Справа № 320/9480/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
27 травня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не здійснення повного обов'язкового розрахунку, ненарахування та невиплату при звільненні з військової служби 14 січня 2019 року ОСОБА_1 заборгованості суми з індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, передбаченої Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - січень 2008 року;
- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України на користь ОСОБА_1 неотриману при звільненні з військової служби 14 січня 2019 року суму заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не здійснення повного обов'язкового розрахунку, не нарахування та невиплату при звільненні з військової служби 14 січня 2019 року ОСОБА_1 заборгованості суми з індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 січня 2019 року включно, передбаченої Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - березень 2018 року;
- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України на користь ОСОБА_1 неотриману при звільненні з військової служби 14 січня 2019 року суму заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 січня 2019 року включно, згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - березень 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо неповного розрахунку складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 14 січня 2019 року, внаслідок чого протиправно не були враховані до його складу додаткові щомісячні виплати - у розмірі 35% від посадового окладу, та надбавка за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, та надбавка за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 %, а також вищевказана індексація грошового забезпечення (у зв'язку з її не нарахуванням), які передбачені п. 1 розділу XVI наказу Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", що призвело до недоплати позивачу при звільненні з військової служби 14 січня 2019 року коштів - одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГДЗ), передбаченої п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 27 (двадцять сім) повних календарних років служби;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України провести новий перерахунок місячного грошового забезпечення станом на 14 січня 2019 ОСОБА_1 та включити до його складу додаткові щомісячні виплати - у розмірі 35 % від посадового окладу, та надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65 % від посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, та надбавка за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 %, а також вищевказаної суми індексації грошового забезпечення (у зв'язку з її не нарахуванням), які передбачені п. 1 розділу XVI наказу Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, постановою Кабінету міністрів України від 30.08.2017 №704 та рішення Міністра оборони України від 27.01.2021 №2640, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення";
- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України на користь ОСОБА_1 на підставі нового розрахунку місячного грошового забезпечення станом на 14 січня 2019 року, з включенням всіх додаткових видів виплат, суми заборгованості одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГДЗ), передбаченої п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 27 (двадцять сім) повних календарних років служби, яка була не виплачена при звільненні з військової служби 14 січня 2019 року;
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не нарахування та не виплати при звільненні 14 січня 2019 року ОСОБА_1 суми одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГДЗ), згідно з вимогами п.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 2 (два) повних роки служби, з урахуванням пільгової вислуги, яка розрахована відповідно до підпункту "а" пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 та наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, якими передбачено, що зараховується один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;
- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України на користь ОСОБА_1 суми заборгованості одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГДЗ), згідно з вимогами п.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка не була виплачена при звільненні 14.01.2019 року, у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 2 (два) повних роки служби, з урахуванням пільгової вислуги, яка розрахована відповідно до підпункту "а" пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 та наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, якими передбачено, що зараховується один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;
- визнати протиправною бездіяльність Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не нарахування та не виплати при звільненні 14 січня 2019 року ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 30 календарних днів основної відпустки за 2013 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 14.01.2019 року, яка передбачена п.14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України на користь ОСОБА_1 суму із невиплаченої заборгованості при звільненні 14 січня 2019 року грошової компенсації за невикористані 30 календарних днів основної відпустки за 2013 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 14.01.2019 року, яка передбачена п.14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України виплату грошових коштів за рішенням суду здійснити на картковий рахунок ОСОБА_1 за наступними реквізитами: установа банку: Головне управління по м.Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (ЄДРПОУ 09322277), картковий рахунок одержувача НОМЕР_4 в гривні Україна, одержувач : ОСОБА_1 , картка платника податків одержувача № НОМЕР_2 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.12.2018 по 14.01.2019.
Зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 14.01.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року.
Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо нездійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу збройних Сил України нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахування додаткових видів грошового забезпечення та з урахуванням вже виплаченої суми.
Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не нарахування та не виплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2013 рік.
Зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2013 рік.
В задоволенні іншої частини позовних вимог вдмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 01.08.1991 по 26.12.2018 проходив військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується послужним списком (а.с. 115).
Наказом начальника генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.12.2018 №692 звільнено полковника ОСОБА_1 , начальника відділу планування інформаційної протидії центру інформаційної протидії Об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України з військової служби у запас відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) Міністерства оборони України від 29.12.2018 №278 полковника ОСОБА_1 , начальника відділу планування інформаційної протидії центру інформаційної протидії Військової частини НОМЕР_1 (тарифний розряд - 47, посадовий оклад - 8320,00 грн.), звільненого наказом Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.12.2018 №692 у запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено вважати таким, що 29 грудня 2018 року справи та посаду здав.
Вказаним наказом встановлено надати другу частину щорічної основної відпустки за 2018 рік терміном 17 (з урахуванням святкових днів) діб з 29 грудня 2018 року по 14 січня 2019 року з подальшим виключенням зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та направленням на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У вказаному наказі встановлено, що вислуга років у Збройних Силах становить на 29 грудня 2018 року: календарна - 27 років 04 місяці 28 днів, пільгова - 00 років 11 місяців 18 днів, загальна - 29 років 04 місяці та 16 днів.
Встановлено виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 10% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію в розмірі 20% посадового окладу та надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 01 по 31 грудня 2018 року.
Встановлено виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію в розмірі 35% посадового окладу та надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 01 по 14 січня 2019 року.
Щорічна основна відпустка за 2018 рік використана тривалістю 30 діб (з 07.08.2018 по 06.09.2018). Грошову допомогу для оздоровлення за 2018 рік отримав.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 отримав.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення за 27 календарних років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік військової служби (а.с.24).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України із заявою від 29.04.2021, у якій просив нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2013 рік в кількості 30 діб, виходячи з розміру його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби (а.с.25-26).
Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України листом від 08.06.2021 №305/1059 повідомило позивачу, що розрахунок при звільненні позивача з військової служби здійснено відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2018 №278 та в повному обсязі.
Відповідач зазначив, що облік відпусток військовослужбовців не належить до компетенції Фінансового управління.
У зв'язку з цим, у відповідача немає підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2013 рік (а.с.27).
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до Фінансового управління Генерального штабу збройних Сул України із заявою від 10.06.2021, у якій просив:
- здійснити нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби у період з 01.12.2015 по 14.01.2019 згідно з вимогами, передбаченими Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим поставою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та яка не була своєчасно нарахована та виплачена при звільненні з військової служби;
- провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 2 повних роки вислуги, з урахуванням пільгової вислуги, яка розрахована відповідно до підпункту "а" пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №939 та наказу Міністра оборони України від 14.08.2014 №530 (а.с.28-35).
Відповідач відповідь на вказану заяву позивачу не надав.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів щодо не нарахування та не виплати під час звільнення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 14.01.2019, неповного розрахунку складу грошового забезпечення та неповного розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпуски, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності та стягнення відповідних сум, з приводу чого суд зазначає таке.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
На підставі статті 4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
При визначені розміру індексації визначальним є встановлення "базового" місяця, щодо якого за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу (в редакції чинній до 01 грудня 2015 року). Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації ( п.10-2 Порядку 1078).
Абзац пункту 10-1 Порядку № 1078 застосований в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, яка була чинна до 01 грудня 2015 року.
Після 01 грудня 2015 року до Порядку № 1078 внесено зміни та, зокрема, змінено редакцію пункту 10-2, згідно з яким змінилися правила індексації оплати праці (грошового забезпечення) для працівників.
За новим правилом обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
На підставі пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
З огляду на п.14 Порядку №1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Мінсоцполітики в листі від 28.04.2016 року № 201/10/1.37-16 надало роз'яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному: "Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Враховуючи викладене та наведені у листі дані, для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року".
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів № 1013 від 09.12.2015 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01.01.2008 року та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.
Тобто, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача в даному випадку за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року є січень 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008 та якою було підвищено посадові оклади військовослужбовцям.
При цьому, підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з абзацами 4-5 пункту 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
З огляду на зазначене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про протиправність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.
Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020 року у справі №620/3282/18 дійшов висновку, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Відсутність бюджетного фінансування відповідача не позбавляє позивача права на отримання належних йому сум індексації грошового забезпечення і не звільняє відповідача від обов'язку ці суми виплачувати. Місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Також з аналізу положень пункту 5 Порядку № 1078 випливає, що від розміру підвищення оплати праці у місяці, в якому воно відбулося, залежить можливість виплати особі індексації та порядок розрахунку її суми.
Відповідачі не надали доказів в підтвердження відсутності у кошторисі відповідачів асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у 2015-2018 роках.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 14.01.2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Пунктом 4 цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Відтак, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
З огляду на абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з березня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Разом з тим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.
Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Аналіз вищевказаних положень спеціального підзаконного нормативно-правового акта, дає підстави суду для висновку, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.
В даному випадку, суб'єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Відтак, відповідач, врахував лише норми абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку №1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Отже, відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що індексація грошового забезпечення позивачу в період з 01.12.2018 року по 14.01.2019 повинна бути перерахована та виплачена із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Отже, починаючи з березня 2018 року, базовим місяцем для розрахунку індексації є відповідно березень 2018 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року по справі №816/1728/16.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача щодо не врахування ним абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в період з 01.12.2018 року по 14.01.2019 року з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України на користь ОСОБА_1 неотриманої при звільненні з військової служби 14 січня 2019 року суму заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - січень 2008 року, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас згідно пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд зазначає, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях.
Враховуючи ту обставину, що виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за відповідний період мають передувати дії по її нарахуванню, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Крім того, суд першої інстанції правильно вказав за необхідне зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 14.01.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року.
Щодо правильності визначення розміру позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів зазначає таке.
У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що станом на дату його звільнення з військової служби відповідачі протиправно не врахували до складу його місячного грошового забезпечення постійні додаткові щомісячні виплати, а саме: щомісячна грошова премія - 35% від посадового окладу; надбавка за особливості проходження військової служби - 65% від посадового окладу; надбавка за доступ до державної таємниці - 15% від посадового окладу; та індексацію грошового забезпечення, що призвело до недоплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 29 календарних роки служби при звільненні зі служби 14.01.2019.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Згідно з пунктом 2 розділу ХХХІІ Порядку №260 у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Пунктом 5 розділу ХХХІІ Порядку №260 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад),- щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення;
Згідно з пунктом 8 розділу ХХХІІ Порядку №260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Пунктом 4 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з пунктами 1-2 розділу VI Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків.
Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на відповідний рік надбавка за особливості проходження служби окремим категоріям військовослужбовців збільшується на відповідний коефіцієнт згідно з Переліком окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків (додаток), або може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України у фіксованому розмірі до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.
Розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків.
Відповідно до пунктів 1 розділу ХІ Порядку №260 військовослужбовцям, яким надано доступ до державної таємниці та які виконують службові обов'язки в умовах режимних обмежень у зв'язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці відповідно до функціональних обов'язків, займаються розробкою, виготовленням, обліком, зберіганням і використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці, виплачується надбавка до посадових окладів.
Розмір надбавки військовослужбовцям (крім військовослужбовців режимно-секретних органів), які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється у відсотках до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації, зокрема, відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно ", - 15 відсотків.
Згідно з пунктами 1-2 розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Отже, військовослужбовцям, які звільнені зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
До щомісячного грошового забезпечення належать щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою. Перелік щомісячних видів грошового забезпечення визначений Порядком №260.
При цьому, суд звертає увагу на те, що Закон №2011 та Порядок №260 не передбачає здійснення розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Висновки щодо відсутності підстав для визначення одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення викладені Верховним Судом у постанові від 29.04.2022 у справі №580/2497/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 90425231).
Як зазначено вище, наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) Міністерства оборони України від 29.12.2018 №278 встановлено виплатити позивачу:
- надбавку за особливості проходження служби у розмірі 10% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію в розмірі 20% посадового окладу та надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 01 по 31 грудня 2018 року.
- надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію в розмірі 35% посадового окладу та надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 01 по 14 січня 2019 року.
- одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 (двадцять сім) повних календарних роки служби.
У наказі начальника генерального штабу-головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.12.2018 №693 зазначено, що вислуга років у Збройних Силах України становить:
- календарна - 27 років 4 місяці;
- пільгова - 29 років 4 місяці.
У грошовому атестаті серії ЗУ №401100 від 11.01.2019 зазначено про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільненні з військової служби у розмірі 383602,50 грн.
Також у грошовому атестаті зазначено про виплату позивачу: надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу; премію в розмірі 35% посадового окладу; надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу.
Проте, суд зазначає, що в силу вимог Порядку №260 грошовий атестат є лише підставою для нарахування та виплати додаткових видів грошового забезпечення та не свідчить про факт виплати відповідних сум.
У відзиві на позовну заяву Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України зазначило про те, що позивачу було нараховано та виплачено: надбавку за особливості проходження служби у розмірі 10% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію в розмірі 20% посадового окладу та надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 01 по 31 грудня 2018 року; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію в розмірі 35% посадового окладу та надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 01 по 14 січня 2019 року.
Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження здійсненна нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, з урахуванням вищевказаних додаткових видів грошового забезпечення.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції вірно виснував про визнання протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо нездійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Крім того, суд вважає за необхідне зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахування додаткових видів грошового забезпечення та з урахуванням вже виплаченої суми.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не нарахування та не виплати при звільненні 14 січня 2019 року ОСОБА_1 суми одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГДЗ), згідно з вимогами п.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 2 (два) повних роки служби, з урахуванням пільгової вислуги, яка розрахована відповідно до підпункту "а" пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 та наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, якими передбачено, що зараховується один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, суд зазначає таке.
У позовній заяві позивач зазначив, що відповідачі здійснили обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні лише за 27 календарні роки служби, у той час як вказана допомога мала бути розрахована виходячи із пільгової вислуги, яка становить 29 років та 4 місяці.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Суд зазначає, що частина друга статті 15 Закону №2011 не містить вказівки на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги.
Так, поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 №2011 є наявність "вислуги 10 років і більше".
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.04.2021 у справі №380/2427/20, від 24.11.2020 у справі №822/3008/17, від 11.04.2018 у справі №806/2104/17 та від 29.04.2022 у справі №580/2497/21.
Отже, з огляду на вищевказану позицію Верховного Суду одноразова грошова допомога при звільненні нараховується за кожний повний календарний рік служби, а пільгова вислуга років застосовується лише для визначення права позивача на призначення такої допомоги, у разі, якщо у нього немає 10 і більше років календарної вислуги.
Таким чином, поняття "умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги" і поняття "обчислення розміру одноразової грошової допомоги", є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.04.2022 у справі №580/2497/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -104129986).
У відзиві на позовну заяву Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України зазначило, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні була здійснена з урахуванням календарної вислуги років (27 років).
З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач, здійснюючи нарахування позивачу одноразової грошової допомоги, виходячи саме з календарної вислуги років без урахування пільгової (2 роки), діяв у межах, на підставі та у спосіб, встановлені Законом №2011 та Порядком № 393.
У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнати протиправною бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не нарахування та не виплати при звільненні 14 січня 2019 року ОСОБА_1 суми одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГДЗ), згідно з вимогами п.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 2 (два) повних роки служби, з урахуванням пільгової вислуги, яка розрахована відповідно до підпункту "а" пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 та наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, якими передбачено, що зараховується один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції та стягнення з Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України на користь ОСОБА_1 суми заборгованості одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГДЗ), згідно з вимогами п.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка не була виплачена при звільненні 14.01.2019 року, у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 2 (два) повних роки служби, з урахуванням пільгової вислуги, яка розрахована відповідно до підпункту "а" пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 та наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, якими передбачено, що зараховується один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не нарахування та не виплати при звільненні 14 січня 2019 року ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 30 календарних днів основної відпустки за 2013 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 14.01.2019 року, яка передбачена п.14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Пунктом 2 статті 10-1 Закону №2011 визначено, що щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з військової служби за станом здоров'я, а тому в силу вищенаведених положень законодавства він має право на отримання грошової компенсації за невикористані дні основної відпусти.
Відповідачами під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у позивача невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2013 рік та виплати йому компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2013 рік при звільненні.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не нарахування та не виплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2013 рік.
Крім того, суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов'язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2013 рік.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України виплату грошових коштів за рішенням суду здійснити на картковий рахунок ОСОБА_1 за наступними реквізитами: установа банку: Головне управління по м.Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (ЄДРПОУ 09322277), картковий рахунок одержувача НОМЕР_4 в гривні Україна, одержувач: ОСОБА_1 , картка платника податків одержувача № НОМЕР_2 , то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації за відповідні періоди, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма