Справа № 620/10535/23 Головуючий у 1 інстанції - Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
24 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.12.2022 № 97 «Про результати проведення розслідування»;
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.12.2022 № 98 «Про результати проведення розслідування»;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 премії та додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за грудень 2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 премію та додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за листопад 2022 року збільшеної до 100 000 гривень.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_2 від 31.12.2022 №97 «Про результати проведення розслідування»;
- визнано протиправним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_2 від 31.12.2022 №98 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 премію за грудень 2022 року відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 та додаткову винагороду за грудень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 05.03.2022 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення, з 06.03.2022 зарахований на котлове забезпечення частини та призначений на посаду командира батареї другої гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2022 № 19 (а.с. 80 зворотна сторона).
За фактом відсутності командира 2 гаубичної артилерійської батареї, майора ОСОБА_1 , на бойових позиціях 23 грудня 2022 року, на підставі рапорту начальника штабу - першого заступника командира гаубичного артилерійського дивізіону підполковника ОСОБА_2 , наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 23 грудня 2022 року №96 було призначено службове розслідування (а.с. 77-80).
Актом службового розслідування від 31 грудня 2022 року встановлено, що всупереч вимог статей 11, 13, 87, 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, о 09:30 був відсутній без поважної причини у військовій частині (пункт тимчасової дислокації підрозділу АДРЕСА_1 ) і з'явився лише о 18:00. Підполковник ОСОБА_2 на службовому автомобілі для встановлення місцезнаходження позивача вирушив до пункту тимчасової дислокації підрозділу, де приблизно об 22:00 годі знайшов майора ОСОБА_1 на місці ночівлі та після коротких зборів доставив його до штабу частини для встановлення обставин події. Зважаючи на те, що майор ОСОБА_1 по дорозі неадекватно поводився, нецензурно виражався та вів себе агресивно було прийнято рішення доставити його до лікарні м. Охтирки для медичного обслідування на стан сп'яніння. Алкоголю в організмі майора не виявлено, а на стан наркотичного сп'яніння останній відмовився пройти дослідження (а.с. 74-78, 81-90).
За результатами службового розслідування, на підставі встановлених в акті розслідування обставин, командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ №97 від 31.12.2022 «Про результати проведення розслідування», яким наказано:
- за вчинення грубого порушення військової дисципліни - самовільне залишення частини (пункту тимчасової дислокації підрозділу), оголосити майору ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - «СУВОРУ ДОГАНУ»;
- додаткову грошову винагороду за грудень місяць 2022 року майору ОСОБА_1 не виплачувати (а.с. 92).
Окрім того, наказом командира військової частини НОМЕР_2 №98 від 31.12.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності в грудні місяці 2022 року» за незадовільний стан озброєння командиру другої гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону - майору ОСОБА_1 оголошено «ДОГАНУ»; за порушення вимог частини 1 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, абзацу 1 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, частини 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення - за самовільне залишення частини 23 грудня 2022 року, а також за порушення вимог статті 13, частини 1 статті 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзац 7 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, частини 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення - за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оголошено майору ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - «СУВОРУ ДОГАНУ» та позбавлено 100% премії за підсумками роботи у грудні місяці 2022 року (а.с. 93).
Окрім того, заступником командира гаубичного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення, підполковником ОСОБА_3 23.12.2023 складено два протоколи про військове адміністративне правопорушення, а саме за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та за частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 46-48, 49-52).
За результатами розгляду матеріалів про притягнення майора ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 172-20 КпАП України постановою В.Писарівського районного суду Сумської області від 02.01.2023 у справі №575/1/23 провадження закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 39-41).
За результатами розгляду матеріалів про притягнення майора ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 172-11 КпАП України постановою В.Писарівського районного суду Сумської області від 16.01.2023 у справі №575/16/23 провадження закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 42-45).
Зважаючи на закриття провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення, що стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів, позивач вважає їх протиправними та такими, що прийняті із порушенням вимог чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вина позивача не доведена належними та допустимими доказами, під час службового розслідування не було вжито всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, а як наслідок і оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню. При цьому, зважаючи на встановлення протиправності оскаржуваних наказів, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність у позивача права на отримання грошового забезпечення за грудень 2022 року включно із премією, відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260, а також одноразовою додатковою винагородою відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та, як наслідок задоволення позовних вимог в цій частині.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Статуту внутрішньої служби Збройних сил України в повній мірі знайшло своє підтвердження за результатами службового розслідування.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Правовідносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби, затвердженим Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 (далі - Статут).
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Разом з тим, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут).
Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна, відповідно до ст. 3 Дисциплінарного статуту досягається шляхом, зокрема: особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту).
Згідно із частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту дають підстави для висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Відповідно до вимог статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно із вимогами статті 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Приписами статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.
Разом із тим, згідно із вимогами частини 2 статті 45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Приписами ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність передбачену главою 13-Б КУпАП за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Згідно зі статтею 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішній порядок досягається глибоким розумінням, свідомим і неухильним виконанням військовослужбовцями обов'язків, визначених законами України та військовими статутами Збройних Сил України;
Статтею 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено - військовослужбовець зобов'язаний утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Як зазначено вище, відповідно до абзацу шостого та сьомого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до статті 241 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я та утримуватися від шкідливих звичок (куріння та вживання алкоголю).
Враховуючи зазначені обов'язки, військовослужбовець зобов'язаний подавати приклад підлеглому особовому складу щодо належного виконання обов'язків військової служби.
Враховуючи зазначене, за загальними правилами, військовослужбовці за адміністративні правопорушення несуть саме дисциплінарну, а не адміністративну відповідальність. Іншими словами, якщо військовий вчиняє правопорушення передбачене кодексом про адміністративні правопорушення - він притягається до дисциплінарної відповідальності командиром.
Водночас, з метою посилення відповідальності військовослужбовців за порушення військової дисципліни, для забезпечення правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України, був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладення обов'язків в особливий період» від 05.02.2015 р. № 158-VIII.
Таким чином, вказаним вище Законом було вперше запроваджено адміністративну відповідальність за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Також, унормовані процедурні питання щодо процесуального оформлення вчинення військових адміністративних правопорушень. Так, командирам (начальникам) військових частин надано право складати адміністративні протоколи.
Особливістю притягнення до відповідальності за військові адміністративні правопорушення є те, що у цьому випадку розглядом справи займається районний місцевий суд, а не командир.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, заступником командира гаубичного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення, підполковником ОСОБА_3 23.12.2023 складено два протоколи про військове адміністративне правопорушення, а саме за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та за частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 46-48, 49-52).
Втім, за результатами розгляду матеріалів про притягнення майора ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 172-20 КпАП України постановою В.Писарівського районного суду Сумської області від 02.01.2023 у справі №575/1/23 провадження закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 39-41). За результатами розгляду матеріалів про притягнення майора ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 172-11 КпАП України постановою В.Писарівського районного суду Сумської області від 16.01.2023 у справі №575/16/23 провадження закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 42-45).
Однак, колегія суддів звертає увагу, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 23.12.2022 №96 з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, було призначено службове розслідування (а.с. 78 зворотна сторона-79).
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 1 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (пункт 5 Розділу ІІІ Порядку №608).
Так, на підставі рапорту начальника штабу першого заступника командира гаубичного артилерійського дивізіону підполковника ОСОБА_2 за фактом відсутності командира 2 гаубичної артилерійської батареї, майора ОСОБА_1 , на бойових позиціях 23 грудня 2022, командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ «Про проведення службового розслідування» від 23.12.2022 року №96.
Відповідно до пункту 13 Розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Пунктом 1 розділу V Порядку № 608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до п. 1 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Таким чином, акт службового розслідування є носієм доказової інформації про обставини, які встановлені під час його проведення.
За приписами частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, згідно із висновками акту службового розслідування констатовано, що самовільне залишення військової частини, самоусунення від виконання обов'язків військової служби, безвідповідальне ставлення до виконання наказів та завдань старших командирів, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин майором ОСОБА_1 сталася з його власної вини, через особисту недисциплінованість та безвідповідальність.
Водночас, із акту службового розслідування неможливо встановити який саме проміжок часу військовослужбовець був відсутнім на території тимчасової дислокації, позаяк командир військової частини НОМЕР_2 в письмових поясненнях зазначає, що майор ОСОБА_1 був відсутнім на зв'язку в період з 12:00 год 21.12.2022 по 18:00 год 23.12.2022. Із пояснень, що містяться в матеріалах розслідування, вбачається вказівка кожного опитуваного на різні проміжки часу, втім сам акт за результатами відібраних пояснень, встановлених обставин не містить чітко визначеного діяння із окресленими фактами, періодами тощо. Описова частина акту розслідування зведена до цитування відібраних пояснень інших військовослужбовців. Матеріали службового розслідування не містять вказівки на наявність складених матеріалів про адміністративні військові правопорушення позивачем та наслідки їх розгляду. Водночас, наявні копії медичних документів щодо проведення освідчення на стан алкогольного (наркотичного) сп'яніння.
Із акту службового розслідування вбачається, що позивач відмовився від надання пояснень, поводився неадекватно та агресивно. Водночас, матеріали розслідування не містять акту такої відмови від надання пояснень. Із доданих до матеріалів справи документів представником відповідача неможливо встановити ознайомлення майора ОСОБА_1 із наказами про призначення службового розслідування, його висновком та наказами, прийнятими за результатами проведення службового розслідування (відсутні і акти відмови від ознайомлення).
Згідно із висновком медичного огляду від 23.12.2022 КНП «Охтирська центральна лікарня» вміст етилового спирту у видихуваному повітрі ОСОБА_1 - 0,0%. Від здачі сечі на вміст наркотичних речовин відмовився. В акті медичного огляду вказано, що одяг чистий, цілий, шкіряний покров звичайного кольору, видимих пошкоджень немає. Поведінка напружена, роздратована, агресивна. Особа скаржиться на нежить, кашель, біль у грудях, біль у попереку. Мовна здатність не порушена. Пульс 106 ударів в секунду, тиск 180/100. Зіниці не змінені, реакція на світло жива, ністагм при погляді вбік відсутній, рухова сфера не порушена, міміка звичайна (а.с. 89-90).
За результатами службового розслідування, на підставі встановлених в акті розслідування обставин, командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ №97 від 31.12.2022 «Про результати проведення розслідування», яким наказано:
- за вчинення грубого порушення військової дисципліни - самовільне залишення частини (пункту тимчасової дислокації підрозділу), оголосити майору ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - «СУВОРУ ДОГАНУ»;
- додаткову грошову винагороду за грудень місяць 2022 року майору ОСОБА_1 не виплачувати (а.с. 92).
Окрім того, наказом командира військової частини НОМЕР_2 №98 від 31.12.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності в грудні місяці 2022 року» за незадовільний стан озброєння командиру другої гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону - майору ОСОБА_1 оголошено «ДОГАНУ»; за порушення вимог частини 1 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, абзацу 1 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, частини 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення - за самовільне залишення частини 23 грудня 2022 року, а також за порушення вимог статті 13, частини 1 статті 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзац 7 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, частини 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення - за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оголошено майору ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - «СУВОРУ ДОГАНУ» та позбавлено 100% премії за підсумками роботи у грудні місяці 2022 року (а.с. 93).
Із аналізу вказаних вище наказів слідує, що командиру другої гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону - майору ОСОБА_1 за самовільне залишення частини (пункту тимчасової дислокації підрозділу) оголошено «СУВОРУ ДОГОНУ» як наказом № 97 від 31.12.2022 та і наказом № 98 від 31.12.2022, тобто застосовано дисциплінарне стягнення двічі за одне правопорушення.
Однак, наказ № 97 від 31.12.2022, який прийнято за результатами проведено службового розслідування не містить іншого стягнення за порушення, які встановлені у висновку службового розслідування, а саме вживання алкогольних та наркотичних речовин (відмова від проходження медичного дослідження).
Із службової картки позивача встановлено, що в розділі стягнення міститься відмітка про накладення на ОСОБА_1 стягнення за самовільне залишення частини на підставі наказу №98 від 23.12.2022 (а.с. 56).
Своєю чергою, із доданого до матеріалів справи наказу командира військової частини НОМЕР_2 №98 від 31.12.2022 за незадовільний стан озброєння командиру другої гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону - майору ОСОБА_1 оголошено «ДОГАНУ». Водночас, встановлення стану озброєння не було підставою проведення службового розслідування та не було встановлено й в ході такого розслідування, а тому за наданими доказами, відсутні правові підстави для застосування до позивача вказаного виду стягнення.
