Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого-судді
Кравченка К.Т.
суддів
Гошовської Т.В., Пошви Б.М.
за участю прокурора
Ковтун Н.Я.
розглянула в судовому засіданні 11 жовтня в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Рівненської області від 21 лютого 2007 року.
Цим вироком до позбавлення волі засуджені:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженець і житель м. Рівне,
раніше судимий:
27 грудня 2001 року Рівненським
міським судом за ст. 17, ч. 2 ст. 185,
ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України на 3 роки
позбавлення волі з випробуванням, з
іспитовим строком 3 роки;
22 квітня 2003 року Рівненським міським
судом за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 190 КК України,
ст. 70 КК України на 3 роки 6 місяців
позбавлення волі. 29 квітня 2005 року
звільнений умовно-достроково на
1 рік 1 місяць 8 днів,
за ч. 4 ст. 187 КК України на 13 років з конфіскацією майна;
за п.п. 6. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
Відповідно до вимог ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Рівненського міського суду від 22 квітня 2003 року і остаточно призначено ОСОБА_1 15 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна засудженого;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,
уродженець і житель м. Рівне,
судимості не має,
за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років з конфіскацією майна;
за п.п. 6, 12 ст. 115 КК України на 13 років з конфіскацією майна, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України ОСОБА_3 призначено 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою вчинили розбійний напад, поєднаний із заподіянням потерпілій ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, а також її умисне вбивство з корисливих мотивів.
Як визнав суд, злочини були вчинені за таких обставин.
20 березня 2006 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння майном ОСОБА_4, перебуваючи у її будинку, розташованому у с. Крилів Корецького району Рівненської області, напали на потерпілу. ОСОБА_1 завдав ОСОБА_4 не менше чотирьох ударів поліном по голові, а ОСОБА_3, діючи узгоджено із ОСОБА_1, наступив однією ногою на шию потерпілої, а другою на її руку.
Смерть ОСОБА_4 настала від відкритої важкої черепно-мозкової травми голови.
ОСОБА_1 заволодів 395 грн., що знаходились у кишені халату потерпілої і разом із ОСОБА_3, залишили місце злочину. У подальшому гроші поділили між собою порівну.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок змінити через неправильне застосування судом кримінального закону і перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, пом'якшивши йому покарання.
Засуджений ОСОБА_1, посилаючись на те, що суд безпідставно визнав, що у нього і ОСОБА_3 був попередній зговір на вбивство потерпілої, просить його дії кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України. Крім того, ОСОБА_1 просить урахувати його сімейний стан та визнання ним свої винності у вчинених злочинах.
ОСОБА_1 також вказує на те, що апеляційний суд безпідставно при призначенні покарання приєднав частину невідбутого покарання за вироком від 22 квітня 2003 року, оскільки це покарання йому вже приєднали за вироком Рівненського міського суду від 21 листопада 2006 року.
Касаційне подання прокурором не принесено, скарга засудженого ОСОБА_3визнана такою, що не підлягає розгляду у зв'язку із попущенням строку на касаційне оскарження.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, яка вважала вирок законним і обґрунтованим, а доводи наведені у скаргах безпідставними, крім заяви ОСОБА_1 в частині незаконного повторного зарахування невідбутого покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи захисника і засудженого, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення, крім доводів засудженого в частині призначення покарання.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ст. 115 КК України, за обставин, вказаних у вироку, ґрунтується на сукупності доказів, перевірених у судовому засіданні, є доведеним і правильним та належним чином обґрунтованим.
Так, суд, на обгрунтування свого висновку, підставно послався на показання ОСОБА_1, який визнавав, що саме він завдав декілька ударів поліном по голові потерпілій. ОСОБА_1 також повідомив, що на його прохання ОСОБА_3 ногами наступив на шию та руку ОСОБА_4, допомагаючи йому подолати опір потерпілої.
ОСОБА_1 визнавав також і те, що під час нападу він забрав гроші з кишені ОСОБА_4
Суд взяв до уваги й покарання іншого засудженого - ОСОБА_3, який також повідомив про вчинені злочини і про те, що поліном по голові ОСОБА_4 бив тільки ОСОБА_1, а він лише долав опір потерпілої, наступивши однією ногою на шию, а іншою - на руку.
ОСОБА_3 підтвердив, що гроші, за якими вони прийшли до ОСОБА_4, забрав ОСОБА_1
Суд обґрунтовано послався на показання низки свідків і, зокрема, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а також потерпілогоОСОБА_13
Так, ОСОБА_13 показав, що ОСОБА_1, який є онуком потерпілої, неодноразово погрожував ОСОБА_4 і вимагав у неї гроші.
Свідок ОСОБА_5 повідомив, за яких обставин він 21 березня 2006 року, приблизно о 10 годині, виявив труп ОСОБА_4
З показань свідка ОСОБА_6 убачається, що, приблизно о 12 годині вона бачила на подвір'ї ОСОБА_4 її онука - ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_14 підтвердила, що 20 березня 2006 року в кафе “Ярославна», що в с. Крилів, бачила ОСОБА_1 із незнайомим хлопцем, які вживали алкогольні напої.
Свідок ОСОБА_8 ствердив у суді, що 20 березня 2006 року, приблизно о 15 годині, бачив у с. Крилів ОСОБА_1 із ОСОБА_3
Про те, що 20 березня 2006 року, приблизно о 14 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 сварилися за гроші, перебуваючи на вул. Шкільній у с. Крилів, повідомила свідок ОСОБА_9
Свідок ОСОБА_15 підтвердила, що в середині березня 2006 року вона особисто вручила пенсію ОСОБА_4
З показань свідка ОСОБА_12 видно, що 20 березня 2006 року, приблизно о 17 годині, до неї приїхали ОСОБА_1 і ОСОБА_3, які перебували у стані алкогольного сп'яніння. Тоді ж вони їй розповіли, що пограбували і побили бабусю ОСОБА_1
Крім наведених свідчень, які узгоджуються між собою і доповнюють одне одного про події, що передували злочину, так і ті, що відбувалися після вбивства з участю ОСОБА_1, суд підставно послався на показання ОСОБА_1 під час очної ставки із ОСОБА_3, при відтворенні обстановки та обставин події за участю обох засуджених, на дані, що є у протоколі огляду місця події.
Суд дав належну оцінку висновкам експертиз і обґрунтовано послався на них, як на докази винуватості ОСОБА_1
Так, зокрема, з висновку судово-медичної експертизи видно, що смерть ОСОБА_4 настала від забою - компресії головного мозку, внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, що була заподіяна не менше ніж чотирма ударами травмуючим предметом зі значною силою.
Цей висновок підтвердив і допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_16
Відповідно до висновку медико-криміналістичної експертизи виявлена на потиличній ділянці голови ОСОБА_4 забійна рана утворилася від удару поліном, вилученим на місці злочину.
За висновком судово-імунологічних експертиз на дерев'яному поліні, вилученому з будинку потерпілої, а також на куртці ОСОБА_1, виявлена кров, походження якої від ОСОБА_4 не виключається. Кров і волосся, вилучені з приміщень будинку потерпілої та з інших предметів також походять від потерпілої.
Таким чином, зібрані докази, яким суд дав належну оцінку, свідчать про причетність ОСОБА_1 до розбійного нападу і вбивства ОСОБА_4 з корисливих мотивів і за попередньою змовою групою осіб.
Винність ОСОБА_1 є повністю доведеною і його злочинні дії кваліфіковані правильно.
Посилання засудженого і його захисника на те, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки винний не мав наміру вбивати потерплу, позбавлені усяких підстав.
Суд у вироку навів докази, які свідчать про умисні, цілеспрямовані, узгоджені дії винного, спрямовані саме на позбавлення життя ОСОБА_4, яка приходилася ОСОБА_1 рідною бабусею.
Кількість ударів поліном у голову зі значною силою вказують на те, що позбавлення життя потерпілого було бажаним результатом злочинних дій винного.
Суд також визнав безпідставними, і у вироку навів переконливі мотиви, чому доводи ОСОБА_1 про відсутність попередньої змови із ОСОБА_3 не мають під собою основи. Наведені доводи повністю спростовують посилання ОСОБА_1 про відсутність попередньої змови і є правильними.
Підстав вважати, що ОСОБА_1 обмовив себе, а також, що ОСОБА_3, свідки та потерпілий дали неправдиві пояснення, у справі не знайдено, як і даних, котрі свідчили б про застосування до винного недозволених методів ведення слідства.
За висновком стаціонарної психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1 є осудною особою.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, урахував як пом'якшуючі, так і обтяжуючі покарання обставини і дійшов правильного висновку про обрання йому покарання саме у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім.
Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1 не знайдено.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування вироку не встановлено.
Разом із тим, із долучених до справи матеріалів убачається, що 21 листопада 2006 року Рівненський міський суд, постановлюючи вирок щодо ОСОБА_1 і засуджуючи його за злочини, передбачені ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 296, ст. 395 КПК України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, урахував і частково приєднав до призначеного покарання за цим вироком покарання невідбуте за вироком від 22 квітня 2003 року.
Апеляційний суд Рівненської області 21 лютого 2007 року не урахував цю обставину і безпідставно, повторно частково приєднав невідбуте ОСОБА_1 покарання за вироком Рівненського міського суду від 22 квітня 2003 року.
Колегія суддів знаходить за необхідне виправити цю помилку, виключивши із вироку рішення суду про застосування ст. 71 КК України і часткове приєднання покарання за попереднім вироком від 22 квітня 2003 року.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Апеляційного суду Рівненської області від 21 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити з вироку (резолютивної частини) рішення суду про застосування до ОСОБА_1 ст. 71 КК України.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за цим вироком за п.п. 6, 12 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України та за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить засудженому.
У решті цей вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
судді:
Кравченко К.Т. Гошовська Т.В. Пошва Б.М.