Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Таран Т.С. і Кармазіна Ю.М.
за участю прокурора
Сухарєва О.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2005 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
громадянин України, раніше судимий:
-04.10.2002 р. за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3,
263 ч. 1 КК України на 3 роки позбавлення волі
та звільнений на підставі ст. 104 КК України від
відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком на два роки,
засуджений:
- за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років шість місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1за сукупністю злочинів визначено покарання у виді позбавлення волі строком на сім років шість місяців.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і ОСОБА_1за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди на користь ОСОБА_2 - 303 грн і ОСОБА_3- 329 грн.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1засуджено за вчинення таких злочинів.
14 жовтня 2003 року приблизно о 23-ій год. поблизу будинку АДРЕСА_1 він за попередньою змовою з неустановленою слідством особою, застосовуючи до ОСОБА_2 насильство, яке не було небезпечним для її життя та здоров'я, відкрито викрав належне їй майно на загальну суму 303 грн.
У ніч на 14 листопада 2003 року в дворі будинку АДРЕСА_2 він за попередньою змовою з неустановленою слідством особою вчинив розбійний напад на ОСОБА_5., поєднаний із насильством, небезпечним для його життя та здоров'я, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, та заволодів належним останньому майном на загальну суму 480 грн.
10 грудня 2003 року приблизно о 22-ій год. у Гідропарку на алеї, розташованій навпроти будинку АДРЕСА_3, він за попередньою змовою з неустановленою слідством особою з метою заволодіння чужим майном напав на ОСОБА_3, застосувавши до неї насильство, небезпечне для її життя та здоров'я. В ході розбою вони спричинили ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та заволоділи її майном на загальну суму 369 грн.
21 грудня 2003 року приблизно о 23-ій год. поблизу Рівненської обласної бібліотеки, що на майдані АДРЕСА_4, він за попередньою змовою з неустановленою слідством особою вчинив розбійний напад на ОСОБА_4 поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, та заволодів майном потерпілої на загальну суму 511 грн.
У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати і направити справу на нове розслідування. Стверджує, що злочинів щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не вчиняв, а за епізодом заволодіння майном ОСОБА_5. фізичного насильства до потерпілого не застосовував. Вказує на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, фальсифікацію матеріалів справи. Зазначає про порушення його права на захист і застосування до нього при розслідуванні справи незаконних методів.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність і обгрунтованість судових рішень і необхідність залишення касаційної скарги засудженого без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Із змісту ст. 377 КПК України слідує, що в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені, зокрема, зміст вироку, а також суть апеляції, коротко викладені пояснення осіб, які брали участь у засіданні, і докладно - мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, з яких її визнано необґрунтованою. При цьому всі доводи, що містяться в апеляції, повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними в справі та додатково поданими матеріалами і на кожний довід ухвала повинна містити вичерпну відповідь.
Проте, апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, яку залишив без задоволення, вищезазначених вимог закону не дотримався.
Так, в апеляції і доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 просив вирок скасувати і справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що відкритого викрадення майна ОСОБА_2, розбою на ОСОБА_3 і ОСОБА_4він не вчиняв. Також ОСОБА_1 стверджував, що за епізодом заволодіння майном ОСОБА_5. його дії кваліфіковані неправильно, оскільки фізичного насильства до потерпілого не застосовував. Крім того, апелянт вказував на алібі та знаходження його на момент вчинення даних злочинів в іншому місці.
В ухвалі апеляційний суд навів докази, якими підтверджується обгрунтованість засудження ОСОБА_1у заволодінні майном ОСОБА_4 шляхом розбою, але помилково вказав, що його дії за цим епізодом кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України.
Зазначаючи підстави, через які доводи засудженого ОСОБА_1про наявність у нього алібі визнаються необгрунтованими, апеляційний суд послався, зокрема, на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області про зміну 2.12.2002 року ОСОБА_1 запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою і оголошення його розшуку, запити місцевих судів і телетайпограму про оголошення ОСОБА_1в міждержавний розшук, але, як вбачається з матеріалів справи, наведені докази не спростовують доводи засудженого про те, що він 14 жовтня 2003 року, 10 і 21 грудня 2003 року інкриміновані йому злочини не вчиняв, бо знаходився в іншому місці.
Також в ухвалі апеляційний суд допустив істотні протиріччя та зазначив зміст вироку, вказавши при цьому, що ОСОБА_1 відкрито викрав майно ОСОБА_4 а також із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, відкрито викрав майно ОСОБА_5. і ОСОБА_3, хоча за цими епізодами ОСОБА_1було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України.
За таких обставин ухвала апеляційного суду, що не містить висновків з приводу законності і обгрунтованості засудження ОСОБА_1, не може визнаватись такою, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Тому колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого має бути перевірено відповідно вимог закону всі доводи апеляції засудженого та прийнято законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд.
Судді: