ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.05.2024Справа № 910/3404/24
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О, розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні господарську справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"
(04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В;
ідентифікаційний код: 20033533)
до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ"
(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77;
ідентифікаційний код: 22945712)
про стягнення 55 256,62 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (далі-відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку суброгації в розмірі 55 256,62 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3404/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
08.04.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 018160/4057/0000140 від 30.08.2023 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Toyota Highlander» д/н НОМЕР_1 та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
Строк дії Договору встановлено з з 1 вересня 2023 р. по 31 серпня 2024 р. (п. 1.2.6 Договору).
03.01.2024 року о 16 год. 16 хв., в м. Рівне, по вул. Відінська, 38 сталася дорожньотранспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota Highlander» д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та "Renault Megane Scenic" д/н НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якої за шкоду майну перед третіми особами застрахована в ПрАТ "УТСК" за полісом № 214985088.
Згідно постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 19.01.2024 у справі №569/1044/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно рахунку ТОВ "Агат-Авто" від 05.01.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Highlander» д/н НОМЕР_1 склала 55 756,62 грн.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт №15812815016 від 09.01.2024 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 55 756,62 грн.
Виплата страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією №135660 від 10.01.2024.
Відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТЗ № 214985088 розмір франшизи становить 500,00 грн.
Згідно звіту №32173 від 16.01.2024 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ склала 59 666,06 грн., значення коефіцієнта фізичного зносу: 0.
Сума зобов'язання, що має бути сплачена відповідачем, складає: 55 756,62 - 500,00 = 55 256,62 грн.
Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику, як потерпілій у ДТП особі на підставі Договору, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 55 256,62 грн.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що автомобіль "Renault Megane Scenic" д/н НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого за шкоду майну перед третіми особами застрахована в Приватному акціонерному товаристві "УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" за полісом № 214985088.
Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача, як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Згідно з п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 р. по справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
Зокрема, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі № 910/6094/17 від 02.05.2018 р., по справі № 910/5001/17 від 12.03.2018 р., по справі № 910/20199/17 від 01.06.2018 р., по справі № 910/22886/16 від 01.02.2018 р., по справі № 910/171/17 від 02.10.2018 р.
Також суд зважає на положення статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за якими страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №214985088 ліміт відповідальності страховика перед страхувальником становить 160 000,00 грн., а франшиза - 500,00 грн., відтак, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу з урахуванням франшизи становить 55 256,62 грн.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати суми страхового відшкодування.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду відносно вказаної події позивачу.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 55 256,62 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 2422,40 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 7000,00 грн., суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як випливає з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (клієнт) та Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" (бюро) було укладено договір про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020, відповідно до якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
У відповідності до пунктів 4.1, 4.2 вказаного договору ціна договору складається з вартості юридичних послуг, що зазначаються в додатковій угоді до цього договору. Така угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін. Вартість наданої юридичної допомоги бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок.
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав:
- копію договору про надання правової допомоги №1/20Ю від 31.12.2020, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" та АБ "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт";
- копію додаткової угоди №3 від 01.122023 до договору про надання правової допомоги №1/20Ю від 31.12.2020;
- копію додатку №1 від 26.01.2024 до договору про надання правової допомоги №1/20Ю від 31.12.2020, згідно з яким клієнт доручає АБ "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта за цивільним або господарським судочинством за відповідним переліком справ клієнта (в тому числі по спірному страховому випадку);
- копію рахунку №13 від 26.01.2023 на суму 7000,00 грн;
- копію акта надання послуг №13 від 26.01.2023;
- копію платіжного доручення №4745 від 31.01.2024;
- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1278640, виданого АБ "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" на ім'я адвоката Білоконь І.В., та свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю Білоконь Інною Вікторівною серії РН №1639 від 21.05.2019.
Наведеними документами підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн.
З урахуванням наведеного, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" професійної правничої допомоги Приватному акціонерному товаристві "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" на суму 7 000,00 грн.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, то суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог, суд розглянув та відхилив, як такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77; ідентифікаційний код: 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (ідентифікаційний код: 20033533, адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6-В) страхове відшкодування в розмірі 55 256,62 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов