27 травня 2024 року Справа 160/13294/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: Державної міграційної служби України, до відповдіача-2: Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, -
22 травня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Державної міграційної служби України, до відповдіача-2: Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд» в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, які полягали у наданні до Державної міграційної служби України висновку про відсутність умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 № 3671-VI відносно заявника - ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати рішення Державної міграційної служби України № 50-24 від 18 квітня 2024 року про відмову у визнанні біженцем, або особою, як потребує додаткового захисту.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій та рішення відповідачів щодо невизнання за позивачем статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/13294/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року № 3671-VI (далі - Закон № 3671-VI) встановлено, що рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
За ч. 2 ст. 12 Закону № 3671-VI рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Позивач в обґрунтування підстав пропуску строку звернення до суду зазначив, що про порушення його прав дізнався з листа відповідача від 25.04.2024 року, однак через необізнаність у спірних правовідносинах змушений був шукати роз'яснення у знайомих та адвоката, до якого звернувся лише 20.05.2024 року.
Водночас, позивачем не надано ані доказів на підтвердження конкретної дати отримання відповідного повідомлення, ані доказів на підтвердження стверджуваної обставини щодо пошуку адвоката протягом майже місяця.
Доводи позивача про те, що йому знадобився час для перекладу спірного повідомлення, змістовна частина якого складається з одного абзацу, а повідомлення в цілому - з 4 абзаців, кожен по 1 реченню, суд оцінює критично, оскільки сам позивач стверджує, що з початку 2017 року проживає в Україні з метою навчання.
Отже, суд констатує відсутність у позивача поважних підстав для поновлення строку звернення до суду, в зв'язку з чим відповідне клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 7 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
В порушення вказаного нормативного положення до позовної заяви не додано ані копію спірного рішення відповідача-2, ані клопотання про його витребування у відповідача-2.
Щодо заявленого клопотання про витребування особової справи позивача у відповідача-1 суд зазначає, що воно стосується іншого суб'єкта, при цьому не відповідає вимогам ч. 2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому в цілому задоволенню не підлягає.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 133, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Державної міграційної служби України, до відповдіача-2: Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів;
- засвідчену належним чином копію рішення Державної міграційної служби України від 18 квітня 2024 року №50-24 або клопотання про його витребування, оформлене згідно положень ч. 2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко