.
Прокурор у цій справі заявлено негаторний позов.
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
Статтею 8 Лісового кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до Закону.
Статтею 31 Лісового кодексу України визначено повноваження обласних, державних адміністрацій у сфері лісових відносин.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст.31 Лісового кодексу України, обласні державні адміністрації передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», що набрав законної сили 27.05.2021, внесено зміни до ч. 8 ст. 122 ЗК України, відповідно до якої Кабінет Міністрів України на даний час не є розпорядником земель державного лісового фонду та, відповідно, не може представляти інтереси держави в даних правовідносинах.
Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України питання розпорядження землями даної категорії віднесено до компетенції обласних державних адміністрацій.
Відтак, згідно з вищевказаним повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою лісового призначення надано обласним державним адміністраціям, у даному випадку Львівській обласній державній адміністрації.
Згідно з ст.ст. 317, 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Лише власник має право розпоряджатись своїм майном і вчиняти відносно будь-які дії, які не суперечать й закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Миколаївською районною державною адміністрацією 24.11.2003 на підставі заяви Приватного підприємця Одноріг Н.В. від 29.10.2003 прийнято Розпорядження №491 про надання ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 3,288 га в урочищі «Обшир» за межами населеного пункту м.Миколаїв з правом викупу для любительського риборозведення.
При цьому, варто зауважити, що суб'єктом звернення зі заявою була приватний підприємець Одноріг Н.В., тоді як оскаржуваним розпорядженням №491 від 24.11.2003 вирішено надати в оренду спірну земельну ділянку площею 3,288 га жительці м.Миколаїв Одноріг Н.В. як фізичній особі.
Прокурором подано кадастровий план встановлення меж земельної ділянки зі ставом в урочищі «Обшир» (а.с.106, 107, т.І) та геолокаційним витягом з публічної кадастрової карти України, а також долучено карту-схему розташування території ДП «Стрийський лісгосп» Роздільського лісництва Квартал №37 (а.с.109) в масштабі 1:10000 станом на 2010, де чітко вбачається розміщення спірної земельної ділянки зі ставком в межах 18, частково 17 та 20 виділів у кварталі 37 цього лісництва.
Пунктом 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020р., визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.
За змістом п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986р., плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16, від 23.10.2019р. у справі №488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №707/2192/15-ц, від 13.06.2018р. у справі №278/1735/15-ц.
Факт віднесення спірної земельної ділянки площею 3, 2878 га до земель лісового фонду, а саме до кварталу №37 Роздільського лісництва ДП «Стрийське лісове господарство», підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Стрийське лісове господарство» (книга, таксаційного опису та відомостей поквартальних підсумків, планшетом №3 базового лісовпорядкування 2010 року (книга 1 пояснювальної записки, карти-схеми поділу території на лісництва ДП «Стрийське лісове господарство» та карти-схеми поділу території за місцевими органами влади, Проектом формування території і встановлення межі Миколаївської міської ради за 1992 рік, Проекту роздержавлення і приватизації земель АТСС «Дністер» Миколаївської міської ради від 1995 року, інформацією ДП «Стрийське лісове господарство» від 27.01.2022, Планом встановлених меж земельної ділянки, Кадастровим планом земельної ділянки зі ставом в урочищі «Обшир», Викопіюванням з Публічної кадастрової карти України, картою-схемою розташування території ДП «Стрийське лісове господарство», Інформацією | ДСЛГ «Ліси України» ДП «Ліси України» Філії «Стрийське лісове господарство» №583 від 10.08.2023, Картою-схемою розташування земельних ділянок 4623010100:06:000:0009 і 4623010100:06:000:0015, а також висновком Інституту Екології Карпат Національної академії наук України про стан рослинного покриву, ознаки лісогосподарської діяльності та тривалість використання території для потреб лісогосподарської діяльності №12 від 27.01.2023.
Із Висновку Інституту Екології Карпат Національної академії наук України №12 від 27.01.2023 вбачається, що ретроспективний аналіз космознімків за період 2006-2019 років та топокарти 1923 року свідчить, що обстежувана територія земельної ділянки площею 3, 2878 га з кадастровим номером 4623010100:06:000:0009 завжди була вкрита лісом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 122 ЗК районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (статті 19 ЗК).
Відповідно до частини 2 статті 3 ЗК земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина 2 статті 1 ЛК; тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК).
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК).
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини 1 статті 164 ЗК).
Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (частина 1 статті 57 ЗК, частина 1 статті 17 ЛК).
Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14).
Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 4623010100:06:000:0009, яка надана у користування ФОП Одноріг Н.В. перебувала у режимі лісогосподарського використання.
Щодо категорії переданої в оренду спірної земельної ділянки, то ні в оскаржуваному розпорядженні, ні в договорі оренди землі від 02.03.2004 не зазначено про категорію ділянки (землі лісового чи водного фонду). Зазначено лише вид використання - для любительського риборозведення.
Неправильне визначення категорії спірної земельної ділянки підтверджується Витягом з державного земельного кадастру від 06.03.2017 на замовлення Одноріг Н.В, де зазначено категорію земельної ділянки кадастровий №4623010100:06:000:0009 - землі рекреаційного призначення, вид використання - для любительського риборозведення.
Під час розгляду справи прокурор подав до суду Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №4623010100:06:000:0009, де визначено категорію ділянки - землі водного фонду, вид цільового призначення - 10.07 для рибогосподарських потреб.
Тобто, у матеріалах справи містяться суперечливі докази на підтвердження категорії спірної земельної ділянки.
Крім того, як слушно зазначив прокурор, при переданні в оренду не поводилася нормативна грошова оцінка землі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази її проведення станом на дату укладення договору оренди.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.
Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок №1051).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Належних доказів вилучення спірної ділянки в лісокористувача ДП «Стрийське лісове господарство» відповідач 1 та відповідач 2 не подали.
Відповідно до ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
У матеріалах справи відсутні докази виготовлення проекту відведення зі зміни цільового призначення земельної ділянки, що є порушенням ст.ст.118, 123 ЗК України. Відповідачами не подано доказів вилучення спірної ділянки у постійного землекористувача ДП «Стрийське лісове господарство» (лісокористувача), що є порушенням вимог ч.5 ст.116, ч.2 ст.149 ЗК України.
За змістом частини 2 статті 16 ЦК визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Прокурор у позовній заяві доводить, що Миколаївська РДА незаконно розпорядилася спірною земельною ділянкою, надавши її в оренду відповідачу 3 для риборозведення, оскільки зазначена земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України, та перебуває на праві постійного користування ДП «Стрийське лісове господарство».
Підсумовуючи наведене, позовна вимога про визнання недійсним розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області №491 від 24.11.2003 «Про надання в оренду земельної ділянки за межами населеного пункту Одноріг Наталії Володимирівні» підлягає задоволення повністю, оскільки матеріалами справи підтверджується недотримання Миколаївською РДА вимог законодавства щодо належного вилучення у встановленому законом порядку ділянки, отримання згоди від постійного землекористувача на передачу в оренду ділянки, з незаконною зміною цільового призначення земельної ділянки, без проведення нормативної грошової оцінки та без виготовлення проекту землеустрою.
Позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 0203.2004 та додаткової угоди до нього від 08.02.2019, укладеного між Миколаївською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Одноріг Наталією Володимирівною на підставі спірного Розпорядження №491 від 24.11.2003 також підлягає задоволенню в повному обсязі, як похідна позовна вимога, оскільки Розпорядження №491 Миколаївської РДА є незаконним.
Позовна вимога про зобов'язати фізичну особу - підприємця Одноріг Наталію Володимирівну повернути у розпорядження Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 4623010100:06:000:0009 площею 3,2878 га підлягає задоволенню повністю, оскільки правова підстава для користування ділянкою - розпорядження та договір оренди- визнані недійсними.
Згідно з нормою ч.3 ст.19 ЗК України, земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Нормами ч.1 ст.20 ЗК України встановлено:
-при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення;
-при зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Враховуючи зазначені вимоги законодавства, стосовно земельної ділянки, що фактично належить до категорії земель лісового фонду, обов'язково встановлюється особливий правовий режим її використання і така земельна ділянка реєструється з обов'язковим зазначенням належності її до категорії земель лісового фонду, а не водного фонду, як є зараз.
Статтею 24 Законом України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абзац 5 частини 10).
З огляду на викладене, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації разом із скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію на підставі якої сформовано відповідну земельну ділянку.
За змістом частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права припиняються.
Оскільки спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, факт реєстрації її з визначенням невідповідного цільового призначення та невідповідної категорії є порушенням вимог земельного законодавства, що зумовлює обґрунтованість позовних вимог про скасування такої реєстрації (у Державному земельному кадастрі) права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4623010100:06:000:0009 площею 3,2878 га за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право: 25713032, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 40623168 від 13.04.2018), припинивши інше речове право - право оренди земельної ділянки на таку земельну ділянку, так і скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4623010100:06:000:0009 площею 3,2878 га з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки цільове призначення якої визначено всупереч вимогам ст.19,20 ЗК України.
При цьому важливо, що спір у даній справі вирішується не стосовно права державної власності на земельну ділянку, а стосовно реєстрації такого права з визначенням невідповідного цільового призначення земельної ділянки та невідповідної категорії землі.
Щодо перебігу строку позовної давності, про який зазначив відповідач 1 у відзиві, прокурор подав заперечення у відповіді на відзив (вх.№7048/24 від 12.03.2024).
Відповідач, заявляючи пропуск прокурором строку позовної давності, зазначив, що позивачу (ЛОДА) стало відомо про речове право на вказану ділянку 06.04.2018.
Суд враховує пояснення прокурора з цього приводу та зазначає, що державна реєстрація речового права в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку кадастровий номер 4623010100:06:000:0009 площею 3,2878 га, що була зареєстрована 06.04.2018, проводилася не за заявою ЛОДА, а за заявою ФОП Одноріг Н.В., та здійснювалася (Реєстрація) Тростянецькою сільською радою Стрийського району Львівської області.
Початок перебігу строку позовної давності слід рахувати з 11.02.2022, тобто з моменту отримання ЛОДА листа Стрийської окружної прокуратури №14.57/05-42-691 вих-22 від 31.01.2022 спонукального характеру для вжиття заходів реагування з метою захисту інтересів держави, що підтверджується листом ЛОДА №5/9-1846/2/2-22/7-16 від 23.02.2022.
Позовна заява надіслана прокурором поштою 27.12.2023 (відбиток штемпеля на конверті з позовом) та надійшла до суду 04.01.2024. Отже прокурором не пропущено строк позовної давності на звернення з цим позовом до суду.
Підсумовуючи наведене вище, заявлені позовні вимоги Стрийської окружної прокуратури є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати.
Щодо стягнення судових витрат, то сплачений прокурором судовий збір покладається на відповідача 1 та відповідача 2 порівно.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області №491 від 24.11.2003 «Про надання в оренду земельної ділянки за межами населеного пункту ОСОБА_1 ».
3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 0203.2004 та додаткову угоду до нього від 08.02.2019, укладені між Миколаївською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Одноріг Наталією Володимирівною.
4. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4623010100:06:000:0009 площею 3,2878 га за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право: 25713032, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 40623168 від 13.04.2018), припинивши інше речове право - право оренди земельної ділянки.
5. Зобов'язати фізичну особу - підприємця Одноріг Наталію Володимирівну повернути у розпорядження Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 4623010100:06:000:0009 площею 3,2878 га.
6. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4623010100:06:000:0009 площею 3,2878 га з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.
7. Стягнути з Стрийської районної державної адміністрації Львівської області (адреса: вул.С.Бандери, 28, м.Стрий, Львівська обл, 82400, ідентифікаційний код 04056428) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: пр.Шевченка, 15-17, м.Львів, 79000, ідентифікційний код 02910031) 6710,00 грн судового збору.
8. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Одноріг Наталії Володимирівни (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: пр.Шевченка, 15-17, м.Львів, 79000, ідентифікційний код 02910031) 6710,00 грн судового збору.
9. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
10. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
11. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2024.
Суддя Козак І.Б.