Єдиний унікальний номер 448/483/22
Провадження № 2/448/19/24
(повний текст)
21.05.2024 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Рушеляк Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне некомерційне підприємство «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -
І.Короткий зміст позовних вимог.
Яворівська окружна прокуратура Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 коштив сумі 5397 грн. 22 коп., витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову сторона позивача покликається на те, що вироком Мостиського районного суду Львівської області від 10.08.2021р., який набрав законної сили 14.04.2022р., - ОСОБА_1 (відповідача) визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України. Даним вироком визнано доведеним те, що 19.06.2021 року близько 14.35 год. ОСОБА_1 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи на узбіччі дороги біля магазину по АДРЕСА_1 , під час конфлікту із ОСОБА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_2 удар кулаком правої руки в ділянку лівого ока, після чого наніс ще кілька ударів обома руками в область обличчя, чим своїми діями спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці правої брови, синець в лівій очній ділянці, садно на нижній повіці лівого ока, перелом нижньої стінки лівої очниці, крововилив в ліву пазуху верхньої щелепи (гемосинус), струс головного мозку, які кваліфікуються як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Зазначає, що у зв'язку із отриманими травмами ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги». Згідно з довідкою КНП «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» від 01.04.2022р. №22-05вих-1704, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії з 30.06.2021р. по 07.07.2021р. з діагнозом: перелом дна очної ямки, струс головного мозку, а вартість його лікування становить 5397 грн. 22 коп.
Вказує, що даний лікувальний заклад належить до комунальних закладів, що перебувають у комунальній власності, а тому кошти, затрачені закладом на лікування осіб, підлягають до зарахування саме на рахунок місцевого бюджету Львівської міської ради.
З огляду на наведене, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Львівської міської ради кошти, витрачені Комунальним некомерційним підприємством «Львівське територіальним медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 5397 грн. 22 коп., які перерахувати в дохід місцевого бюджету м.Львова.
ІІ. Позиція учасників справи.
Представник Яворівської окружної прокуратури Львівської області - Білозір О.М. в судове засідання не з'явилася, скерувала письмову заяву, у якій зазначила, що підтримує заявлені позовні вимоги та просить такі задовольнити, розгляд даної справи просить проводити без її (прокурора) участі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у даній справі.
Представник позивача - Львівської міської ради - в судове засідання не з'явився, скерував на адресу суду заяву про розгляд справи без його (представника) участі з вказівкою на те, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять такі задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Як вбачається із матеріалів справи судові повістки відповідачу надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою місця його проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та були вручені особисто відповідачу. Відомості про будь-які інші адреси місця проживання чи перебування відповідача чи про його офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні, заяв про зміну місця проживання чи перебування від відповідача не надходило. Тому на підставі статей 128, 131 ЦПК України суд приходить до висновку, що відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Представник третьої особи - Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», будучи у встановленому законом порядку повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, не повідомив про причини своєї неявки та не надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 27.05.2022 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом керівника Яворівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину; залучено до участі у даній цивільній справі «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 22.07.2022р. зупинено провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 18.03.2024р. поновлено провадження у цивільній справі за позовом керівника Яворівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 21.05.2024р. постановлено провести заочний розгляд даної справи.
Враховуючи положення ст.280 ЦПК України, а також те, що відповідач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, а також враховуючи те, що сторона позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, судом вирішено ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що вироком Мостиського районного суду Львівської області від 10.08.2021 року (справа №448/911/21) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначено йому покарання - два роки обмеження волі, відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Вказаний вирок Мостиського районного суду Львівської області від 10.08.2021р. набрав законної сили 14.04.2022р.
Згідно із ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з зазначеними положеннями ЦПК України, вищевказані обставини, а також винність відповідача ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, що визначені вироком Мостиського районного суду Львівської області від 10.08.2021 року (справа №448/911/21), не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.
Так, з вироку Мостиського районного суду Львівської області від 10.08.2021 року вбачається, що 19.06.2021 року близько 14.35 год. ОСОБА_1 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи на узбіччі дороги біля магазину по АДРЕСА_1 , під час конфлікту із ОСОБА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_2 удар кулаком правої руки в ділянку лівого ока, після чого наніс ще кілька ударів обома руками в область обличчя, чим своїми діями спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці правої брови, синець в лівій очній ділянці, садно на нижній повіці лівого ока, перелом нижньої стінки лівої очниці, крововилив в ліву пазуху верхньої щелепи (гемосинус), струс головного мозку, які кваліфікуються як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Протиправні дії відповідача ОСОБА_1 є в причинному зв'язку з отриманням потерпілим ОСОБА_2 тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Отже, від вчиненого відповідачем кримінального правопорушення потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, у зв'язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги».
Вказаний лікувальний заклад створений Львівською міською радою та фінансується з бюджету м.Львова.
Згідно довідки вартості лікування №10 від 29.03.2022р., що надана КНП «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії з 30.06.2021р. по 07.07.2021р. з діагнозом: перелом дна очної ямки, струс головного мозку, а вартість його лікування за 7 днів становить 5397 грн. 22 коп. Кошти за лікування пацієнта ОСОБА_2 не відшкодовані.
Вказаний розрахунок витрат відповідачем не спростовувався.
V. Застосовані судом норми права.
Згідно з ч.2 ст.8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.15 та п.п.8 і 9 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
За правилами ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, §35). Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.
Частиною 7 цієї ж статті КПК України встановлено, що особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо кримінальне правопорушення вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 3, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07 липня 1995 року №11, відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями. Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.
Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою КМУ від 16 липня 1993 №545 (далі Порядок).
Згідно з п.2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.
Пунктом 3 Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду завдано діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.
Стягненні в установленому порядку кошти незалежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховується до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я (пункт 4 Порядку).
Аналогічна позиція зазначена Верховним Судом у справах 450/1335/15-ц (постанова від 01 квітня 2019 року); №295/2579/17 (постанова від 19 червня 2019 року).
Отже, вказаними нормами закону передбачено, що особа яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілих від злочину.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
VI. Висновки суду.
Таким чином, надані стороною позивача докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач ОСОБА_1 як особа, яка вчинила злочин, зобов'язаний відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.3 ст.1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування: зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
Беручи до уваги усі наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що даний позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
VIІ. Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що сторона позивача, на користь яких ухвалено рішення, звільнені від сплати судового збору відповідно до п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2481 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне некомерційне підприємство «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Львівської міської ради кошти, витрачені Комунальним некомерційним підприємством «Львівське територіальним медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 5397 (п'ять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 22 коп., які перерахувати в дохід місцевого бюджету м.Львова на номер рахунку: UA678999980314070544000013002 в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 38008294, МФО 899998, код платежу 24060300 «інші надходження».
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 24.05.2024р.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Яворівська окружна прокуратура Львівської області: місцезнаходження: 81000, м.Яворів, вул.Львівська, 25 Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради: код ЄДРПОУ:04055896, місцезнаходження:79008, м.Львів, пл.Ринок, 1.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Крисовичі Мостиського району Львівської області, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне некомерційне підприємство «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги»: код ЄДРПОУ:44496574, місцезнаходження: 79059, м.Львів, вул.І.Миколайчука, 9.
Суддя Ю.В.Кічак