Слід також зазначити, що за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння застосоване дисциплінарне стягнення саме наказом №98 від 31.12.2022. Таке стягнення застосоване до позивача за порушення ним статті 13, ч. 1 ст. 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, абзацу 7 статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, частини 3 статті 172-20 КУпАП.
Водночас, вказані норми Статутів не передбачають відповідальності за відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, а рішення щодо притягнення до відповідальності за статтею 172-20 КУпАП в межах вказаного Кодексу приймається районним судом за результатами розгляду протоколу про адміністративне військове правопорушення, складений органом управління Військової служби правопорядку.
За результатами розгляду протоколу щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ст. 172-20 КУпАП В.Писарівським районним судом Сумської області зроблено висновок, що з представлених суду матеріалів справи в діях ОСОБА_1 не вбачається наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, так як відсутні докази, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння, що викликає у суду сумніви щодо достовірності викладених в протоколі обставин.
Також, слід звернути увагу на встановлені обставини В.Писарівським районним судом Сумської області під час розгляду матеріалів про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП. Так, в постанові суду від 16.01.2023 у справі № 575/16/23 зазначено, що дослідивши представлені матеріали, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи його особу (учасник бойових дій з 2015 року), заслухавши пояснення свідків, які чітко зазначили, що організацією транспортування автомобіля ОСОБА_1 займався з дозволу командира військової частини і протягом всього часу відсутності за місцем дислокації він постійно підтримував зв'язок із підлеглими, а тому суд вважає, що в діях ОСОБА_1 не вбачається наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, так як відсутні беззаперечні докази, що ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину, що викликає у суду сумніви щодо достовірності викладених в протоколі обставин.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок службового розслідування сформований без повного дотримання вимог Порядку №608, зважаючи на відсутність в останньому всіх встановлених обставин, які в повній мірі доводять факт вчинення проступку, доведеність вини особи, натомість зміст акту зведено до цитування відібраних пояснень та констатації причини та умови, що сприяли правопорушенню, а саме недисциплінованість особи порушника і його безвідповідальність. Акт службового розслідування не містить посилання на обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
Із наявної службової картки позивача вбачається про наявні в нього заохочення за сумлінне виконання бойових завдань, високі показники у бойовій роботі (а.с. 55).
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що вина позивача не доведена належними та допустимими доказами, під час службового розслідування не було вжито всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, а як наслідок і оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо задоволених судом першої інстанції позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 премію за грудень 2022 року відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 та додаткову винагороду за грудень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, колегія суддів зазначає наступне.
Пункт 15 Порядку №260 передбачає, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які, зокрема:
- самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);
- усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);
- вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Зважаючи на те, що наказом командира від 31.12.2022 №97 та наказом командира від 31.12.2022 №98 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення частини та вживання алкогольних/наркотичних речовин, то вимоги про визнання бездіяльності командира військової частини щодо невключення до наказу про виплату додаткової винагороди задоволенню не підлягають. Водночас, колегія суддів зауважує, що постанова КМУ №168 від 28.02.2022 не встановлює підстав, порядку та умов виплати премії військовослужбовцю.
Так, постановою КМУ №168 від 28.02.2022, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Порядком №260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
- 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
- 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Пунктом 4 Порядку №260 встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Вказане вище свідчить про те, що виплати одноразової додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях в розмірах, встановлених постановою КМУ №168 залежать від багатьох чинників, як то часу участі, виконуваних завдань, так і наданих підтверджуючих документів щодо цієї участі, періодів та виконаних завдань.
Колегія суддів звертає увагу, що в межах спірних правовідносин, встановивши протиправність притягнення позивача до відповідальності, може надаватись оцінка лише наявності права у позивача на виплату премії та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». В той же час, період безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях та заходах в грудні 2022 року, що дають право останньому на виплату винагороди в розмірі до 100 000 грн., не є предметом спору.
Отже, з огляду на встановлення протиправності оскаржуваних наказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання грошового забезпечення за грудень 2022 року включно із премією, відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260, а також одноразовою додатковою винагородою відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Таким чином, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в спірній частині та наявність підстав для їх задоволення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Також, аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.