2/130/652/2021
130/1058/21
"03" листопада 2021 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Верніка В.М.,
при секретарі - Штойко О.Ю.,
із участю: представника позивача Таргонія В.М. ,
представника відповідача Кучер М.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка цивільну справу за позовом адвоката Таргонія Вадима Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування шкоди,
Адвокат Таргоній В.М. в інтересах ОСОБА_3 15.04.2021 року (згідно дати поштового відправлення) звернувся до Жмеринського міськрайонного суду з цим позовом до АТ "Укрзалізниця" із вимогами стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_3 300000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок заподіяння смерті батькові позивача - ОСОБА_4 , а також 9000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позовна заява мотивована тим, що близько 20:00 годин 29.07.2019 року машиніст ОСОБА_5 , керуючи вантажним потягом №1903 сполученням "Козятин-Жмеринка" у складі 47 вагонів з вантажем, на залізничній станції "Десенка" біля с.Сосонка Вінницького району Вінницької області здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 29.07.2019 року за фактом настання цієї події було винесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020000000341 та розпочато досудове розслідування. Постановою слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області від 25.09.2019 року вказане кримінальне провадження закрито. Згідно зібраних в ході досудового розслідування даних, включно з висновком судово-медичної експертизи від 23.09.2019 року №727 встановлено, що між наїздом потягом на ОСОБА_4 (тобто дією джерела підвищеної небезпеки) та смертю останнього наявний причинно-наслідковий зв'язок. Власником потягу є АТ "Укрзалізниця", також машиніст даного потягу перебував у трудових відносинах з АТ "Укрзалізниця". Позивач є дочкою загиблого й вона втратила рідного батька. Загибель спричинила надзвичайні страждання, які тривають до тепер. Позивач була близькою з батьком, проживала разом з ним, постійно спілкувалась, отримувала підтримку та допомогу. Окрім цього, позивач втратила можливість надавати таку підтримку батькові. З урахуванням смерті матері позивача вона залишилася взагалі без батьків. Втрата батька є невідворотною і непоправною, вона не можк бути відновлена, тому душевні страждання будуть тривати і надалі. Внаслідок смерті батька позивача переслідує відчуття самотності, тривожності, гострої несправедливості. Смерть батька змінила життя позивача, зруйнувала нормальні життєві зв'язки. Вважає, що внаслідок втрати свого батька, позивачеві ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 300000 грн.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 26.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.
22.06.2021 року на адресу суду від відповідача АТ "Укрзалізниця" надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог (а.с. 55-60).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від від 05.08.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Таргоній В.М. підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задоволити, посилаючись на обгрунтування, викладені у позові. Визнав обставини того, що на час заподіяння ОСОБА_4 смертельного травмування вантажним потягом останній перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також перехід залізниці він не здійснював у спеціально відведеному для цього місці. Заперечив доведеність належними та допустимими доказами обставин смерті ОСОБА_4 за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого. Додатково просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу.
Представник відповідача АТ "Укрзалізниця" - Кучер М.М. в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог. Зауважила, що стороною позивача не обгрунтовано розмір оспорюваної моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Пояснила, що у поданій представником позивача у якості доказу копії постанови СУ ГУНП у Вінницькій області від 25.09.2019 року зазначено, що близько 20:00 годин 29.07.2019 року машиніст ОСОБА_6 , керуючи вантажним потягом №1903 сполученням "Козятин-Жмеринка" у складі 47 вагонів з вантажем, на залізничній станції "Десенка" біля с.Сосонка Вінницького району Вінницької області здійснив наїзд на ОСОБА_4 , який раптово кинувся під потяг, Вважає, що такий доказ беззаперечно свідчить про умисел з боку загиблого, який через порушення правил безпеки на залізничному транспорті отримав травми, несумісні з життям. Також у постанові слідчго зазначено, що при судово-токсикологічній експертизі трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,6 проміле. Вказана величина свідчить про те, що на момент настання своєї смерті зазначена особа перебувала у сильному алкогольному сп'янінні. Послалась на порушення ОСОБА_4 пунктів 2.2, 2.3, 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 22.11.2007 року, згідно яких категорично заборонено ходити по залізничних коліях, проходити вздовж залізничної колії ближче 5 метрів від крайньої рейки, пішоходам забороняється знаходитись на об'єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп'яніння. Вважає відсутніми винита протиправність дій АТ "Укрзалізниця", оскільки в силу заону відповідач несе відповідальність без вини, смерть потерпілого настала через його свідому дію - раптово кинувся під потяг, та перебування у стані алкогольного сп'яніння в порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті. Зауважила, що подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року в справі №355/981/16-ц. Просила відмовити у позові в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та представлені у ній письмові докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії постанови слідчого СВ СУ ГУНП у Вінницькій області Мельничука В.О. від 25.09.2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12019020000000341 від 29.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, закрито з підстав відсутності в діях ОСОБА_5 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України (а.с.6-8).
Відповідно до копії повідомлення АТ "Укрзалізниця" від 16.09.2020 року електровоз ВЛ80к №125 обліковується у виробничому підрозділі локомотивне депо "Козятин" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" (а.с.9).
Згідно копії довідки виробничого підрозділу локомотивне депо Жмеринка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця", ОСОБА_5 з 03.07.1995 року працює у виробничому підрозділі локомотивне депо Жмеринка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на посаді машініста електровоза у дільниці експлуатації локомотивів, має 3 клас машиніста елкетровоза (а.с.10).
У відповідності до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 66 років в с.Сосонка Вінницького району Вінницької області (а.с.11).
Згідно копій паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 (а.с.12,14,15) позивач ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4 .
Відповідно до копії довідки виконкому Браїлівської селищної ради Жмеринського району від 19.08.2020 року №2524 ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті проживав без реєстрації разом з дочкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Згідно товарного чеку ФОП ОСОБА_7 від 30.07.2019 року, представленого стороною позивача ОСОБА_3 (а.с.17,18) витрачено на предмети та послуги з поховання загалом 7500 грн.
Так, відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.11 ЦК України завдання моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до п.9 ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно ч.1-3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до положень ч.1,2,5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ч.1-3 ст.1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
Згідно вимог ст.12,13,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2018 року в справі №336/3665/16-ц, обов'язок доведення вини покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року в справі №355/812/17, що власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише спричиненням шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
Так, обставини того, що причинами смерті ОСОБА_4 29.07.2019 року стали наїзд на останнього локомотив вантажного потягу, який перебуває у власності відповідача АТ "Укрзалізниця" та був керований машиністом - фізичною особою, який перебував у трудових відносинах з відповідачем, сукупно з порушенням самим ОСОБА_4 правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, який, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, переходив залізничну колію не у спеціально відведеному місці та не звільнив завчасно залізничну колію, на якій він перебував, при наближенні до того місця залізничного потягу, визнані сторонами в судовому засіданні.
Проте, суд визнає необгрунтованими твердження представника відповідача стосовно того, що потерпілий ОСОБА_4 умисно кинувся під потяг, оскільки ці доводи безпідставно грунтуються лише на змісті таких відомостей у постанові слідчого від 25.09.2019 року про закриття кримінального провадження №12019020000000341, оскільки таке рішення слідчого не належить до визначених цивільним процесуальним законом документів, що мають преюдиціальне значення у цивільному судочинстві. Також ця обставина всупереч власного обов'язку її доказування власником джерела підвищеної небезпеки, яким вочевидь є рухомий склад залізниці, не підтверджена відповідачем жодним іншим належним та допустими доказом. При цьому власне зауваження представником відповідача обставини відсутності особливих зусиль потерпілого для уникнення наїзду на нього із перебуванням у стані сильного алкогольного сп'яніння не визначає безумовно достатньої для прямого умисла його свідомої мозкової та рухальної діяльності, спрямованих на завідоме позбавлення власного життя.
У зв'язку з недоведенням достеменно іншого, суд згідно визнаних сторонами обставин доходить висновку, що настання смерті ОСОБА_4 відбулось внаслідок грубої необережності самого потерпілого, а не у зв'язку з умисним вчиненням ним самогубства.
За таких обставин суд визнає неаргументованими доводи представника відповідача стосовно відсутності правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди через її заподіяння внаслідок умислу потерпілого, оскільки за встановлених в судовому засіданні обставин смерть ОСОБА_4 сталась внаслідок його необережності та нехтування Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, включно за перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, за обставин чого законодавством України презюмується обов'язок власника джерела підвищеної небезпеки відшкодувати завдану шкоду, у тому числі й моральну.
Також безпідставним за невизнання позовних вимог у повному обсязі є посилання представника відповідача на правові висновки постанови Верховного Суду від 12.12.2018 року в справі №355/981/16-ц, оскільки вказаним судовим рішенням касаційного суду визначено, що за аналогічних обставин смерть потерпілого настала саме через його власну необережність та перебування у стані алкогольного сп'яніння у порушення вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд враховує, що завдана позивачу смертю її батька шкода спричинила та буде спричиняти позивачу протягом усього життя душевні страждання. Зазначені обставини, що зумовлені раптовою смертю близького родича, призвели до істотних змін звичних умов життя позивача, яка проживала разом з батьком, у тому числі враховуючи те, що згідно ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. При цьому, відновити становище, яке існувало до смерті батька, у житті позивачу неможливо.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що у причинно-наслідковому зв'язку зі смертю батька позивача є особиста груба необережність самого ОСОБА_4 , який знаходився на залізничній колії у не відведеному спеціальному місці для її переходу, перебував у стані алкогольного сп'яніння, а отже до його загибелі призвело також грубе порушення померлим цих правил поведінки на залізничній колії. Також суд враховує вік ОСОБА_4 , якому на момент смерті виповнилося 66 років, тобто він належав до визначеної законом категорії осіб похилого віку. Наведене обставини у своїй сукупності визначають об'єктивні підстави для зменшення суми оспорюваного відшкодування моральної шкоди, яку в межах заявлених позовних вимог з урахуванням відповідності принципам розумності, виваженості та справедливості суд вважає необхідним визначити в розмірі 40000 грн, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Пропорційно задоволеним позовним вимогам у співвідношенні до первісно заявлених до компенсації витрат на правову допомогу в розмірі 9000 грн, підлягає стягненню з відповідача АТ "Укрзалізниця" на користь позивача ОСОБА_3 1200 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Також, оскільки позивач законом звільнена від сплати судового збору за позовними вимогами про відшкодування шкоди, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави за ставкою вимог немайнового характеру фізичної особи, що становить 908 грн.
Керуючись ст.3 Конституції України, ст.11, 16, 23, 1166, 1167, 1187, 1193 УК України, ст.4, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265 ЦПК України ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , мешканки АДРЕСА_1 ) 40000 (сорок тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 1200 (одну тисячу двісті гривень) судових витрат, зумовлених витратами на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Київ/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, пункт 1.2.2.) 908 (дев'ятсот вісім) гривень судового збору.
Рішення набуває законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд.
Повне судове рішення складено 15.11.2021 року.
Суддя Вернік В.М.